Форми і методи екологічного виховання молодших школярів

Екскурсії у природу – класична форма вивчення навколишнього середовища. На екскурсіях створюються сприятливі умови для виявлення естетичної цінності світу природи, її науково-пізнавального значення, формування грамотної поведінки у природному середовищі. На будь-якій екскурсії у природу, разом з іншими цілями, мають розв’язуватися завдання екологічного характеру. Так, на сезонних екскурсіях діти спостерігають не тільки за змінами в житті рослин і тварин у певну пору року, виявляють причини цих змін, але і з’ясовують особливості поведінки людини у природі в цей сезон.

Спостерігаючи сліди такої «діяльності» людини у природі, як зламані гілки, сміття в парку, водоймищі, витоптаний газон тощо, діти самі доходять висновку про те, як не слід поводитися в довкіллі.

Важливим чинником, який допомагає зрозуміти правила поведінки, є милування красою навколишньої природи. Цей процес викликає у дітей здивування, радість, захоплення природою й обурення з приводу безвідповідального ставлення до неї.

Коли дитина у класі або вдома за своїми спогадами намалює ті предмети, які справили на неї сильне враження, або складе і запише про них невеличку розповідь про побачене, то заборони типу «не рви», «не мни», «не ламай» вже не потрібні, учень сам усвідомив і зрозумів, як треба поводитися у природі, як до неї ставитися і як піклуватися про неї.

Порівняно новим видом діяльності молодших школярів у природі є робота на «екологічній стежці».

Навчальна екологічна стежка – педагогічно організований маршрут на місцевості для проведення навчальних екскурсій, прогулянок, масових заходів еколого-натуралістичного спрямування, пропагандистської роботи з охорони природи. Вона виконує просвітницьку, пізнавальну, розвивальну, естетичну й оздоровчу функції.

Екологічна стежка повинна знаходитися відносно недалеко від школи для зручності ведення систематичних спостережень і досліджень у природі.

Протяжність певного маршруту визначається тривалістю однієї екскурсії для молодших школярів – 30 – 45 хвилин, тобто може сягати 2 – 4 км.

Маршрут екологічної стежки має забезпечувати зручність, доступність, інформативність та безпеку життя і здоров’я відвідувачів.

Головною відмінністю екологічної стежки від звичайного туристичного маршруту є її здатність задовольнити пізнавальні потреби школярів у знаннях з географії, біології, екології та інших наукових дисциплін.

На стежці джерелами пізнавальної інформації є самі предмети природи. Це рослини, гриби, тварини, ґрунти, форми земної поверхні й інші об’єкти живої і неживої природи. Завдання вчителя продумати послідовність їх вивчення, план спостережень, обсяг інформації. Частину інформації школярі «прочитують», спостерігаючи об’єкт за допомогою плану, розробленого вчителем. Частину інформації вони отримують, слухаючи розповідь вчителя, а потім встановлюють зв’язки між об’єктами природи і доходять висновку про те, що все у природі взаємопов’язане і порушувати ці зв’язки не можна.

Робота на «екологічній стежці» має не тільки інформативний, але і діяльнісний характер: діти беруть активну участь у прибиранні стежки, посадці рослин, догляді за ними, розробляють і встановлюють екологічні знаки, покажчики, розвішують годівниці для птахів, розкладають корм для звірів. Окрім цього, такі відвідини природи дають можливість організовувати і проводити дослідницьку роботу – вивчати стан об’єктів природи, вести довготривалі спостереження, внаслідок чого у дитини формується поняття про розвиток об’єктів, про процеси, що відбуваються у природі; проводити досліди як тривалі, так і короткочасні, прогнозувати наслідки діяльності людини, оцінювати результати природоохоронної роботи. Така різнобічна діяльність допомагає учневі усвідомлювати значення природи для людини, важливість грамотної взаємодії з нею.

Польові практикуми як форма екологічного виховання також нещодавно почали використовуватися в початковій школі. Їх мета – закріплення теоретичних знань про навколишнє середовище, оцінка її стану, формування практичних умінь і навичок роботи у природі з поліпшення її стану.

Різні види діяльності школярів у природі є необхідною і обов’язковою умовою здійснення екологічного виховання. Іншою важливою умовою цього є систематична робота з екологічної освіти на уроках і в позакласній роботі.

Бесіди екологічного змісту мають на меті актуалізувати знання дітей, розширити і поглибити їх, виявити нові грані взаємодії людини і природи. Включення в бесіди інформації про негативну і позитивну діяльність людини у природі сприяє формуванню у дітей уміння оцінювати цю діяльність і прогнозувати її наслідки.

