Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Основні передумови та значення розширення ЄС на Схід 4 page





На Люксембурзькому саміті 12-13 грудня 1997 р. було прийняте
формальне рішення про початок переговорів з країнами ЦСЄ та
Кіпром і затвердження стратегії поступового розширення.

1 David White. France 1997. - P. 3.
'

Times, 3 December
273


Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

Формально переговори ЄС та одинадцяти країн-кандидатів мали
початися ЗО березня 1998 р. у Лондоні на зустрічі міністрів закор-
донних справ за принципом збереження єдиних умов і однакових
критеріїв вступу для всіх кандидатів, незалежно від рівня їх готов-
ності і часу вступу. Згідно з рішенням ЄР весною 1998 р. на двосто-
ронній міжурядовій конференції мав розпочатися переговорний
процес з Кіпром, Угорщиною, Польщею, Чеською Республікою,
Естонією та Словенією1. Паралельно з переговорами про вступ з
першою групою країн намічалася підготовка переговорів з Ру-
мунією, Словаччиною, Латвією, Литвою та Болгарією. Відносно
останньої групи країн, малося на меті здійснення ЄР щорічного
аналізу виконання ними Копенгагенських критеріїв.

Слід відмітити, що особливе місце серед кандидатів на вступ до
ЄС продовжувала посідати Туреччина. Враховуючи роль Туреччи-
ни в конфлікті на Кіпрі, невідповідність політики захисту прав лю-
дини європейським стандартам тощо, Люксембурзький саміт
відмовив останній приєднатися бодай групи кандидатів на рівні
Болгарії та Румунії. Як компенсацію країни ЄС пропонували прий-
няти спеціальну стратегію відносин з Туреччиною, яка передбачала
розвиток тісних взаємовідносин з ЄС через фінансове, митне та.
правове співробітництво. Однак рівень такого співробітництва ЄР
прямо пов'язувала з вирішенням Туреччиною проблеми прав лю-
дини, національних меншин, стабільних відносин з Грецією та
сприянням політичному врегулюванню кіпрського конфлікту.

Однією з особливостей пропозицій Комісії, викладених в «По-
рядку денному 2000», була підготовка індивідуальних Угод про
вступне партнерство з кожним кандидатом. Остаточно ухвалені
ЗО березня 1998 р. на Лондонській зустрічі міністрів закордонних
справ країн ЄС та країн-кандидатів Угоди про вступне партнерство
передбачали не лише виконання acquis communautaire в «таких сфе-
рах, як політичні критерії членства, економічні реформи, посилен-
ня інституцшних та адміністративних можливостей, підготовка


3.2. Проблема подолання суперечностей у позиції ЄС щодо країн ЦСЄ

до членства у внутрішньому ринку, юриспруденції, сільського гос-
подарства, охорони навколишнього середовища, транспорту, зай-
Нятості, соціальної та регіональної політики», а й враховували спе-
цифіку та потреби кожного кандидата окремо'.

Угоди засновували нові інструменти фінансової і технічної до-
помоги у передвступний період. У галузі сільського господарства
впроваджувалась Програма підтримки аграрного та сільського роз-
витку (SAPARD). Причому розподіл запланованої допомоги по
країнах-кандидатах мав враховувати такі фактори, як населення,
прибуток на душу населення та розмір території2.

Формально початок розширення був проголошений на конфе-
ренції МЗС країн ЄС та одинадцяти країн-кандидатів ЗО березня
1998 р. у Лондоні. Першим кроком для всіх кандидатів стало ана-
літичне дослідження тридцяти одного розділу acquis communautaires
та визначення відповідності кандидатів праву ЄС та іншим ко-
мунітарним вимогам. Паралельно з процесом аналізу комунітарних
вимог, починаючи з літа 1998 p., ЄС приступив до реалізації наступ-
ного кроку вступного процесу, який передбачав безпосередні пере-
говори з першою групою кандидатів та підготовку першого річного
звіту про їхню готовність. Оскільки більшість кандидатів підготува-
ла відповідні документи лише по семи проаналізованих розділах
acquis communautaires, переговори мали початися з обговорення ли-
ше з цих семи найпростіших: наука і дослідження, телекому-
нікаційні та інформаційні технології, навчання, культурна політика
та аудіо-, відеозапис, індустріальна політика, політика малих та се-
редніх підприємств, СЗПБ.

