Їх продажної вартості

Товари, придбані (отримані) і утримані з метою подальшого продажу, відносяться до запасів. Товари повинні відповідати затвердженим стандартам, технічним і якісним характеристикам, мати попит споживачів. Залежно від їх призначення товари відносяться до промислової, продовольчої та технічно-промислової груп.

Одиницею бухгалтерського обліку товару являється його найменування, вид, група. Товари на підприємствах роздрібної торгівлі проходять такі етапи:

- придбання товарів від постачальників;

- приймання по кількості та вартості;

- доведення купівельної вартості до продажної;

- зберігання товарів на складах та у місцях реалізації;

- продаж товарів споживачам.

Отже, облік товароруху буде розглянуто з точки зору вищезгаданих етапів.

Проблема визначення собівартості товарних запасів має важливе значення як для фінансового і податкового обліку, так і для прийняття управлінських рішень на торговельних підприємствах.

Оцінка товарів у поточному обліку ґрунтується на первісній вартості товарів. Вона змінюється залежно від джерел надходження.

Відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” поняття собівартості придбаних товарів може бути застосоване щодо товарів, придбаних за грошові кошти, і являє собою їх первісну вартість.

До первісної вартості товарів відносяться такі витрати:

- суми, сплачені постачальнику товару згідно з угодою або контрактом за мінусом непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків,які відшкодовуються підприємству;

- витрати на заготівлю, транспортування товарів, вантажно-розвантажувальні роботи, включаючи витрати на страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників;

- інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням і доставкою товарів.

Транспортні витрати торговельного підприємства включають: вартість транспортних послуг за доставку товару сторонніми організаціями; витрати підприємства на доставку товару власним або орендованим транспортом.

Витрати на придбання товарів (крім ціни постачальника) можуть обліковуватись як за кожною одиницею товарів (однорідною групою), так і в цілому за товарними запасами.

На порядок обліку впливають такі фактори:

- номенклатура товарів;

- склад витрат з придбання товарів і можливість прямого включення їх до первісної вартості;

- метод оцінки вибуття запасів;

- потреба в інформації про собівартість придбання товарів за кожною одиницею для управлінських цілей;

- автоматизація облікових цілей.

Виділяють такі методи розподілу транспортних витрат:

1. Метод прямого розподілу.

2. Метод розподілу за середнім відсотком.

Сутність прямого методу розподілу транспортних витрат виходить із самої назви – прямим розподілом транспортних витрат між одиницями придбаного товару у вартісному, або кількісному, або у ваговому співвідношенні.

Метод розподілу транспортних витрат за середнім відсотком полягає у визначенні відсоткового співвідношення всіх транспортних витрат звітного періоду до всієї вартості товарів, що були здійснені в такому звітному періоді. Таке списання транспортних витрат є своєрідним коригуванням собівартості проданих товарів.

Застосування методу середнього відсотка не передбачає розподілу транспортних витрат безпосередньо при одержанні товару, як це здійснюється при застосуванні методу прямого розподілу. Протягом звітного періоду транспортні витрати накопичуються окремо на субрахунку 289 “ТЗВ”. Розрахунок суми транспортних витрат, що підлягають списанню у складі собівартості проданих товарів, здійснюється за підсумками звітного періоду.

Співвідношенням усіх транспортних витрат звітного періоду і вартості усіх товарів, що були придбані на підприємстві у звітному періоду, визначається середній відсоток транспортних витрат (% ТЗВ):

Сальдо за Дебетовий оборот

рах. 289 “ТЗВ” + по рах. 289 “ТЗВ”

% ТЗВ= ________________________________________________ Х 100%

Сальдо по рах. + Дебетовий оборот

282 “Товари у торгівлі” по рах. 282

Визначивши величину середнього відсотка транспортних витрат, можна знайти суму транспортних витрат, які відносяться до складу первісної вартості проданих товарів:

% ТЗВ х Кредитовий оборот рах. 282

100%

і відображаються на субрахунках:

Дт 902 Кт 289.

