Розділ 1. ЛЕКЦІЯ

Лекція є одним з основних видів навчальних занять і, водночас, методів навчання у вищій школі. Вона покликана формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрямок, основний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять та самостійної роботи з відповідної навчальної дисципліни.

Як правило, лекція є елементом курсу лекцій, який охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчальної дисципліни. У ній послідовно і концептуально викладається певна проблема, яка є відповідним елементом навчального курсу конкретного предмета.

Обсяг лекційного курсу визначається навчальним планом (робочим навчальним планом), а його тематика — навчальною програмою дисципліни.

Навчальна лекція — це логічно вивершений, науково обґрунтований і систематично послідовний виклад матеріалу, ілюстрований, при необхідності, засобами наочності та демонстрацією дослідів.

Метою лекції є розкриття основних положень теми, досягнень науки з питань, що розглядаються, з'ясування невирішених і дискусійних проблем, узагальнення досвіду роботи, подання рекомендацій щодо використання основних висновків з тем на практичних заняттях, основних форм навчальних занять, передбачених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Призначення лекції полягає в тому, щоб „ввести" студентів у науку, познайомити з основними категоріями, закономірностями навчальної дисципліни, її методологічними аспектами. В лекціях відбивається діалектичний процес розвитку науки, відображаються нові досягнення науки і техніки, вказуються перспективи розвитку дисципліни, що вивчається, її невирішені проблеми.

Лекція повинна сприяти формуванню у студентів поглядів на вирішення тих чи інших проблем науки і' практики, основних ідей цих проблем, поглибленню знань, окресленню шляхів і засобів використання матеріалів у практичній роботі.

Тематика курсу лекцій визначається робочою навчальною програмою. При цьому, викладач зобов'язаний дотримуватися робочої навчальної програми щодо тем лекційних занять, але не обмежуватися у трактуванні навчального матеріалу, у формах і засобах доведення його до студентів.

Передбачається можливість проведення окремих лекції з проблем, які стосуються даної навчальної дисципліни, але не охоплені навчальною програмою. Такі лекції проводяться провідними науковцями та фахівцями практики в окремо відведений час.

Викладач, який читає курс лекцій, зобов'язаний перед початком відповідного семестру подати на циклову комісію складений ним конспект лекцій, контрольні завдання для проведення підсумкового контролю, передбаченого навчальним планом і програмою для даної навчальної дисципліни.

Основними вимогами, які ставляться до лекції, є:

- високий теоретичний рівень інформації, посилання на законодавчі та нормативні акти, на нові досягнення науки;

- спрямованість на досягнення мети навчання та виховання;

- розкриття наукових засад і принципів курсу;органічний зв'язок теорії з практикою, зосередження уваги студентів на питаннях, які вирішуються або будуть вирішуватися у світлі сучасних вимог;

- рекомендації до поглибленого самостійного вивчення тих чи інших тем, необхідних для практичної роботи;

- зв'язок з текстом підручника або навчальним посібником з курсу.

Основні структурні елементи лекції:

- вступ;

- основна частина;

- висновки та підведення підсумків, що дають можливість осмислити лекцію в цілому, виділити основну ідею (для цього, наприклад, використовують опорні конспекти або сигнали у вигляді схем, малюнків, таблиць тощо);

- конкретне завдання на самостійну роботу;

- відповіді на запитання студентів

Кожна частина має певну функцію.

Вступ психологічно вводить студента в процес сприймання. Він повинен привернути увагу, забезпечити контакт викладача з аудиторією. Традиційно вступ може бути таким: вступне зауваження, мотивація актуальності теми, актуалізація опорних знань студентів, формулювання мети лекції, огляд головних питань теми.

Вступне зауваження можна зробити, розповівши про щось цікаве, близьке для слухачів. Нетрадиційними варіантами вступу можуть бути: цікаве, захоплююче повідомлення, гумористичне зауваження; власні роздуми; питання або навіть ряд питань, що звернені до студентів; цитата тощо.

Розміри вступу визначаються рядом факторів: тривалістю лекції, її змістом, настроєм аудиторії тощо.

