Виникнення та розповсюдження простих знарядь праці

2.2.1. Поява простих знарядь праці

Первісна людина зміркувала, що якщо взяти в руку камінь, то можна збільшити силу удару руки. Так виник перший, найдавніший, вид інструменту – ударний.

При падінні з висоти або при ударі камінь розколюється і в деяких випадках утворюються зручні шматки з гострою крайкою. Це було ручне рубало. Так виник другий вид інструменту – той, що ріже.

Техніка періоду стародавнього палеоліту характеризується примітивними знаряддями з каменя, дерева та кістки (палиці, дубинки, списи та ін.). Перші знаряддя найстародавніших людей – еоліти (рис. 2.1) тяжко навіть відрізнити від розколотих природними силами каменів.

Рис. 2.1. Перші кам’яні знаряддя праці

Сировиною для їх виготовлення служив кремній, а там де його не було – інші породи: яшма, роговик, халцедон, граніт, вапняні породи. Переваги кремнію: велика твердість, здатність розколюватися на тонкі пластинки з ріжучими краями, широке розповсюдження в природі.

З часом (400–100 тис. р. до н.е.) замість еолітів почали виготовляти ручні рубила (рис. 2.2), яким придавали певну форму – спочатку універсальні, а потім – різних типів.

Рис. 2.2. Ручні рубила епохи стародавнього палеоліту

Технологія виготовлення була досить проста (рис. 2.3): маються два камені – оброблюваний і, який обробляють. Ударами різної сили оббивали заготівлю, намагаючись одержати з однієї сторони рівне гостре лезо, з іншого боку – округлий тильник, що зручно лежить в руці.

Рис. 2.3. Прийоми виготовлення кам’яного знаряддя

Період 100–40 тис. р. до н.е. характеризується появою більш досконалих знарядь: наконечники, скребла, скобелі, різці, кістяні знаряддя з більш гострими краями.

Розвиток виробничих сил і, в першу чергу удосконалення знарядь, підготував перехід від первіснообщинного стада до родового суспільства – материнської родової общини, тобто колективу.

Визначну роль в підготовці переходу відіграло освоєння способів штучного добування вогню, відоме вже неандертальцям.

Відкриття вогню стало одним з найвизначніших відкриттів в історії людства, яке вперше забезпечило людині панування над природою, відділило людину від тварин.

Корисні властивості вогню: світло, тепло, здатність зігрівати і розм’якшувати їжу. Спочатку люди використовували дикий вогонь (вулкан, блискавка), потім – його підтримували, пізніше – добували.

Найбільш давні способи добування вогню такі: вискоблювання при терті загостреною паличкою поліна; висвердлювання методом кручення; випилюванням куска бамбуку; висікання каменем об залізо. Найбільш широко використовували та удосконалювали спосіб висвердлювання.

2.2.2. Накопичення простих знарядь праці

Історично період охоплює: пізній палеоліт (від 40 до 12 тис. р. до н.е.); мезоліт (від 12 до 7 тис. р. до н.е.) неоліт ранній (від 7 до 4 тис. р. до н.е.). Це період матріархату, який характеризується накопиченням простих знарядь, створених людиною сучасного типу (Homo sapiens).

Від нижнього палеоліту до неоліту склад комплектів інвентарю поступово ускладнювався – з’являється все більше знарядь нових типів і призначення. Так, якщо знаряддя нижнього палеоліту трьох типів забезпечували виконання близько 10 технологічних операцій, то знаряддя верхнього палеоліту забезпечували вже 30–35 операцій, включаючи шліфовку і поліровку. При цьому склад комплексів кам’яних знарядь збільшується в декілька разів.

Технічні засоби епохи пізнього палеоліту це цілісні комплекси різноманітних спеціалізованих предметів господарчого інвентарю та засобів виробництва, які свідчать про ранні форми кооперації праці.

Сучасні трасологічні дослідження робочих поверхонь кам’яних знарядь того часу довели цілеспрямований пошук первісною людиною не лише ефективних форм та розмірів знарядь, але і кращих робочих позицій та технологічних прийомів їх виробництва і використання.

Археологічні знахідки вказують на становлення в палеоліті знань про сировину та матеріали, що проявляється в цілеспрямованому пошуку, первинній та остаточній обробці природної сировини.

З розвитком технології та техніки розширювався набір сировини з гірських порід, який включав сланці, кальцити, вохри, залізняк та ін.

