Зразок оформлення титульного аркуша конспекту лекцій з дисципліни

Зразок оформлення тексту лекції

Вид лекції:______________________________________________________

(вказується відповідно до наведеної в методичних рекомендаціях класифікації)

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: ____________________________________

2. Розвиваючі:_______________________

3. Виховні:_________________________

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки:

Забезпечуючі дисципліни_______________________________________

(дати перелік дисциплін, що передували вивченню курсу і створили

навчальні засади для даної теми)

Забезпечувані дисципліни_______________________________________

(перелічити дисципліни, які вивчатимуться в майбутньому, і для яких

матеріали даної лекції стануть базовими)

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Засоби навчання _______________________________________________________________

(перелік наочних засобів, що планується застосувати)

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. _____________________________________________________________

2. _____________________________________________________________

3. _____________________________________________________________

Рекомендована література: (повна назва джерел із зазначенням сторінок)

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Надається відповідно до плану із зазначенням пунктів та їх формулюванням.

Розділ 2. СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ

Семінарські заняття як форма навчання мають дуже давню історію, своїм корінням сягає античності. Слово “семінар” латинського походження, “seminarium” – розсадник і пов’язане з функцією “посіву” знань від учителя до учнів та “проростанням” їх у свідомості учнів, спроможних самостійно мислити і відтворювати знання на практиці.

Семінари проводились у стародавніх грецьких та римських школах, як поєднання диспутів, повідомлень учнів, коментарів і висновків вчителя.

З ХУІІ століття ця форма навчання використовується в Західній Європі, а з ХІХ – в російських університетах. Семінарська форма навчання постійно розвивалась, все більше реагуючи на завдання освіти.

Сьогодні семінар є одним із головних видів практичних занять з гуманітарних дисциплін і є ефективним засобом розвитку в студентів культури наукового мислення.

Семінарське заняття - це форма навчального заняття, на якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Воно проводиться в аудиторії або в навчальному кабінеті з однією академічною групою.

Семінарське заняття - одна з найважливіших і конструктивних форм навчального процесу. На семінарі студенти перевіряють, поглиблюють та закріплюють знання з курсу, аналізують практику, оволодівають основами процесів.

Семінари сприяють розвиткові творчої самостійності студентів, поглиблюють їх інтерес до науки і наукових досліджень, виховують педагогічний такт, розвивають культуру мови, вміння та навички публічного виступу, участі в дискусії.

Проведення семінарського заняття передбачає обов'язкове підведення викладачем підсумків обговорення теми та оцінювання участі в ньому студентів.

Участь студентів у семінарських заняттях враховується при виставленні підсумкової оцінки з відповідної навчальної дисципліни.

Дидактична сутність семінарів виконує двояку функцію:

- це форма навчання;

- це спосіб організації навчальної діяльності викладачів і студентів.

Семінар передбачає:

- розвиток творчого професійного мислення;

- пізнавальну мотивацію;

- професійне використання знань в умовах навчання;

- оволодіння мовою відповідної дисципліни;

- навики оперування поняттями, формулюваннями, визначеннями;

- оволодіння умінням ставити та вирішувати інтелектуальні проблеми і завдання, спростовувати, відстоювати свою точку зору.

Викладач у ході семінарського заняття може вирішувати такі завдання:

- повторення і закріплення знань;

- контроль знань;

- педагогічне спілкування, безпосередній контакт зі студентами, взаєморозуміння та творча співпраця “викладач-студент”;

- узагальнення і оцінювання знань студентів.

КЛАСИФІКАЦІЯ СЕМІНАРІВ

/І.Я.Лернер/

1. Семінари вивчення нового матеріалу.

2. Семінари вивчення всієї теми.

3. Семінари узагальнення раніше вивченого.

/В.Б. Зав’ялов/

1. Семінари повторення.

2. Семінари систематизації і узагальнення знань.

3. Семінари розв’язування задач.

4. Змішані семінари.

5. Міжпредметні семінари.

Семінарське заняття виконує такі функції: поглиблення та деталізації матеріалу, який вивчався на лекції чи самостійно; контроль викладача за знаннями групи та з'ясування рівня навчальної діяльності студента.

За формою семінарські заняття поділяються на:

1) семінари з теоретичної частини дисципліни;

2) колоквіум - залік з окремих тем або розділів;

3) практично - семінарські заняття;

4) практикум.

