Основи кримінально-процесуального права США

. У СІЛА однією з особливостей правової системи є її дуалізм, тобто наявність федеральної «правової системи та правової системи штатів. При цьому усе американське право є сукупність норм писаного та не­писаного права. До джерел федерального права відноситься Консти­туція США, Звід законів США, підзаконні правила, які видаються федеральними судами (наприклад, Федеральні правила кримінального процесу 1944 p.), федеральні судові прецеденти. Джерелами кримінально-процесуального права штатів є Конституції штатів, кри­мінально-процесуальні кодекси штатів, закони, які регулюють кримі­нальне провадження, підзаконні акти, судові прецеденти.

Кримінальне провадження у США складається з: досудового про­вадження та застосування заходів процесуального примусу; поперед­нього слухання справи у суді; розгляду кримінальної справи по суті у суді першої інстанції; оскарження та перевірки законності та обґрун­тованості рішень судів першої інстанції. До органів, які здійснюють провадження у кримінальних справах, відносяться федеральні суди та суди штатів, аторнетура, поліція та інші органи розслідування, ад­вокатура.

Досудове провадження починається з моменту отримання інфор­мації про злочин та її реєстрації. Основною метою подальших дій є встановлення наявності або відсутності ознак злочину у конкретному діянні чи події. Якщо вони підтверджуються, то вживаються заходи до встановлення підстав для арешту або підстав, які підтверджують обґрунтованість вже здійсненого арешту. Поліція може здійснювати допити, в тому числі обізнаних свідків. Після вчинення усіх необхід­них поліцейських дій може бути прийнято рішення про: передання справи до суду для розгляду її у спрощеному (сумарному) порядку; про закриття справи; про «врегулювання»; про направлення справи аторнею (прокурору). У разі згоди прокурора на продовження про­вадження у справі здійснюється складання обвинувального доку­мента (інформації). Інформація подається на розгляд судді або іншій судовій посадовій особі. За результатами дослідження обвинуваль­ного документа суддя може прийняти рішення про витребування додаткових документів; скасування запобіжного заходу; закриття провадження у справі; призначення справи до розгляду. Для забез­печення «першої появи» підозрюваного перед суддею він повинен бути доставлений до судді, якщо він затриманий, або викликаєть­ся повісткою. У період між «першою появою» підозрюваного перед суддею та попередніми слуханнями допустиме проведення процесу­альних дій, зокрема, зі встановлення обставин справи. Процедура попередніх слухань складається з зачитування обвинуваченому об­винувального документа, давання показань свідками, викликани­ми до суду. За результатами попередніх слухань приймає рішення про направлення обвинувального документа та усіх матеріалів, які мають відношення до справи, до суду, який розглядатиме справу по суті, або про відхилення скарги. За законодавством деяких штатів таке рішення судді є специфічним актом віддання до суду, який не є обов'язковим для того суду, куди він направлений. У деяких штатах підставою для розгляду справи у суді першої інстанції є обвинуваль­ний акт, зміст якого повинен бути затверджений великим журі при­сяжних. Розгляд справи у суді першої інстанції починається з реє­страції обвинувального акта або інформації у суді. Розгляд справи у суді першої інстанції включає в себе: ознайомлення обвинуваченого з обвинуваченням та виявлення його відношення до нього; здійснен­ня процесуальних дій з підготовки судового розгляду; формування журі присяжних; розгляд питання про винуватість підсудного (судо­ве слідство); визначення засудженому міри покарання. Засоби пере­вірки законності та обґрунтованості судових рішень поділяються на дві групи: апеляція (всі види) та інші способи (перевірки законності та обґрунтованості утримання під вартою; поновлення справ за ново- виявленими обставинами).

Рекомендовані нормативно-правові акти, судова практика і література

Гуценко К.Ф., Головко JI.B., Филимонов Б.А. Уголовный процесс западных государств. — М., 2002.

Молдован В.В., Молдован А.В. Порівняльне кримінально-про­цесуальне право: Україна, ФРН, Франція, Англія, США. — К., 1999.

Молдован А.В. Кримінальний процес: Україна, ФРН, Франція, Англія, США: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літера­тури, 2005.

Види експертиз і підстави їх призначення зазначені в постанові Пле­нуму Верховного Суду України № 8 «Про судову експертизу в криміналь­них і цивільних справах» від 30 травня 1997 року (із змінами від 25 трав­ня 1998 року). Рекомендації адресовані судам, але вони мають значення і для осіб, які здійснюють досудове провадження.

^[2] Необхідно звернути увагу на те, що відповідно до п.п. 1, 3-6 ч. 1 ст. 45 КПК участь захисника є обов'язковою ще на досудовому слідстві. Тому відсутність захисника в таких випадках може розглядатися як істотне по­рушення права підозрюваного, обвинуваченого на захист. На підставі, пе­редбаченій п. 2 ч. І ст. 45 КПК (коли підозрюваний, обвинувачений через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист), обов'язкова участь захисника встановлюється з моменту затри­мання чи пред'явлення обвинувачення або з Моменту встановлення наяв­ності вад. В останньому випадку участь захисника може бути визнана обов'язковою саме на попередньому розгляді, якщо на цьому етапі буде встановлена наявність відповідних вад. І тоді з участю захисника необхід­но буде вирішити питання, чи не було фактично порушено право на захист у зв'язку з відсутністю захисника на досудовому слідстві.