Сутність, функції та основні види контролю успішності молодших школярів

Процес навчання у школі спрямований на розв’язання навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов’язковим компонентом цього процесу є контроль знань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.

Головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням – забезпечення його ефективності приведенням до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Контроль знань учнів складається з:

• перевірки – виявлення рівня знань, умінь та навичок;

• оцінки – вимірювання рівня знань, умінь і навичок;

• обліку – фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику учня, відомостях.

Основними функціями контролю й оцінювання навчальних досягнень є:

а) мотиваційна (оцінка у поєднанні з іншими мотивами учіння сприяє розкриттю перспектив успіху дитини, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки);

б) діагностувальна (у процесі контролю вчитель виявляє причини труднощів, з якими стикається учень, встановлює причини і шляхи їх усунення, визначає заходи, спрямовані на поліпшення успішності);

в) прогностична (отримані результати контролю використовуються з метою прогнозування шляхів удосконалення методики навчання предмета та засобів удосконалення результатів навчальних досягнень окремих учнів);

г) навчально-перевірювальна (така організація оцінювання навчальних досягнень учнів, коли його проведення сприяє вдосконаленню підготовки учня, групи чи класу)

д) розвивавальна (контроль й оцінювання сприяють розвитку волі, уваги, мислення, пам’яті, мовлення учнів, їхньої пізнавальної активності і самостійності, рефлексії);

е) виховна – виявляється в меті та змісті завдань, а також у методиці, коментуванні й оцінюванні робіт.

Функції контролю взаємопов’язані. Учитель, плануючи перевірну чи контрольну роботу, завжди ставить мету – не тільки отримати відомості про рівень засвоєння матеріалу, а й спланувати подальшу роботу, стимулювати розумові й вольові зусилля учнів на вдосконалення своєї праці.

Ефективність контролю забезпечується дотриманням певних вимог, серед яких:

- індивідуальний характер контролю успішності: виявлення знань кожного учня, його успіхів чи невдач; знання рівня самостійності учня в пізнавальному процесі, характеру труднощів, як він їх долає і якої допомоги потребує; особлива увага до учнів з фізичними вадами; вміле формулювання запитань, використання додаткових запитань під час опитування слабших учнів тощо;

- систематичність контролю: привчання учнів систематично виконувати уроки; створення в класі відповідного морально-психологічного клімату;

- достатня кількість даних для оцінки: при виставленні оцінки враховуються насамперед відповіді учня на поставлені запитання, а також його доповнення відповідей інших учнів на цьому й попередніх уроках;

- дотримання об’єктивності під час оцінювання знань: оцінка виставляється тільки за знання учня, а не за те, що він «забув щоденник» чи «крутився на уроці»; на оцінку не повинні впливати суб’єктивні чинники, особисті мотиви ставлення педагога до учня; кожну виставлену оцінку педагог обґрунтовує;

- єдність вимог до оцінювання знань учнів: дотримання єдиних розумних норм оцінок із предмета,

подолання крайнощів в оцінюванні – надмірної вимогливості або поблажливості;

- оптимізація контролю успішності учнів: розробка методики контролю, яка б передбачала мінімальні затрати зусиль і часу педагогів та учнів для отримання обов'язкових відомостей, запобігала переобтяженню їх виконанням зайвих завдань;

- гласність контролю: повідомлення учневі результатів перевірки рівня його знань, обґрунтування виставленої йо му оцінки, позитивного і недоліків у його відповіді;

- дієвість контролю: у визначенні змісту контрольних, перевірних робіт, способу їх проведення учителю важливо знаходити такі форми, які дозволяють за короткий час виконати більше завдань, що дають об’єктивну інформацію про підготовку учнів, допомагають дійти до кожного;

- дотримання етичних норм: віра педагога в можливість учнів навчатися; педагогічний такт: доброзичливість і делікатність у ставленні до учнів; відчуття міри в заохоченні й покаранні; вміння визнати свої помилки.

У початковій школі за місцем у навчальному процесі розрізняють такі види контролю: поточний, періодичний, тематичний, семестровий, річний, державна підсумкова атестація.

Поточний контроль використовують зазвичай на кожному уроці. Мета такого контролю – отримання оперативних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці та розв’язання завдань управління навчальним процесом.

Періодичний контроль передбачає періодичні перевірки шляхом організації фронтальної та індивідуальної діяльності школярів.

Тематичний контроль полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб кожний учень належно засвоїв кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при виведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лише на поточний контроль.

Державна підсумкова атестація проводиться з метою визначення відповідності освітнього рівня учнів 4 класу вимогам Державного стандарту початкової загальної освіти та готовності школярів навчатися в основній школі.

На уроках природознавства застосовуються всі перераховані вище види контролю, окрім державної підсумкової атестації. Цей вид контролю проводиться тільки з української мови (мова і читання) та математики.

Ефективність контролю залежить від його організації: часу проведення контрольних занять, їх частоти й послідовності; характеру й форм самостійної роботи учнів (індивідуальна, групова, фронтальна); використання дидактичних і технічних засобів навчання; поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, практична, тестова, програмована перевірка); фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання.