Власні джерела фінансування інвестиційної діяльності підприємства

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р. №1560-XII, до власних джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємства відносяться:

- частина чистого прибутку;

- амортизаційні відрахування;

- страхова сума відшкодування збитків;

- довгострокові фінансові вкладення, термін погашення яких настає в поточному періоді;

- реінвестована частина коштів, отриманих від реалізації частини основних коштів;

- іммобілізована в інвестиції частина оборотних активів.

Самофінансування інвестиційної діяльності здійснюється підприємствами головним чином за рахунок прибутку й амортизаційних відрахувань. Причому, основним джерелом модернізації і відновлення виробництва виступає прибуток, тому що амортизаційні відрахування в більшому ступені покликані забезпечити просте відтворення основних фондів.

Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних виробничих фондів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення відповідно до норм амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами.

За рахунок амортизаційних відрахувань фінансуються витрати: на придбання основних фондів і нематеріальних активів для власного виробничого використання, у тому числі на самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб (включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, що були зайняті при виготовленні цих основних фондів); частково фінансуються витрати на здійснення усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних фондів.

Розмір амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних фондів і норм амортизації, а також від методів її нарахування.

В даний час відповідно до діючого законодавства дозволено використовувати наступні методи нарахування сум амортизації основних коштів:

1. Прямолінійний метод;

2. Метод зменшення залишкової вартості;

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості;

4. Кумулятивний метод (списання вартості по сумі чисел терміну корисного використання);

5. Виробничий метод (списання вартості пропорційно обсягові випущеної продукції (виконаних послуг)).

6. Податковий метод.

Прямолінійний метод (метод прямолінійного списання) – сума амортизаційних відрахувань залежить тільки від терміну експлуатації об'єкта. Річна сума амортизації визначається:

,

де С_П – первісна вартість основних фондів;

С_Л – ліквідаційна вартість основних фондів;

t – термін експлуатації об'єкта (корисний термін використання).

Норма амортизації у відсотках дорівнює:

.

Недолік – відсутність можливості врахувати моральний знос. Використовується переважно для пасивних основних фондів (будинків і споруджень).

Лінійний метод також може бути методом прискореної амортизації, коли прискорення відбувається за рахунок скорочення нормативного терміну експлуатації. Цей метод застосовується в країнах, де держава проводить амортизаційну політику шляхом регулювання термінів експлуатації основних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості – використовується в тому випадку, коли об'єкт має найбільшу віддачу в перші два роки експлуатації. Річна норма амортизації:

.

Річна сума амортизації при цьому розраховується від залишкової вартості об'єкта:

.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості (комбінованих перших двох методів).

Річна норма амортизації:

.

Річна сума амортизації визначається від залишкової вартості об'єкта (але при досягненні ліквідаційної вартості – нарахування амортизації припиняється).

(за перші 5 років амортизується 67 % вартості основних фондів).

Кумулятивний метод - при якому річна сума амортизації визначається як прибуток амортизуємої вартості і кумулятивного коефіцієнта:

C_А – амортизуєма вартість.

Визначити

Виробничий метод – враховується обсяг виробництва продукції за весь період експлуатації об'єкта й у кожнім місяці. Тобто амортизація здійснюється в залежності від виробничої завантаженості об'єкта.

.

Механізм використання податкового методу передбачений Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Цей метод є обов'язковим при веденні податкового обліку. Норми амортизації диференційовані по групах основних засобів і встановлені з 1 січня 2004 р. у наступних розмірах:

- група 1 (будинки, спорудження, їхні структурні компоненти і передатні пристрої, житлові будинки і їхні частини, вартість капітального поліпшення землі) – 2 % за квартал;

- група 2 (автотранспорт і вузли (запчастини) до нього, меблі, побутові електричні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське(офісне) устаткування, пристрої) – 10 % за квартал;

- група 3 (інші основні засоби) – 6 % за квартал;

- група 4 (ЕОМ, інші машини для електронної обробки інформації, їхнє програмне забезпечення, засоби зчитування і печатки, інформаційні системи) – 15 % за квартал.

