Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Замаскуватиуправлінський вплив так, аби він не викликав заперечення (приховане управління)
Застосувати другий спосіб після провалу першого неможливо — намір розгаданий, і адресат насторожі. До другого способу звертаються тоді, коли передбачають опір, і тому відразу роблять ставку на прихованість впливу. Фактично в кожній групі людей є особа, що впливає на інших, причому часто непомітно, й усі несвідомо підкоряються їй. Приховане управління здійснюється проти волі адресата і допускає можливу незгоду останнього з тим, що пропонується (інакше ініціатору немає причин приховувати свої наміри). Маніпуляції можуть здійснюватися як на шкоду тому, ким маніпулюють, так і на користь йому. Чи морально таємно управляти іншою людиною проти її волі? Це залежить від моралі маніпулятора і від ступеня моральності його цілей. Якщо його ціль — одержати особисту вигоду за рахунок жертви, то, безумовно, аморально. Якщо ж ціль — ненав'язливо, непомітно спрямувати дії того, ким маніпулюють, в потрібне русло, то така маніпуляція не травмує іншу людину й може бути цілком виправдана. Таким чином, маніпулювання — це вид прихованого управління, зумовлений егоїстичними, непорядними цілями маніпулятора, Що завдає збитки (матеріальні чи психологічні) своїй жертві. Приховане управління може, однак, мати і цілком шляхетні цілі. Наприклад, коли керівник замість наказів непомітно і безболісно керує підлеглим, ненав'язливо спрямовуючи його до дій у потрібному напрямі. У цьому випадку об'єкт управління зберігає свою гідність і свідомість власної волі. Глава 5. Стратегії і тактики впливу та маніпулювання Маніпуляцію часто ототожнюють із впливом. Дійсно, у повсякденному спілкуванні маніпуляція й особистісний вплив бувають так тісно переплетені, що їх важко розрізнити. Тому розглянемо феномен маніпуляції більш докладно, уточнивши її визначення, механізми впливу і способи захисту. Під маніпуляцією звичайно розуміється один з видів психологічного впливу, який використовується для досягнення однобічного виграшу. При спробі виділити критерії маніпуляції чи іншого виду впливу дуже складно обійтися без морально-етичних категорій, оскільки в життєвому контексті психологія й етика, психологія і моральність практично неподільні. Так, наприклад, підбираючи метафори до поняття «маніпуляція», часто говорять про прагнення «прибрати до рук», «заарканити», «запаморочити», «піймати на гачок» при збереженні ілюзії самостійності рішень і дій у адресата впливу. Після спілкування з маніпулятором у людини залишається відчуття, що її «пошили в дурні», що вона «сама не своя» чи як «вичавлений лимон». Метафори ж особистішого впливу будуть іншими — це здатність «притягати, як магніт», «заворожувати», «надихати на подвиг», «давати імпульс до прозріння», «сприяти переродженню», «будити від сну». Як бачимо, у всіх випадках використання метафор присутні категорії: «гарне» — «погане», «позитивне» — «негативне». Етичний компонент допомагає нам відрізнити маніпулятивне спілкування від неманіпулятивного. Багато гуманістів називають моральність основним критерієм спілкування людини третього тисячоріччя. В. Н. Куніцина принципове розходження між маніпулятивним і особистісним впливом пов'язує з наступними трьома критеріями (табл. 2): Таблиця 2 РОЗХОДЖЕННЯ МАНІПУЛЯТИВНОГО ТА ОСОБИСТІСНОГО ВПЛИВУ
Розділ 1. Спілкування як соціально-психологічна проблема В І. Шострома, який вважав маніпулювання злом і основним нещастям сучасної людини (див.: Шостром, 1992), останнім часом з'являється усе більше прихильників. Є. Л. Доценко, наприклад, бачить руйнівний ефект маніпуляції в розщепленні особистості партнера по спілкуванню, її невротизації, підвищенні «роботоподібності», піддатливості зовнішньому впливу. Засоби маніпулятивного впливу він групує відповідно до основних ознак маніпуляції. 1. Таємний характер маніпулятивного впливу забезпечується 2. Для психологічного тиску використовується адекватна цілям зброя впливу: перехоплення ініціативи, введення нової теми, скорочення часу для ухвалення рішення, рекламування себе чи натяк на широкі зв'язки і можливості, апеляція до присутнього і т. ін. 3. Проникнення в психологічну сферу відбувається через психологічний автоматизм — структурно-динамічне утворення, актуалізація якого з високою ймовірністю приводить до стандартного результату, будь-то мотиваційна напруженість (прагнення до грошей, слави, успіху, сексуального задоволення) чи якась дія. «Струнами душі» може стати будь-який значимий мотив: переживання з приводу повноти, невисокого зросту, хвороби, гордість об'єкта впливу за власне походження, нетерпимість до якогось типу людей, цікавість, хобі і т. ін. Використовуючи різні інтереси і потреби партнера, одночасно з його побоюваннями, залежністю чи нерозторопністю, маніпулятор може досить тривалий час утримувати партнера по спілкуванню в межах своїх можливостей і впливати на нього. 