Внутрішнє реформування ЄС у контексті розширення на Схід 1 page

рішення приймалося в результаті як голосування в РМ, так і за
підтримки більшості населення ЄС¹.

Що ж стосується занадто великого складу Комісії, то ця пробле-
ма лише посилювалася. Оскільки згідно з існуючою традицією
кожна держава ЄС мала право виставляти по одному, а великі дер-
жави — по два комісари, вступ нових держав до ЄС змушував шука-
ти заходи для пропорційного зменшення складу Комісії. Серед
найбільш поширених в цьому плані ідей привертали увагу такі про-
позиції, як скасування права великих держав мати два комісари чи
навіть скасування права кожної держави мати свого комісара в ЄК.
Пропонувалося встановити більш загальну процедуру селекції
комісарів, ураховуючи такі об'єктивні фактори, як їх основна
кваліфікація, прихильність до комунітарних принципів та неза-
лежність від національних пріоритетів і урядових структур².

Протилежну позицію з цього питання займали малі країни ЄС,
які традиційно розглядають Комісію як основний інструмент захи-
сту своїх інтересів і тому не бажають втратити право мати там своїх
представників, особливо, враховуючи можливість перегляду пред-
ставництва голосів у Раді міністрів на користь великих держав³. Не
мала підтримки серед малих країн пропозиція реформувати інсти-
тут головування в ЄР, який передбачав внесення змін до механізму
ротації на користь великих держав та формування системи колек-
тивного представництва від окремих груп малих країн ЄС. Позиція
останніх залишалася незмінною, навіть коли більшість великих
держав погодилася заради досягнення більш важливої для них мети
пожертвувати правом мати двох комісарів у Комісії.

Одним із найбільш несподіваних результатів роботи МУК були,
незважаючи на загальну підтримку розширеного застосування ме-
ханізму кваліфікованої більшості, досить обмежені рішення в

¹ Baun Michael J. A Wider Europe: the Process and Politics of European Union En-
largement. Boston: Rowman & Littlefield Publishers Inc., 2000. - P. 180.

² The Reflection Group's report. The Intergovernmental Conference: A Strategy for
Europe, Annex 15. In: The European Councils: Conclusions of the Presidency 1995.
Brussels: European Commission. Directorate — General for Information, 1995. —
P. 101.

³ The Treaty of Amsterdam: Text and Commentary / Ed. Andrew Duff. London: Fe-
deral Trust, 1997. - P. 132-133.

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

цьому напрямі Амстердамського саміту 1998 р. Найбільшу актив-
ність у підтримці більш широкого застосування кваліфікованої
більшості проявляли такі країни країн ЄС, як Франція, Бельгія,
Італія, Австрія, Фінляндія, Португалія і, навіть з деякими обмежен-
нями (лише питання формування внутрішнього ринку ЄС) новий
лейбористський уряд Великої Британії на чолі з Тоні Блером.
У пропозиціях уряду Данії взагалі говорилось про необхідність збе-
регти право вето лише в питаннях конституційного будівництва,
фінансування ЄС, політики Структурних Фондів та податків. Нав-
паки, Німеччина, яка традиційно виступала за проведення ради-
кальних реформ в ЄС, керуючись внутрішньополітичними факто-
рами (опозиція земель та нові вибори канцлера в вересні 1997 p.), на
цей раз зайняла негативну позицію, заблокувавши розширення
КБГ на значну сферу питань комунітарної діяльності. У результаті
Амстердамські угоди розширили сферу застосування кваліфікова-
ної більшості лише на незначну кількість другорядних питань, та-
ких як рівноправна оцінка праці чоловіків та жінок, наукові роз-
робки та розвиток мережевих програм, доступ до офіційних доку-
ментів, боротьба проти шахрайства, митне співробітництво'.

Незначний прогрес був досягнутий і в забезпеченні більшої гнуч-
кості в прийнятті рішень на основі франко-німецької ініціативи.
Значна кількість держав ЄС поставили під сумнів можливість ефек-
тивного вирішення проблеми шляхом надання можливості на вибір
брати участь в комунітарних заходах, розцінивши фактичне скасу-
вання права вето як загрозу основним принципам та інститутам. Хо-
ча ухвалені в Амстердамі статті щодо гнучкого прийняття рішень та
більш тісного співробітництва в межах вузького кола держав —
членів ЄС мали значні обмеження, таке більш гнучке співробітницт-
во мало розвиватися таким чином, щоб не суперечити інтересам
жодної держави — члена ЄС². При цьому залишалася незмінною го-
ловна суперечність: проблема рівноваги в Європейському Союзі³.