За призначенням виділяються також:

1) семінар, головна мета якого - поглиблене вивчення ряду питань дисципліни, тематично (змістовно) пов'язаних з навчальною програмою;

2) підсумковий семінар з базових розділів навчальної дисципліни або з усієї дисципліни в цілому.

3) семінар дослідницького типу з тематикою з окремих часткових проблем науки для поглибленої їх обробки (науковим семінаром).

Форми проведення семінарських занять можуть бути різноманітними. Вони залежать від типу семінару, змісту, особливостей дисципліни, досвіду і кваліфікації викладача, складу студентів.

Розрізняють дві основні форми проведення семінару:

1) розгорнута бесіда за складеним і заздалегідь доведеним до студентів планом;

2) невеликі доповіді студентів з наступним їх обговоренням також за планом, раніше виданим учасникам семінару.

Ці форми не повинні протиставлятися, у плані зазвичай відображається, в якій формі передбачається виступ студентів. Це можуть бути реферати, короткі доповіді, рецензії тощо.

Особливості проведення окремих різновидів семінарського заняття

1. Семінар з теоретичної частини дисципліни. При організації семінару студентові попередньо пропонуються запитання з теми, перелік самостійних завдань (мікрореферати, проблемні ситуації, методичні розробки або їх фрагменти, конспектування літератури тощо).

У ході семінару студенти, як правило, відповідають за бажанням, а в разі непідготовленості всієї групи - дається змога попрацювати 10-15 хв. з конспектом або літературою.

Проведення цього різновиду семінару передбачає:

- вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань;

- оголошення теми і мети, порядку проведення;поступовий розгляд намічених питань у вигляді виступів, обговорення, рецензій, відповідей, доповнень до них;

- підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття;

- видача завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні заняття.

2. Семінарсько-практичне заняття (різновид комбінованого заняття) виконує три функції: поглиблювальну, контрольну, методико-практичну.

Будується це заняття як і семінар, але має практичну частину, яка здебільшого містить виконання конкретного завдання (рольова гра, розв'язання проблемних ситуацій, практичні розрахунки тощо). Ці види діяльності є підтвердженням теоретичної роботи над матеріалом, переростанням знань в уміння, які визначені в робочій програмі відповідної дисципліни.

3. Семінар-колоквіум - одна з форм навчальних занять у системі освіти, яка має на меті з'ясування та підвищення знань студентів. На колоквіумі обговорюються окремі частини, розділи, теми, питання курсу, що вивчаються (які зазвичай не включені до тематики семінарських чи практичних занять), реферати, проекти й інші роботи тих, хто навчається.

4. Практикум - практичний різновид семінару (лабораторної роботи), де формуються: навички розумового і практичного характеру; вміння проводити досліди, робити точні розрахунки, обчислення та креслення до них; проведення спостережень. В основному практикуми доцільні з дисциплін фізико-математичного та природничо-біологічного циклів.

На перших курсах мета семінарів – ознайомлення студентів з особливостями самостійної роботи, з літературою, першоджерелами та методикою роботи з ними, з підготовкою до написання рефератів, читання та обговорення їх.

Більш серйозні завдання навчального і виховного характеру вирішуються на семінарах 2-3 курсів, які повинні творчо аналізувати проблеми, вступаючи в активну дискусію, самостійно робити висновки.

У практиці освітніх закладів застосовуються різноманітні види семінарських занять:

- семінар запитань і відповідей;

- семінар – розгорнута бесіда, який передбачає ґрунтовну підготовку студентів з питань, що розглядаються і проводиться на молодших та середніх курсах;

- семінар, що передбачає усні відповіді студентів з наступним їх обговоренням;

- семінар – дискусія за принципом “круглого столу”, “мегаплану”, “презентації”;

- семінар, що передбачає обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінку;

- семінар – конференція, робота з малими групами;

- семінар – вирішення проблемних завдань, конкретних ситуацій;

- семінар – заняття на виробництві;

- семінар – прес-конференція;

- семінар - “мозкова атака”. Семінар може готуватись і проходити у формі “потоку ідей”;

- спеціальні семінари з студентами випускних курсів (майстер клас, просемінар);

- наукові студентські конференції за спеціальністю.

Технологія проведення семінарів – дискусій та семінарів – конференцій.

