художнього, мислительного та середнього

Ця класифікація грунтується на відносному переважанні функціо­нування першої чи другої сигнальних систем. Відносне переважання першої сигнальної системи в психічній діяльності людини характери­зує "художній" тип, другої - "мислительний". Рівновага обох систем дає "середній" тип.

Властивістю "художнього" типу є яскравість образів, вразливість, емоційність. Такі люди мають схильність до діяльності художника, скульптора, музиканта, актора тощо.

Людина "мислительного" типу виявляє вміння оперувати абстракт­ними поняттями, математичними залежностями.

Проте слід зазначити, що наявність поділу людей на "художній" та "мислительний" типи не означає невисокий рівень інтелектуальної ді­яльності в "художнього" або, навпаки, слабкості конкретних вражень у "мислительного" типу. Ідеться про відносне переважання.

При цьому треба зауважити, що в людини діяльність другої сигналь­ної системи є провідною, вона абсолютно переважає першу сигнальну систему.

До часткових властивостей, які, поєднуючись певним чином, скла­дають структуру здібностей, належать:

а) уважність людини, її здатність тривалий час постійно зосеред­
жуватися на завданні, об'єкті своєї діяльності - чим складніше завдан­
ня, тим більшої зосередженості воно вимагає;

б) чутливість до зовнішніх вражень, спостережливість.

Так, у здатності до малювання важливу роль відіграє чутливість до кольорів, до їх відтінків і поєднань, здатність охоплювати й передавати пропорції.

У структурі музичних здібностей необхідним компонентом є музич­ний слух, який включає, передусім, чутливість до різноманітних змін частоти звуків. Психолог Б. М. Теплов, який спеціально досліджував музичні здібності, встановив, що важливими складовими музичних здібностей є:

а) почуття ритму;

б) мелодійний слух (що виявляється в особливому сприйманні
мелодії);

в) чутливість до інтонацій;

г) гармонійний слух (що виявляється в сприйманні акордів).
Кожна здібність передбачає наявність певних якостей пам'яті люди­
ни: швидкості, міри вияву, повноти запам'ятовування та відтворення.

Особливо важливу роль у структурі здібностей відіграє здатність лю­дини мислити, виявляти не помітні безпосередньо зв'язки та відношен­ня. Важливе значення тут мають такі якості мислення, як широта, гли­бина, якість, послідовність, самостійність, критичність, гнучкість. На­приклад, дослідження В. А. Крутсцьким здібностей школярів до мате­матики виявили важливу роль таких компонентів, як здатність до:

а) швидкого узагальнення великого обсягу математичного матері­
алу (узагальнення без попереднього треьіування);

б) швидкого згортання, скорочення процесу міркування впродовж
розв'язування математичних задач;

в) швидкого переключення напряму думки від прямого до зворот­
ного під час вивчення математичного матеріалу.

Якості мислення та пов'язаного з ним мовлення посідають важливе місце в структурі здібностей.

Здібності включають не тільки різноманітні пізнавальні, а й емоцій­ні властивості. Музичні здібності грунтуються на особливості емоцій­ної реакції, музичному враженні (Б. М. Теплов); здібностям до науко-

МІ діяльності також властива висока емоційність. 1. П. Павлов казав: "Будьте пристрасні у вашій роботі, у ваших шуканнях".

Існує тісний зв'язок здібностей з вольовими якостями- ініціатив­ністю, рішучістю, наполегливістю, вмінням володіти собою, перебо­рювати труднощі. П. 1. Чайковськлй писав: "Весь секрет у тому, що я працюю щоденно й акуратно. Стосовно цього я маю залізну волю і, коли немає особливої наснаги до занять, завжди вмію змусити себе і захопитися".

Тому здібності як властивість мають складну структуру. Це своєрідне й відносно постійне поєднання низки психічних властивостей людини, що зумовлює можливість успішного виконання певної діяльності. Не­достатній розвиток окремих властивостей може компенсуватися.

Наприклад, люди, в яких відсутній слух і зір, компенсують цс по­силеною тактильною, нюховою, вібраційною чутливістю.

Здібності людей - продукт їхнього суспільно-історичного розвитку. Вони виникли й розвинулися в процесі історичного розвитку і життя людей під впливом його вимог.

Праця виявляла здібності людей, у праці вони розвивалися і форму­валися. Здібності є умовою і продуктом праці.

Кожному етапу історичного розвитку людства відповідає певний рі­вень розвитку здібностей.

У процесі діяльності люди здобувають знання, опановують уміння, навички, що є необхідною умовою розвитку їх здібностей. В умовах науково-технічного прогресу здібності змінюються, з'являються нові їх різновиди.

Формування здібностей залежить від рівня розвитку культури су­спільства. Поділ праці зумовлює диференціацію, спеціалізацію зді­бностей. Розвиток здібностей особистості цілком залежить від попиту, на який, у свою чергу, впливає поділ праці, що зумовило спеціалізацію освіти людей.