Основи кримінально-процесуального права Франції

У Франції основним джерелом кримінально-процесуального пра­ва є Кримінально-процесуальний кодекс 1958 p., який складається з п'яти автономних частин. Велике значення як джерело криміналь­но-процесуального права має Конституція Французької республіки 1958 p., Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ордонанси, Кодекс судоустрою 1978 p., Декрет про організа­цію та діяльність жандармерії 1903 р. тощо.

Кримінальне провадження є диференційованим у залежності від виду злочинного діяння: це справи про злочини, справи про проступ­ки (делікти), справи про правопорушення. Кримінальне провадження у Франції складається з: дізнання; порушення кримінального переслі­дування; попереднього слідства; судового розгляду у суді І інстанції; апеляційного провадження; касаційного провадження.

До органів, які здійснюють провадження у кримінальних справах, відносяться: суди, що розглядають кримінальні справи по суті; судові

органи, які провадять попереднє слідство (слідчий суддя, слідча ка­мера, суддя зі свобод та ув'язнення); прокуратура; поліція та жандар­мерія.

Початок дізнання закон пов'язує із встановленням фактів пору­шення кримінального закону. Дізнання починається за ініціативою судової поліції або прокурора. У цій стадії здійснюється виїзд на місце та огляд, допит свідка, обшук та виїмка, затримання та допит затри­маного. Порушення кримінального переслідування здійснюється, як правило, після провадження дізнання. Порушення кримінального пе­реслідування може здійснюватися за ініціативою прокуратури або ци­вільного позивача. У стадії порушення кримінального переслідування можуть бути прийняті рішення: про відмову у порушенні криміналь­ного переслідування; про умовну відмову у порушенні кримінального переслідування; про медіацію; про штраф за згодою; про порушення кримінального переслідування. У разі порушення кримінального пе­реслідування попереднє слідство здійснюється слідчим суддею. Слід­чий суддя має право проводити різні слідчі дії зі збирання доказів: огляд місця події, допит, очна ставка, обшук, виїмка, експертиза. Од­нак слідчий суддя не має повноважень на обрання запобіжного захо­ду у вигляді тримання під вартою: це повноваження судді зі свобод та ув'язнення.

Після закінчення попереднього слідства слідчий суддя своєю по­становою передає справу прокурору, який, дослідивши справу, або направляє вимогу про продовження слідства, або про закриття кримі­нального переслідування, або про передання справи до суду. Ця вимо­га не є обов'язковою для слідчого судді: підсумкове рішення приймає слідчий суддя. Якщо справа направляється до суду асизів, то слідчий суддя виносить постанову про віддання обвинуваченого цьому суду. Провадження у суді асизів поділяється на провадження до судового засідання, судове засідання, провадження після закінчення судово­го засідання (винесення рішення). Вироки, винесені судами, можуть бути оскаржені та переглянуті за допомогою таких способів, як опо­зиція, апеляція, касація, ревізія.