¹ Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N.7389, 23 January 1999. - P. 4-5.

² Consolidated Version of the Treaty Establishing the European Community. European
Union Consolidated Treaties. Luxembourg: Office for Official Publications of the
European Communities, 1997. — P. 46.

³ The Treaty of Amsterdam: Text and Commentary / Ed. Andrew Duff. London:
Federal Trust, 1997. — P. 133.

3.3. Внутрішнє реформування ЄС у контексті розширення на Схід

Слід вважати в даних умовах закономірним прийняття Амстер-
дамським самітом німецької пропозиції щодо відкладення
будь-яких серйозних рішень в інституційні сфери до першого ново-
го розширення ЄС. До цього часу в основі механізму прийняття
рішення мали залишатися принципи, закладені угодами в Йоанніні
у березні 1994 р.¹. Згідно з Протоколом Амстердамських угод, що
розглядав питання інститутів у перспективі розширення, перші
важливі інституційні зміни мали б впроваджуватися саме з моменту
нового розширення ЄС. Так, остаточно було вирішено, що у роз-
ширеному ЄС Комісія мала складатися з одного комісара від кож-
ної країни-члена. Що ж до питання перерозподілу голосів у РМ, то
воно розглядалося в більш загальній формі і передбачало мож-
ливість вирішення лише після чергового розширення прийнятним
для всіх країн-членів способом як за рахунок внесення змін в роз-
поділ голосів, так і шляхом механізму подвійної більшості. Перед-
бачалося також, що якнайменше за рік до розширення ЄС до
20 держав буде скликана МУК з метою внесення чітких змін до по-
ложень Угод ЄС, які відповідають за склад та діяльність комунітар-
них інститутів².

Аналізуючи результати роботи МУК 1996—1997 pp. та Амстер-
дамського саміту, можна зробити висновок про їх обмежений харак-
тер, який пояснюється як значними розбіжностями в інтересах ве-
ликих і малих країн-членів і перспективах збільшення про-
порційної ваги останніх, так і занадто обережними оцінками ре-
форм та їх можливих наслідків. Про це свідчить неприйняття
суттєвих інституційних реформ, а також прагнення перенести їх
вирішення на майбутнє. Що ж до самого процесу інституційного
реформування, то передбачені Протоколом в Амстердамі положен-
ня фактично дозволяли відкласти розгляд таких важливих питань,
як розподіл голосів в РМ на досить невизначений період (доки
кількість держав — членів ЄС не досягне 20). Саме цим пояснюється

Treaty of Amsterdam. Declaration Relating to the Protocol on the Institutions with
the Prospects of Enlargement of the European Union. Luxembourg: Office for Offi-
cial Publications of the European Communities, 1997. — P. 142.
Treaty of Amsterdam. Protocol on the Institutions with the Prospects of Enlargement
of the European Union. Luxembourg: Office for Official Publications of the European
Communities, 1997. — P. 111.

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

підтримане більшістю незадоволених такою перспективою країн
висловлене в «Agenda 2000» рішення включити в першу хвилю
шість країн-кандидатів, стимулюючи тим самим держави ЄС до
інституційних реформ.

Найбільш активно з критикою результатів Амстердамських угод
виступали уряди Бельгії, Франції та Італії. В спільній декларації
країни підкреслювали недостатній характер прийнятих в Амстер-
дамі заходів, наполягаючи на проведенні більш глибоких інсти-
туційних реформ як необхідної умови переходу до переговорів що-
до нового розширення. При цьому Франція та Італія в більшій мірі
були зацікавлені у скороченні складу Комісії та перегляді розподілу
голосів у Раді міністрів на користь великих держав. Тоді як Бельгія,
як і більшість інших малих держав, в першу чергу виступала за роз-
ширення сфери застосування принципу кваліфікованої більшості
та запобігання розширенню повноважень міжурядових інститутів
ЄС за рахунок Комісії і, відповідно, домінування великих держав¹.
Ще більш категоричну позицію в оцінці Амстердамських угод зай-
няли Комісія та Парламент, які наполягали не лише на негайному
вирішенні перерахованих проблем як передумови нового розши-
рення, а й на необхідності якомога скорішого скликання нової
МУК для проведення більш глибоких інституційних реформ.

