Загальні відомості про цукровий діабет. Класифікація цукрового діабету

Цукровий діабет - це захворювання на все життя. Хворому доводиться постійно виявляти завзятість і самодисципліну, а це може психологічно надломити будь-кого. При лікуванні та догляді за хворими на цукровий діабет необхідні також наполегливість, людяність, обережний оптимізм; інакше не вдасться допомогти хворим подолати всі перешкоди на їхньому життєвому шляху.

Цукровий діабет виникає або при дефіциті, або при порушенні дії інсуліну. В обох випадках в крові підвищується концентрація глюкози (розвивається гіперглікемія), що поєднується з багатьма іншими метаболічними порушеннями: наприклад, при вираженому дефіциті інсуліну в крові зростає концентрація кетонових тіл.

Цукровий діабет у всіх випадках діагностують лише за результатами визначення концентрації глюкози в крові у сертифікованій лабораторії.

Пробу на толерантність до глюкози у звичайній клінічній практиці, як правило, не використовують, а проводять тільки при сумнівному діагнозі у молодих пацієнтів або для верифікації діагнозу у вагітних. Для отримання достовірних результатів пробу на толерантність до глюкози слід проводити вранці натщесерце; пацієнту слід під час забору крові спокійно сидіти, йому забороняється палити; протягом 3 днів перед проведенням проби він повинен дотримуватися звичайну, а не безвуглеводну дієту. У період реконвалесценції після захворювань і при тривалому постільному режимі результати проби можуть виявитися помилковими. Пробу проводять таким чином: натщесерце вимірюють рівень глюкози в крові, дають обстежуваному всередину 75 г глюкози, розчиненої в 250-300 мл води (для дітей - по 1,75 г на 1 кг ваги, але не більше 75 г; для більш приємного смаку можна додати, наприклад, натуральний лимонний сік), і повторюють вимірювання рівня глюкози в крові через 1 або 2 ч. Аналізи сечі збирають тричі - перед прийомом розчину глюкози, через 1 годину і через 2 години після прийому.

Проба на толерантність до глюкози дозволяє виявити також:

1. Ниркову глюкозурию - розвиток глюкозурії на тлі нормального рівня глюкози в крові; цей стан, як правило, доброякісний і рідко виявляється обумовлено захворюваннями нирок. Хворим бажано видати довідку про наявність ниркової глюкозурії, щоб їм не доводилося повторно проводити пробу на толерантність до глюкози після кожного аналізу сечі в інших медичних установах;

2. Пірамідальну криву концентрації глюкози - стан, при якому рівень глюкози в крові натще і через 2 години після прийому розчину глюкози нормальний, але між цими значеннями розвивається гіперглікемія, що викликає глюкозурию. Це стан також вважають доброякісним; найчастіше воно виникає після резекції шлунка, але може спостерігатися і у здорових людей.

Порушення толерантності до глюкози Визначення см. в таблиці 1.1. Необхідність лікування при порушенні толерантності до глюкози лікар визначає індивідуально. Зазвичай літнім хворим лікування не проводять, а більш молодим рекомендують дієту, фізичні вправи і зниження маси тіла. Майже в половині випадків порушення толерантності до глюкози протягом 10 років призводить до цукрового діабету, у чверті - зберігається без погіршення, у чверті - зникає. Вагітним при порушенні толерантності до глюкози проводять лікування, аналогічне терапії цукрового діабету.