Техніка, її особливості, природнонаукові та суспільні основи

Аналіз історії розвитку техніки показує, що протягом всього свого існування люди крок за кроком підкоряли сили природи, вивчали явища та закони природи та на їх основі створювали нові технічні засоби для виробництва матеріальних благ (знаряддя, матеріалоспособи їх обробки).

В цьому полягає прогрес техніки – від найпростіших знарядь – до найсучасніших інформаційних систем та автоматичних ліній.

Кожне покоління вкладало свій внесок в технічний прогрес: винахідники кам’яних знарядь, лука та стріл часів первісного ладу; будівельники величних споруд стародавнього світу; ремісники та вчені середньовіччя; творці перших робочих машин періоду промислової революції; діячі науки та техніки минулого і сьогодення. Цей перелік можна значно розширити та доповнити.

У досягненнях сучасної науки та техніки є частка праці народів усіх країн світу, які внесли безцінний внесок у світову скарбницю науки, техніки і культури. Серед найвидатніших відомі імена людей різних національностей: італієць Галілей, поляк Копернік, француз Декарт, американець Едісон, англієць Фарадей, росіяни Ломоносов, Ціолковський, Менделєєв та ін.

Що ж розуміється під терміном “техніка”?

Техніка (від грецького tecnh - мистецтво, майстерність) – це засоби праці, які розвиваються в системі суспільного виробництва. Тобто це предмети або комплекси предметів з їх властивостями (механічними, фізичними, хімічними), які забезпечують можливість виконання виробничого процесу і виробництва матеріальних благ. Вони складають матеріально-технічну базу суспільства та є матеріальним втіленням накопичених людським суспільством знань.

Зміст поняття “техніка” історично змінювався згідно з розвитком виробництва. Так в період виникнення поняття “техніка” в ньому головним було індивідуальна творчість, майстерність.

В умовах ремісного виробництва центр ваги змістився в область прийомів, методів, рецептів, які передавалися з покоління в покоління.

В умовах машинного виробництва значно зросло значення засобів праці, які в сучасних умовах розкривають основний зміст поняття “техніка”.

Ключовим моментом для розуміння цього поняття є праця, як процес, який здійснюється між людиною та природою.

Елементами процесу праці можуть бути цілеспрямована діяльність або сама праця, предмет праці, або засоби праці. Очевидно, що техніка це перш за все засоби праці.

Що таке засоби праці? Це річ або комплекс речей, які людина розміщує між собою та предметом праці та які служать їй в якості впливу на цей предмет. Людина використовує механічні, фізичні, хімічні властивості речей, щоб згідно з визначеною метою примусити їх діяти як знаряддя своєї влади.

Якщо глибше проаналізувати, то термін “техніка” лише як знаряддя праці не розкриває повністю поняття “техніка”. Адже крім предметів та їх комплексів, якими людина діє на зовнішню природу, техніка охоплює ряд предметів, які створюються не для безпосередньої дії на предмет праці, а для створення умов нормального протікання виробничого процесу.

Тому більш широко поняття техніка (засоби праці) визначає сукупність пристроїв та прийомів, які людина може використовувати в своїй діяльності для полегшення і прискорення процесів праці, які необхідні для того, щоб процес виробництва міг здійснюватися. Таким чином до поняття “техніка” можна віднести:

– машини, верстати, прилади, інструмент та ін.;

– будівлі, споруди, дороги, канали;

– невиробниче обладнання та інструмент;

– комунальне обладнання;

– засоби транспорту, зв’язку, побутового та культурного обслуговування, забезпечення обороноздатності та ін.

Термін “ технологія ” також відноситься до поняття “техніка”. Це сукупність найбільш ефективних прийомів, методів, способів використання обладнання або інших технічних засобів для обробки сировини, матеріалів, виробів та утворення напівфабрикатів і готової продукції.

В основі технічної діяльності людини лежить використання законів природи, які виявлені природознавством. Можливості техніки залежать від ступеню пізнання цих законів. Тому сучасна техніка є матеріальним втіленням накопичених знань.