Основна частина. В ній головне місце приділяється викладенню основного змісту матеріалу теми, його аналізу, узагальненню висунутих положень. Для успіху лекції важливе значення має поділ матеріалу на розділи, основні питання, іншими словами - якісний план.

План головної частини має бути зрозумілим і простим. Як правило, він складається з 3 - 4 розділів. Більше давати не слід, тому що значна кількість питань ускладнює сприйняття.

В тісному зв'язку з планом знаходиться композиція, або спосіб розташування матеріалу, реальна послідовність викладу. Якщо план - це вирішення питання про те, з яких частин складається лекція, то композиція визначає, в якому порядку розташовується навчальний матеріал.

Загальні висновки. Це підсумки всьому сказаному, вони допомагають осмислити лекцію, чіткіше виділити її основну ідею. У заключній частині може бути дано необхідне узагальнення, зроблені теоретичні і фактичні висновки.

Приблизна структура висновків.

1. Стисле повторення основних положень лекції (чіткі, максимально стиснуті формулювання). Можливий повтор (видозмінений) того, що було сказано у вступі.

2. Узагальнення сказаного, загальний висновок.

3. Зазначення перспектив.

4. Постановка задач до наступного заняття.

Для закінчення лекції можна використовувати цитату, алегорію, тощо. Але на відміну від вступу, де все це може мати відносний зв'язок з темою, тут ілюстрація повинна суворо відповідати сутності сказаного в лекції.

З метою здійснення перевірки рівня знань, фундаментальних положень дисципліни, що надаються студентам систематично пропонуються завдання для фронтального контролю.

Методичні рекомендації щодо побудови і написання тексту лекції:

- послідовність. Думки мають бути пов'язані логічно і витікати одна з одної;

- органічна єдність. Поділ на пункти має випливати з самого матеріалу, диктуватися ним, тобто структура має бути гармонічно пов'язаною зі змістом;

- економія засобів. Мінімум слів, фактів і доказів. Лише те, що веде до розкриття теми, з'ясування її суті.

В основній частині логіка викладу традиційно передбачає такі компоненти:

Ö теза - розгорнута відповідь на запитання чи проблему, зазначену в плані лекції;

Ö аргументи - підкріплення правоти зазначеної тези, докази на її користь;

Ö антитеза, контраргументи (за наявності таких) - існуючі протилежні погляди на зазначену проблему, мотивація саме такої позиції;

Ö ілюстрація тези - статистичні дані, конкретні випадки з практики, цитати;

Ö демонстрація - підкріплення оголошеної тези відео-, фонофрагментами, наочними матеріалами тощо,

Ö проміжні висновки - узагальнення всього сказаного за даним питанням.

У сучасній вищій школі використовуються наступні види лекцій:

1. Інформаційна лекція.

2. Проблемна лекція.

3. Лекція-діалог.

4. Лекція-візуалізація.

5. Лекції вдвох.

6. Лекції із запланованими раніше помилками.

7. Лекції-прес-конференції.

8. Оглядово-установчі лекції.

9. Лекція – бесіда (діалог з аудиторією).

10. Лекція-дискусія.

11. Лекція із застосуванням техніки зворотнього зв’язку.

12. Лекція-консультація.

Особливості проведення окремих видів лекцій:

1. Інформаційна лекція. Призначена для загального інформування про сутність основних питань відповідної теми, проблеми тощо. Не передбачає активізацію пізнавальної діяльності студентів. Як правило, матеріал на такій лекції викладається у вигляді монологу.

2. Проблемна лекція. У ній подаються складні дискусійні питання, з яких наука і практика не виробили єдиних рішень. Особливістю такої лекції є постановка на початку лекції проблемної ситуації, яка вирішується в процесі викладення матеріалу при активній участі студентів. Часто проблеми, які висвітлюються в лекції, стають предметом подальшого розгляду на семінарі, практичному занятті, що сприяє поглибленому розкриттю теми. Під час лекції проблемного характеру студент не отримує готових висновків. Він бере активну участь у лекції, сприймаючи її полемічну суть. Тому викладач у ході лекції окреслює коло нерозв'язаних питань, а потім, за участю студентів, дає на них виважені відповіді. Завдяки методичним заходам (висунення гіпотез, звернення «за допомогою» до аудиторії) викладач заохочує аудиторію до спільних роздумів, дискусій.

