Віконне скло

Уперше віконне скло, хоча й досить недосконале, з'явилося на межі старої і нової ер літочислення у римлян. Однак після падіння Римської Імперії секрети його виробництва було загублено, тому в початковий період Середньовіччя в Європі віконного скла не знали. Звичайно, виникає запитання: «А що ж було у вікнах?». Часто вікна закривалися суцільними дерев'яними ставнями. У теплі дні їх відкривали, впускаючи денне світло до приміщення. В інший час вікна закривалися, і приміщення освітлювали свічками. У Росії свічки, які були дорогими, часто замінювали палаючою скіпкою.

У деяких палацах, парадних будинках і культових спорудах у Європі у віконні прорізи вставляли пластинки слюди, які коштували дуже дорого. У будинках простих людей з цією метою використовували бичачий міхур і просалений папір або тканину. У середині XVI ст. навіть у палацах французьких королів вікна закривалися просаленим полотном або папером. Лише в середині XVII ст. при Людовіку XIV y вікнах його палацу з'явилося скло у вигляді маленьких квадратиків, вставлених у свинцеве переплетення. Листове скло великої площі довго не вміли одержувати. Тому навіть у XVIII ст. засклені вікна мали дрібне переплетіння, про що свідчать реставровані будинки петрівської епохи, наприклад, Меньшиковський палац у Санкт-Петербурзі. Як же вироблялося віконне скло?

Як уже було сказано, римляни навчилися виготовляти віконне скло наприкінці старої ери. Вони робили це шляхом виливання та розкачування рідкого скла у форму, що мала вигляд листа і виготовлялася із глини. Злитки виймалися з форми ще в гарячому вигляді, доки скло зберігало пластичність. Таким способом одержували віконне скло товщиною близько 10 мм і площею до 0,5 м³. Оскільки прилягаюча до форми сторона виявлялася жорсткуватою, то скло не було прозорим.

На території давньослов'янської держави археологи неодноразово знаходили фрагменти скляних кругів діаметром 200—250 мм із добре обробленими краями. Учені сходяться на думці, що ці скляні круги слугували для скління вікон великих громадських будинків, наприклад, храму Київської Софії та інших церков домонгольської Русі. Вважають, що спосіб їх виробництва зводився до наступного: у формі видувалася посудина у вигляді конусоподібного графина, дно цього «графина» обрізалося і краї заверталися.

Вітраж

Вітраж — це декоративна орнаментальна або тематична композиція, виготовлена зі шматків різнокольорового скла, що заповнює віконний проріз. Він широко використовувався для архітектурного оздоблення готичних храмів. Пізніше у вигляді вітражів почали виконувати герби міст у міських ратушах та інших будинках громадського призначення. Дворяни у вигляді вітражів стали оформлювати сімейні герби.

Це мистецтво одержало розвиток в епоху Середньовіччя і досягло найбільшого розквіту в епоху Відродження. Слово «вітраж» походить від французького vitre — «віконне скло». Крім різнокольорового, використовувалося скло, розписане фарбами, у якості яких застосовували тонкорозтерті суміші оксидів металічних елементів (Cu, Fe тощо) з легкоплавким склом. Суміші замішувалися на воді, вині або олії й у вигляді кашки наносилися на скло, яке після висихання піддавалося обпалюванню при помірній температурі.

Date: 2015-07-25; view: 480; Нарушение авторских прав