PT ІЇ7 1 nrf7 тл -.^ -. 4 page

Найбільш спірним було питання ефективного реформування
Структурних Фондів та ССП ЄС, які становлять 80 % бюджету
Співтовариств. Прийняття до ЄС країн ЦСЄ ставило на порядок
денний проблему витрат, які ЄС використовує для вирівнювання
показників економічного розвитку¹. Вочевидь, що країни-претен-
денти були не в змозі самостійно подолати відставання. ЄС ще дов-
гий час матиме справу з державами, які активно претендують на ре-
гулярний перерозподіл на свою користь ресурсів Співтовариства.
Кількість населення територій, які за стандартами ЄС можуть пре-
тендувати на допомогу, за положенням № 1 Структурних Фондів,
зросла після розширення зі 185 млн чоловік до 291 млн, тобто май-
же вдвічі, а витрати на підтримку регіонів, де ВВП надушу населен-
ня не перевищує 75 % середнього показника по ЄС, мало б зрости
більше, ніж на половину від загальних витрат Структурних Фондів
за 1999 р².

Так, згідно з Пакетом Делора-2 1999 p., витрати на проведення
аграрної та структурної політики мали становити 70 млрд екю від
загальної суми бюджету — 87 млрд екю. Без адаптації комунітарної
політики інтеграція лише країн Вишеградської групи до ЄС мала б
спричинити зростання витрат в ССП на 37 млрд екю та на
26 млрд екю — в Структурних фондах, що могло призвести до зрос-
тання загального комунітарного бюджету з 87 до 150 млрд екю, тоб-
то більше ніж на 72 %^}.

За розрахунками 1993 p., дві найбідніші держави ЄС — Греція та
Португалія отримували з структурних фондів Співтовариства допо- ^:
могу у розмірі приблизно 200 екю на душу населення. Для приско-
рення процесу вирівнювання економічного розвитку країн ЄС на
Единбурзькому саміті було прийняте рішення про подвоєння цієї
суми до 1999 р. Таким чином, якщо відштовхуватись від суми ви- ₍
трат 400 екю на душу населення, вступ до ЄС лише країн Више-

¹ Подняков В., Ганжа С. Новые страны на пороге Европейского Союза //
Международная жизнь. — 1999. — № 3. — С. 39.

² European Commission. General Budget of the European Union for the Financial
Year 1999: The Figures. Luxembourg: Office for Official Publications of the European
Community, 1999. - P. 19; EC. Agenda 2000. Brussels, 1997. Vol. 1. - P. 25.

³ Mosse E. Les PECO et L'Union europeenne: aspects economiques // Politique
etrangere, 1996, № 1. — P. 158.

3.1. Основні передумови та значення розширення ЄС на Схід

градської групи з населенням 64 млн чоловік вимагав від Співтова-
риства додаткових витрат на суму 26 млрд екю, що є дуже проблема-
тичним. Такі країни, як Німеччина, Австрія, Нідерланди, Швеція,
чиї фінансові внески значно перевищують надходження із кому-
нітарного бюджету, зіштовхнувшись із загостренням власних еко-
номічних проблем, вимагають їх зменшення. Так, Німеччина в
1998 р. забезпечувала 28,2 % фінансових ресурсів, отримуючи назад
лише 12,8 %'. Саме тому, щоб попередити роздування бюджету ще
до початку розширення, ЄС встановив до 2006 р. межу його зрос-
тання на рівні 1,27 % сукупного ВВП ЄС, а межу всієї можливої до-
помоги країнам-кандидатам — не більше 4 % ВВП кожної з них².
Але навіть за таких обмежень реалізація програми розширення на
схід вимагає від ЄС витрат у розмірі 75 млрд евро до 2006 р.

Розширення географічних кордонів ЄС і зростання його по-
тенційних ресурсів за рахунок приєднання країн з перехідною
економікою робить Співтовариство біднішим. Ще до вступу країн
ЦСЄ планувалося скорочення кількості напрямів структурної по-
літики КЄС з 7 до 3 %, а долі населення, що користується пільга-
ми, — з 51 до 35—45 %³. Водночас значна частина регіонів ЄС (на-
приклад, Лісабон, Валенсія, Корсика, Сардинія, вся Ірландія) ма-
ли втратити існуючі пільги, а Іспанія взагалі перетворилася на до-
нора ЄС⁴.

Поряд із проблемою реформування регіональної політики ЄС
важливою передумовою розширення ЄС на схід є перегляд основ-
них положень та підходів до проведення Спільної аграрної політи-
ки Співтовариств. Нові члени ЄС механічно стають основними
претендентами на фінансування з аграрних фондів ЄС, що суттєво
збільшує тиск на бюджет⁵. Водночас попереднє реформування

Le Monde Diplomatique, fevrier 1999.

EC. Agenda 2000. Brussels, 1997, Vol. 1. - P. 16.

Ibid. - P. 16.; Europe, 8-9. XII. 1997.

Enlarging the European Union. Relations Between the EU and Central and Eastern

Europe / Ed. Marc Maresceau. European Institute, University of Ghent. London and

New York: Longman, 1997,- P. 300.