Спілкування з аудиторією організовується так, щоб підвести її до самостійних висновків, зробити спільником пошуку і надходження способів рішення протиріччя, яке міститься в поставленій проблемній ситуації.

Ставлячи одне питання та відповідаючи на нього, викладач привертає увагу до іншого питання з тією метою, щоб проблема в цілому зацікавила студентів. Він немовби втягує студентів у творчий уявний процес, при цьому рекомендує їм ознайомитися з монографіями, статтями, де те чи інше питання розглядається більш глибоко. Враховуючи актуальність матеріалу, він намагається залучити студентів до творчого пошуку не лише в науковому плані, але і як майбутніх практичних працівників; орієнтує бажаючих самостійно вивчити конкретне питання глибше за допомогою додаткових джерел. Розглядаючи невирішені або не повністю вирішені проблеми, роз'яснюючи їх сутність, викладач ознайомлює студентів з різними поглядами науковців і фахівців з метою організації дискусії, викладає власну позицію.

Навчальна дисципліна, яка містить проблемні лекції, сприяє творчому засвоєнню предмета науки, методів придбання нових знань і умінь у контексті наступної професійної діяльності. Значення проблемної лекції полягає не лише в тому, що вона активізує пізнавальну діяльність студентів та курсантів, але й у тому, що мотивує саме творчу діяльність.

3. Лекція-діалог - це лекція, яка читається двома лекторами по черзі відповідно до попереднього розподілу матеріалу (при підготовці і читанні такої лекції викладачі повинні дотримуватися диференційованого підходу до аудиторії).

Постановка питань і зміст лекції з однієї і тієї ж теми суттєво залежать від складу студентів. Важливе значення має методика підготовки лекції. Підготовка лекції передбачає підбір матеріалу, уважне продумування викладу кожного питання. Для забезпечення контакту з аудиторією рекомендується враховувати зміст і характер питань, заданих з даної теми студентами попередніх потоків. Потрібно враховувати також питання і побажання студентів з цієї теми, які можуть прозвучати на занятті даного потоку по суміжних темах.

4. Навчальна інформація у лекції-візуалізації подається не стільки у речовій формі, скільки у наочних образах. Вона розвиває здатність творчо перетворювати, більш компактно компонувати усну і писемну інформацію за рахунок систематизації, концентрації і виділення принципово вагомих елементів матеріалу, який вивчається, а також формує уміння розгортати цей образ у систему адекватної розумової і практичної діяльності. Наочні образи створюються викладачем на плакатах, аудиторній дошці, або за допомогою засобів статичної і динамічної проекції. У ході лекції викладач лише коментує підготовлений візуальний матеріал. Головна складність подібного типу лекції полягає у відборі і підготовці системи засобів наочності, а також у дидактично обгрунтованій режисурі показу і комплектування візуальної інформації. Окрім того, студенти повинні забезпечуватися своєрідними конспектами (бланк - конспект).

Використання таких лекцій можна розглядати як реалізацію контекстного підходу, що уявляє собою моделювання професійних ситуацій, у яких спеціалістам доводиться мати справу з великим обсягом візуальної інформації (технічна документація, нормативні документи).

5. Моделювання реальних професійних ситуацій при обговоренні творчих питань з різних позицій може здійснюватися при читанні лекції вдвох. Викладачі у формі діалогу при «втягненні» до нього аудиторії демонструють культуру спільного пошуку шляхів вирішення проблемної ситуації. Слухання двох викладачів, підходів з різних точок зору до аналізу явищ, процесів і подій спонукає студентів самих робити вибір - приєднуватися до тієї чи іншої позиції.

