Література. 2. Вилюнас В. К. Психология змоциональньїх явлений

1. Вартанян Г. А., Петров 3. С. Змоции и поведсние. - Л., 1989.

2. Вилюнас В. К. Психология змоциональньїх явлений. - М., 1976.

3. Додонов Б. И. В мире змоций. - К.: Политиздат Украйни, 1987.

4. Загальна психологія / За ред. С. Д.Максименка. - К.: Форум,
2000.

5. Изард К. 3. Змоции человека. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980.

6. Макарснко Ю. А. Системная организация змоционального по-
ведения. -М, 1980.

7. Максименко С. Д. Основи генетичної психології: Навч. посіб­
ник. - К.: НПЦ "Перспектива", 1998.

8. МаксимснкоС. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.], Т. 1. Тео-
ретико-методологічні проблеми генетичної психології. - К.: Форум, 2002.

9. Максименко С. Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.], Т. 2.
Моделювання психологічних новоутворень. - К.: Форум, 2002

10. Немов Р. С. Психология. - М.: Просвсщение, 1995.

11. Общая психология / Под ред. С. Д. Максименко. - М.: Рефл-
бук;К.:Ваклер, 1999.

12. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. - М.: Просве-
щение, 1977.

13. Ольшанникова А. 3. Змоции и воспитание. - М., 1983.

14. Основи загальної психології / За ред. С. Д. Максименка - К.:
НПЦ "Перспектива", 1998.

15. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. - К.: Рад. школа, 1968.

16. Психология змоций: Тексти. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.

17. Семиченко В. А. Психические состояния. - К.: Магистр-5,
1998.

18. Симонов П. В. Потребностно-мотивационная теория змоций //
Вопр. психологии. - 1982. -№ 6.

19. Якобсон П. М. Психология чувств. - М.: Изд-во Моск. ун-та,
1980.

14. Уява

Ключові поняття теми:

уява, довільна уява, мимовільна уява, випереджальне відображення, репродуктивна уява, творча уява, мрія, дисоціація, аглютинація, ак­центування, гіперболізація, схематизація, типізація

Поняття про уяву

Відображаючи дійсність, людина не лише сприймає тс, що на неї впливаг певної миті, а й уявляє те, що на неї впливало раніше. Життя вимагає від людини створення образів і таких предметів, яких вона ще не сприймала, уявлення подій, свідком яких вона не була, передбачення наслідків своїх дій та вчинків, програмування своєї діяльності тощо.

Уява - це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався під час праці. Будь-який акт діяльності обов'язково включає уяву. Не уявивши результат праці, не можна приступити до роботи. Саме в цьому й полягає важлива функція уяви як специ­фічно людської форми випереджального відображення дійсності.

Перш ніж щось робити, людина уявляє кінцевий результат своєї ді­яльності й ті шляхи, якими його буде досягнуто. Ще до того як вигото­вити певну річ, вона подумки створює її образ у своїй уяві.

У житті людина створює образи таких предметів, яких у природі не було, немає й бути не може. Такими витворами людської уяви є фан­тастичні казкові образи русалки, килима-самольота, Змія-Горинича, в яких неприродно поєднані ознаки різних предметів. Проте якими б дивовижними не здавалися продукти людської уяви, в усіх випадках підґрунтям для їх появи є попередній досвід людини, ті враження, що зберігаються в її свідомості.

Уява- це процес створення людиною на основі досвіду образів предметів, яких вона ніколи не сприймала.

До створення нових образів людину спонукають різноманітні по­треби, які постійно породжує діяльність, які з'являються з розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, потрібністю прогнозува­ти майбутнє.

Створення образів уяви завжди пов'язане з певним відхиленням від реальності, виходом за її межі. Це значно розширює пізнавальні мож-

ливості людини, забезпечуючи їй здатність передбачувати та витворю­вати новий світ як середовище свого існування.

Діяльність уяви тісно пов'язана з мисленням.

Орієнтуючи людину під час діяльності, уява створює психічну мо­дель кінцевого та проміжних результатів праці і таким чином сприяє втіленню ідеального образу в матеріальний або ідеальний витвір.

