Облік доходів і витрат діяльності автотранспортних підприємств

Для оцінки фінансово-господарської діяльності автотранспортних підприємств, визначення фактичної ефек­тивності проведених організаційно-технічних заходів, проведення аналітичних розрахунків з метою виявлення резервів скорочення витрат використовують облікову інформацію з доходів і витрат. Як зазначалось вище, при визначенні доходів АТП з перевезення вантажів та пасажирів, у бухгалтерському обліку доходи від реалізації послуг в автотранспортних підприємствах відображаються на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Стосовно витрат слід зазначити, передусім, що з метою правильної організації планування, обліку, калькулю­вання й аналізу собівартості перевезень витрати на перевезення (роботи, послуги) класифікують за: місцем виникнення; видами витрат; економічними елементами та статтями калькуляції; спосо­бами віднесення на собівартість перевезень; ступенем впливу обсягів перевезень на рівень витрат; складом; звітними періодами; доцільністю.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) – це виражені у гро­шовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпо­середньо пов'язані з підготовкою й здійсненням процесу переве­зень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. Таке визначення собівартості наведено в Методичних рекомендаціях з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транс­порті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.01р. №65. Вказані рекомендації є керівним чинником при плануванні, веденні обліку й калькулюванні собі­вартості робіт в автотранспортних підприємствах. У відповідності до Методичних рекомендацій у виробничу собівартість перевезень включаються [33]:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

«Прямі матеріальні витрати» складаються із вартості паливно-мастильних та інших матеріалів (включаючи транспорт­но-заготівельні витрати), фактично використаних безпосередньо на здійснення перевезень. Якщо деякі мастильні та інші експлу­атаційні матеріали неможливо віднести до певних видів переве­зень, їх вартість включається до собівартості окремих об'єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно вартості витраче­ного пального.

«Прямі витрати на оплату праці» формують із витрат на виплату основної та додаткової заробітної плати пра­цівників, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням перевезень. Якщо пряме віднесення витрат на оплату праці до собівартості окремих видів перевезень ускладнено, вони розподіляються виходячи з питомої ваги даного виду перевезень у структурі доходів підприємства.

До статті «Інші прямі витрати» входять:

- відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування;

- відрахування на додаткове пенсійне соціальне страхування в передбачених законо­давством випадках;

- інші загальнообов'язкові збори й відрахування на соціальні заходи;

- суми амортизацій­них відрахувань необоротних активів;

- витрати на всі види ремонтно-технічного огляду та технічного обслуговування рухомого складу (вартість запчастин, інших запасів, що використовуються для ремонту власними підрозділами, зарплата ремонтників);

- вартість ремонтних послуг сторонніх організацій;

- витрати на страхування транспортних засобів у випадку їх ремонту за кордоном;

- вартість матеріалів з оснащення пасажирських салонів та ін.

Амортизаційні відрахування за транспортними засобами, які експлуатувалися при здійсненні декількох видів перевезень (робіт, послуг), розподіляються між об'єктами калькулювання пропор­ційно обсягам перевезень (робіт, послуг).

Витрати на технічне обслуговування й поточний ремонт рухо­мого складу, безпосередньо зайнятого на певному виді перевезень (робіт, послуг), включаються до собівартості за прямою ознакою.

Загальновиробничі витрати (або окремі їх елементи) на технічне обслуговування та поточний ремонт для їх віднесення до певних видів перевезень (робіт, послуг) можуть бути розподілені:

- відповідно до питомої ваги планової суми витрат на техніч­не обслуговування й ремонт у загальній сумі планової собі­вартості окремих видів перевезень (робіт, послуг);

- виходячи з питомої ваги даного виду перевезень (робіт, пос­луг) у структурі доходів підприємства;

- виходячи з планової трудомісткості ремонтних робіт.

Загальновиробничі витрати включають: витрати з утримання апарату управління виробничим процесом, амортизацію необорот­них активів загальновиробничого призначення; витрати на утри­мання, експлуатацію, капітальний та поточний ремонт, страхування необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва; витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на охорону праці, техніку безпеки, виробничу санітарію й охорону навколишнього се­редовища; податки, збори й інші платежі; інші витрати.

Фактична сума загальновиробничих витрат транспортних під­приємств щомісяця розподіляється між:

- основним виробництвом з подальшим розподілом між ви­дами перевезень;

- допоміжним виробництвом у частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також для реалізації;

- обслуговуючими виробництвами;

- капітальним будівництвом, що ведеться господарським спо­собом.