Не зважаючи на відповідне ставлення до інституційних поло-
жень Амстердамських угод значної частини країн ЄС, в період з
жовтня 1997 р. до кінця 1998 р. (процес їх ратифікації) обговорення
питань інституційних реформ в ЄС посідало другорядне місце на
порядку денному комунітарної політики. Ні люксембурзький саміт
в грудні 1997 p., ні саміт у червні 1998 р. в Кардіффі та в грудні
1998 р. у Відні не відповіли на питання, коли і як будуть розглядати-
ся проблеми, що залишилися поза увагою Амстердамських угод. Не
знайшла підтримки в Кардіффі також пропозиція Президента
Франції Ж. Ширака створити групу «мудреців» на чолі з Ж. Дело-
ром у складі колишніх голів ЄК для вивчення можливостей подаль-
ших комунітарних реформ, а також пропозиція уряду Великої

¹ Treaty of Amsterdam. Declaration by Belgium, France and Italy on the Protocol on
the Institutions with the Prospect of Enlargement of the European Union. — P. 144.

3.3. Внутрішнє реформування ЄС у контексті розширення на Схід

Британії на чолі з Т. Блером створити аналогічну робочу групу з
представників глав урядів та держав. Остання ідея фактично повто-
рювала французьку пропозицію, але при цьому намагалася переда-
ти процес обговорення майбутнього ЄС не в руки прихильників
європейської федерації, а представникам національних урядів, які
б відстоювали міжурядові підходи¹.

Що ж стосується саміту у Відні, то можна стверджувати, що він
лише підтримав побажання нового уряду Німеччини на чолі з
Г. Шредером визначити місце та методи вирішення інституційних
проблем на наступному саміті в Кельні у червні 1999 р. Підтримую-
чи це рішення, на початку 1999 р. міністр закордонних справ
Німеччини Й. Фішер презентував основні положення, які німець-
кий уряд мав намір розглядати на черговому саміті в Кельні. Мова
йшла про розширене застосування принципу кваліфікованої
більшості, перегляд розподілу голосів в Раді та обговорення роз-
мірів Комісії. З точки зору Й. Фішера, саміт у Кельні лише
ініціював би нове обговорення інституційних реформ, яке мало за-
вершитися прийняттям відповідних рішень вже на міжурядовій
конференції 2001 р.².

Саміт у Кельні в черговий раз продемонстрував відсутність
єдності у позиціях країн ЄС щодо механізму і цілей інституційних
реформ та перевагу мінімалістських підходів щодо темпів інтег-
раційного процесу. Не зважаючи на загальне розуміння не-
обхідності проведення нової МУК, країни ЄС розходилися як в ме-
тодах її підготовки, так і в основних завданнях, які вона мала
вирішити. Прихильники наднаціонального співробітництва в ЄС
відстоювали ідею проведення МУК з широкими конституційними
повноваженнями, яка б визначила та закріпила перспективні на-
прями інституційних реформ. Саме тому, на їх думку, підготовкою
конференції мала б займатися «група мудреців», до складу якої вхо-
дили € експерти, які б в найменшій мірі залежали від національних
урядів. Зі свого боку, прихильники міжурядових форм інтеграції
наполягали на підготовці конференції комітетом національних

¹ Chirac Likely to Suggest Delors Heads Study, Financial Times, 6 May 1998. — P. 2.

² Ralph Atkins, Frederick Studemann. Green Outlook on the World (interview with
Joschka Fischer), Financial Times, 28 January 1999. - P. 12.