Вибір способу дій, комбінування елементів в образах уяви здій­снюються шляхом логічних міркувань, виконання різних розумових операцій, завдяки чому зберігається зв'язок між продуктами людської фантазії і дійсністю, їх дійовий характер. Специфічність випереджаль­ного відображення реальності в процесі діяльності уяви виявляється в конкретно-образній формі як яскраві уявлення.

Мислення цю функцію здійснює шляхом оперування поняттями, вна­слідок чого в образах уяви забезпечується опосередковане та узагальне­не відображення дійсності, що й робить їх реалістичними, життєвими.

Цінність образів уяви полягає в тому, що уява допомагає людині орі­єнтуватися в проблемних ситуаціях, приймати правильні рішення, пе­редбачати результат своїх дій за умов, коли наявних знань виявляється недостатньо для безпосередньої реалізації потреби пізнання.

Завдяки уяві стають можливими результативна поведінка І діяльність особистості за умов отримання неповної або непевної інформації.

Зв'язок уяви з об'єктивною дійсністю

В уяві людини завжди є певний відхід за межі безпосередньо дано­го, певне "відходження" від дійсності. Проте як би далеко не сягало цс "відходження", у ньому завжди зберігається зв'язок з реальністю. Не­має фантазії, основою якої не було б реальності. Зв'язок з дійсністю можна легко зрозуміти, проаналізувавши різноманітні витвори уяви.

Уявляючи, наприклад, свого майбутнього героя, письменник наді­ляє його рисами людей, яких він сприймав колись, синтезуючи ці риси в новий образ. Таке саме використання попередніх вражень трапляєть­ся й тоді, коли людина уявляє собі описані іншими людьми краєвиди або події, свідком яких вона не була.

За висловом І. М. Сєчснова, "витвори уяви - це небачені в світі сполучення бачених вражень". Так, І. Котляревський у своїй "Енеїді" опис пекла подає через предмети і явища, взяті з дійсності (кипляча смола, вогонь, юрбища людей). Небаченим тут є лише сполучування цих елементів.

Без потрібного чуттєвого досвіду, зафіксованого пам'яттю, створен­ня нових образів неможливе.

Чим різноманітніші сприйняття людини, чим багатший ЇЇ життєвий досвід, тим яскравішими, повнішими й точнішими бувають витворені нею уявлення про предмети, які вона безпосередньо не сприймає.

Важливим у зв'язку уяви з дійсністю є те, що витвори уяви - це не до­вільна комбінація окремих елементів, взятих і досвіду. Створюючи з цих елементів образи нових об'єктів, людина зважає на відомі закономірні зв'язки між предметами. Так, прогнозуючи розвиток подій на підставі аналізу соціальної ситуації, політик враховує логіку та зв'язок чинників, що взаємодіють між собою, об'єктивні тенденції, які вони виявляють.

Створювані письменником персонажі діють так, як вони діяли б і в житті за тих обставин, в які їх поставив автор.

Фантазія, позбавлена рис реальної дійсності, стає безсилою, про­дукти такої фантазії перетворюються на порожні мрії, прожектерство і можуть завдати шкоди.

Перевтілення образів уяви в дійсність залежить від реальних по­треб, спромог та соціального запиту суспільства, що потребує їх. На­явність потрібних умов прискорює втілення образів уяви в життя. При­кладом цього може бути потреба в постійному вдосконаленні засобів обміну інформацією між країнами, континентами, що зумовило появу Інтернету - світової комп'ютерної мережі.

Важливу роль для реалізації образів уяви відіграє те, правдиво чи спо­творено відображається дійсність у свідомості людини, в її переконан­нях, вольових якостях. Уява тісно пов'язана з практичною діяльністю людей, з їх працею. Співвідносячи витвори своєї фантазії з дійсністю, особистість має можливість пересвідчитися в їх реалістичності, при по­требі вдосконалити, зробити більш чіткими, збагатити новими рисами.

Практика завжди є критерієм правильності та суспільної значущос­ті продуктів людської уяви.

Отже, уява - це своєрідна форма відображення людиною дій­сності, в якій виявляється активний випереджальний характер пізнання нею предметного світу.