У лекції цього типу активізація розумової діяльності аудиторії може досягнути рівня активності викладачів. При читанні лекції вдвох моделюється не лише зміст, але і специфічна форма професійної діяльності спеціалістів. Цей тип лекції може бути ефективним при вивченні вузлових тем дисциплін, питань, найбільш важливих для засвоєння.

6. Лекції із запланованими раніше помилками. Необхідність у розвитку у студентів здатності оперативно реагувати на умови, що швидко змінюються, професійні ситуації, знаходити у потоці інформації (часто надмірної, а іноді помилкової) корисні, необхідні для поточного моменту повідомлення, спричинила розробку лекції із запланованими раніше помилками. Викладач при підготовці лекції закладає в неї помилки змістового, методичного або виховного характеру, використовуючи типові помилки, які припускають студенти при вивченні дисципліни. Ці хиби, неточності викладач ретельно маскує у процесі викладення матеріалу. Під кінець лекції аудиторії пропонується назвати припущені помилки, аргументовано відстояти своє судження. У дискусії здійснюється їх аналіз, даються правильні відповіді на питання. На таких лекціях реалізується інтелектуальна гра на підвищеному емоційному фоні при високій активності аудиторії. Лекції даного типу вимагають, окрім стимулюючих, і контрольні функції, оскільки викладач має можливість виявити рівень підготовленості аудиторії, а самі студенти - здійснювати самоконтроль знань. Зрозуміло, що викладач повинен зробити все можливе для виключення запам'ятовування неправильних відповідей як правильних.

7. На лекції-прес-конференції викладач нагадує тему, яка опрацьовується (вона раніше була доведена до аудиторії), її цільову установку і надає можливість студентам задати питання. Після ознайомлення із питаннями та їх згрупування викладач подає матеріал у формі відповідей. У цьому випадку активізація діяльності досягається завдяки тому, що лекція стає немов би адресованою кожному студентові. Необхідність сформулювати питання і грамотно поставити його активізує розумову діяльність, а очікування відповіді мобілізує увагу. Питання зазвичай носять проблемний характер, тому тут простежується початок творчих процесів, мислення. Виховний вплив на аудиторію надає особисте, професійне і соціально обґрунтоване ставлення викладача до поставлених йому запитань і відповідей на них. Такі лекції рекомендовано проводити на початку вивчення дисципліни, у середині його і на завершальному етапі. У першому випадку викладач зможе в певній мірі виявити коло інтересів аудиторії, скласти попередню її модель. У другому - залучити увагу студентів на вузлових питаннях дисципліни. У третьому - робляться висновки щодо вивчення розділів чи дисциплін у цілому.

8. Оглядово-установча лекція може зайняти провідне місце у навчальному процесі, якщо самостійна робота студентів буде превалювати над плановими заняттями за розкладом. У цьому випадку на лекцію необхідно винести навчальний матеріал, який при традиційному методі навчання викладається на декількох лекціях, закріплюється, поглиблюється і розширюється на інших видах навчальних занять. У такій лекції викладач ставить порівняно велику навчальну проблему, розкриває її зміст, розгортає шляхи вирішення, дає рекомендації до самостійної роботи із засвоєння матеріалу за навчальною і науковою літературою.

У заключній частині лекції викладач може сформулювати обсяг контрольних завдань (також індивідуального характеру), а також питання для самоконтролю якості засвоєння. В образно-установчій лекції можуть використовуватись прийоми, які характерні для проблемної лекції і лекції - візуалізації.

Лекцію такого типу у ряді випадків доцільно проводити після того, як студенти самостійно, за розробленим викладачем планом, в цілому ознайомились зі змістом відповідної теми дисципліни.

9. Лекція-бесіда (діалог з аудиторією) п ередбачає безпосередній контакт викладача з аудиторією, дозволяє визначити зміст теми викладу навчального матеріалу з урахуванням особливостей аудиторії та використати колективне коло знань. Запитання до аудиторії можуть ставитися на початку лекції і по ходу її. Запитання не повинні бути для контролю знань, а для вияснення рівня орієнтованості і пізнання слухачів з певної проблеми, ступінь їх готовності до сприйняття послідуючого матеріалу: запитання адресуються до всієї аудиторії; повинні формулюватись так, щоб відповіді були конкретними, слухачі відповідають з місця; запитання можуть бути елементарними і проблемними; викладач зобов'язаний піклуватися про те, щоб запитання не залишалися без відповіді.

