Шумейко Ольга, студентка 41 ФК

Шелудько О.О., викладач кафедри філософії і соціології

В статті визначено основні проблеми дослідження стресу як психологічного явища та шляхи його подолання.

Постановка проблеми. На сьогодні є загальновживаним та відомим широкому загалу став термін «стрес». Усі біологічні організми мають життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники можуть порушити рівновагу. Організм реагує на це захисно-пристосувальною реакцією підвищеного порушення. За допомогою порушення організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стресу. Він є причиною збільшення ін­тенсивності та напруженості життєдіяль­ності людини, соціально-економічних змін, нестабільності в сучасному суспільстві. І багато психологічних та фізіологічних відхилень офіційно визнаються фахівцями як наслідки стресу.

Мета статті. Важливим є проблеми визначення поняття «стрес», його причин, наслідків, особливостей профілактики та корекції., тому актуальним е дослідження причинності та особливостей подо­лання стресу

Виклад основного матеріалу. Стрес — це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу спротиву, боротьби. У стресових ситуаціях протікають процеси фізичної і розумово-психологічної адаптації до зовнішніх і внутрішніх дій. Періодичні емоційні стреси корисні для організму: вони позитивно впливають на зовнішній вигляд, мобілізують сили й розумові здібності [1].

Стрес має фізіологічні, психологічні, особистісні і медичні ознаки, а саме,

1) Фізіологічні ознаки: частий пульс, почервоніння або збліднення шкіри особи, збільшення адреналіну в крові, потіння.

2) Психологічні: уповільнення розумових операцій, розсіювання уваги, ослаблення функції пам'яті, зменшення сенсорної чутливості, гальмування процесу ухвалення рішення.

3) Особистісні ознаки: повне придушення волі, зниження самоконтролю, пасивність і стереотипність поводження, нездатність до творчих рішень, підвищений страх, тривожність, невмотивоване занепокоєння.

Медичні ознаки: підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомності, афекти, головні болі, безсоння.

Сильні й тривалі стресогенні впливи викликають стан дистресу, виходом з якого може бути одужання, виникнення хронічних захворювань або смерть. Саме дистрес має безпосереднє відношення до медичних аспектів вчення про стрес. Приходимо до висновку, що дистресу необхідно уникати, бо саме він часто викликає виникнення хронічних захворювань [2].

Найбільш поширеним виходом зі стресу являється релаксація, яка регулює настрій і рівень психічного порушення, дозволяє послабити чи скинути викликане стресом психічне й м'язове напруга.

Релаксація - це метод, з допомогою якого частково чи цілком позбуватися фізичного чи психічного напруги. Релаксація є дуже корисним методом, оскільки опанувати нею досить легко - ля цього потрібно спеціальної освіти і навіть природного дару.

Висновки. Аналіз даних свідчить про те, що поняття «стрес» із моменту своєї появи зазнало значних змін з часом. У подальшому ми вважаємо актуальним дослідження причинності та особливостей подо­лання стресу у зв’язку зі змінами та зростанням інтенсивності соціально- економічних процесів у суспільстві.