Уява і органічні процеси

Як і всі інші психічні процеси, уява - це функція кори великих пів­куль головного мозку. Фізіологічним підґрунтям уяви є утворення но-

вих сполучень тих нервових зв'язків, які виникали раніше в процесі відображення людиною об'єктивної дійсності. Для виникнення нового образу потрібно:

1) щоб раніше утворені системи зв'язків, їх структура були детер­
міновані характером раніше сприйнятих предметів;

2) щоб вони розпалися (дисоціація) і утворили нові сполучення
відповідно до нових потреб, що актуалізуються в діяльності людини.

Багатство образів фантазії залежить від оригінальності поєднання в новому її продукті рис відомих об'єктів, новизни, нестандартності цих поєднань.

Діяльність уяви тісно пов'язана з емоціями, невіддільними від тво­рення нового образу. Це дає підстави припустити, що механізми про­цесу уяви відбиваються не лише в корі великих півкуль головного моз­ку, а і в підкоркових центрах, зокрема в гіпоталамо-лімбічній системі, ушкодження якої призводить до порушення регулятивної функції пси­хіки, пов'язаної з програмуванням поведінки людини.

Експериментально доведено, що імпульси, які надходять з підкорко­вих відділів мозку, активізують діяльність кори великих півкуль, спри­яють створенню плану та програми дій, що має важливе значення для створення нових образів предметів.

Створюючи образи предметів, які виявляються безпосередньо пов'язаними з емоційною сферою особистості, її почуттями, людський мозок може справляти регулювальний вплив на периферійні частини організму, змінювати їх функціонування.

Ще в стародавні часи було помічено, що у деяких людей, переваж­но в тих, що страждають на істерію, після роздумів про муки, яких за євангельськими текстами зазнав Христос, з'являлися "знаки розп'ят­тя" на долонях, ступнях ніг у вигляді кривавих плям, виразок. Такі слі­ди мають назву "стигма" (у перекладі з грецької "рубець", "знак").

Відомі випадки, коли люди, маючи яскраву фантазію, могли зміню­вати температуру руки, усього тіла, уявляючи в ній (на ньому) кригу або розпечений предмет. Необережно сказане лікарем слово може ви­кликати у вразливого пацієнта реальне відчуття хворобливого стану і вияв відповідних симптомів захворювання.

Хвороби такого походження називаються "ятрогенія". Нетактовне слово вчителя травмує психіку учня, породжує фантастичні страхи, іноді може викликати нервові розлади - дидактогенії.

Специфічним виявом впливу образів уяви на рухову сферу особистос­ті є Ідеомоторні акти. Дослідження доводять, що коли людина уявляє рух якоїсь частини свою тіла (руки, ноги, тулуба), але не виконує самої дії, то в м'язах, які повинні цей рух здійснити, фіксуються слабкі імпуль­си, аналогічні тим, які реєструються при реальному виконанні рухів.

На принципі розшифрування ідеомоторних актів грунтується ефект "читання думок", коли завдяки надзвичайно тонкій чутливості деякі люди здатні, перебуваючи в контакті з іншою людиною, сприймати слабкі сигнали її ідеомоторних актів і "вгадувати", який предмет та в кого з присутніх сховав реципієнт. Ідеомоторними актами як засобами ідеального моделювання дій, які належить виконати, широко користу­ються спортсмени, танцюристи та інші.

Тренери рекомендують своїм вихованцям перед виконанням вправи виконати її подумки, уявивши її від початку до кінця. Таке "програму­вання" поліпшує результати її реального виконання.

Регулювальний вплив мочку на всі органи людського тіла є зако­номірним явищем. Образи уяви, що формуються в процесі діяльності людини, можуть посилювати цей вплив. У випадках патології мозкової діяльності спостерігаються зміни функції уяви.

Найчастіше такі зміни виявляються в галюцинаціях, коли хворий ба­чить неіснуючий предмет. При цьому образ, який виникає, є настільки яскравим, що людина абсолютно впевнена, що він насправді існує.

Тимчасовий стан галюцинацій викликають наркотики. Надмірне вживання алкоголю може викликати хворобливий стан - білу гарячку, коли в людини починаються фантастичні марення, що не узгоджують­ся з будь-якою життєвою логікою.