10. Під час лекції – дискусії в икладач не тільки використовує відповіді слухачів на запитання, але й організовує вільний обмін думками в інтервалах між логічними розділами, що дозволяє викладачеві керувати колективною думкою слухачів; використовувати її з метою переконання, виправлення помилок, негативних явищ. Ефективність такої лекції буде лише при вірному підборі запитань для дискусії і вмілому цілеспрямованому керівництві нею. Вибір запитань визначається викладачем залежно від складу студентів, матеріалу і конкретних даних завдань, які лектор ставить перед собою

11. На л екції із застосуванням техніки зворотного зв'язку викладач з допомогою ТЗН має можливість одержати відповідь про реакцію всієї групи на поставлене запитання. Запитання задаються на початку і в кінці викладу кожного логічного розділу лекції. По-перше, для того, щоб дізнатися на скільки слухачі знають про дану проблему, по-друге, щоб вияснити рівень засвоєння матеріалу. Незадовільні результати підкажуть як змінити методи ведення лекції: при автоматизованому кабінеті можна здійснювати навчання без викладача. У цьому випадку текст лекції передається за допомогою магнітофонного запису і супроводжується діа- і кодопозитивами. У кінці кожного розділу даються запитання і на екрані висвічується вірний результат. Слухач повинен натиснути одну із двох клавіш (вірно, не вірно).

Найпростіший зворотний зв'язок можна здійснити методом усного опитування, застосуванням найпростіших тестів, без машинного, машинного програмованого контролю тощо.

12. На л екції-запрошенні до колективного дослідження (поточна "мозкова атака") викладач пропонує студентам сумісно вивести те або інше правило, закономірність, явище, звертаючись до досвіду і знань аудиторії. Уточнення: підвести під колективну думку теоретичну базу, систематизація колективної думки і повернення її слухачам у вигляді "сумісно виробленого" тезису. Завдання: не тільки повідомити корисну інформацію, але й зробити так, щоб студент переконався в тому, що він може сам одержати таку ж або подібну інформацію. Викладач повинен переконати студентів, що така інформація є керівництвом до діла.

У навчальному процесі використовуються лекції й іншого характеру. Наприклад, вступні, оглядово-повторні й оглядово-заключні.

Як правило, вивчення дисципліни починається зі вступної лекції. Вона ознайомлює аудиторію із цілеспрямованістю дисципліни, її роллю і місцем у системі інших навчальних дисциплін, в ній подається короткий огляд змісту, визначається предмет і метод науки, що викладається, ставляться наукові проблеми, висуваються гіпотези. У вступній лекції акцентується увага на зв'язок дисципліни з професійною діяльністю випускників, дається короткий історичний нарис розвитку науки, що вивчається, і самої дисципліни. В ній необхідно підкреслити особливості дисципліни, загальні методи роботи над нею, дати характеристику рекомендованих підручників і навчальних посібників, навчально-лабораторної бази. Цей вступ до дисципліни допомагає студентам уявити загальний зміст і структуру дисципліни; орієнтує їх на самостійну роботу, становить завдання з виконання навчальних контрольних заходів (контрольних робіт, заліків, іспитів, курсових робіт). При розробці вступної лекції не можна допускати декларативності, схематизації її змісту, перевантажувати лекції великою кількістю прикладів і цитат.

Зі складних, змістовних дисциплін в кінці значного розділу чи всієї дисципліни можуть читатися оглядово-повторювальні лекції. В них відображаються ключові питання теоретичного характеру, які складають науково-роз'яснювальну основу даної дисципліни, виключаючи другорядний матеріал і деталі. В цих лекціях можуть даватися також наукові узагальнення, які у попередніх лекціях, за якихось умов, були випущені.