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

представників та обмеженні завдань МУК лише трьома шститущй-
ними питаннями, які не були вирішені Амстердамськими угодами.
Ця позиція, врешті, і стала домінуючою на саміті, учасники якого
вирішили обмежити мандат нової міжурядової конференції розгля-
дом досить вузького кола інституційних питань, перерахованих ви-
ще, та визначивши міжурядові методи її підготовки. Остаточне
рішення щодо початку проведення конференції мало бути прийня-
те на засіданні Європейської Ради в Гельсінкі у грудні 1999 р.¹.

Не зважаючи на обмежений характер результатів майбутньої
МУК, визначених самітом у Кельні, кількість прихильників
здійснення більш кардинальних інституційних змін в ЄС значно
зросла протягом другої половини 1999 р. Пояснювалося це рядом
об'єктивних та суб'єктивних причин. Перш за все, військові опе-
рації в Косово значно сприяли поширенню серед ЄС тенденцій що-
до підтримки більш широкої стратегії розширення та вирішення та-
ких пріоритетних політичних завдань, як забезпечення стабільності
та безпеки в Східній та Південно-Східній Європі. Все більше країн
ЄС висловлювалися за переговори про вступ з всією п'ятіркою
країн-кандидатів другої групи вже на саміті в Гельсінкі. Такий
підхід, на їх думку, мав сприяти формуванню в цих країнах впевне-
ності у європейських перспективах і попередити загрозу нового
розмежування Європи.

Паралельно значно активізувалася діяльність функціонерів ЄС,
які традиційно виступають за радикальне реформування кому-
нітарних інститутів, про що свідчили численні заяви нового голови
Комісії Р. Проді. Виступаючи за негайне проведення глибоких
інституційних реформ, Р. Проді наполягав на розширенні повнова-
жень міжурядової конференції, компетенція якої дозволила б виро-
бити далекосяжні рішення з урахуванням реальних змін, що відбу-
лися в Європі та світі². У зв'язку з цим Р. Проді виступив з ініціати-
вою створити групу спеціалістів високого рівня, яка б сформулюва-
ла основні проблеми для обговорення МУК та підготувала б звіт, на
якому б грунтувалася позиція Комісії.

¹ Presidency Conclusions of the Cologne European Council, 3-4 June 1999; Agence
Europe. Europe Daily Bulletin. N. 7480, 6 June 1999. — P. 15.

² Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N.7513, 23 July 1999. — P. 4.

3.3. Внутрішнє реформування ЄС у контексті розширення на Схід

у кінці серпня 1999 р. група на чолі з колишнім прем'єр-
міністром Бельгії Ж.-Л. Дехеном була створена. Як і передбачалося
в представленій 18 жовтня 1999 р. голові Комісії доповіді «Інсти-
туційні наслідки розширення» комітет Дехена пропонував провес-
ти більш широкі та далекосяжні реформи в інституційній сфері, ніж
ті, шо пропонувалися самітом у Кельні. Основні висновки доповіді
базувалися на положенні, що сучасне прискорення процесу нового
розширення ЄС робить неможливим застосування проголошеної
Амстердамськими угодами стратегії проведення основних інсти-
туційних реформ лише після того, як загальна кількість держав —
членів ЄС перевищить 20. Такі реформи необхідні негайно, якщо
ЄС прагне здійснити успішне розширення¹. Серед запропонованих
Комітетом заходів найбільш спірними були пропозиції щодо про-
ведення так званого «посиленого співробітництва», яке передбача-
ло необхідність розділення договорів ЄС на дві частини, а також
виключало можливість застосування права вето. Перша частина до-
говорів мала б вмістити базові угоди з основними цілями, принци-
пами та загальними напрямами комунітарної політики, права лю-
дини та інституційну систему, перегляд яких мав здійснюватися ли-
ше в межах міжурядової конференції та одностайної підтримки всіх
країн — членів ЄС. Друга — містила б окремі тексти та статті дого-
ворів, які могли бути змінені рішеннями Ради міністрів кваліфіко-
ваною більшістю голосів чи одностайно. Основна мета таких змін
мала б сприяти спрощенню угод та збільшенню їх публічної доступ-
ності².

Ураховуючи негативну реакцію країн ЄС на можливість втрати
права мати свого комісара в Комісії, комітет Дехена не наполягав на
суттєвому скороченні кількісного складу ЄК. З іншого боку, нама-
гаючись зберегти ефективність діяльності Комісії, доповідь закли-
кала посилити повноваження Голови ЄК щодо процедури відбору і
звільнення комісарів та загального керівництва роботою Комісії.

