Бюджетне регулювання в ЄС. Податкове регулювання в ЄС

Згідно з договорами ЄС повинен мати спільний бюджет, оскільки це — головна фінансова база інтеграційних заходів. Бюджет ЄС є централізованим фондом грошових коштів країн-членів та водночас фінансовим планом формування та використання фінансових ресурсів Європейського Союзу. Специфікою бюджету ЄС є те, що він не може виконувати роль інструменту макроекономічної політики, тобто впливати на стабілізацію економіки держав-членів.

Політика бюджетних видатків у ЄС підпорядкована таким ідеям: бюджетне фінансування має сприяти вирівнюванню економічного становища країн-членів та подоланню соціальних диспропорцій; оптимально представляти як інтереси найбідніших держав, так і право розвинутих країн на частку фінансових ресурсів бюджету ЄС; у сфері використання коштів має дотримуватись бюджетна дисципліна та забезпечуватись економічна ефективність і публічність.

Бюджет ЄС базується на дотриманні таких принципів:

— принцип єдності та принцип бюджетної точності означають, що доходи й видатки ЄС мають бути зведені в єдиному документі з метою ефективного обліку та контролю за витрачанням спільних коштів;

— принцип щорічності передбачає розроблення бюджету строком на один рік, а також те, що операції за зобов'язаннями та платежами бюджету мають бути завершені упродовж поточного року;

— принцип рівноваги вимагає, щоб доходи відповідали видаткам бюджету. Тобто не допускається дефіцитність бюджету, а також забороняється здійснення позик для покриття видатків;

— принцип єдиної одиниці обліку полягає у тому, що бюджет складається, виконується та обліковується у єдиній одиниці — євро;

— принцип універсальності передбачає незакріплення доходів бюджету за окремими статтями видатків. Усі доходи та видатки повною мірою включаються до бюджету ЄС без будь-якої прив'язки між собою;

— принцип цільового характеру видатків потребує, щоб кожна сума асигнувань мала власне конкретне призначення й обґрунтування;

— принцип ефективного фінансового управління полягає у врахуванні закономірностей функціонування економіки з метою досягнення ефективності формування та використання ресурсів бюджету ЄС;

— принцип прозорості, відповідно до якого гарантується надання повної та точної інформації про складання й виконання бюджету.

Бюджет Європейського Союзу є певною мірою відображенням як завдань ЄС, так і можливостей щодо формування доходів. З огляду на це, бюджет покликаний, перш за все, сприяти реалізації політики й стратегії розвитку ЄС у таких ключових напрямах:

— забезпечення високих темпів економічного зростання;

— вирівнювання рівнів соціального й культурного розвитку різних регіонів;

— підтримка валютної стабільності;

— стимулювання розробки та впровадження нових технологій.

Податкова політика Європейського союзу - система заходів, що проводяться інститутами та органами Європейського союзу, а також його державами-членами, з метою гармонізації податкового законодавства держав-членів для усунення податкових бар'єрів на внутрішньому ринку Європейського союзу, забезпечення реалізації основних свобод, передбачених Договором про Європейський союз (свобод руху товарів, осіб, послуг і капіталів), недопущення недобросовісної і згубної податкової конкуренції юрисдикцій держав-членів, недопущення податкової дискримінації на внутрішньому ринку, вироблення нових принципів і механізмів усунення подвійного оподаткування, а також забезпечення боротьби з податковими правопорушеннями. У Договорі про Європейський союзу податкова політика Європейського союзу в окремий вид не виділена, але є найважливішим напрямком як внутрішньої, так і зовнішньої політики Європейського союзу.

До основних джерел податкового права Європейського союзу (раніше до 2010 року - Європейського співтовариства) належать:

Установчі акти союзу, зокрема положення Договору про заснування Європейського союзу (раніше йменувалося Європейським співтовариством, а до цього - Європейським економічним співтовариством), підписаним у Римі в 1957 році.

Регламенти (близькі за формою до конституційного закону, мають пряму дію, і підлягають точного і безумовному застосуванню на території всіх держав-членів)

Директиви (більш гнучка форма нормативного правового акта, є основним інструментом гармонізації права в ЄС, вона встановлює переважно кінцеві цілі і параметри, одночасно залишаючи державам-членам способи і механізми їх досягнення)

Рішення (як правило, є нормативними правовими актами індивідуального застосування, щодо конкретної держави-члена, або щодо встановлення строків введення акта ЄС, і т.д.)

Висновку (не мають обов'язкового характеру для держав-членів)

Рекомендації (не мають обов'язкового характеру для держав-членів)

Поруч положень Договору (ст.ст. 90 - 93 щодо непрямого оподаткування і ст. 94 дозволяє приймати директиви за прямим) передбачені можливості для інститутів Європейського союзу приймати нормативні правові акти, у сфері оподаткування обов'язкові для держав-членів.