Засоби, методи та принципи спортивної підготовки

Засобами спортивної підготовки у футзалі є різноманітні фізичні вправи, що безпосередньо або опосередковано впливають на вдосконалення технічної майстерності гравців. Умовно їх поділяють на чотири групи: загальнопідготовчі, спеціально-підготовчі, допоміжні та змагальні.

До загальнопідготовчих вправ належать вправи, що забезпечують всебічний функціональний розвиток організму спортсмена до основної частини практичних занять або змагань.

Спеціально-підготовчі вправи охоплюють рухи та дії, які містять елементи змагальної діяльності та такі, що наближені до них за формою, структурою, а також характером прояву якостей та діяльності функціональних систем організму.

Допоміжні вправи спрямовані на створення спеціального фундаменту для подальшого удосконалення спортивної діяльності.

Змагальні вправи передбачають виконання комплексу рухових дій, що є предметом спортивної спеціалізації, відповідно до існуючих правил змагань.

Засоби спортивного тренування розрізнюють також за напрямами впливу: пов’язані з удосконаленням різних сторін підготовленості - технічної, тактичної, фізичної; спрямовані на розвиток різних рухових якостей, підвищення функціональних можливосгсй окремих органів і систем організму.

Методи - це способи організації роботи тренера і спортсмена, за якими набуваються знання, вміння та навички, розвиваються потрібні якості, формується світогляд.

Умовно методи поділяють на словесні, наочні та практичні. Кожен з методів використовують відповідно до вимог, які зумовлені особливостями підготовки у футзалі. Під час вибору методів треба враховувати відповідні завдання, загальнопедагогічні та специфічні принципи спортивного тренування, вікові особливості спортсменів та їх кваліфікацію.

До словесних методів належать розповідь, пояснення, лекції, бесіди, аналіз та обговорення. Наочні методи зумовлюють дієвість процесу підготовки. До них треба віднести практичний показ окремих вправ та їх елементів у відповідності до сучасних методичних розробок та надбань, навчальні фільми, відеозаписи, комп’ютерні програми для демонстрування тактичних схем, комп’ютерні ігри.

Практичні методи умовно поділяють на дві основні групи:

перша група включає методи, переважно спрямовані на засвоєння техніки й тактики футзалу, тобто на формування рухових умінь та навичок, що характерні для обраного виду спорту;

друга група містить методи, спрямовані переважно на розвиток рухових якостей.

Успішне вирішення навчально-тренувальних завдань можливе за умов додержання принципів, що поділяються на три групи:

1. Загальнопедагогічні (дидактичні) принципи - науковість, виховне навчання, доступність, систематичність і послідовність, свідомість та активність, наочність, міцність та прогресування, колективність разом з індивідуалізацією. Крім того, діють і загальні принципи фізичного виховання: всебічний та гармонійний розвиток особистості, оздоровчий напрям занять, зв’язок з трудовою діяльністю.

2. Специфічні принципи - спрямованість до вищих досягнень, поглиблена спеціалізація, безперервність тренувального процесу, єдність поступового збільшення навантажень та тенденції до максимальних навантажень, хвилеподібність і варіативність навантажень, циклічність тренувального процесу, єдність та взаємозв’язок структур змагальної діяльності та підготовленості.

3. Методичні принципи - випередження (випереджальний відносно технічної підготовленості розвиток фізичних якостей); розмірність (оптимальний та збалансований розвиток фізичних якостей); сполучення (пошук засобів, які дозволяють водночас вирішувати декілька завдань - поєднання тактичної та фізичної підготовки); надмірність (застосування тренувальних навантажень, які у 2-3 рази перевищують змагальні, засвоєння та включення до тренувальних режимів роботи рухової діяльності, що за своєю інтенсивністю перевищує змагальну); моделювання (всебічне використання різноманітних варіантів моделювання змагальної діяльності у тренувальному процесі).