Сутність поняття креативність та її психологічні особливості

У сучасному світі кожна людина намагається бути індивідуальною, чимось відмінною від інших. Бути креативним і творчо розвиненим - найкращий спосіб показати і презентувати себе у соціальному середовищі. Сьогодні цінують творчих, креативних людей. Здатність нестандартно мислити необхідна кожній сучасній людині, тому проблема креативності є сьогодні актуальною як в теоретичному, так і в практичному аспекті.

Аналіз літератури показав, що вивченням творчості, креативності займались Я.О.Пономарьов, Дж. Гілфорд, Е.П.Торренс, М.Арнаудов, В.М.Пушкін, Д.Б.Богоявленська та ін.

У різних словниках дається різнє трактування цього поняття. Наприклад, у великому тлумачному психологічному словнику під редакцією Артура Ребера дається таке визначення:

Креативність – це розумові процеси, які ведуть до рішень, ідеям, осмисленню, створенню художніх форм, теорій чи будь-яких продуктів, що є унікальними і "новими [18].

У стислому психологічному словнику під редакцією Петровського А.В. і Ярошевского М.Г. дана наступнє трактування цього поняття:

Креативність – це рівень творчого обдарування, здатність до творчості, що становить стійку характеристику особистості[15].

У словнику під редакцієюКопорулиной В.М. я знайшла інше визначення:

Креативність – здатність породжувати незвичні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемніситуации[11].

Наколаева Є.І. дає своє трактування поняття «креативність»:

Креативність – це творчі можливості (здібності) людини, що потенційно можуть виявлятися в мисленні, почуттях, окремих видах діяльності[13].

Креативність - загальна особливість особистості (здатність, диспозиція, межа – в термінології автори розходяться) і впливає на творчу продуктивність незалежно від сфери прояву особистої активності (Гілфорд, Торренс).

Під креативністю ми розуміємо здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися в мисленні від традиційних схем, швидко вирішувати проблемні ситуації. Креативність охоплює деяку сукупність розумових і особових якостей, необхідних для становлення здібності до творчості.

Концепція креативності як універсальної пізнавальної творчої здатності набула популярності після робіт Дж.Гілфорда. Автор виділив чотири основні параметри креативності: 1) оригінальність; 2) семантична гнучкість; 3) образна адаптивна гнучкість; 4) семантична спонтанна гнучкість.

Однією з останніх за часом виникнення є концепція креативності, запропонована Стернбергом і Д. Лавертом. Автори вважають креативною людину, яка прагне і здатна займатися невідомими, невизнаними або малопопулярними ідеями [7].

У вітчизняній психології одним з перших проблему креативності розглядав Я.О.Пономарьов. Автор вважав, що для творчої людини найбільшу цінність мають побічні результати діяльності, щось нове і незвичайне; для нетворчої - важливі результати по досягненню мети, а не новизна[17].

Також креативність досліджував В.М.Дружинін. Результати його досліджень показали, що розвиток креативності проходить, як мінімум, дві фази:

1) розвиток "первинної" креативності як загальної творчої здатності, неспеціалізованої по відношенню до певної області людської життєдіяльності. Сензитивний період цього етапу, за даними ряду авторів, наступає в 3-5 років. В цей час наслідування значущому дорослому як креативному зразку є основним механізмом формування креативності;

2) підлітковий і юнацький вік. У цей період на основі "загальної" креативності формується "спеціалізована" креативність: здібність до творчості, пов'язана з відповідною сферою людської діяльності, як її "зворотня сторона", доповнення і альтернатива. На цьому етапі особливу значущу роль грає "професійний" зразок, підтримка сім'ї і однолітків[7].

С.Д. Максименком креативність розглядається в якості одного з принципів побудови генетико-моделюючого методу дослідження особистості. Автор зауважує, що «…вже сама по собі особистість є результатом та продуктом творчості. І нужда, втілена у ній, має величезний креативний потенціал». В.М. Дружинін, розглядаючи роботу психіки як єдиної системи, що переробляє наявну інформацію, виділяє креативність (загальну творчу здібність) як здібність до перетворення знань (зв’язане із уявою, фантазією і т.п.) [7].

Б.І. Додонов вказує на те, що «…ступінь напруженості почуттів, динамічності, їх звичне зростання або спадання у відповідь на визначені життєві ситуації та, наприкінець, охоплюючий особистість потяг до тих чи інших емоційних станів та до ситуацій, що їх викликають, та видам діяльності – все це разом створює неповторний емоційно-духовне обличчя кожної конкретної людини та визначає особливості її світосприйняття та життєдіяльності» [6].

В.І. Андрєєв, розглядаючи складові творчих здібностей особистості, виокремлює багатопланову ієрархію здібностей особистості до самокерування, саморегулювання у творчій діяльності, що описується та оцінюється наступним чином: цілеспрямованість, здібність до розгорнутого планування, здібність до самоорганізації, здібність до самоконтролю, адекватність самооцінки, здібність та рефлексії та перелаштування, відповідальність.На думку Я.О. Пономарьова, із здібністю до творчості спряжена така особистісна якість, як інтенсивність пошукової мотивації. Крім того, як важлива якість особистості, що сприяє процесу творчості він виділяє силу творчої мотивації, що підтримує прагнення людини до пошуку нового у достатньо невизначеній, тобто психологічно фрустраційній ситуації. Дана мотивація втримує людину від швидкого виходу зі стану творчості до стану конкретності та визначеності [17].

У емпіричних дослідженнях прояву творчої активності, що проводилися Л.Б. Єрмолаєвою-Томіною, було виявлено, що експериментальна група з високим рівнем креативності демонструє значну більшу варіативність та неповторність у сполученні індивідуальних особистісних якостей, ніж група з низьким рівнем креативності [7].