Процес створення образів уяви

Створення людиною образів нових об'єктів зумовлене потребами її життя та діяльності. Залежно від завдань, що постають перед нею, активізуються деякі залишки попередніх вражень і утворюються нові комбінації асоційованих зв'язків. Цей процес набуває різної складнос­ті залежно від мсти, змісту та попереднього досвіду людини.

Найбільш елементарною формою синтезування нових образів є аглютинація (від латинського аціиііпагс - "склеювання"). Це створен­ня образу шляхом поєднання якостей, властивостей або частин різних об'єктів. Такими є, наприклад, казкові образи русалки - напівжінки, напівриби; кентавра - напівчоловіка, налівконя; у технічній творчості

це тролейбус - сполучення рис трамвая та автомобіля, танк-амфібія, що поєднує риси танка і човна, тощо.

Прийомом створення нових образів є аналогія.

Суть прийому аналогії полягає в тому, що новостворений образ, який вибудовується, схожий на реально існуючий предмет, але в ньому проектується принципово нова модель явища або факту.

На основі принципу аналогії винніша нова галузь інженерної спра­ви - біоніка. Біоніка виокремлює деякі властивості живих організмів, які стають засадовими при конструюванні нових технічних систем. Так було створено багато різноманітних приладів - локатор, "електронне око" тощо.

Нові образи можуть створюватися за допомогою наголошування -акцентування. Цей прийом полягає в навмисному посилюванні в об'єк­ті певних ознак, які виявляються домінуючими на фоні інших. Малю­ючи дружній шарж або карикагуру, художник віднаходить у характері або зовнішності людини щось неповторне, притаманне тільки їй, і на­голошує на цьому художніми засобами.

Створення нових образів може бути досягнуте шляхом перебіль­шення (або применшення) усіх характеристик предмета. Цей прийом широко використовується в казках, народній творчості, коли герої на­діляються надприродною силою (Микита Кожум'яка, Котигорошко) і здійснюють подвиги.

Найбільш складним способом утворення образів уяви є створення типових образів. Цей спосіб вимагає тривалої творчої роботи. Худож­ник створює попередні ескізи, письменник - варіанти твору. Так, ма­люючи картину "З'явлення Христа народові", художник Іванов зробив близько 200 ескізів.

Уяву в художній творчості можна проілюструвати висловлюванням К. Паустовського: "Кожна хвилина, кожне кинуте мимохіть слово та погляд, кожна глибока або жартівлива думка, кожний непомітний рух людського серця, так само як і літаючий пух тополі або вогонь зірки в нічній воді, - все це крихти золотого пилу. Ми, літератори, видобуває­мо їх протягом десятиріч, ці мільйони крихт, збираємо непомітно для самих себе, перетворюємо на сплав і потім із цього сплаву виковуємо свою "Золоту троянду" - повість, роман або поему".

Творчий процес пов'язаний з виникненням багатьох асоціацій, їх актуалізація підпорядкована меті, потребам і мотивам, які до­мінують в актах творчості.

Великий вплив на створення образів уяви чинить практична діяль­ність. Доки створений образ існус тільки "в голові", він не завжди зро­зумілий до кінця. Втілюючи цей образ у малюнок або модель, людина перевіряє реальність його існування.

Засадовою щодо створення образів уяви є взаємодія двох сигналь­них систем. Співвідношення чуттєвого та мовного, образу та слова на­буває різного характеру в різних видах уяви, залежно від конкретного змісту діяльності, в яку включається створення образів.

Різновиди уяви

Діяльність уяви може бути охарактеризована з огляду на участь у цьому процесі спеціальної вольової регуляції, залежно від характеру діяльності людини та від змісту створюваних нею образів. Залежно від участі волі в роботі уяви ЇЇ поділяють на мимовільну та довільну.

Мимовільною є така уява, коли створення нових образів не спрямо­вується спеціальною метою уявити певні предмети або події. Потреба в мимовільному створенні образів постійно актуалізується різними ви­дами діяльності, до яких залучається особистість.

У процесі спілкування співрозмовники уявляють ситуації, події, про які йдеться. Читаючи художню або історичну літературу, людина ми­моволі спостерігає реальні картини, які породжує її уява під впливом прочитаного. Мимовільне виникання уявлень тісно пов'язане з почут­тями людини. Почуття є потужним генератором яскравих образів уяви в тих випадках, коли вона стривожена через невизначеність очікуваних подій або, навпаки, переживає емоційне піднесення через участь в уро­чистих подіях, що мають життєво важливе значення для неї.

