Порцеляна

Порцеляна — найблагородніша кераміка. Це матеріал, що складається з каоліну, глини, кварцу й польового шпату. Його характерні ознаки: білий колір, відсутність пористості, висока міцність, термічна й хімічна стійкості. Для господарської порцеляни цінується просвічуваність.

Розрізняють два основні різновиди порцеляни:

• тверда —з невеликим додаванням плавня (польового шпату), і тому гартована при порівняно високій температурі (1380—1460 °С); класична тверда порцеляна складається з 25 % кварцу, 25 % польового шпату й 50 % каоліну та глини;

• м 'яка — з підвищеним умістом плавню, тому гартована при температурі І200—1280 °С; крім польового шпату, у якості плавня використовують мармур, доломіт, магнезит, обпалену кістку або фосфорит.

Завдяки прекрасним декоративним властивостям порцеляна привернула увагу європейців із початку XVI ст.., коли її було вперше привезено до Європи португальськими купцями з Китаю — батьківщини порцеляни. У Китаї ж вона була відомою вже у 220 р. до н. е.

Природа створила сприятливі передумови для винайдення порцеляни саме в Китаї. Справа в тому, що в провінції Цзянь-Сі біля міста Дзинь-Де-Чжень є невичерпні запаси унікального мінералу — «порцелянового каменю», сприятливий склад якого значно спрощує складання композиції порцелянової маси. Звичайно, у будь-якому ремеслі є свої секрети й нюанси. Наприклад, для поліпшення формувальних властивостей сировини порцелянова маса, що використовувалася для виготовлення знаменитої китайської порцеляни «яєчної шкарлупи», тобто виробів з дуже тонкими стінками, витримувалася у закритому стані в землі по 100 років!

У Росії склад порцеляни було розроблено Д. І. Виноградовим у 1746 p., і налагоджено її виробництво на імператорському заводі під Петербургом (нині порцеляновий завод ім. М. В. Ломоносова).

Як керамічні фарби наразі використовують винятково оксиди металів металічних елементів:

•кобальт оксид надає синього кольору;

•нікель оксид — коричневого;

•купрум оксид — зеленого або синьо-зеленого;

•хром оксид — зеленого;.

•манган оксид — коричневого або фіолетового;

•ферум оксид —жовтого або червоного;

•уран оксид — жовтого.

Порцелянові вироби є досить різноманітними за своїм хімічним складом, властивостями і призначенням. Наведемо кілька найбільш відомих видів порцеляни та їх особливості.

Порцеляна бісквітна — матова, без глазурі. Існує думка, що бісквітною її називають через дворазове обпалювання. Префікси «біс» і «бі» у багатьох мовах означають «два». При виробництві порцеляни спочатку роблять обпалювання, яке називають утильним, а потім слідує обпалювання при глазурованні. Бісквітна порцеляна обпалюється двічі, але вдруге без глазурі. Наразі технологія виробництва бісквітної порцеляни може й не містити другого обпалювання.

Порцеляна кістяна — м'яка порцеляна, неодмінною складовою якої є зола кісток великої рогатої худоби, утворена в основному з кальцій фосфату. Наразі її іноді замінюють природними фосфатами Кальцію. Виготовлені з кістяної порцеляни вироби характеризуються високою білизною, просвічуваністю та декоративністю.

Порцеляна фріттована — добре просвічувана, м'яка, виробляється у Франції з 1738 р. Вона містить 30—50 % каоліну, 25—35 % кварцу, 25—35 % становлять луги та скляні фрітти. Фрітти — композиційні добавки до порцелянової маси, що забезпечують утворення склоподібної фази, а отже, і зумовлюють просвічуваність. До складу фрітт входять пісок, сода, селітра, гіпс, кухонна сіль і подрібнене свинцеве скло.