Розвиток техніки пов’язаний з відкриттям нових явищ природи, та властивостей речей (наприклад, відкриття електроструму привело до розвитку електротехніки). Вирішуючи технічне питання на основі вже відкритих законів природи, людина разом з тим відкриває нові властивості речей і тим самим рухає вперед природознавство. Але використання досягнень природознавства – це лише одна сторона розвитку техніки, яка показує можливі варіанти вирішення технічних питань.

Друга важлива сторона – це суспільна основа її розвитку, яка визначає напрямок, об’єм і темп вирішення технічних питань. Це і зрозуміло, тому що засоби праці, які створені людиною в процесі суспільного виробництва, входять невід’ємним елементом в систему виробничих сил.

Аналіз суспільних умов розвитку дає можливість зрозуміти напрямок розвитку техніки. Лише економічні закони даного суспільного ладу, які визначаються способом виробництва, можуть дати відповідь на питання про джерела, темп і напрямок розвитку техніки. Тобто, від економічних умов залежить реалізація винаходів (технічних рішень), які створені на основі використання законів природознавства.

Наприклад, відомий російський винахідник середини XVIII ст. Ползунов перший зрозумів протиріччя, які лежали в основі розвитку техніки того часу і були пов’язані з використанням водяного двигуна.

Він висунув геніальну ідею заміни основного в той час двигуна – водяного колеса – тепловим двигуном і створив парову машину для потреб підприємства. Але цей винахід, який знаменував цілу епоху, не одержав в Росії використання, тому що виробничі відносини феодального ладу не давали простору розвитку виробничих сил.

В Англії в той час вже були розвинені буржуазні відносини, тому універсальна парова машина, яку створив Джемс Уатт, стала однією з ланок глибокого промислового перевороту.

Виходячи з своєрідності техніки, її зв’язку з законами природи і суспільства, можна підкреслити як мінімум три особливості її розвитку:

1. Розвиток техніки підкоряється економічним законам даної суспільної формації, але на відміну від інших економічних явищ, він не зупиняється при зміні одного суспільного ладу іншим. Техніка як елемент виробничих сил, підкоряючись економічним законам нового суспільного ладу, який виникає в результаті соціальної революції, одержує подальший бурхливий розвиток.

2. Глибокі революційні перетворення техніки відбуваються не в результаті вибуху, а шляхом поступового накопичення елементів нової якості з одночасним відмиранням елементів старого. Наприклад, перехід від ремісної до машинної техніки був справжньою революцією, але він здійснювався не в результаті вибуху, миттєвого руйнування старої ремісної техніки і несподіваного виникнення нової машинної, а зайняв історичний період з останньої третини XVIII ст. до 70-х років XIX ст. В цей час поступово відмирали старі види техніки і впроваджувалися машини.

3. Техніка в своєму розвитку прямо і безпосередньо пов’язана з законами природознавства, тоді як економічні явища пов’язані з законами техніки лише через посередництво техніки. Техніка реально розвивається лише в тій мірі, в якій вона відповідає цим законам, незалежно від того використовується вона підсвідомо (як на перших стадіях розвитку) чи свідомо, як у сучасності. Яскравим прикладом приреченості будь-яких спроб вирішити технічну задачу при ігноруванні законів природознавства є історія багатьох спроб створити вічний двигун. Ідея такого двигуна суперечить законам перетворення і збереження енергії.

Яку ж мету ставлять перед собою люди, розвиваючи техніку? Можна визначити, що вони можуть керуватися цілями двох порядків:

1. Тими, які витікають з характеру виробництва, як такого, природної та наукової основи техніки.

2. Тими, які примушують людину удосконалювати техніку і виробництво.

Перша група визначається технічними потребами виробництва, рівнем науки, техніки і обмежується законами природи.

Друга – визначається соціальним життям людини.

Удосконалюючи техніку, люди можуть керуватися різноманітними цілями: соціальними, економічними, естетичними, психологічними, політичними та ін.

Розвиток техніки також є необхідною умовою розвитку науки, тому що вирішуючи конкретні питання на базі відомих законів природи можна відкривати нові.