Люксембурзький саміт ЄС 1998 р. ухвалив запропоновану
Комісією стратегію нового розширення «хвилями», затвердивши
розподіл кандидатів на дві групи. Прогрес у переговорах ставився в
залежність від внутрішньої ситуації індивідуально кожного канди-
дата, а угоди, досягнуті під час переговорів, не мали б остаточного
характеру, поки не були б підписані угоди про вступ. Кандидати,
що входили до другої групи, отримували можливість приєднатися


 


:74


Россия и основные институты безипасж
ред. Д. Тренина; Моск. Центр Карнеги.


• М: S&P, 2000. - С. 52.


 


од


1 Agence Europe. Europe Daily Bulletin, N.7188, 26

2 Ibid.-P. 7-8.


arch 1998. - P. 6.



 

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

до першої групи країн, що вже розпочали переговори про вступ
З цією метою затверджувався механізм багатостороннього аналізу
виконання кожним кандидатом комунітарних вимог, Угоди про
вступне партнерство, а також додаткова програма передвступної
допомоги.

Ці положення були результатом тривалої дискусії, що розгорну-
лася між країнами ЄС з питання конкретних термінів початку пере-
говорів з країнами ЦСЄ. Франція та Іспанія, намагаючись віддали-
ти початок переговорів, виступали за проведення повної політич-
ної оцінки готовності кандидатів, враховуючи нормалізацію ситу-
ації на Кіпрі. Греція навіть загрожувала заблокувати переговори з
іншими кандидатами, якщо Кіпр з причин відсутності врегулюван-
ня буде виключений з переговорного процесу. Ставлячи прогрес на
переговорах у залежність від об'єднання Кіпру, Франція не лише
розраховувала сприяти об'єднанню його турецької та грецької час-
тин, а й з його допомогою регулювати процес переговорів з іншими
кандидатами на вступ. Що ж до спільних недоліків для інших кан-
дидатів першої групи, то основна увага була звернена на неадек-
ватність адміністративної реформи у цих країнах комунітарним ви-
могам1.

Зростаюча активність і тиск з боку країн, що не увійшли до першої
групи кандидатів, зумовили те, що значна частина уваги в першому
річному звіті Комісії (листопад 1998 р.) була присвячена саме цьому
питанню. Підкресливши успіхи реформ в країнах другої групи,
Комісія, однак, визнала ще недостатньою їх підготовленість розпо-
чати переговори про вступ до ЄС2. Одночасно рішення Комісії ви-
знавали значну диференціацію в реформах серед країн другої групи.
Висновки Комісії викликали занепокоєння не лише серед претен-
дентів другої групи, а й серед деяких країн — членів ЄС. Так,
Франція, Італія та Греція вважали, що ізоляція Болгарії та Румунії від
європейських процесів може послабити стабільність у південному
регіоні Європи. Країни північного регіону ЄС (Данія, Швеція,

1 Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N. 7336, 5 November 1998. — P. 6—7.

__ j---- ^і/.ишіюшії. леропз on Progress Towards Acce didate Countries: Composite Paper, November 4, 1998. Europe Daily Bulletin N. 7336, 5 November. — P. 6-7.
-J------------------ ^.д vl tllv, ^all- P. 28; Agence Europe.

2 European Commission. Reports on Progress Towards Accession by Each of the Can-
didate Countries: Composite Paper, November 4. 1998. — Р ™- a»--"" г------------------------

176

Fiimne rv.:b, d,.ii —• ^T--------


3.2. Проблема подолання суперечностей у позиції ЄС щодо країн ЦСЄ

Фінляндія) висловлювались за більш позитивну оцінку реформ у
Латвії та Литві, а інші країни ЄС закликали активно підтримати ре-
форми в Словаччині. За приєднання Словаччини до першої групи
претендентів виступали також Чеська Республіка та Угорщина.
Перша побоювалася, що відставання Словаччини в приєднанні до
ЄС може негативно вплинути на їх тісні економічні зв'язки. Дру-
га — мал а досить численну й впливову діаспору в Словаччині. Краї-
ни Вишеградської групи навіть звернулися до ЄС з пропозицією
розпочати переговори з Словаччиною якомога швидше'.