Оглядово-заключна лекція - це не короткий екскурс в раніше вивчений матеріал, а систематизація знань на більш високому рівні. На такій лекції вдається чітко сформулювати матеріал системно, у студентів складається цілісне уявлення про предмет, який вивчається. У такій лекції корисно виділити найбільш важливі для сприйняття питання, які мають принципове значення в підготовці студентів за фахом. Необхідно наголосити на перспективі розвитку науки, що вивчається, зробити огляд невирішених проблем.

Основні вимоги до лекції:

ü високий науковий фаховий рівень лекційних занять;

ü високий організаційно-методичний рівень лекційних занять;

ü лекція повинна читатись суто за програмою, із дотриманням тем лекційних занять;

ü лекція повинна містити новини галузі;

ü отримання вимог міждисциплінарних зв'язків;

Крім того, до них ставляться якісні характеристики:

ü ефективність наукового впливу на якість виховання студентів;

ü ефективність фахового впливу на якість знань студентів;

ü підготовка лектора, вміння організувати творчу роботу студентів;

ü глибина розглядуваних питань, уміння встановлювати міждисциплінарні зв'язки;

ü сприйняття матеріалу студентами.

Особливості підготовки та проведення лекції

При підготовці лекції потрібно враховувати і використовувати як загальнозначущий фактичний матеріал, так і матеріал, цікавий для студентів. Викладач визначає, які технічні засоби навчання будуть застосовані при читанні лекції, завчасно готує матеріали з їх використанням. Підготовка до лекції завершується уточненням тексту або тез лекції, підбором інших необхідних матеріалів (схеми, слайди, таблиці, діаграми та ін.).

Суттєво полегшує сприйняття лекції студентами, економить їх час оперативно роздрукований роздатковий матеріал (найважливіші принципові положення, статистичні дані, таблиці, схеми, діаграми і тощо). Розробка такого матеріалу в ході підготовки до лекції дозволить викладачу обмежитися короткими коментарями, а студентам зробити на ньому необхідні записи і помітки.

При читанні лекції для студентів-заочників потрібно враховувати, що слухачі володіють значною інформацією з багатьох питань, знають практику. Але вони потребують підвищення рівня теоретичної підготовки. Тому лекції важливо надати методологічну, концептуальну спрямованість. Лекція повинна допомогти слухачам систематизувати і поглибити знання, які вони мають. Важливо показати методику і засоби практичного використання студентами розглянутих у лекції теоретичних положень, їх значення для правильної орієнтації при здійсненні практичної діяльності.

Незалежно від індивідуальних особливостей викладача, специфіки навчальної дисципліни при підготовці до кожної лекції доводиться вирішувати такі завдання:

- уточнити тему лекції, при необхідності запропонувати внесення змін до тематичного плану вивчення дисципліни, з'ясувати її мету, роль і місце теми лекції у логічній побудові дисципліни, зв'язок із темами інших дисциплін, практичне значення у підготовці студентів за фахом;

- з'ясувати, на які знання аудиторії доведеться спиратися для того, щоб завчасно видати їм завдання щодо поповнення відповідних знань;

- ознайомитися з навчальною і науковою літературою, особливо з новими надходженнями до бібліотеки з питань, які охоплюють тему лекції, проглянути методичний матеріал і фонд кафедри, ознайомитися з тим, що студенти вивчили із забезпечуючих дисциплін (доцільно проглянути їх конспекти лекцій);

- провести відбір навчального матеріалу (це найвідповідальніший етап підготовки лекції), спираючись на навчальну програму, тематичний план, мету лекції і досвід минулих років, виключити із прочитаної лекції навчальний матеріал, що втратив актуальність, поповнити його новими питаннями, розбити кожне питання лекції на навчальні дози;

- скласти план лекції, який доводиться до аудиторії на її початку, а також більш докладний план для себе, що буде використовуватися при читанні лекції з необхідними коментарями методичного характеру, розмістити навчальний матеріал у логічну систему, і відібрати наочні посібники, дидактичний матеріал для застосування технічних засобів навчання, фізичні демонстрації, фрагменти навчальних відеофільмів, при необхідності підготувати нові;

- продумати питання виховного характеру, співвідносячи їх із особливостями навчального матеріалу;

- сформулювати контрольні питання, якщо їх постановка доцільна з методичного погляду;

- сформулювати завдання на самостійну роботу з вказівкою обов'язкової і рекомендованої навчальної і наукової літератури за темами наступної лекції та тієї, що готується. В завданні можуть бути поставлені питання із навчальної програми, які студенти зобов'язані засвоювати самостійно. Обсяг завдання має бути посильним для студентів з урахуванням їхнього часу.