4. Експлуатація особистісних якостей партнера по спілкуванню являє собою імітацію процесу ухвалення рішення ним самим. Перший крок — створення (чи актуалізація) стану конкуренції мотивів. Актуалізувати можна лише те, що вже існує у внутрішньому світі людини. А там існує дуже багато чого — треба лише зуміти здобути доступ до того чи іншого устремління людини. Як тільки доступ буде здобуто, устремління буде актуалізовано, розбуджена енергія почне діяти без зовнішньої підтримки. Другий крок — зміна спонукальної сили конкуруючих мотивів (зміна цінності одного з них, зміна ціни досягнення, управління оцінкою ймовірності досягнення і т. ін.). Глава 5. Стратегії і тактики впливу та маніпулювання 145 Щодо механізмів маніпулятивного впливу, то слід зазначити, що вони однакові за будь-якого психологічного впливу — це, у першу чергу, психічні автоматизми і мотиваційне забезпечення. Будь-які засоби психологічного впливу, включаючи маніпулятивний, — це додаткові зусилля з боку відправника впливу. З погляду технології нічого більше зробити не можна, далі енергія впливу повинна працювати сама — від маніпулятора її «проходження» вже не залежить. Вплинути на характер проходження за допомогою інших засобів впливу можна, а провести енергію — ні. У відношенні позитивного, розвиваючого впливу можна спостерігати те саме. Можна дати людині імпульс до зміни, але не ■„ можна за неї зробити цю зміну (її творцем є тільки сама людина). Треба також відзначити, що чим більшою кількістю стереотипів обтяжена свідомість людини, тим легше маніпулятору досягти своєї мети, оскільки він грає на несвободі особистості. Кінцева спрямованість маніпулятивного впливу диктується прагненням маніпулятора перекласти відповідальність за вчинене по його напучуванню на свою жертву. Саме ця обставина і визначає негативне ставлення до маніпуляції внаслідок наявності в ній руйнівної складової. Звідси випливає необхідність уміти розпізнавати маніпуляцію і захищатися від неї. Маніпуляції у спілкуванні У діловому, та й у повсякденному спілкуванні маніпуляції — звичайна річ. Прикладів маніпуляцій існує безліч. Виробляються вони за певними схемами, що однаково діють як у побутовому, так і в діловому спілкуванні. Існує наукова теорія, що дозволяє пояснити механізм маніпуляції і, отже, навчитися користатися цим прийомом та гідно захиститися від нього. Е. Берн вважає маніпуляторство (чи витончене удавання) результатом не стільки інтелектуальних зусиль людини, скільки умілого використання нею власних несвідомих ресурсів. В основі маніпуляції завжди лежить використання слабкостей співрозмовника. Ніхто не бажає показатися боягузом, нерішучим, жадібним, нерозумним. Навпаки, кожний бажає виглядати гідно, бути великодушним, захисником, відчувати свою перевагу, значимість, дістати похвалу і т. ін. 146 Розділ 1. Спілкування як соціально-психологічна проблема Маніпуляції дозволяють одержати для себе щось бажане, не виражаючи прямо своєї потреби. За критерієм «відносини до людей» особистість може бути або актуалізатором, або маніпулятором. Актуалізатор (той, що рухається до оптимальності) відрізняється більшою незалежністю від нав'язаних схем, щирістю в почуттях, волею вираження, вірою в себе й інших і розумінням себе й інших. Маніпулятор (комунікатор) відрізняється нещирістю, байдужістю чи недружелюбністю до партнера, прагне до експлуатації й контролювання інших. Маніпулятор прагне використовувати людей, актуалізатор — взаємодіяти з ними. Виділяють наступні причини маніпулятивної поведінки, корені яких — у нещирості: — недовіра; — неготовність зізнатися в людських слабкостях; — непередбачуваність життя; — уникнення інтимності і скрутних станів; — прагнення догодити усім. І. Шостром виділив нижченаведені особливості маніпулятора, тобто його характерні риси: — неправда (фальш, шахрайство) — використання різних прийомів, методів і маневрів, розігрування ролей; — неусвідомленість дійсного значення життя, обмеженість сприйняття локальними цілями; апатія, нудьга; — закритість, навмисність, прагнення контролювати ситуацію; — цинізм (безвір'я) — не довіряє ні собі, ні іншим; поділяє людей на контрольованих і тих, хто контролює. Можливість маніпулювати людьми криється в них самих, у їхньому нерозумінні самих себе. Можна назвати чотири джерела маніпулювання: 1. Людьми керують їхні потреби. Date: 2015-07-24; view: 550; Нарушение авторских прав |