ЄР змушена була враховувати нерівномірність прогресу реформ
серед нових кандидатів. Саміт ЄС у Відні 11—12 грудня 1998 р. ви-
словився за перехід від багатостороннього до двостороннього
аналізу виконання комунітарних вимог кандидатами та представ-
лення Комісією другого річного звіту по кандидатах в Гельсінкі у
грудні 1999 р.2. Фактично, це було першим кроком до диференціації
з боку ЄС кандидатів другої групи.

Критичні оцінки можливостей Болгарії та Румунії нарівні з
іншими країнами розпочати переговори про вступ зазнали пере-
гляду після війни в Косово. Малоефективна політика ЄС із врегу-
лювання Косовського конфлікту змусила Співтовариства пере-
глянути регіональну політику, зосередившись на формуванні
ширшої зони безпеки і стабільності, особливо в південно-східно-
му регіоні Європи. Таким чином, вже у вересні 1999 р. стало зро-
зумілим, що стратегія ЄС буде передбачати більш широкий підхід
до розширення, включаючи всі країни другої групи. Такому підхо-
ду сприяла як позиція окремих країн ЄС, так і нового Голови
Європейської Комісії — Романо Проді, який підтримував не
стільки «технократичний, скільки політичний підхід» щодо роз-
ширення та встановлення зони миру і стабільності на півдні та
південному сході Європи3.

1 Robert Anderson. East European States Resume Cooperation, Financial Times,
17 May 1999. - P. 2.

2 Presidency Conclusions of the Vienna European Council, 11-12 December 1998. In:
Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N. 7363, 13 December 1998. — P. 14.

3 Speech by Romano Prodi. President-designate of the European Commission to the
EP, 14 September 1999. In: Agence Europe. Europe Documents. N. 2155, 22 Sep-
tember 1999. - P. 3.


Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

Важливими факторами, крім економічних і політичних, які про-
довжували ускладнювати просування країн другої групи до початку
переговорів про вступ, були питання ядерної безпеки. Підкреслю-
ючи принциповий підхід до проблеми ядерної безпеки в Європі,
Комісія наполягала на проведенні кандидатами такої політики в га-
лузі енергетики, яка б відповідала західноєвропейським стандартам
ядерної безпеки і, відповідно, вела б до закриття атомних електро-
станцій, побудованих ще в радянський період. Початок переговорів
з кандидатами про вступ практично ставився Комісією в залежність
від закриття їх малонадійних АЕС. Такі вимоги мали важливі
наслідки для країн ЦСЄ, оскільки для деяких з них атомна енерге-
тика складала більшу частину їх національного енергопостачання1.
Значний прогрес п'яти країн другої групи та Мальти у виконанні
основних політичних та економічних умов ЄС відображено в друго-
му регулярному звіті Комісії, в якому рекомендувалося ЄР
приєднати вищезгадані країни до першої групи кандидатів і розпо-
чати з ними переговори про вступ. Незначні попередні умови вису-
валися лише для Болгарії та Румунії, участь яких в переговорах обу-
мовлювалася поглибленням економічних реформ, бюджетної
політики та структурних реформ. Болгарія також мала взяти чіткі
зобов'язання щодо закриття перших чотирьох реакторів Козло-
дуйської АЕС. Суттєвим положенням звіту було впровадження
«принципу диференціації» в переговорах з кандидатами, який пе-
редбачав можливість новим претендентам наздогнати країни, з
якими вже розпочалися переговори. Таким чином, правила, що
встановлювалися, можна було порівняти з правилами «регати», ко-
ли строки завершення переговорів відрізнялися для кожного кан-
дидата і залежали лише від їх готовності до вступу2.

Пояснюючи позицію Комісії, Р. Проді відзначив, що було б по-
милкою наполягати на повному виконанні кандидатами еко-
номічних критеріїв ЄС до початку переговорів. На його думку, до-
тримання високого рівня комунітарних вимог може привести до

1 Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N. 7555, 21-22 September 1999. — P. 10.

