Роль екскурсій у естетичному вихованні молодших школярів

Могутнім засобом естетичного виховання є краса довкілля. Навчити дітей бачити красу рідної природи, вдивлятися в неї, набувати навички спілкування з нею допоможе проведення екскурсій у природу. Екскурсії сприяють вихованню естетичних почуттів, наукового світогляду, діалектичного розуміння екологічних зв’язків, єдності і цілісності об’єктів та явищ природи. Особливого значення набувають сезонні екскурсії, під час яких учні мають можливість через безпосереднє усвідомлення колоритної гами певного сезону з’ясувати неповторність і циклічність природних явищ і одночасно встановити функціональний зв’язок між ними.

Для вивчення сезонних змін у природі програмою із природознавства передбачено ряд уроків-екскурсій у різні пори року: «Спостереження за осінніми змінами в живій і неживій природі», «Спостереження за природою восени», «Спостереження за природою взимку», «Екскурсія у весняний парк (ліс)» тощо.

Готуючись до екскурсії, вчитель заздалегідь має відвідати місце проведення екскурсії; передбачити об’єкти для спостережень, місця для збору природного матеріалу, рухливих ігор, суспільно корисної діяльності дітей; уточнити зміст виховного та пізнавального матеріалу; дібрати ігри, вірші, загадки, вікторини тощо.

Організовуючи екскурсії у природу з метою естетичного виховання, вчитель має спланувати роботу так, щоб:

• спостереження за предметами довкілля викликали у дітей радісні почуття від зустрічі з красою рідного краю;

• до процесу сприйняття підключалися всі органи чуття дітей: зір, нюх, слух, дотик;

• завдання, які ставляться перед дітьми, спрямовували їхню увагу на естетичні властивості об’єктів природи;

• були створені умови, які б сприяли виробленню почуття задоволення від виконання навчальних завдань: цікаві запитання, ігри тощо.

Перед проведенням екскурсії вчитель має продумати запитання, спеціальні естетико-пізнавальні завдання і вправи, дібрати ряд проблемних ситуацій; запропонувати дітям вивчити вірші про природу.

Серед естетико-пізнавальних завдань і спостережень виокремимо лише деякі з них.

Учитель:

- Послухайте, як: шарудить листя під ногами, дзвенить вода у струмочку, кує зозуля в лісі, шумить очерт від вітру тощо;

- поспостерігайте за опаданням листя, снігопадом, таненням бурульок, за бджолою, що збирає мед, тощо;

- помилуйтеся фарбами заходу (сходу) сонця, веселки на небі, квітів у саду, розквітлого поля, снігу, що виблискує на сонці, тощо;

- назвіть колір неба і води, землі і рослин, весни і літа, дерев в осінньому парку, айстр, що цвітуть на шкільній клумбі, тощо;

- роздивіться візерунки морозу на вікнах, форму сніжинки, що впала на рукавичку, крапельку роси на травинці, метелика на квітці тощо;

- підберіть слова-характеристики, що відображають красу осені (зими, весни, літа);

- відчуйте аромат конвалії, липи, білої акації, ялинової хвої, прілого листя тощо;

- знайдіть найкрасивішу рослину на пустирі, найяскравішу квітку на клумбі, найстрункішу берізку у гаю тощо.

Якщо ці та інші різноманітні завдання пропонувати на уроках постійно, то вони допоможуть дітям вдосконалити естетичні сприйняття, що виявляються у спостережливості, вмінні помітити найсуттєвіше; сформувати естетичні смаки, що постають як емоційно-оціночне ставлення до прекрасного, та естетичні судження, які передають ставлення до певного об’єкта чи явища.

Уроки «милування природою»

Неабиякий потенціал естетичного виховання містять у собі так звані уроки «милування природою». Під час такого уроку молодші школярі одержують насамперед емоційно-чуттєву та художньо-образну інформацію про довкілля.

Уроки «милування» проводять здебільшого в позаурочний час. Тривалість їх дещо менша від звичайного шкільного уроку, тому що вона враховує вікові можливості дитячого сприйняття (до 20 хв у 1 – 2 класах і 30 хв у 3 – 4 класах).

Для організації та проведення уроків милування висуваються такі вимоги:

- головним завданням уроку є постійне звертання до емоційно-чуттєвої сфери дитини;

- процес «милування» значною мірою залежить від культури чуттєвого сприйняття, тому треба вчасно подбати про активізацію чуттєвих аналізаторів школярів, забезпечуючи належну гостроту кольорового зору, слуху, диференціацію запахів, дотикових і смакових відчуттів;

- експресивність учительського слова, а також доречне використання пейзажної лірики, загадок, казок, пісень тощо піднесуть дитяче сприйняття на належний емоційно-образний рівень;

- потрібно забезпечити необхідний рівень рухливості учнів у природі, пропонуючи їм різноманітні оцінні та творчі завдання (пластичні імпровізації, словотворчість, роботу з природним матеріалом), а також деякі форми емоційно-естетичного пізнання навколишнього світу (ігри, змагання, конкурси).