Особливості виробів із глини

Керамічні вироби широко представлено в побуті та будівництві. Слово «кераміка» настільки міцно ввійшло в нашу мову, що ми дивуємося, коли

дізнаємося, що воно іншомовного походження. Насправді слово «кераміка» бере свій початок із Греції: грецьке слово Keramos означає «глиняний посуд». Керамічні вироби здавна одержували обпалюванням глини або сумішей її з певними мінеральними добавками. Розкопки показують, що керамічні вироби виготовляються людиною з епохи неоліту (8—3 тис. років до н. е.). Оскільки глина є досить поширеною в природі, то і гончарне ремесло широко й часто незалежно розвивалося в різних частинах світу, відносно легко переймалося і поширювалося.

Глина — незцементована осадова порода з перевагою певних мінералів, що за хімічним складом є гідроалюмосилікатами. Геологи розрізняють близько шістдесяти різних видів глини. Наразі вважають, що для глинистих мінералів є характерною наявність шарів, які містять атоми Силіцію, оточені чотирма атомами Оксигену (SiO₄), і атоми Алюмінію, оточені шістьма атомами Оксигену A10₄. Основними властивостями глини с пластичність і вогнестійкість. Порошок глини, замішаний із водою, утворює в'язке тісто, здатне формуватися та зберігати надану йому форму. Обпалена у вогні глина набуває кам'янистої твердості та міцності. Саме на цих двох властивостях глини грунтується керамічна промисловість — одна із найдавніших на Землі, а в минулому одна з найважливіших за своїм значенням для прогресу людини.

Наразі керамічні матеріали поділяють на 2 групи:

•груба кераміка, що характеризується високою пористістю і високим водопоглинанням (не нижче 5—10%): будівельна цегла, теракота, стінна майоліка, плитка для підлоги, черепиця;

•тонка кераміка, яка поділяється на:

— пористу кераміку, до якої належать фаянс, напівпорцеляна, біла і кольорова майоліки;

— щільну кераміку, до якої належить порцеляна.