1 European Commission. Regular Report from the Commission on the Progress To-
wards Accession by Each of the Candidate Countries: Composite Paper, 13 October
1999, IV.-P. 2.

!78


3.2. Проблема подолання суперечностей у позиції ЄС щодо країн ЦСЄ

того, що такі країни, як Болгарія та Румунія, докладаючи значних
зусиль в проведенні економічних та політичних реформ, можуть
втратити надію на вступ до Європейських співтовариств. Р. Проді
наполягав на рекомендаціях Європейській Раді розпочати в 2000 р.
переговори з усіма кандидатами, які відповідають копенгагенським
політичним критеріям і «довели готовність вживати необхідних за-
ходів для виконання економічних критеріїв»'.

Запропонована Комісією нова стратегія розширення ЄС була
офіційно ухвалена на саміті ЄР в Гельсінкі 10—11 грудня 1999р. Там
було прийнято формальне рішення про початок 15 лютого 2000 р. в
Брюсселі переговорів зі Словаччиною, Латвією, Литвою, Болга-
рією, Румунією та Мальтою і затверджено диференційований підхід
до кандидатів. Прогрес в переговорах та перехід до обговорення но-
вих розділів acquis communautaire ЄС ставав питанням індивідуаль-
ної готовності кожної з країн ЦСЄ. Замість стратегії розширення
групами чи «хвилями», ухваленої Люксембурзьким самітом, у Гель-
сінкі був прийнятий принцип «регати», який надавав рівні можли-
вості в переговорах і першочергового вступу до ЄС всім 12 кандида-
там першої і другої «хвилі».

На той час, на думку багатьох функціонерів ЄС, саме такий
підхід більше відповідав вимогам політичної ситуації в Європі,
підтриманню миру та стабільності в її східному та південно-східно-
му регіонах. До того ж він стимулював активізацію реформ2. Що ж
до Комісії і більшості держав — членів ЄС, то вони прагнули утри-
муватись від визначення конкретних дат та чіткого розкладу вступу
нових кандидатів до ЄС. Г. Ферхойген, відповідальний за розши-
рення ЄС, запевнив, що принцип «диференціації» мав допомогти
деяким країнам «гельсінської групи» досягти значного прогресу в
переговорах та наздогнати країни ЦСЄ, що розпочали переговори
раніше, не гальмуючи переговори з «люксембурзькою групою» та
розширення3. У звіті Комісії зазначалося лише, що ЄС будуть «го-
тові прийняти рішення про вступ кандидатів, що повністю викона-
ли необхідні критерії, лише з 2002 p.». Передбачалося, що до цього

1 Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N. 7572, 14 October 1999. - P. 6-7.

2 Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N. 7612, 11 December 1999. - P. 4.

3 Ibid.


 


Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

часу будуть не лише завершені переговори з кандидатами, а й будуть
прийняті та ратифіковані рішення щодо комунітарних інсти-
туційних реформ1.

Відмовившись на саміті в Ніцці від застосування запропоновано-
го рядом спеціалістів критерію «подвійної більшості» (населення та
економічний потенціал) при голосуванні в ЄР, керівники найбільш
розвинених держав пішли по шляху прямого перерозподілу голосів,
відмовившись від багатолітнього принципу рівноваги між малими та
великими державами. Зі свого боку, малі країни ЄС відстояли право
мати свого представника в Комісії, що не лише послаблювало над-
національний характер останньої, а й загрожувало надмірному зрос-
танню її розмірів. Втілення принципу «одна країна — один член
Комісії» перетворювало Комісію, незважаючи на встановлену межу
в 27 членів, на надто громіздкий орган. Не вирішеним залишалося
питання перспективи розширення ЄС до ЗО членів і абсолютної
більшості в Комісії представників малих держав.