Почуваючи страх, тривогу за близьких для неї людей, людина ма­лює собі образи небезпечних ситуацій, а готуючись до приємної події, уявляє атмосферу доброзичливості, пошани з боку колег, присутніх.

Прикладом мимовільного виникнення образів уяви є сновидіння. У стані сну, коли свідомий контроль за психічною діяльністю відсутній, залишки різноманітних вражень, що зберігаються в мозку, легко роз­гальмовуються і можуть сполучатися неприродно і невизначено.

Процес уяви може тривати довільно, коли він спрямовується спе­ціальною метою створити образ певного об'єкта, можливої ситуації, уявити або передбачити сценарій розвитку подій.

Залучення довільної уяви до процесу пізнання зумовлено потребою свідомої регуляції побудови образу відповідно до завдання та характс-

ру виконуваної діяльності. Довільне створення образів має місце голо­вним чином у творчій діяльності людини.

Залежно від характеру діяльності людини її уяву поділяють на твор­чу та репродуктивну.

Уява, яка супроводжує творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи, називається творчою.

Уява, яка супроводжує процес засвоєння вже створеного та описаного іншими людьми, називається відтворювальною, або репродуктивною.

Так, у конструктора-винахідника, який створює нову машину, уява -творча, а в інженера, який згідно з усним описом або кресленням ство­рює образ цієї машини, уява репродуктивна.

Творча уява активізується там, де людина віднаходить щось нове -нові способи діяльності, створює нові, оригінальні, вартісні для сус­пільства матеріальні та духовні витвори.

Продукти творчої уяви, їх багатство і суспільна значущість безпосе­редньо залежать від знань і життєвого досвіду особистості, її ставлен­ня до діяльності, її соціальної позиції тощо. Важливу роль для творчої уяви відіграє мова, яка є засобом усвідомлення творчого задуму та ін­струментом аналітико-синтетичної діяльності.

Репродуктивна уява - це процес створення людиною образів нових речей на підставі їх усного опису або графічного зображення.

Потреба в репродукуванні образів дійсності - постійна і актуальна в житті та діяльності людини як свідомої суспільної істоти. Дуже важ­лива роль репродуктивної уяви для спілкування людей, яке значною мірою зумовило її розвиток. Мовне описування явищ завжди вимагає від людини створення відповідних образів.

Репродуктивна уява потрібна під час читання художньої літерату­ри, роботи з підручниками з географії, біології, анатомії тощо. Образи предметів формуються також на підставі їх графічного опису, напри­клад в інженерній справі, при користуванні схемами, картами. Творча уява і репродуктивна уява тісно пов'язані між собою, постійно взає­модіють і переходять одна в одну. Цей зв'язок виявляється в тому, що творча уява завжди грунтується на репродуктивній уяві, включає її еле­менти. З другого боку, складні форми репродуктивної уяви містять еле­менти творчої. Наприклад, у праці актора втілення сценічного образу є результатом діяльності творчої і водночас репродуктивної уяви.

Залежно від змісту діяльності уява поділяється на технічну, науко­ву, художню та інші різновиди, зумовлені харакгером праці людини.

Художня уява має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та інші) образи - надзвичайно яскраві та детальні. Так, І. Ргпін, малюючи картину "Запорожці пишуть листа турецькому султану", писав: "Голова обертом ідо від їхнього гумору та галасу". Флобер говорив, що він го­стро відчував у себе в роті присмак миш'яку, коли описував сцену са­могубства мадам Боварі. Художнику, письменнику завдяки яскравості чуттєвих образів здається, що вони безпосередньо сприймають тс, що зображують у своїх творах.

Для технічної уяви характерними є створення образів просторових відношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх легке дисоцію­вання та об'єднання в нові сполучення, уявне перенесення їх у різні ситуації. Образи технічної уяви найчастіше об'єднуються у креслен­нях, схемах, на підставі яких потім створюються нові машини, нові предмети.