¹ The Institutional Implications of Enlargement. Agence Europe. Europe Documents.
N. 2159, 22 October 1999. — P. 15; Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N. 7575,
18/19October 1999. -P. 3-4.

² The Institutional Implications of Enlargement. Agence Europe. Europe Documents.
N. 2159, 22 October 1999. — P. 15; Agence Europe. Europe Daily Bulletin. N. 7575,
18/19 October 1999. - P. 10-12.

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

Для спрощення механізму прийняття рішень доповідь передбачала
також необхідність розширеного застосування принципу ква-
ліфікованої більшості, в тому числі з проблем, що входять до ком-
петенції другої та третьої опори ЄС, а також надання Парламенту
права спільного рішення з питань, що приймаються більшістю го-
лосів у межах першої опори ЄС. Закликаючи до пропорційного пе-
регляду голосів у Раді міністрів, комітет Дехена звертав також увагу
на необхідність враховувати вплив розширення на розміри та ефек-
тивність діяльності інших інституцій ЄС.

Загальна позиція «ядра» ЄС (ФРН і Франція) являла собою тра-
диційну комунітарну стратегію мінімалістського та консервативно-
го підходу до вирішення спірних питань. Вона, хоча й виключала
можливість проведення швидких кардинальних змін в комунітар-
ній політиці, була досить ефективною для пошуків компромісу. Ха-
рактерним був і опублікований адміністрацією президента Фінлян-
дії порядок денний Гельсінського саміту, який виключав усі спірні
питання щодо реорганізації договорів ЄС та «поглибленого
співробітництва» і пропонував обмежитися трьома питаннями Ам-
стердамського саміту¹.

Відповідно до прийнятих на Гельсінському саміті 10—12 грудня
1999 р. рішень Європейська комісія висловила 26 січня 2000 р. своє
бачення можливих шляхів модернізації інститутів ЄС та підвищен-
ня ефективності механізму прийняття рішень у світлі майбутнього
розширення Європейського Союзу. Перш за все ЄК пропонувала
зберегти кількісний склад Парламенту (700 депутатів) та вивчити
можливість обрання певної кількості депутатів за «європейськими»
списками, при цьому залишивши за самим Парламентом право пе-
рерозподілу місць серед країн-членів після розширення ЄС. Що ж
до самої Комісії, то пропонувалося два варіанти її трансформації.
Згідно з першим варіантом кількість членів ЄК обмежувалась 20, а
чіткий механізм ротації постів серед держав-членів давав мож-
ливість кожній із них, навіть після розширення ЄС, бути представ-
леною в складі Комісії протягом одного строку її діяль-

______________

Peter Norman, Michael Smith, Andrew Parker. Radical Plan to Split EU Treaties Re-
jected, Financial Times, 2 December 1999. - P. 2.

3.3. Внутрішнє реформування ЄС у контексті розширення на Схід

_ності. Другий — передбачав збереження існуючої практики постій-
ного представництва кожної держави в ЄК і водночас централізації
управління та зосередження основних функцій в руках заступників
Голови Комісії і її фактичне перетворення на дворівневий орган.

Ураховуючи побоювання більшості країн ЄС, що кардинальні
інституційні зміни можуть привести до ускладнення та затягування
переговорів, національні делегації свідомо погодилися обмежити
порядок денний нової МУК, що розпочала свою роботу влітку
2000 p., досить вузьким колом питань. Зосередивши увагу на ви-
рішенні питань застосування кваліфікованої більшості, перероз-
поділу голосів у Раді, кількісного складу Комісії та механізму по-
глибленого співробітництва обмеженого кола країн — членів ЄС,
делегати розраховували дійти до компромісу в цьому досить вузько-
му колі питань та підписати відповідну угоду на саміті в Ніцці
8-9 грудня 2000 р. Одночасно прихильники проведення більш ра-
дикальних реформ розраховували, що ці заходи будуть лише почат-
ком процесу більш широкого реформування в ЄС. Так, в близьких
до федерального канцлера Німеччини Г. Шредера колах висловлю-
валася пропозиція провести в 2004 р. нову МУК з більш амбіційним
порядком денним. Передбачалося вирішення таких питань: роз-
робка європейської конституції; перерозподіл повноважень між
різними рівнями управління в ЄС (європейським, національним та
регіональним); визначення групи країн-учасників, що готові для
поглибленої політичної інтеграції.