При підготовці лекцій рекомендується завчасно ознайомитися з аудиторією, де вони будуть читатися, забезпеченням і можливостями технічних засобів навчання (ТЗН). Корисно перевірити готовність ТЗН і якість дидактичних матеріалів.

У вступній частині лекції коротко викладається актуальність і значення проблем, які повинні бути розглянутими. Аргументується структура лекції, постановка питань, дається огляд джерел, з якими потрібно ознайомитись. Основу ж лекції становить визначення теми, напрям розробки, сутність і зміст проблеми. Як правило, на лекцію рекомендується виносити 2-3 головні питання, формулювання яких повинно бути чітким і методично завершеним.

Дуже важливо показати в лекції методологічне значення відповідних теоретичних положень, розкрити практичний досвід у даній галузі. У лекції можуть наводитися і типові недоліки в сфері вирішення конкретних проблем, які у зв'язку з цим потребують особливої уваги з боку тієї чи іншої категорії працівників. Викладач може також запропонувати шляхи практичного втілення в життя основних ідей, які розглядаються в лекції.

Важливо забезпечити у процесі лекції діалог викладача зі студентами. При цьому зусилля лектора обов'язково потрібно спрямувати на активізацію інтелектуальної діяльності студентів, оперативно реагувати на репліки, настрої, враховуючи рівень сприйняття матеріалу.

Викладач повинен дати студентам рекомендації щодо додаткового вивчення окремих питань.

Висновки з теми коротко подаються після викладу всього матеріалу. При цьому звертається увага на засоби і шляхи використання на практиці розглянутих у лекції основних положень.

Певна частина лекції повинна відводитися для відповідей на запитання. Відповіді мають бути короткими і чіткими. Викладач обов'язково повинен висловити власне ставлення до запитань. Важливо звертати увагу студентів на точність і правильність поставлених запитань, пов'язувати відповіді на них з положеннями лекції. Можуть ставитися запитання, на які викладач у деяких випадках дати відповіді не може (відсутня єдина позиція в науці, бракує необхідної інформації, відповідне рішення (знаходиться в стадії опрацювання та ін.). На окремі запитання, що мають приватний характер, студенти можуть отримати відповіді після лекції в індивідуальному порядку.

Для досягнення високого наукового рівня лекцій необхідно забезпечити раціональне співвідношення теоретичного і фактичного матеріалу, повноту і глибину використання теорії, наукові узагальнення, доказовість і аргументованість, відображення останніх досягнень науки і техніки, зв'язок матеріалу лекції з суміжними дисциплінами.

Візуальне супроводження лекцій

Ефективність лекцій значно підвищується при застосуванні засобів візуального супроводження. Засоби візуального супроводження лекцій успішно виконують пізнавальну (або інформаційну) функцію; вплив їх на процес сприйняття значно розширюється у зв'язку з можливістю поєднання образу і слова. Вони дають можливість досягти доведеності й обгрунтованості суджень. Наочний матеріал сприяє безпосередньому запам'ятовуванню, виділенню найбільш суттєвого, підвищує увагу й інтерес студентів.

Наочні посібники відбивають зміст навчального матеріалу. Як правило, у візуальному супроводженні лекцій переважають умовно-схематичні наочні посібники, але вони поєднуються з художніми, які показують предмети та явища в їх реальному образному вигляді (фотографії, картини тощо). Таке поєднання наочних посібників успішно застосовується в опорних конспектах, де в образній формі компактно подано весь матеріал лекції. Як наочні образи, на плакатах широко застосовуються зображення гілок дерева, сходів, витків спіралі, топографічних «військових стріл». Такі зорові наочні посібники дають змогу проводити аналіз, порівняння або співставлення економічних понять і процесів. Образне візуальне супроводження лекції сприяє кращому запам'ятовуванню і відтворенню в пам'яті матеріалу лекції. Для цього досить лише згадати фрагмент візуального образу.

