Вплив темпераменту на діяльність людини

Діяльність (трудова, навчальна, ігрова) вимагає не лише певного рівня знань і рівня розумового та емоційно-вольового розвитку люди­ни, а й наявності певних типологічних особливостей нервової системи, а отже, й темпераменту.

Залежно від змісту та умов діяльності сила, врівноваженість і рух­ливість нервової системи (темпераменту) людини виявляються по-різ­ному, відіграють позитивну або негативну роль. Коли необхідна значна працездатність, витривалість, краще виявляє себе сильний тип нерво­вої системи, а де потрібно виявити співчутливість, лагідність, там кра­ще впорається слабкий тип нервової системи.

Неврівноваженість холерика йому шкодить, коли потрібні витри­маність, терплячість. Надмірно повільний темп рухів, повільне, моно-

тонне мовлення флегматика не сприяє успіху діяльності, яка вимагає значної рухливості, швидкості впливу на інших.

Слабкість збудливості та загальмовані дії, властиві меланхоліку, призводять до боязкості, нерішучості, порушують контактність з ін­шими. Схильність сангвініка захоплюватися новим, його нудьгування впродовж одноманітної, хоча й важливої діяльності зменшує актив­ність діяльності, постійно спричиняє потяг до нового, модного.

Дослідженнями Б. М. Теплова, В. Д. Небиліцина, Е. А. Голубєвої доведено, що на грунті однакових властивостей вищої нервової діяль­ності можна сформувати істотно різні динамічні особливості особис­тості: у слабкого типу нервової діяльності - силу дій, у неврівноваже-ного - врівноваженість, у інертного - жвавість, рухливість. Такі зміни можливі під впливом змістовного аспекту діяльності.

Вправи допомагають досягти певного рівня гальмування, слабкості, інертності або нестриманості рухів, але перетворені в такий спосіб по­зитивні дії (сила, врівноваженість, рухливість) не усувають вродженої слабкості, неврівноваженості або інертності нервової діяльності.

За екстремальних умов звичне здебільшого втрачає свою силу і вступають у дію природні особливості типу нервової системи, прита­манної людині - слабкість, гальмівність, збудливість, які виявляються в розгубленості, стопорному стані, безпорадності, надмірній збудли­вості, втраті самовладання.

Стиль діяльності кожної людини значною мірою залежить від типу вищої нервової діяльності, що є складовою структури її темперамен­ту. Отже, у професійній орієнтації та підготовці до праці молоді по­трібно зважати на особливості темпераменту.

Формалізована структура змісту теми

Компоненти темпераменту: загальна психічна активність, мото­рика, емоційність."

Механізми темпераменту: тип вищої нервової діяльності.

Запитання для самостійної роботи

1. Якими властивостями психічної діяльності характеризується
темперамент?

2. Яке поєднання властивостей вищої нервової діяльності
Т. П. Павлов зробив засадовим при поділі темпераменту на типи?

3. У чому виявляються особливості поведінки екстраверта?

4. У чому виявляються особливості поведінки інтроверта?

5. Як може позначатися темперамент на формуванні рис особис­
тості?

6. У чому полягає вихованя темпераменту?

7. Яку роль у діяльності фахівця в системі суб'єктних відносин
відіграє знання темпераменту людини?

8. У чому може виявлятися врахування вчителем, лікарем особли­
востей темпераменту учня або пацієнта?

Альтернативно-тестові завдання для самоконтролю

1. Чи тотожні поняття "тип вищої нервової діяльності" та "темпе­
рамент"? Аргументуйте свою відповідь.

2. Чи можна стверджувати, що властивості темпераменту є при­
родженими?

3. Чи завжди динаміка поведінки людини адекватно характеризує
її темперамент?

4. Чи є екстравертиість або інтровертність особистості закономір­
ним виявом певного типу темпераменту?

5. Чи може темперамент людини зазнавати істотних змін упро­
довж життя?

6. Чи можна стверджувати, що темперамент безпосередньо вили­
ває на формування рис характеру людини?