Загальновиробничі витрати, віднесені до основного виробництва, залежно від видів виконуваних перевезень (робіт, послуг), тех­нічного оснащення рухомого складу й інших умов розподіляють­ся між видами перевезень за одним з методів:

- пропорційно заробітній платі основних працівників;

- відповідно до питомої ваги планової суми загальногоспо­дарських витрат у загальній сумі планової собівартості ок­ремих видів перевезень;

- на 1 гривню фактичних доходів за окремими видами пере­везень;

- пропорційно сумі витрат за іншими калькуляційними стат­тями;

- пропорційно кількості автомобілів в АТП.

Як правило, авто­мобіль здійснює кілька видів перевезень. Тому витрати, пов'язані з експлуатацією встановлених на ньому шин, розподіляються між об'єктами калькулювання пропорційно обсягу перевезень. У підсумку, до статті калькуляції «Автомобільні шини» включаються всі витрати, пов'язані з експлуатацією автомобільних шин.

Протягом звітного періоду підприємство повинне забезпечу­вати постійність обраних методів розподілу непрямих витрат. Облік та калькулювання фактичної собівартості перевезень на автотранспортних підприємствах здійснюється з використанням нор­мативного, стандарт-костінгу, позаказного методів або простим підрахунком витрат [33].

Застосування вказаних методів на автотранспортних підприємствах не має якихось принципових відмінностей за виключенням необхідності врахування галузевих особливостей. Так, основними елементами нормативного методу є облік витрат на виконання окремих видів перевезень за діючими нормами, об­лік відхилень від норм і облік зміни норм. Основними завданнями нормативного методу є своєчасне по­передження нераціональної витрати матеріальних, трудових і фі­нансових ресурсів підприємства, сприяння виявленню резервів зниження собівартості перевезень, оперативне управління фор­муванням витрат виробництва.

Зведений облік витрат на експлуатацію рухомого складу, його обслуговування та ремонт при нормативному методі ведеться за статтями витрат у розрізі окремих видів перевезень (робіт, пос­луг) з виявленням і урахуванням відхилень від норм за кожним з показників.

В сучасних умовах господарювання автотранспортні підприємства самостійно розробляють і затверджують нормативи витрат з урахуванням особливостей і конкретних умов діяльності, окре­мо для кожного виробничого підрозділу. Останнє викликане необхідністю своє­часного виявлення відхилень, аналізу їх причин, внесення змін у нормативи з метою забезпечення ефективного управління підприємством.

При застосуванні нормативного методу обліку фактична собівартість перевезень обчислюється шля­хом додавання до нормативної собівартості або вирахування з неї виявлених у звітному періоді відхилень від норм і зміни норм.

Для визначення нормативної собівартості перевезень складають нормативну калькуляцію.

Відхиленням від норм при застосуванні нормативного методу обліку вважаються перевитрати, еко­номія матеріальних, трудових та інших витрат (у тому числі зумо­влених заміною матеріалів і запчастин, оплатою непередбачених технологічним процесом робіт). Фактичні витрати, які перевищують нормативні, не включа­ються у витрати, якщо такі перевитрати пов'язані зі зловживан­нями, нестачами, крадіжками, нетехнологічним використанням і порушенням правил зберігання.

При позаказному методі об'єктом обліку й калькулювання є окремі види перевезень (робіт, послуг), а калькуляційними одиницями – відповідні одиниці їх виміру. Позаказний метод обліку витрат і калькулювання собівартості передбачає відособлений облік витрат за кожним з видів переве­зень (робіт, послуг) у розрізі статей витрат.

Автотранспортні підприємства збирають усі витрати на окремому субрахунку рахунка 23 «Виробництво» з наступним розподілом за напрямками витрат. Списання витрат за автотранспортом відображається напри­кінці місяця наступними бухгалтерськими записами (табл. 4.7).

Таблиця 4.7

Відображення у бухгалтерському обліку списання витрат

Сума витрат, що доводиться на калькуляційну одиницю (собівартість перевезень) визначається шляхом розподілу суми фактичних витрат за кожним об'єктом калькулювання на відповід­ний обсяг виконаних перевезень. Узагальнюючою калькуляційною одиницею транспортної роботи є показник суми витрат, який припадає на одну гривню отриманих підприємством доходів.

Зведений облік витрат на вироб­ництво здійснюється на основі узагальнених даних, отриманих у результаті обробки первинної документації. При цьому витрати групуються за видами перевезень структурними підрозділами. На всі здійснені підприємством види перевезень скла­даються калькуляції фактичної собівартості – звітні калькуляції. Їх використо­вують для контролю за собівартостю як окре­мих видів, так і всього обсягу перевезень.

Слід зазначити, що у податковому обліку автотранспортних підприємств валові витрати підтверджують документами, обов’язкове складання і зберігання яких передбачено правилами його ведення (п.п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») [15]. Податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст.3 ЗУ «Про бухгалтерський обліку і фінансову звітність в Україні») [6]. Податковий облік ґрунтується на тих самих документах, що й бухгалтерський облік.