Недостатня кількість найбільш цінної сировини відображалась на способах її добування, на підборі матеріалів, техніці їх обробки.

До закінчення палеоліту суттєво зростає коефіцієнт використання матеріалів, зменшується кількість відходів при виготовленні знарядь. Економію досягали за рахунок ремонту знарядь, по мірі зношування робочої частини. Потреба в матеріалах так зростає, що вже на рубежі пізнього палеоліту і неоліту (“нові каміння”) виникають перші гірничі розробки.

Ускладнюються процеси виготовлення заготовок, вводяться складові знарядь, в яких кам’яний матеріал використовується лише для робочої частини, а рукоятки та держаки виготовляються з дерева, рогу, кістки.

Так з’явилися нові види інструменту: кам’яна клиноподібна сокира, яка різко збільшила силу удару і, в якій клиноподібне кам’яне рубало вставлялося в отвір дерев’яної ручки. Потім був створений молот та ножі з високими ріжучими властивостями.

Для того часу справжньою технічною революцією стали винахід вкладишевих знарядь (рис. 2.4) та розвиток технології “мікролітізації” (рис. 2.5), що значно спростило виготовлення складених інструментів та створило технічні передумови для переходу від полювання до землеробства та скотарства.

Процес “мікролітізації” дозволив максимально зменшити робочу (кам’яну) частину знаряддя та створити більш ефективний інструмент. Крім того, мікролітізація сприяла уніфікації вкладишевих деталей, що дозволяло в разі необхідності (поломка або знос) замінювати окремі деталі, а не виготовляти нове знаряддя. З процесом мікролітізації виробництво знарядь стало менш працемістким, їх ефективність значно зросла.

Рис. 2.4. Вкладишеві знаряддя періоду мезоліту

Рис. 2.5. Реконструкція процесу створення мікролітів

Розвиток технологічних процесів обробки матеріалів привів до підвищення ефективності робочих знарядь і зростанню продуктивності праці навидь без освоєння принципово нових технічних засобів.

Наприклад, полірування робочих поверхонь кам’яних знарядь різко покращило можливості деревообробки: були освоєні технологічні процеси виготовлення дерев’яних деталей точних профілів – з гніздами, пазами, провушинами та ін. З’явилися складні столярні та будівельні конструкції з дерева, стали використовуватися більш ефективні засоби з’єднання кам’яних і дерев’яних деталей складових знарядь, що привело до розвитку конструювання. Використання шліфованих сокир сприяло розширенню посівних площ за рахунок вирубки лісів.

Досвід використання що рубають та різальних інструментів показав, що їх різальні властивості забезпечуються крайками, які мають форму клина. Чим менший кут при вершині цього клину, тим інструмент краще виконує свої функції. Відкриття клина та його властивостей стало одним з великих відкриттів людини.

В цей же час почали зароджуватися основи ергономіки. Наприклад, рукояткам інструментів почали надавати такої форми, щоб вони менше стомлювали руку при роботі.

Спеціалісти відносять до пізнього палеоліту появу човнів-однодеревок та лиж-саней, в яких використовувалися переваги рідкого тертя.

Досить широко почали використовувати з технічною метою вогонь. Наприклад: для обпалювання кінців стріл або списів, що придавало їм твердість; нагрівання гірських порід для їх руйнування та ін.

В епоху палеоліту люди навчилися хімічно обробляти (дубити) шкіру.

Отже, люди вже володіли досить різноманітними знаннями про:

﹘ природні речовини, процеси та явища, які можна використовувати в технічній діяльності;

﹘ сировину, матеріали, прийоми, навички та методи їх обробки;

﹘ технічні засоби – цілеспрямовано виготовлені в процесі праці штучні матеріальні засоби людського існування та діяльності, які мали заздалегідь задані функціональні властивості.

Накопичення сприяло створенню спеціальних різноманітних знарядь, їх диференціації. Так, наприклад, перший відомий набір для процесу різання включав: гостроконечник, скребло, скребок для чистового вискоблювання, проколку.

Використання спеціальних знарядь привело до розробки примітивної технології. Подальше удосконалення техніки проявлялося в використанні все більшої кількості простих спеціалізованих знарядь, використанні вогню, винаході складних знарядь, використанні глиняного посуду, а зростаюча потреба в камінні привела до становлення та розвитку гірничої справи.

Date: 2015-10-21; view: 1372; Нарушение авторских прав