Наукова уява знаходить свій вияв під час створення гіпотез, прове­дення експериментів, узагальнень для створення понять, Фантазія віді­грає важливу роль під час планування наукового дослідження, побудо­ви експериментальної ситуації, передбачення ходу експерименту. При побудові наукової системи уява потрібна, щоб доповнити відсутні, не визначені ще ланки в ланцюжку фактів.

Фантазія має велике значення для плідної творчої діяльності вчено­го. Без фантазії його праця може перетворитися на нагромадження на­укових фактів, акумулювання своїх і чужих думок, а не на реальний по­ступ до нових винаходів, ідей, створення принципово нового в науці.

Особливою формою уяви є мрія.

Мрія - це процес створення людиною образів бажаного майбутнього.

Мрія - необхідна умова втілення творчих задумів, коли образи уяви не можуть бути реалізовані негайно з об'єктивних або суб'єктивних причин. За таких обставин мрія стає реальною спонукою, мотивом ді­яльності, завдяки яким стає можливим завершення розпочатої спра­ви. Без мрії, зауважував Д. І. Писарєв, неможливо було б зрозуміти, яка спонукальна сила змушує людину започатковувати і доводити до кінця великі і виснажливі за обсягом роботи в галузі мистецтва, науки та практичного життя.

Мрія є елементом наукового передбачення, прогнозу та планування діяльності. Ця її функція переконливо виявляється в художній, творчій діяльності, державотворенні, розвитку суспільства. Яскравою ілюстра­цією цього є твори Жуля Верна, в яких він геніально передбачив витво­ри майбутньої технічної думки -підводний човен, гелікоптер.

Мрії можуть бути реальними, дійовими та нереальними, безплідни­ми. Дієвість мрії - потрібна умова втілення творчих задумів людини, спрямованих на реальне перетворення дійсності. Такі мрії в певному розумінні є рушійною силою дій та вчинків людини, надають їй біль­шої цілеспрямованості в житті, допомагають боротися з труднощами, протистояти несприятливим впливам.

МрІЇ можуть бути пустопорожніми, безплідними, "маніловськими". Тоді вони дезорієнтують людину, позбавляють її бачення реальних жит­тєвих перспектив, штовхають на шлях примарного задоволення своїх мрійницьких уподобань, роблять нездатною протистояти негараздам реального буття.

Позитивний вплив на життя людини чинить лише активна, творча мрія, вона збагачує життя людини, робить його яскравішим і цікавішим.

Уява і особистість

Діяльність уяви залежить від загальної спрямованості особистості, від усього її психічного життя. Особлива роль у створенні образів уяви належить зацікавленням, потребам, світогляду особистості, що напов­нюють її духовний світ. З діяльністю уяви пов'язане формування ряду морально-психологічних якостей особистості - гуманності, чуйності, почуття обов'язку тощо. Зрозуміло, що виявити чуйність може лише людина, яка, знаючи життя та особливості рис характеру іншої люди­ни, здатна уявити її душевний стан у певний момент.

У потужності та яскравості образів уяви виявляються типологічні особливості вищої нервової діяльності. Уява - один із показників, за якими І. П. Павлов поділяв людей на художній або мислительний ти­пи. Художник має справу з образами (зоровими, руховими, слуховими тощо), що свідчить про переважання в його діяльності першої сигналь­ної системи, образного відображення світу.

Отже, уява не лише впливає на хід психічного життя людини, а й зумовлює формування важливих якостей її особистості.

Формалізована структура змісту теми

Функція уяви: створення образів нових об'єктів - випереджальне відображення реальності.

Механізм уяви: дисоціація життєвих вражень та об'єднання ви­окремлених елементів у нові комбінації.

Запитання для самостійної роботи

1. У чому полягас специфічність відображення дійсності в про­
цесах уяви?

2. Чим зумовлена діяльність людської уяви?

3. Від чого залежить багатство створюваних людиною образів уяви?

4. У чому полягає принципова різниця образів репродуктивної та
продуктивної уяви?

5. У чому полягають особливості мрії як різновиду творчої уяви?

6. У чому виявляється зв'язок процесів чуттєвого пізнання і мис­
лення з уявою?

7. Яким є механізм впливу образів уяви на фізіологічні процеси
людини?

8. Як пов'язана уява з емоційно-вольовою сферою особистості?