Основи кримінально-процесуального права Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії

У сучасній Англії основними джерелами кримінально-процесу­ального права е статути та судові прецеденти. До консолідованих за­конів — джерел кримінально-процесуального права можна віднести, зокрема, закони про присяжних (1974 р.), про кримінальну юстицію (1967, 1972, 1982, 1986, 1987,1988, 1990, 1991, 1998 pp.), про право­суддя у кримінальних справах та суди (2000 р.) та інші. Питання про­вадження у кримінальних справах регулюються також підзаконними актами, які видаються органами чи посадовими особами виконавчої або судової влади на розвиток положень законів.

Кримінальне провадження в Англії складається з: досудових дій з виявлення чи збирання доказового матеріалу; попереднього розгляду матеріалів справи магістратським судом; розглядом справи по суті у магістратському суді чи Суді Корони; апеляції. До органів, які здій­снюють провадження у кримінальних справах, відносяться; поліція, Королівська служба переслідування, Генеральний аторней, коронер, суди, адвокатура.

Поліцейське розслідування здійснюється посадовими особами поліції. При цьому поліція має повноваження на застосування по­ліцейського арешту, обшуку (у деяких випадках), перехоплення по- відомлень без дозволу судді. За результатами поліцейського розслі­дування може бути прийнято рішення про відмову від кримінально­го переслідування, про попередження, про медіацію, про передання справи до Королівської служби переслідування. Попередній розгляд справи у суді здійснюється лише у справах з обвинувальним актом. У цій стадії суддя магістратського суду у судовому засіданні пере­віряє достатність підстав для віддання обвинуваченого до суду. При цьому суддя може прийняти рішення про віддання обвинувачено­го до суду або про закриття справи. У разі прийняття рішення про віддання обвинуваченого до суду здійснюється процедура взаємно­го ознайомлення сторін з доказами. Проект обвинувального акта для подання його до суду складається співробітником Королівської служби переслідування.

Після віддання обвинуваченого до суду цей проект направляється до Суду корони, де засвідчується клерком суду і у зв'язку з цим стає обвинувальним актом. Обвинувачений викликається або доставляєть­ся до Суду корони, де встановлюється його особа, йому зачитується обвинувальний акт. Після цього обвинуваченому задається питання, чи визнає він себе винним за всіма пунктами обвинувачення. У разі повного визнання вини суд без перевірки та оцінки обвинувальних до­казів виносить вирок. У разі невизнання обвинуваченим вини за роз­судом судді або за клопотанням сторони провадяться підготовчі слу­хання. За їх результатами суддя може зобов'язати обвинувачення та захист надати один одному та суду свої досьє. Після цього здійснюєть­ся формування лави присяжних (як правило, журі складається з 12 присяжних). Судовий розгляд здійснюється за участі присяжних. Су­довий розгляд складається з послідовного викладення своїх позицій обвинуваченням і захистом та доведенням їх переконливості. Після дослідження усіх доказів сторони у своїх промовах адресують при­сяжним свою думку щодо винуватості або невинуватості обвинува­ченого. Після цього суддя дає настанову присяжним. Вердикт щодо винуватості або невинуватості обвинуваченого виносять присяжні. У разі визнання обвинуваченого винним, у судовому засіданні з ура­хуванням зібраних матеріалів професійним суддею вирішується пи­тання про призначення покарання. Оскарження судового рішення можливе в апеляційному порядку.