Отже, для підтвердження валових витрат та податкового кредиту з ПДВ замовник транспортних послуг повинен мати належним чином оформлену ТТН (лист Держкомпідприємництва від 08.08.06 р., № 6197) [85]. Окрім того, перевізник видає замовнику податкову накладну. Однак у разі видачі замовнику фіскального чека РРО, у якому вказана загальна сума платежу, сума ПДВ, податковий номер перевізника, податкову накладну можна не складати (якщо вартість послуги не перевищує 200 грн.). Тоді замовник скористається п.п. 7.2.6 Закону України «Про ПДВ» та відобразить податковий кредит і валові витрати на підставі такого фіскального чека [96, с.23].

Окремі особливості при визначенні валових витрат для цілей податкового обліку існують при страхуванні у сфері автоперевезень [93, с.26]. Порядок страхування у сфері автоперевезень регламентується Законом України від 07.03.96 р. № 85/96-ВР «Про страхування» і Законом України від 01.07.04 р. № 1961-ІV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних за­собів» [10].

Страхування цивільно-правової відповідальності є обов’язковим видом страхування власників наземних транспортних засобів. Без поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортний засіб експлуатувати не можна [10, п. 21.1]. При укладанні договору страхування цивільно-правової відповідальності не має значення, який у підприємства автомобіль – власний чи орендований і на якій підставі підприємство його експлуатує (придбаний згідно з договором оренди, за генеральною довіреністю чи отриманий як внесок до статутного капіталу). За відсутність страхового поліса автотранспортне підприємство несе відповідальність у вигляді стягнення адміністративного штрафу в розмірі від 25 до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (від 425 до 850 грн.) [4, ст.126].

Витрати на страхування цивільно-правової відповідальності, пов’язані з експлуатацією власних транспортних засобів, що знаходяться у складі основних фондів платника податків, можна відносити до складу валових витрат такого платника податків у межах звичайної ціни страхового тарифу [15, п. 5.4.6]. Тобто, до складу валових витрат можна включати затрати на придбання страхового поліса для експлуатації тільки власних транспортних засобів у межах звичайного страхового тарифу [87].

Особисте страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті – це також один із видів обов’язкового страхування. Порядок такого страхування передбачено положенням, затвердженим постановою КМУ від 14.08.96 р. № 959. Згідно з нормами Положення 959 (п.1) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті є обов’язковим тільки для водіїв, які працюють на транспортних підприємствах, незалежно від їх форми власності [93, с. 27].

Відображення в обліку операції зі страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів та особистого страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті показано в таблиці 4.8 [93, с.27].

Таблиця 4.8

Відображення у бухгалтерському обліку операцій зі страхування

Автотранспортні підприємства мають право включати до складу валових витрат затрати на страхування своїх водіїв у межах звичайної ціни страхового тарифу цього виду страхування, причому в повній сумі без обмежень, оскільки це обов’язковий вид страхування для таких підприємств [15, п. 5.4.6, абз. 3].

Стосовно податку на дохід фізичних осіб і внесків до фондів соціального страхування особливістю є те, що: особисте страхування від нещасних випадків на транспорті є обов’язковим для водіїв транспортних підприємств. Тому суми страхових внесків, перерахованих транспортним підприємством на страхування своїх водіїв від нещасних випадків на транспорті, не вважається доходом цих водіїв. Такі суми не обкладаються податком на дохід фізичних осіб. Також не нараховуються на ці суми і не утримуються з них внески до пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

Питання для контролю знань

1. Назвіть нормативні джерела, що регулюють облік та оподаткування операцій на автотранспортному підприємстві.

2. Назвіть та надайте законодавче підґрунтя правам, обов’язкам та відповідальності суб’єктів автотранспортного підприємництва.

3. Дайте характеристику документальному оформленню автотранспортних перевезень.

4. Проаналізуйте специфіку організації обліку автотранспортних засобів.

5. Дайте характеристику операціям із надходження автотранспортних засобів.

6. Дайте характеристику обліку витрат на технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

7. Назвіть проблемні питання обліку операцій із операційної оренди транспортних засобів.

8. Назвіть проблемні питання обліку операцій із фінансової оренди транспортних засобів.

9. Дайте характеристику операціям із вибуття автотранспортних засобів.

10. Проаналізуйте типову модель організації обліку та відображення операцій із придбання паливно-мастильних матеріалів.

11. Дайте характеристику аналітичному обліку запасних частин.

12. Відокремте проблемні питання документального оформлення та обліку реалізації послуг із вантажних перевезень.

13. Дайте характеристику обліку надання послуг із пасажирських перевезень.

14. Назвіть основні питання обліку доходів діяльності автотранспортних підприємств.

15. Назвіть основні питання обліку витрат діяльності автотранспортних підприємств.