Дуже багато об'єктів можна зобразити за допомогою центричної схеми, куди входить дві частини: узагальнююче поняття (центр схеми) й елементи, що пояснюють склад, зміст узагальнюючого поняття (закономірності, принципи, функції, ознаки, фактори впливу та ін.). Такі елементи у кожній схемі становлять однорідні поняття, а тому їх необхідно подавати в однаковому стилі (однакові геометричні фігури, шрифт, колір, якщо наочність багатокольорова).

Порівняння економічних понять і процесів здійснюється за допомогою схем-порівнянь: малюють два паралельно розташовані ряди, у кожному з яких розкриваються специфічні ознаки порівнюваних явищ або понять. При цьому ознаки співставляються горизонтально, за одним загальним критерієм.

У процесі читання лекції викладач, подаючи інформацію й організовуючи роботу студентів, може застосовувати три методи візуального супроводження: послідовний, паралельний і комплексний.

Послідовний метод полягає у візуальній інформації, а текст підпорядковується їй; при паралельному методі основою є лекторський текст, а візуальна інформація подається періодично, для підтвердження викладеного положення: при комплексному методі відбувається послідовне чергування лекторського тексту з різними формами інформації.

При цьому забезпечується єдина навчальна інформація, яка дається на лекції. Коментування наочних посібників є складовою тексту лекції.

Значну роль відіграють засоби візуального супроводження в організації лекції як форми занять.

При візуальному супроводженні лекції необхідно дотримуватися таких вимог:

- визначити чітку мету використання наочних засобів;

- не перевантажувати лекцію наочністю - це знижує активність студентів в осмисленні навчального матеріалу;

- наочний об'єкт не повинен містити нічого зайвого, щоб не відволікати увагу;

Важливим елементом навчального процесу є підготовка так званого роздаткового або супроводжувального матеріалу, "робочих зошитів", тобто комплектів ілюстрацій. Вони попередньо друкуються на папері і роздаються студентам як додаток до конспекту. Тим самим студенти звільняються від механічного змальовування, яке до того ж часто має низьку якість і багато помилок. Однак роздатковий матеріал вимагає певної роботи з ним на занятті, а не просто розглядання, інакше його ефективність матиме недостатній ефект.

Навчально-методичні матеріали (НММ) для лекцій:

- підручники / навчальні посібники, розроблені викладачами циклової комісії, конспекти (тексти, схеми) лекцій у паперовій та/або електронній формі (електронний підручник/навчальний посібник/інтерактивний комплекс, файл зі змістом матеріалу, що викладається на лекціях, файл із роздатковими матеріалами);

- питання, тести й завдання за окремими темами лекцій (змістовими модулями навчальної дисципліни) для самоконтролю студентів; студентам як основну і додаткову за темами лекцій;

- список основної і додаткової літератури, рекомендованої студентам, за темами лекцій;

- глосарій (тлумачний словник термінів - упорядкований перелік спеціальних термінів, зміст яких вимагає пояснення, що зустрічаються в тексті лекцій навчальної дисципліни, за темами лекцій або за абеткою;

- методичні вказівки для студентів щодо самостійного вивчення навчальної дисципліни - комплекс рекомендацій і роз'яснень, що забезпечують студентові оптимальну організацію вивчення дисципліни.

До змісту методичних вказівок слід включити:

- поради із планування й організації часу, необхідного для вивчення навчальної дисципліни;

- опис послідовності дій студента при вивченні змісту навчальної дисципліни;

- рекомендації щодо використання матеріалів НМК;

- рекомендації щодо роботи з літературою;

- поради із підготовки до поточного, проміжного та підсумкового контролю;

- банк тестів;

- роз'яснення до виконання домашніх завдань (приклади завдань та їх рішень);

- список рекомендованої літератури.