Що ж стосується самої Комісії, то, враховуючи темпи розширен-
ня ЄС, більшість країн схилялась до думки про необхідність обме-
жити представництво кожної країни в Комісії лише одним грома-
дянином. Більш радикальною була точка зору Франції, Німеччини
та Італії, які пропонували встановити максимальний рівень чисель-
ності Комісії починаючи з 2010 р. лише 20 комісарами, що робило б
її менш чисельною, ніж кількість держав-членів та забезпечувало,
таким чином, її повну денаціоналізацію як наднаціонального орга-
на ЄС. Оскільки очікується, що в наступному десятиріччі кількість
країн — членів ЄС перевищить 20, реалізація таких ідей означала б,
що не всі країни ЄС матимуть у майбутньому можливість бути од-
ночасно представленими в оновленій Комісії, що вимагатиме

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

встановлення справедливої системи ротації. З такою перспективою
поки що не згодна значна меншість країн ЄС, включаючи Порту-
галію, Ірландію, Австрію, Люксембург та Швецію.

Прихильники поглибленого співробітництва вважали, що ефек-
тивність багато в чому залежить від вирішення таких питань, як
скасування права вето, яке дозволяє окремим країнам блокувати
цей механізм у тих випадках поглибленого співробітництва, коли
це не співпадає з їх інтересами, а також зменшення мінімальної
кількості держав-членів, які не можуть піти на поглиблене спів-
робітництво в тому чи іншому випадку.

Загалом, унаслідок переговорів та пошуку компромісів між ра-
дикальними пропозиціями та прихильниками збереження без змін
існуючих інститутів, рішення на саміті в Ніцці мали половинчастий
характер і не знімали ряд протиріч, заради подолання яких, власне,
і проголошувалася необхідність проведення інституційної рефор-
ми. Так, відкинувши гнучкий критерій «подвійної більшості»,
керівники великих держав пішли шляхом прямого перерозподілу
голосів при голосуванні в Раді, порушивши тим самим існуючу три-
валий час рівновагу між великими та малими державами в ЄС.
В свою чергу, останні відстояли право кожної країни мати в складі
Комісії свого представника. Ухвалення принципу «одна держава —
один член Комісії» значно послаблювало наднаціональний харак-
тер її діяльності, визнаючи, фактично, пріоритет національних
інтересів над комунітарними. Встановлена в Ніцці максимальна
кількість комісарів у розмірі 27 не лише залишала відкритим питан-
ня недискримінаційного представництва в ЄК інших держав —
членів ЄС, коли їх кількість перевищить 28, а й ставила під сумнів
ефективну колегіальну роботу Європейської комісії. Відсутність
відповідних повноважень для такої кількості комісарів супрово-
джується ще й тим фактом, що представники малих держав,
кількість населення яких складає лише 10 % населення ЄС, мати-
муть в ЄК абсолютну більшість голосів.

Фактично, робота міжурядової конференції 2000 р. та рішення,
прийняті в Ніцці, ще раз продемонстрували складність та супереч-
ливість сучасних інтеграційних процесів, відсутність будь-якої ви-
310

3.3. Внутрішнє реформування ЄС у контексті розширення на Схід

значеної стратегії спільних дій у напрямі інтеграційного розвитку та
інституційного реформування. Рішення ряду життєво важливих
питань європейської інтеграції було відкладено на майбутнє.
Більше того, замість наднаціональних принципів інтеграційного
будівництва, які на сьогодні є найбільш ефективним інструментом
вирішення дилеми поглиблення — розширення, передбачалося
широке застосування принципів позаінтеграційного міжурядового
співробітництва. Керуючись бажанням зберегти життєдіяльність
ЄС у період складних реформ, лідери ЄС обмежилися проведенням
лише мінімальних реформ сучасних комунітарних інститутів.

