Відмінності у здібностях та їхня природа

Спостереження за діяльністю людей доводять, що в їхніх здібнос­тях с певні відмінності.

Здібності - цс загальнолюдські властивості, їх мають усі люди. Лю­дина може те, чого не зможе найбільш організована тварина. Разом з тим'здібності виявляють і індивідуальну своєрідність кожної людини.

Індивідуальні відмінності здібностей людини характеризуються спе­цифікою і мірою її здатності. Вони виявляються в тій діяльності, до якої особливо схильна людина, і свідчать, якою мірою ця діяльність виявляє її здібності. Так, одна людина здібна до музики, друга - до технічної ді­яльності, третя - до наукової роботи, четверта - до малювання і таке ін.

Здібності людини мають різний рівень вияву - низький, середній, високий.

Чим зумовлюються такі відмінності? Вони не є природженими, хоча ми іноді чуємо, наприклад, що "ця дитина здібна" або "нездібна" від природи.

Як і всі інші індивідуально-психологічні особливості, здібності не даються людині відразу, не є природною властивістю.

Здібності кожної людини, її індивідуальні особливості є результатом її розвитку. Обстоювати такий погляд необхідно, оскільки існували різні тлумачення впливу спадковості на формування людських здібностей.

Так, ще Платон стверджував, що здібності є природженими, і всі знання, які застосовує людина, - це її спогади про перебування в іде­альному світі "абсолютних знань". Декарт дотримувався переконання про природжене походження здібностей (його вчення про здібності ві­доме як вчення про природжені ідеї").

На думку Галля, рівень розвитку психічних якостей пов'язаний із роз­міром окремих частин мозку, і якщо кістки черепа повністю відповіда­ють вигинам та западинам у мозку, то за формою черепа людини можна визначити її здібності. Галль склав навіть так звану френологічну карту (від грецьк. рИгепоз (розум), де поверхня черепа розбивається на 27 час­тин, кожна з яких відповідає за розвиток певних психічних здібностей.

З плином часу неправильною виявилася гіпотеза і про залежність здібностей від маси мозку. Відомо, що мозок дорослої людини важить приблизно 1400-1600 г. Мозок І. С. Тургенева важив 2012 г, А. Фран-са - 1017 г, Лібіха (відомого хіміка) - 1362 г. Але всі вони були видат­ними людьми з високим рівнем розвитку здібностей.

Найбільш правильною є гіпотеза про зв'язок задатків з мікрострук­турою мозку та органів чуттів, залежно від чого і здійснюється функці­онування клітин, а також з диференційними особливостями нервових процесів (сила, врівноваженість, рухливість нервової системи, а також її тип), Розвитку здібностей сприяє спадковість, соціальні умови жит­тя. Так, у родині Баха було 57 музикантів, з яких 20 - видатні.

Заперечуючи фатальну природженість здібностей, сучасна психо­логія не заперечує вроджені диференційні особливості, що закладені в мозку й можуть стати передумовою успішного виконання будь-якої діяльності.

Природжені передумови розвитку здібностей називаються задат­ками. Задатки - це природжені можливості розвитку здібностей.

Вони зумовлені будовою мозку, кори його великих півкуль та її функ­ціональними властивостями. Ці відмінності зумовлені не лише спадко­вістю розвитку організму, а й утробним і позаутробним розвитком.

Таким чином, задатки - це не здібності, а тільки передумови до розвитку здібностей.

Усі люди здатні опанувати мову, але не всі опановують однакову кіль­кість мов і не однаково опановують рідну мову. Тварина, не маючи за­датків до мовного спілкування, ніколи не навчається говорити. Природ­ні задатки до розвитку здібностей у різних людей не є однаковими. Цим частково і зумовлений напрям розвитку здібностей, а також тим, чи вчасно виявлено здібності, задатки і чи є умови для їх реалізації.

Провідну роль у розвитку здібностей відіграють не задатки, а умови життя, навчання людей, їх освіта та виховання. Між здібностями і за­датками існує не простий, а багатозначний зв'язок. Задатки є багато­значними. Які саме здібності сформуються на грунті задатків, залежа­тиме не від задатків, а від умов життя, виховання та навчання.

Date: 2015-09-24; view: 554; Нарушение авторских прав