Збільшення ЄС на 10 нових держав значно прискорило прове-
дення переговорів щодо нових комунітарних реформ. Остаточне
вирішення важливих інституційних та бюджетних питань було
здійснено безпосередньо напередодні розширення 2004 р. На
Брюссельському саміті в грудні 2003 р. були обговорені основні по-
ложення, а в червні 2004 р. прийнято проект Конституції ЄС, в якій
були зафіксовані радикальні положення та інституційні зміни, які
після їх ратифікації мають замінити Римські угоди 1957 р. Аналіз
передбачуваних інституціональних реформ, значне розширення
сфер використання механізму кваліфікованої більшості голосів при
прийнятті рішень у РМ та збереження основних положень існуючо-
го механізму розподілу Структурних та Регіональних фондів дають
можливість стверджувати про зростаюче використання дифе-
ренційованих підходів до європейського інтеграційного процесу з
домінуванням наднаціональних форм співробітництва. Прийняття
Конституції в комплексі з новим розширенням перетворюють
Звропейський Союз на ще складніший комплекс, єдність якого

European Commission. Regular Report from the Commission on the Progress To-
wards Accession by Each of the Candidate Countries: Composite Paper, 13 October
1999, IV.-P.4.

!80


3.2. Проблема подолання суперечностей у позиції ЄС щодо країн ЦСЄ

потребує постійних перетворень інституційного, правового і
політичного характеру, які б враховували інтереси як наявних
країн-членів, так і країн-кандидатів.

Розширення на Схід активізувало дискусії навколо численних
старих та появу нових моделей та концепцій європейської інтег-
рації, серед яких визначаються два основних підходи: міжурядовий
та наднаціональний. Піддаючи сумніву ефективність методів попе-
редніх розширень та пов'язані з ними труднощі (виконання умов
ССП, структурні зміни, еволюція в процесі прийняття рішень,
міграційний тиск), прихильники міжурядового підходу пропону-
ють застосування принципів диференційованої інтеграції, що пе-
редбачає впровадження двох рівнів чи етапів розширення: інтегро-
вану систему асоційованих угод, націлену на підтримку пан'євро-
пейської зони вільної торгівлі промисловими товарами та участь у
внутрішньому ринку на зразок Європейської Економічної Зони, за
винятком вільного пересування робочої сили. За цим сценарієм
кандидати можуть вважатися членами Євросоюзу, але їх участь
тимчасово обмежувалася б внутрішнім ринком, СЗПБ, співробіт-
ництвом у питаннях юриспруденції та внутрішніх справ, але не
включала участь в ССП, Економічному та валютному союзі. Про-
позиції диференційованої інтеграції в умовах зростаючої різнорід-
ності в економічному, політичному та соціальному рівнях розвитку
держав — членів ЄС можуть розглядатися як альтернатива викли-
кам розширення, яка хоча й суперечить базовим інтеграційним по-
ложенням, проте дозволяє поєднати можливості розширення та
поглиблення, зберігаючи темпи інтеграції та кардинально не збіль-
шуючи при цьому бюджет ЄС.

Зі свого боку, прихильники наднаціонального будівництва,
прагнучи уникнути перспективи розвитку ЄС на шляху «бага-
тошвидкісної» чи «багаторівневої» інтеграції, яка б не лише при-
вела до розрізнення форм та ритму євробудівництва між країна-
ми — членами ЄС, а й остаточно підірвала б закладені Римськи-
ми угодами принципи неподільності та єдності договірно-право-
вої бази Спільноти та початкову єдність європейського інтег-
раційного процесу, першочергову увагу звертають на зменшення
різнорідності країн ЄС через вирівнювання їх соціально-еко-


Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

немічного розвитку та виділення на витрати Структурним Фондам
та Фондам Солідарності майже третини комунітарного бюджету.

3.3. Внутрішнє реформування ЄС у контексті
розширення на Схід

Як і попередні розширення, прийом нових держав до Євро-
пейських співтовариств тісно пов'язаний з внутрішніми трансфор-
маціями, що зумовлює додаткові протиріччя і навіть конфлікти.
Дискусії на теми внутрішнього реформування ЄС у цей час фактич-
но зводяться до обговорення двох основних питань: процедури
прийняття рішення та формування відповідних інституцій, а також
реформування основних спільних політик ЄС і його фінансової си-
стеми. Якщо перший блок вимагає реконструкції всієї інсти-
туційної системи ЄС, яка так чи інакше впливає на прийняття
рішень, то останній — зосереджується на реформуванні функцій
Співтовариств і, в першу чергу, таких його ключових програм, як
Спільна аграрна політика та структурна політика, які разом спожи-
вають 80 % бюджетних коштів ЄС. В той же час внесення змін до ос-
новних комунітарних програм тісно пов'язане з реформуванням у
цілому фінансової системи ЄС, особливо що стосується існуючої
системи національних внесків до бюджету ЄС та формування влас-
не комунітарних ресурсів.