Дискусія є однією з найпоширеніших форм семінарського заняття. “Дискусія” – слово латинського походження, що означає дослідження, колективне обговорення спірного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками. Суть даного методу в обміні поглядами з конкретної проблеми. Мета дискусії – виявити відмінності в розумінні питання і в товариській суперечці встановити істину, прийти до спільної точки зору. За допомогою дискусії студенти отримують нові знання, зміцнюються у власній думці, вчаться її відстоювати. Головна функція навчальної дискусії – стимулювання пізнавального інтересу з певної проблеми. Дискусія збагачує зміст уже відомого студентам матеріалу, допомагає його впорядкувати і закріпити. Викладач же отримує належну інформацію про глибину і систему знань, особливості мислення студентів, корегує свою подальшу роботу з ними.

Завдання дискусії:

1. Поглиблювати знання слухачів з теми, що розглядається.

2. Виявляти заплутані питання.

3. Розвивати вміння аргументовано відстоювати свою точку зору, уважно й зважено вислуховувати думку опонентів.

4. Формувати й розвивати культуру обговорення спірних питань.

Умови успіху дискусії:

- всі учасники мають бути підготовленими до неї, можна ввести ролі ведучого, опонента, рецензента, логіка, експерта тощо залежно від теми дискусії;

- кожен її учасник повинен мати чіткі тези своєї позиції, а не великий реферат, думки висловлюють коротко, зважуючи слова, контролюючи свої емоції;

- може практикуватись “розминка”, з метою залучення до дискусії всіх студентів, навіть якщо в них немає для цього достатнього досвіду;

- дискусія має бути спрямована на з’ясування проблеми, а не на “змагання” її учасників;протилежні точки зору не повинні нівелюватись – саме наявність їх просуває дискусію уперед;дискусійні зауваження мають бути зрозумілими, коректними відповідно до опонента;

- під час дискусії керівник повинен утримуватись від власного виступу, він повинен знати проблему, уміти управляти дискусією, слухати виступаючих, робити висновки, мати авторитет і бути тактовним.

Надзвичайно важливо навчити студентів деяким правилам “технології” дискусії.

Цьому можуть сприяти такі прийоми:

- опитування експертів, ознайомлення з їх поглядами на те чи інше питання;

- прийом “зливи ідей”;

- прийом “вулик”: усі беруть участь у дискусії, якою ніхто не керує (обговорюється вузьке коло питань);прийом “оживлення” великих рефератів, доповідей за допомогою питань або вільної дискусії;

- прийом дискусій з розподіленими ролями;

- прийом дискусій у малих групах.

ПОРІВНЯЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗВИЧАЙНИХ РОЗМОВ ВИКЛАДАЧА ЗІ СТУДЕНТАМИ І ДИСКУСІЇ

Якщо викладач хоче змінити взаємовідносини з групою і добитися кращого розуміння, єдина рекомендація – пробуйте проводити дискусії і не зупиняйтесь на невдачах. Саме через дискусію викладачі і студенти досягають розуміння того як вони мислять і діють, набувають взаємної прихильності.

Семінар – конференція. Конференція являється важливим етапом, найчастіше заключним, при засвоєнні навчального матеріалу, формуванні поглядів і впевнень, навичків і умінь..Ця форма застосовується і виправдовує себе, як правило, в тому випадку, коли мова йде про семінар, який розглядає складні теоретичні проблеми, категорії та формування.

Основним способом проведення таких семінарів являється організація колективного обговорення доповідей і повідомлень, підготовлених студентами.

Мета – розвиток самостійності, цілеспрямованості, аналітичного мислення.

Підготовка і проведення конференції потребує від викладача і студента великої витрати сил і часу і організується поетапно.

На першому етапі викладач забезпечує вибір студентами тем для виступу. Для організованої і економної за часом підготовки студентів потрібно достатньо конкретно порекомендувати літературу з кожної теми, в ряді випадків аж до вказівок параграфів і сторінок. На першому етапі підготовки студенту також дається завдання на складання достатньо докладного плану реферату з теми майбутньої доповіді або повідомлення.

На другому етапі підготовки студентів до виступу викладач обговорює з ним і при необхідності коректує підготовлений план реферат. Це дає змогу оперативно здійснити зміни, уточнення, доповнення до початкового задуму і в результаті підвищити якість майбутнього виступу.

На третьому етапі підготовки викладач ознайомиться зі змістом реферату, підготовленого студентом. При необхідності ставить запитання, відповідями на які студент повинен доповнити реферат, а також питання, на які йому треба відповісти по ходу виступу. Крім цього, із студентом обговорюється структура і стиль виступу на семінарі.