Навіть після офіційного оголошення в 2001 р. на грудневій сесії
ЄР в Лакені про завершення переговорів до кінця 2002 р. та прий-
няття 10 кандидатів до ЄС в 2004 р. ці протиріччя та проблеми не бу-
ли повністю усунені. Залишалися невирішеними питання функ-
ціонування Структурних фондів, Фонду консолідації та Спільної
сільськогосподарської політики. Враховуючи значний тиск, який
спричиняє нове розширення на комунітарний бюджет, саміт ЄС у
Брюсселі в жовтні 2002 р. встановив 10-річний перехідний період
для кандидатів в галузі сільського господарства. Остаточне ви-
рівнювання виплат фермерам у нових та старих державах-членах в
межах ССП передбачалося лише в 2013 р. Застосування ЄС щодо
країн ЦСЄ принципів диференційованої інтеграції, які передбача-
ли різношвидкісне залучення цих країн до повномасштабного ви-
конання комунітарних програм, викликало різку критику останніх.
Представники таких країн, як Польша, Угорщина та Чехія оціню-
вали позицію країн ЄС, як політику подвійних стандартів і наполя-
гали на повноцінному включенні нових країн до всіх програм ЄС
щонайменше до 2006 р. Крім цього, Польща вимагала збільшити
розмір компенсаційних сум в перші роки членства на 1 млрд евро.
Угорщина, Чехія, Естонія та Литва наполягали на збільшенні квот
на окремі види сільськогосподарської продукції та зменшення де-
сятирічного перехідного періоду.

На грудневому саміті ЄС у Копенгагені в 2002 р. були підведені
остаточні результати переговорів ЄС з 10 кандидатами. Досягнутий
компроміс передбачав збільшення ЄС фінансування на
2005—2006 pp., однак зберігав розміри прямої допомоги фермерам

•п І

Розділ 3. СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗШИРЕННЯ ЄС НА СХІД

країн-кандидатів в перші роки членства, що були запропоновані
раніше (25 % - в 2004 p., ЗО % - в 2005 p., 35 % - в 2006 p., 40 % -
в 2007 p.). ЄС не змінював квоти на деякі продукти сільськогоспо-
дарського господарства. Розмір регіональної допомоги також зали-
шався без змін на рівні 23 млрд евро з 2004 по 2006 pp., а в цілому су-
ма виплат з різноманітних фондів ЄС новим членам за цей період
зросла до 40,42 млрд евро. Визначалася остаточна дата вступу
10 країн-кандидатів 1 травня 2004 р. і можлива дата вступу до ЄС
Болгарії та Румунії 1 січня 2007 р.

З підписанням на саміті в Афінах в квітні 2003 р. Договору про
вступ до ЄС 10 країн-кандидатів, розпочався новий етап в політиці
ЄС, який диктувався необхідністю формування нової стратегії
відносин з країнами, що перебувають у безпосередній близькості
від його кордонів. Поступово основні риси цієї стратегії ЄС виокре-
милися в такі напрями:

— перехід відносин з 10 країнами-кандидатами на стадію ра-
тифікації останніми Договорів про вступ до ЄС та їх залучення до
таких важливих комунітарних проблем, як формування зони евро,
координація економічної політики, завершення формування
внутрішнього ринку, формування спільної зовнішньої та безпеко-
вої політики та політики оборони;

— прийняття Болгарії, Румунії та Туреччини до програми «Стра- і
тегія підготовки до членства» («Preaccession strategy») з метою, щоб
перші дві могли стати членами ЄС в 2007 р. У цьому ж форматі з літа
2004 р. ЄК розпочала переговори з Хорватією;

— визначені перспективи інших балканських країн — Албанії,
Боснії і Герцеговини, Македонії, Сербії та Чорногорії, з яким були
підписані угоди про «Стабілізацію та Асоціацію», що також перед-
бачали з часом вступ цих країн до ЄС;

— визначення стратегії «сусідства» як базового формату спів-
робітництва з усіма іншими країнами — сусідами ЄС, на які не по-
ширюються в найближчий час перспективи членства в ЄС. Особли-
вістю цього напряму є спроба недиференційованого підходу ЄС до
відносин з країнами, що знаходяться на його периферії, та бажання
не виділяти в його географічному оточенні країни, що прагнуть ста-
312