Оскільки проведення комунітарних реформ розглядалося в ЄС
як основна передумова майбутнього розширення на Схід, ґрун-
товний аналіз практичних шляхів внутрішнього реформування
розпочався лише в другій половині 1994 p., коли Співтовариства
приступили до обговорення передвступної стратегії щодо країн
ЦСЄ. Враховуючи, що нове розширення може призвести до по-
о.боєння витрат на комунітарну аграрну та структурну політику,
все більше країн — членів ЄС турбувалися фінансовою вартістю
эозширення. Найбільш активно за проведення внутрішніх ре-
форм виступали Нідерланди, Німеччина та Велика Британія —
сраїни, що є донорами до бюджету ЄС.

•82


3.3. Внутрішнє реформування ЄС у контексті розширення на Схід

Висновки Комісії за рішеннями саміту Європейської Ради в Ес-
сені підтверджували доцільність значних комунітарних витрат у
разі поширення дії названих програм на майбутніх членів ЄС. У той
же час Є К висувала щонайменше два аргументи, згідно з якими
фінансові проблеми не становлять принципової загрози на шляху
майбутнього розширення ЄС. Адже потреба інституційного рефор-
мування ЄС визріла задовго до того, як постало питання розширен-
ня ЄС на Схід. Останнє зіграло лише роль каталізатора, який акту-
алізував його. При цьому, навіть враховуючи перспективу розши-
рення ЄС за рахунок країн ЦСЄ, мова не йде про масштабну ревізію
ССП і структурної політики, яка може викликати принципові
фінансові зміни та загрожувати інтересам бенефіціантів. Щоб по-
м'якшити тиск нового розширення на комунітарний бюджет та
спільні політики ЄС, ЄК пропонувала тривалий перехідний період
для нових кандидатів, який забезпечить поетапну інтеграцію до ко-
мунітарних програм'.

Наступним кроком став детальний аналіз впливу розширення на
комунітарну фінансову систему, до якого ЄК взялася після саміту
ЄР в Мадриді. Ці рекомендації мали бути враховані під час підго-
товки висновків міжурядової конференції 1996—1997 pp., що мала
на меті розробку стратегії внутрішніх комунітарних реформ перед
розширенням на Схід, в тому числі у фінансовій сфері. Результати
роботи Комісії лягли в основу представленої нею 16 липня 1997 р.
Програми «Agenda 2000». Десять рекомендацій Комісії на сутнісно-
му рівні враховували перспективу нового розширення ЄС2.

Знову в центрі уваги опинилася Спільна аграрна політика ЄС, на
яку в 1999 р. у комунітарному бюджеті виділялося 42,2 % загальних
витрат3. Таке важливе значення ССП в політиці Євросоюзу пояс-
нюється як політичними, так і історичними факторами. Основні
принципи ССП були закладені в 60-ті роки і передбачали встанов-

1 European Commission. Interim Report from the Commission to the European Coun-
cil on the Effects on the Policies of the European Union of Enlargement to the Associ-
ated Countries of Central and Eastern Europe. CSE (95) 605, 5 December 1995.

2 European Commission. Agenda 2000: For a Stronger and Wider Union. Bulletin of
the European Union. Supp. 5/97.

3 European Commission. General Budget of the European Union for the Financial
Year 1999: The Figures. CSE (99) EN, January 1999. - P. 7.


Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

лення високих тарифів на імпорт аграрної продукції з країн, що не
були членами ЄС, введення субсидій на виробництво комунітарної
аграрної продукції та встановлення для неї експортних субсидій.
Такі заходи були покликані забезпечити високі ціни на цю про-
дукцію та високий рівень доходів фермерів країн ЄС, що врешті
призвело до надмірних витрат з комунітарного бюджету на під-
тримку ССП (90 % бюджету ЄС у 70-х роках) та зростаючих вимог
реформувати ССП з боку індустріальних країн ЄС і основних світо-
вих виробників аграрної продукції. Враховуючи потужний опір з
боку фермерів, зокрема Франції та ФРН, перша практична спроба
реформувати ССП була здійснена лише в 1992 р. з прийняттям так
званих реформ Мак-Шеррі, які передбачали перехід від цінового
стимулювання аграрної продукції до здійснення прямої фінансової
підтримки фермерів.