Enlarging the European Union. Relations Between the EU and Central and Eastern

Europe / Ed. Marc Maresceau. European Institute, University of Ghent. London and

New York: Longman, 1997. — P. 241.

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

бюджету та регіональної політики є політичне складним. Країни —
члени ЄС, які є бенефіціантами Структурних Фондів, виступають
проти зменшення надходжень від комунітарного бюджету. Поява в
ЄС нових претендентів на отримання аграрних та структурних суб-
сидій з бюджету ЄС викликає також активізацію внутрішньої опо-
зиції не лише серед країн-членів, а й у відсталих регіонах.

У той же час виробники з країн ЄС мали враховувати те, що екс-
порт із країн з перехідною економікою, який був досить малим у
1990—1991 pp., мав стійкі тенденції до зростання, особливо у від-
носно трудо-, енерго- та ресурсомістких галузях виробництва.
«Чутливі сектори», згадані в Європейських угодах з країнами ЦСЄ,
становили реальну, щонайменше середньострокову, загрозу для
європейських виробників після розширення ЄС на схід. Ця загроза
пояснювалася і тим, що певні галузі промисловості в Співтова-
ристві вже досить тривалий час частково захищені від конкуренції
світового ринку. Тим часом необмежений доступ продукції
хімічного та металургійного виробництва з країн ЦСЄ на ринки
Співтовариства загрожував виробникам з країн ЄС втратами
ринків та значним зменшенням доходів. Цей ризик особливо зрос-
тав у металургії, де помітне перевиробництво¹. Характерно, що час-
тина надмірних потужностей підтримувалася компаніями лише як
засіб отримання з боку ЄС максимально можливих компенсацій.
Гаким чином, якщо не вдасться впровадити в металургії нормаль-
-шй механізм конкуренції, то в розширеному ЄС знову міг би по-
$торитися руйнівний для ринкової економіки етап субсидій. Щодо
нших галузей промисловості, то тут також можуть виникнути до-
:аткові складнощі. Зростання конкуренції могло привести до по-
реби структурних змін у промисловості країн ЄС та додаткових
)інансових витрат.

Враховуючи те, що майже в усіх країнах ЄС висока квота безробіт-
их, економічна відкритість країнам ЦСЄ могла завдати також до-
аткових труднощів у сфері зайнятості. Структурні зміни в зовніш-
ій торгівлі країн з перехідною економікою спричинили значне

______________

PaulJ. J. Welfens. E U und Ostmitteleuropaische Lander: Probleme und Optionen der
Integration//Aussenpolitik, 1995, N. III. — S. 236.

3.1. Основні передумови та значення розширення ЄС на Схід

зростання експорту до країн ЄС, в першу чергу до Німеччини, тру-
по- та наукомістких товарів, що викликало необхідність структур-
них змін в економіці останніх та адаптацію галузей промисловості,
які використовують переважно малокваліфіковану робочу силу.
Зростання імпорту країнами ЄС трудомістких товарів означало
більшу пропозицію на ринку робочої сили з обмеженою ква-
ліфікацією. Цим ставилася під питання роками практикована в ЄС
політика високих темпів підвищення зарплати для працівників із
низькою кваліфікацією.

Крім того, за відсутності значних обмежень щодо вільного пере-
сування робочої сили з країн Східної Європи, розширення на схід
створювало загрозу її часткового переміщення до старих країн —
членів ЄС. У свою чергу, переселення з нестабільних колишніх рес-
публік СРСР могло дестабілізувати ситуацію в країнах ЦСЄ, ство-
ривши цим постійний міграційний тиск зі сходу на захід Європи.
Зважаючи на формування нового поділу праці, західноєвропей-
ськими дослідниками висловлювалася теза про необхідність впро-
ваджувати спеціальні програми в галузі освіти, наукових до-
сліджень та розвитку, які мали б сприяти посиленню спеціалізації
країн Західної Європи на високотехнологічних та капіталомістких
галузях виробництва¹.

Обговорення умов чергового розширення відбувалося одночасно з
подальшим розвитком ЄС та поглибленням інтеграції, що ще більше
ускладнювало вступ нових кандидатів. Найбільш значні проблеми в
цьому напрямі виникали у зв'язку з приєднанням країн ЦСЄ до Еко-
номічного та валютного союзу, утворенням Центрального Європей-
ського Банку і переходом до єдиної валюти. Відсутність у країнах
Східної Європи достатньо стабільної державної фінансової системи
сприяло розмежуванню країн ЄС у рамках концепції «міцного ядра» з
виділенням розгалуженої нестабільної валютно-фінансової пери-
ферії. Така перспектива відкладала на невизначений термін завер-
шення формування внутрішнього ринку Співтовариств. Це, в свою
чергу, викликало серед прихильників інтеграції великі сумніви щодо
вчасності розширення на схід та загрози домінування екстенсивних
шляхів інтеграції за рахунок її поглиблення.

¹ PaulJ. J. Welfens. EU und Ostmitteleuropaische Lander: Probleme und Optionen der
Integration//Aussenpolitik, 1995, N. III. - S. 240.