Для цілей податкового обліку обов'язковий по-об’єктний облік балансової вартості тільки основних засобів групи 1, основні засоби інших груп враховуються по сукупній вартості.

При визначенні суми амортизаційних відрахувань за квартал варто використовувати формулу:

Аф = Ба * Nа,

де А_ф – сума нарахованої амортизації об'єкта або групи основних фондів;

Ба – балансова вартість відповідного об'єкта або групи основних фондів на початок планованого періоду.

Ба розраховується по формулі:

Ба = Ба_-1 + Па_-1 – В_а-1 – А_а-1,

де Б - балансова вартість групи основних фондів;

а - звітний період;

П - сума витрат, понесених на придбання, поліпшення основних фондів;

В - сума виведених з експлуатації основних фондів;

А - сума амортизаційних відрахувань

У бухгалтерському обліку нарахування амортизації має деякі особливості:

- всі основні засоби, крім землі і незавершених капітальних вкладень, є об'єктами амортизації;

- наявність декількох методів нарахування амортизації і право вибору в організації;

- норми амортизаційних відрахувань диференціюються, як правило, у залежності від терміну корисного використання (експлуатації) об'єктів, при цьому дані терміни визначаються підприємством самостійно. Допускається також нарахування амортизації в залежності від фактичного обсягу виробництва;

- базою для нарахування амортизації є первісна або переоцінена вартість основних фондів, зменшена на ліквідаційну вартість об'єкта (амортизируєма вартість);

- щомісячне нарахування амортизації.

При визначенні терміну корисного використання (експлуатації) необхідно враховувати:

· очікуване використання об'єкта підприємства з урахуванням його потужності;

· передбачений моральний і фізичний знос;

· правові та інші обмеження щодо термінів використання об'єкта й ін.;

· термін корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, що передбачається у випадку зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Оскільки інвестиційна діяльність припускає вкладення великих сум коштів, при самофінансуванні підприємству найчастіше необхідно нагромадити необхідний інвестиційний капітал. Дана форма фінансування є фондовою. З метою збереження реальної вартості коштів і одержання доходу в період нагромадження такого фонду, його формування здійснюється на депозитному рахунку банку.

У випадку якщо відрахування коштів у фонд виробляється рівними сумами (платежами), здійснюваних через рівні проміжки часу, такий ряд платежів називається фінансовою рентою (ануїтетом).

У залежності від частоти внесків коштів у фонд і частоти нарахування на них відсотків, виділяють наступні види ренти:

1) внески у фонд здійснюються один раз за розрахунковий період (рік), відсотки нараховуються також один раз наприкінці кожного розрахункового періоду. У цьому випадку накопичена сума (розмір сформованого фонду) наприкінці всього терміну нагромадження складе:

,

де S - розмір сформованого фонду;

R – величина щорічного внеску;

i – процентна ставка (ставка депозитного відсотка);

n - термін ренти.

2) внески у фонд здійснюються один раз за розрахунковий період (рік), а відсотки нараховуються кілька разів за період (m - раз). У цьому випадку накопичена сума (розмір сформованого фонду) наприкінці всього терміну нагромадження складе:

,

де j – номінальна (річна) ставка складних відсотків.

3) внески у фонд здійснюються кілька разів за розрахунковий період (р – раз на рік), відсотки також нараховуються один раз за період:

;

4) внески у фонд здійснюються кілька разів за розрахунковий період (р – раз у рік), відсотки також нараховуються кілька разів за період (m - раз). При цьому число нарахування відсотків дорівнює числу рентних платежів протягом року, тобто m = p. У цьому випадку накопичена сума (розмір сформованого фонду) наприкінці всього терміну нагромадження складе:

;

5) внески у фонд здійснюються кілька разів за розрахунковий період (р – раз у рік), відсотки також нараховуються кілька разів за період (m - раз). При цьому число нарахування відсотків не дорівнює числу рентних платежів протягом року, тобто m = p. У цьому випадку накопичена сума (розмір сформованого фонду) наприкінці всього терміну нагромадження складе:

.