Тиск з боку зацікавлених у реформі ССП сил зріс після того, як
стало зрозуміло, що розширення Співтовариства на Схід є немину-
чим. Річ у тім, що сільське господарство посідало важливе місце в
національних економіках більшості країн — кандидатів. В серед-
ньому на 1995 р. сільське господарство десяти країн ЦСЄ давало
8,6 % ВВП. Яскравим прикладом є Польща з її 40 млн населення та
27 % зайнятого в аграрному секторі працездатного населення'.

Ураховуючи ці фактори, поширення умов функціонування ССП
на країни — кандидати ЦСЄ загрожувало кризою комунітарного
бюджету. За підрахунками функціонерів ЄК 1995 р., за таких умов
комунітарні витрати мали зрости на третину (приблизно 12 млрд
ЕКЮ щорічно). Незалежні експерти називали значно більші суми2.
Саме тому, ще задовго до практичного розгляду питання про вступ
цих країн до ЄС, Комісія передбачила ряд заходів, в тому числі на
ниві фінансування, з метою структурної реорганізації та модер-
нізації сільського господарства країн ЦСЄ.

Одночасно принципово важливими стали внутрішні реформи та
реорганізація механізму й основних принципів ССП. За ініціативи

1 European Commission. Agenda 2000: For a Stronger and Wider Union. Bulletin of
the European Union. Supp. 5/97. - P, 113, 138.

2 Alan Mayhew. Recreating Europe. Cambridge: Cambridge University Press, 1998. —
P. 273-274.


3.3. Внутрішнє реформування ЄС у контексті розширення на Схід

активних прихильників комунітарних реформ ці питання були по-
кладені в основу положень «Agenda 2000», що пояснювалось ще й
тцм, що в Співтоваристві все частіше висловлювалися за прийняття
нової інтеграційної стратегії щодо кандидатів з ЦСЄ. Передбачало-
ся запровадження другорядного членства для нових країн-членів,
які б тимчасово не брали участі в ключових напрямах комунітарної
політики, в тому числі спільній аграрній політиці та центральних
елементах acquis communautaire. На думку автора, такий підхід хоча
й дозволяв забезпечити досить швидкий вступ нових країн до ЄС,
але порушував основні принципи солідарності та згуртованості, що
викликало заперечення прихильників внутрішніх реформ, у першу
чергу в аграрному секторі та бюджетній політиці.

Комісія пропонувала запровадження корпоративної аграрної
політики, яка б інтегрувалася із структурною політикою, охороною
навколишнього середовища та відкривала країнам-членам більше
можливостей для самостійних рішень у межах принципу субсидіар-
ності. І хоча реформаторські заходи з підвищення ефективності та
екологічних показників сільського господарства ЄС вели, за розра-
хунками експертів Комісії, до зростання фактичних витрат, оста-
точна мета політики полягала якраз у відносному зменшенні части-
ни аграрних витрат у комунітарному бюджеті1.

Ще одним кроком, який би дозволив поєднати наслідки нового
розширення ЄС з його фінансовими можливостями, мало стати, з
точки зору Комісії, встановлення досить розтягнутого в часі пе-
рехідного періоду перед повною інтеграцією країн ЦСЄ до кому-
нітарної аграрної політики. Це означало, що після вступу країни
ЦСЄ в межах ССП отримували б на модернізацію аграрного ринку
та розвиток національного сільського господарства суттєву фінан-
сову допомогу, не претендуючи при цьому на прямі компенсаційні
виплати з комунітарного бюджету, яку випадку з фермерами інших
п'ятнадцяти країн ЄС. Такий підхід дозволяв стабілізувати бюджет і
зосередити основні фінансові вливання на внутрішньокомунітар-
них реформах. За підрахунками експертів Комісії, витрати на

Date: 2015-09-05; view: 479; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.007 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию