Розвиток мовлення

У програмі розвиток мовлення умовно виділяється в окремий розділ і включається до назв всіх основних розділів початкового курсу рідної мови: "Навчання грамоти і розвиток мовлення"¹."Читання і розвиток мовлення'", "Мова, мовлення, правопис і розвиток мовлення". У зв'язку з цим розвиток мовлення розглядається як основоположний, провідний принцип, що пронизує і об'єднує всі без винятку сторони мовленнєвої діяльності.

Основні напрямки роботи з цього виду мовленнєвої діяльності: удосконалення звуковимови і культури мовлення, робо та над збагаченням, уточненням, активізацією словника, удосконаленням граматичного ладу мовлення; розвиток зв'язного мовлення,

Вчені-методисти дещо розширили і конкретизували напрямки роботи з розвитку зв'язного мовлення:

1) удосконалення звуковимови учнів і підвищення загальної культури мовлення:

2) збагачення, уточнення і активізація словникового запасу:

3) формування вміння вживати слова у властивому їм значенні:

4) користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації та мети спілкування:

5) послідовно та логічно викладати свої думки в письмовій і а усній формі:

6) удосконалення граматичного ладу мовлення дітей:

7) оволодіння нормами українського літературного мовлення, засвоєння найважливіших етичних правил спілкування.

За Державним освітнім стандартом ис значить інформування

мовної, мовленнєвої, комунікативної компетенції учнів. Перелічені напрямки роботи з розвитку мовлення становлять основ},і-ія формування у молодших школярів умінь сприймати, вілгворювати і будувати зв'язні висловлювання різних типів і стилів мовлення.

Під зв'язним мовленням в методиці розуміється монологічне мовлення,точніше процес, діяльність мовця. Наслідком такої діяльності стає текст. У практиці початкової школи терміном "зв'язне мовлення" називають розділ методики, який ставить своїм завданням навчим! дітей розуміти і будувати висловлювання з огляду на тему.

Робота з першого напрямку - удосконалення звуковимови і культури мовлення - проводиться протягом усього навчання, вчитель виправляє недоліки у вимовлянні учнями окремих звуків та звукосполчк. удосконалює діяльність органів мовлення, розкриває вміння вільно ними керувати при подоланні вимовних вад. Коригує вимову та наголошування окремих слів відповідно до орфоепічних норм української мови. Вчить дітей говорити виразно, не поспішаючи, без зайвого напруження. Формує уміння змінювати силу і висоту голосу, темп мовлення залежно від конкретних умов спілкування; навчає дітей правильно користуватись інтонаційними засобами виразності. Ознайомлює дітей зі словами ввічливості, вчить вживати їх у своєму мовленні.

Робота з дру гого напрямку теж проводиться впродовж всього початкового курсу української мови, в період навчання грамоти, на уроках читання, у вивченні окремих розділів тощо Вчитель збагачує словник дитини виучуваними частинами мови, назвами предметів, якостями, діями. Вчить розпізнавати смислові відтінки слів, знайомить з найуживанішими випадками багатозначності, омонімами, синонімами, антонімами. Навчає дітей називати характерні ознаки предметів, помічати в текстах художні засоби зображення і використовувані їх у власному мовленні тощо.

Третій напрямок у роботі з розвитку мовлення - розвиток зв язного мовлення учнів початкових класів, формування у них основних мовленнєвих умінь, певних рівнів монологічного і діалогічного мовлення. Якщо в і кл. формування вмінь послідовного викладу своїх думок проводиться за допомогою поставлених учителем запитань, то в 2-4 кл. діти привчаються самі складати плани в формі запитань, будувати свої висловлювання з виклалом думок у певній послідовності. Практичне навчання дітей мовленню вибувається на уроках читання, заняттях з граматики, в холі всієї навчально-виховної роботи. Для розвитку мовлення

учнів вчитель використовує художню, науково-популярну літературу, усну! і а род ну твор ч і сть.

Основні мовленнєві вміння, що формуються у процесі роботи з розвитку зв'язного мовлення:

1) визначати тему і головну думку висловлювання, підпорядковувати своє висловлювання темі і головній думці:

2) складати плай вислоа нова пня. розповідати і писати за планом:

3) вибирати потрібний тип висловлювання і розповідь, опис, роздум):

4) вибирати потрібний стиль мовлення, що відповідає ситуації спілкування;

5) використовувати різноманітні мовні засоби.адекватні ситуації спілкування:

6) удосконалювати своє висловлювання з точки зору змісту; структури і мовних засобів (редагування).

Щоб людина могла повноцінно спілкуватись їй необхідно вміти:

1) орієнтуватися в умовах мовлення:

2) планувати своє висловлювання;

3) добирати відповідні мовні засоби для вираження думки;

4) контролювати правильність сказаного чи написаного. Виділяють такі основні види робіт з розвитку зв'язного мовлення

і відповідно чотири групи вправ:

1) інформаційно-змістові;

2) структурно-композиційні;

3) лексико- та граматико-стилістичні:

4) редагування.

Ці типи вправ допоможуть правильно сприймати та створювати зв'язні висловлювання відповідно до мети, умов спілкування та норм літературної мови.

Інформаційно-змістові вправи забезпечують оволодіння змістовою стороною висловлювання. Вчать орієнтуватись в умовах спілкування, добирати матеріал для висловлювання, усвідомлювати межі висловлювання та розкривати його тему і мету, визначати тему і основну думку тексту.

Структурно-композш'лииі вправи підпорядковані розвитку умінь систематизувати зібраний матеріал, відділяти головне від другорядного, намічати опорні моменти висловлювання, добирати потрібні засоби для зв'язку речень і частин зв'язного цілого, членувати текст –стилістичні вправи підводять учнів до розуміння, що добір слів, синтаксичних