Рибальська політика ЄС

Введена вже в 1957 р. Римським договором, лише з 1983 р. Загальна рибальська політика стала повноцінною політикою Співтовариства.

Загальна рибальська політика має загальне правова підстава (статті 32-38 Договору про створення Європейського Співтовариства) і схожі цілі із загальною аграрної політикою: зростання продуктивності, стабілізація ринків, гарантія забезпечення та доставки продукції споживачеві за пропорційним цінами. Як і загальна аграрна політика, Общая рибальська політика є областю спільної відповідальності Європейського Союзу та держав-членів.

У ході декількох реформ початкові цілі Загальною рибальської політики були доповнені і охоплюють тепер крім іншого наступні моменти: розумне використання ресурсів, захист навколишнього середовища, забезпечення високого рівня охорони здоров'я, а також економічне і соціальне єднання.

Охорона риболовних ресурсів і морського навколишнього середовища є однією з центральних цілей перед обличчям проблеми виснаження природних ресурсів.

Рибальська політика охоплює чотири рівні, а саме:

- Охорона і розумне використання риболовних ресурсів для збереження рибних запасів;

- Організація ринкової торгівлі з метою забезпечення відповідності попиту і пропозиції в інтересах виробника і споживача;

- Структурно-політичні заходи з підтримки сфер рибальства і аквакультури при адаптації їх оснащення і форм організації до вимогами, що виникають в результаті виснаження ресурсів і кон'юнктури ринку; в цій області підтримка Спільноти реалізується в основному у вигляді фінансування риболовецького оснащення;

- Взаємодія з третіми країнами та міжнародними організаціями для укладання торговельних угод у галузі рибальства на міжнародному рівні; заходи співтовариства по збереженню запасів морського і океанічного рибальства.

Європейський Союз на сьогоднішній день прагне проводити дієву політику, що охоплює рибальство, охорону навколишнього середовища та морський промисел.

Трансєвропейські мережі. Регулювання телекомунікацій в ЄС. Спільна транспортна політика. Енергетична політика в ЄС. Науково-технічна політика ЄС. Охорона навколишнього середовища в ЄС.

Транс’європейські мережі - концепція, яка виникла наприкінці 1980-років у зв’язку з програмою єдиного ринку. Щоб забезпечити функціонування великого ринку та свободу пересування товарів, капіталів, людей і послуг потрібні добре розвинені національні й регіональні транспортні й комунікаційні мережі, пов’язані між собою сучасною та ефективною інфраструктурою. Транс’європейські мережі (ТЄМ) охоплюють три сфери:

транспортні ТЄМ: автомобільні та комбіновані перевезення, водні шляхи та морські порти, швидкісна європейська залізниця. До цієї ж категорії відносять інформаційні системи керування транспортом, наприклад, нова супутникова система визначення географічного місцеположення “Галілео”;

енергетичні ТЄМ: електро – та газопостачання.