Практичні роботи на уроках включають розв’язання екологічних завдань, розбір екологічних ситуацій, моделювання екологічних зв’язків. Вивчення екологічних зв’язків у природі є необхідною умовою для виховання у дітей відповідального ставлення до неї. Без їх розуміння важко передбачати наслідки втручання людини у природні процеси. Тому на уроках доцільно застосовувати динамічні схеми або моделі цих зв’язків.

Розв’язання екологічних завдань і аналіз екологічних ситуацій також спрямовані на виявлення екологічних зв’язків. Проте, окрім цього, їх використання дозволяє формувати оцінні судження, обґрунтовувати, доводити їх правильність. Для цього необхідно привертати наявні знання, використовуючи їх у нових ситуаціях. Наприклад, учням пропонується вибрати правильну тестову відповідь і обґрунтувати свій вибір у такому питанні: «Діти зібралися йти в гай за березовим соком. Чи підеш ти з ними?»

а) піду, але збиратиму дуже дбайливо;

б) розпитаю про це вчительку, а потім вже вирішу, як бути;

в) не піду.

Ігрова діяльність широко застосовується як на уроках, так і в позакласній роботі. Екологічні ігри розглядаються вченими як форма екологічної освіти, заснована на розгортанні ігрової діяльності учасників, що стимулює високий рівень мотивації, інтересу й емоційної включеності. Уявні умови, наявні у грі, сприяють тому, що знання про навколишній світ не тільки розуміються, але і легко закріплюються, засвоюються моральні норми і правила поведінки в навколишньому середовищі.

Для розв’язання завдань екологічної виховання вчитель може використовувати дидактичні, творчі, рольові, ділові, імітаційні ігри, ігри-змагання тощо.

До дидактичних ігор екологічного змісту належать ігри з картками – «Екологічний світлофор», «Пригадай тварину за ознакою», «Добери ознаку»; природним матеріалом – «Вгадай, що у торбинці», «Впізнай осінні дарунки за смаком», «З якої гілки ця дитинка?», ігри-вікторини типу «Хто де живе?», «Квітковий хоровод»; ігри-загадки, наприклад, «Чий дзьоб?», «Я – тобі. Ти – мені», «Знайди те, що опишу» тощо.

Імітаційні екологічні ігри засновані на моделюванні екологічної реальності і предметного змісту екологічної діяльності. Це такі ігри, як: «Чотири стихії», «Спробуй нагодуй», «Покажи, який я …», «Покажи емоцію», «Добре, боляче, дуже боляче» тощо (додаток Г).

Ігри-змагання екологічного змісту засновані на стимулюванні активності учасників у отриманні і демонстрації екологічних знань і вмінь. До цього типу можна віднести ігри: «Запитання – відповіді», «Де ми живемо», «Будь уважний», «Скільки діток у рослини?», «Знавець природи», «Продовж прикмету», «Вгадай за описом».

Рольові ігри екологічного змісту засновані на моделюванні соціального змісту екологічної діяльності. Наприклад, гра «Що відбудеться?» або «Екологічна експертиза»: вирішили побудувати бензозаправку з мийкою автомобілів між шосе і річкою, що протікає недалеко від шосе. Розгортається дискусія між групами «екологів», «інженерів», «соціологів», «автомобілістів»,

«медиків». Рольова поведінка дає можливість дитині проявляти самостійність думок, формує її уміння вести дискусію, використовувати свої знання.

До однієї з продуктивних та оптимальних форм екологічної освіти в початковій школі можна віднести організацію проектної діяльності. В основу методу проектів покладена ідея про спрямованість навчально-пізнавальної діяльності школярів на результат, який можна отримати, розв’язавши ту чи іншу практично або теоретично значущу проблему. Проектна діяльність сприяє розвитку пізнавальних навичок, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, розвитку критичного і творчого мислення, уміння побачити, сформулювати і розв’язати проблему.

Не випадково до базисного навчального плану внесена проектна діяльність, а одним із параметрів нової якості освіти – здатність проектувати.

Новою програмою з природознавства передбачено роботу зі створення міні-проектів екологічного змісту: «Як облаштувати джерело?», «Виявлення пилу в повітрі та встановлення джерел його забруднення» тощо), «Захисти природу (малюнки та плакати, що пропагують енергозбереження».

Метод проектів використовується як на уроці, так і в позаурочний час.

До позаурочних форм екологічної освіти відносять свята. Їх тематика може бути найрізноманітнішою, наприклад, «День лісу», «Свято квітів», «У гості до весни», «Моя стежина в ріднім краї», «Ой весела в нас зима!», «Зелена аптека нашого краю» тощо.