Важливо забезпечити не тільки підготовку студентів, що виступають з доповідями, але й усіх інших учасників семінару. Всім студентам, що беруть участь у семінарі, повинні бути раніш повідомлені теми, винесені на семінар, вони повинні проробити зміст лекційного і додаткового матеріалу, зв’язаного з темами семінарського заняття, бути готовими до обговоренні намічених тем.

Починають таке семінарське заняття з обґрунтування обраної тематики, її важливості і актуальності. Після цього виявляють знання студентів або в формі бесіди по раніше підготовленим запитанням, передбачаючи короткі відповіді або при допомозі коректую чого контролю. Далі йдуть виступи студентів з доповідями і повідомленнями. В ряді випадків, коли зміст доповіді або повідомлення перестає цікавити аудиторію або, навпаки, викликає підвищений інтерес і виникає потреба його обговорити, доцільно тактично зупинити доповідача на деякий час і перевести семінар в русло колективного обговорення. Таке обговорення доповіді являється в педагогічному аспекті найбільш значимою частиною семінару, бо саме на цьому етапі студенти залучаються до процесу активної пізнавальної діяльності.

Викладач повинен оцінити перед усім, наскільки правильно зміст доповідей і повідомлень зрозуміли студенти. Учасники семінару задають запитання доповідачам, і по їх відповідям викладач робить відповідні висновки.

Обговорення кожної доповіді повинно закінчитися коротким узагальненням, що фіксує основні положення доповіді і результати обговорення.

Завершується цей семінар підведенням підсумків по змісту теми семінарського заняття, оцінкою підготовки доповідачів і учасників семінару, їх активності, загальною оцінкою результативності семінару з постановкою мети наступних семінарських занять.

Використання семінарської форми навчального заняття передбачає:

1) підготовку до семінару;

2) проведення семінару;

3) роботу після семінарського заняття.

1. Підготовка до семінарського заняття починається з визначення цикловою комісією тем семінарських занять на весь курс. Ці теми скоординовуються з темами лекцій, співбесід та темами, що повинні самостійно опрацьовуватися студентами і входять до робочої програми курсу. На семінарських заняттях робиться акцент на основних проблемах навчального курсу.

При розробці проблематики та планів проведення кожного наступного семінарського заняття викладач, як правило, дотримується дидактичної вимоги поетапного зростання складності проблем, що вивчаються.

Плани семінарів передбачають обговорення 1-2 рефератів і кількох вузлових проблем, що передбачені програмою. До плану для обговорення на семінарі, як правило, рекомендується включати також 1-2 фіксованих виступи студентів, що стосуються проблеми, яка розглядається на семінарі. Викладач повинен визначити студентів для фіксованих виступів і вказати конкретні джерела.

На першому занятті з курсу викладач розподіляє між студентами кожної академічної групи теми рефератів на весь період вивчення цього курсу і визначає, на яких семінарах вони будуть обговорюватися.

Алгоритмпідготовчої роботи викладача:

1. Переглянути тематичне планування. Визначити можливі теми для семінарських занять.

2. Визначити мету і вид семінару.

3. Підібрати питання для обговорення.

4. Скласти список літератури за питаннями (основна і додаткова література).

5. Тему, план, питання, літературу повідомити студентам за 2 – 3 тижня до його проведення.

6. Зупинитися на основних питаннях теорії, якими студенти повинні оволодіти, номерах задач із підручника, які вони повинні мають уміти розв’язувати.

7. Дати певний набір нестандартних задач, завдань чи вправ, для розв’язування яких необхідно виявити творчість, кмітливість, логіку.

8. Дати вказівки студентам щодо проведення семінару.

9. Доручити студентам підготувати повідомлення.

Залучення студентів до активної підготовки семінарського заняття починається з моменту читання лекції за конкретною темою та особливо - з моменту консультації до семінару, під час якої необхідно:

- визначити мету семінарського заняття;

- встановити логічний зв'язок семінару з іншими видами занять;

- окреслити хід семінарського заняття як змістовного доповнення до лекції;

- провести аналіз основної та додаткової літератури та дати рекомендації

щодо користування літературою;

- дати рекомендації щодо використання технічних засобів (ТЗН);

- довести індивідуальні завдання до студентів.

Під час індивідуальних консультацій перевіряється хід підготовки студентів до семінару, надається допомога студентам, що готуються до виступу з рефератами, рецензентам. Викладач також допомагає студентам у вивченні й аналізі літератури.

Date: 2015-09-19; view: 644; Нарушение авторских прав