Потім визначається сума ТЗВ, що припадають на залишок товарів.

Приклад: Сальдо по дебету субрахунку 289 на початок місяця 600 грн.; за звітний місяць ТЗВ – 1500 грн.;

Сальдо на початок місяця по дебету субрахунку 282 – 5000 грн.; дебетовий оборот за звітний місяць по дебету субрахунку 282 – 15000 грн. Реалізовано за звітний місяць товарів на 16800 грн.

%ТЗВ= 600+1500 = 2100 х 100 = 10,5 %

5000+1500 20000

Сума ТЗВ, яка відноситься до складу первісної вартості проданих товарів:

(10,5 х 1600) х 100 =1680 грн.

У бухгалтерському обліку ця сума відображається записом:

Дебет 902 «Собівартість реалізації товарів»

Кредит 289 – 1680 грн.

На залишок товарів на кінець місяця припадає сума ТЗВ – 420 грн. (2100 – 1680).

Характерною особливістю підприємств роздрібної торгівлі є те, що вони ведуть облік товарів у продажних цехах, тобто в тих цінах, по яких товари будуть реалізовані покупцям – кінцевим споживачам. Виходить, при оприбуткуванні товару, що надійшов, підприємства відразу відображають і суму торговельної націнки на нього.

Торговельна націнка являє собою різницю між продажною і покупною (первісною) вартістю товарів. Сума торговельної націнки покликана забезпечити покриття витрат підприємства і принести йому прибуток.

Оскільки підприємства роздрібної торгівлі ведуть облік товарів у продажних (роздрібних) цінах, то їхня продажна вартість повинна містити в собі суму ПДВ, що нараховується при продажі. У зв’язку з цим, сума податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) при придбанні товару повинна бути врахована підприємством роздрібної торгівлі при формуванні торговельної націнки. На схемі 3.1 наведений порядок формування продажної (роздрібної) вартості товару.

Продажна вартість товарів = первісна вартість + торговельна націнка.

Торговельна Сума ПДВ із Сума Сума ПДВ,

націнка = покупної вар- + торговельної + нарахована на

тості товару націнки торговельну націнку

Схема 3.1. Формування продажної (роздрібної) вартості товару

При невеликому асортименті товару підприємство роздрібної торгівлі,як правило, установлює націнку на товар у конкретній сумі. Наприклад, підприємство роздрібної торгівлі придбало товар на суму 1200 грн. (у тому числі ПДВ – 200 грн.). Націнка на придбаний товар склала 560 грн., продажна вартість придбаного товару 1560 грн., у тому числі:

- первісна (покупна) вартість без ПДВ – 1000 грн.;

- торговельна націнка – 560 грн.;

У тому числі (сума ПДВ із покупної вартості товару 200 грн. + сума торговельної націнки 300 грн. + сума ПДВ, нарахована на торговельну націнку, 60 грн. (300 грн. Х 20:100)).

При великому товарному асортименті сума торговельної націнки встановлюється у процентному співвідношенні до покупної вартості товару.

Використовуючи ці дані і, крім того, умова, що на підприємстві на придбаний товар установлена торговельна націнка в розмірі 30% первісної (покупної) вартості товару з урахуванням ПДВ, визначимо порядок формування продажної вартості товару, а саме:

первісна (покупна) вартість з урахуванням ПДВ буде дорівнює 1200 грн.;

торговельна націнка 360 грн. (1200 грн. х 0,3);

продажна вартість 1560 грн. (1200 грн. + 360 грн.) або

(1200 грн. х 1,3)

У нашому прикладі продажна ціна товару, відпущеного в реалізацію, визначається відповідно до П(С)БУ 9 “Запаси” для підприємств роздрібної торгівлі по методу ціни продажу. На кожен товар, що надійшов, до покупної вартості нараховується торговельна націнка у встановленому на підприємстві відсотку. Розмір торговельної націнки передбачає покриття “вхідного” ПДВ, транспортно-заготівельних витрат, ПДВ від продажної вартості реалізованих товарів і одержання валового доходу від основної діяльності.