Висновок

Розвиток техніки первіснообщинного способу виробництва характеризується появою окремих знарядь праці, накопиченням простих, появою складних.

Винахід лука та стріл забезпечив перехід від збирання до полювання, приручення та скотарства.

Освоєння методів обробки каменю та металу дало розвиток виробничих сил і розділення праці.

Визначальними елементами неолітичної культури були: глиняний посуд, що ліпився від руки без гончарного кола; кам’яні сокири, молотки, тесла, долота, мотики (при виготовленні використовували розпилювання, шліфування та свердління каменю); кремнієві кинджали, ножі, наконечники стріл та списів, серпи (виготовляли методом віджимної ретуші); мікроліти; вироби з кістки та рога (рибальські крючки, наконечники, долота); вироби з дерева (човни, весла, лижі, сани, рукоятки та ін.).

Найважливіша риса неоліту – перехід від присвоєння готових продуктів природи (полювання, рибальство, збирання) до виробництва продуктів (скотарство, землеробство). Це викликало настільки значні зміни в економіці, що дослідники дали їм назву “неолітової революції”.

Епоха неоліту стала перехідним етапом від кам’яного віку до появи металевих знарядь праці.

Збільшення продуктивності, поява надлишкового продукту, суспільний розподіл праці та розширення обміну призвели до виникнення приватної власності, розподілу на класи та експлуатації. Це привело до розпаду первіснообщинного ладу.

Принципово важливим моментом в історії раннього технічного знання є поява перших складних знарядь, що свідчить про формування нової функції технічного знання – функції конструювання.

Загальною особливістю історії раннього технічного знання є його розвиток від простого до складного з метою поліпшення функціональних можливостей техніки. Програючи в простоті трудових дій, ускладнюючи технологію, повніше відображуючи в технічному знанні більш глибокі властивості природи та закріплюючи в свідомості різноманітну інформацію про матеріали та засоби, людина вигравала в ефективності та продуктивності праці. Цей внутрішній механізм росту складності технічних засобів та знань про них залишається діючим протягом всієї наступної історії розвитку суспільства.