Загальна характеристика форм, типів, способів і джерел фінансування інвестиційної діяльності

Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р. №1560-XII, джерелами фінансування інвестиційної діяльності є:

- власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварії, стихійних лих, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб і ін.);

- позикові фінансові кошти (облігаційні позики, банківські і бюджетні кредити);

- залучені фінансові кошти (кошти, отримані від продажу акцій, пайові й інші внески громадян, юридичних осіб);

- бюджетні інвестиційні асигнування;

- безоплатні і благодійні внески, пожертвування підприємств, організацій і громадян.

На рівні держави інвестиційні ресурси існують у двох формах:

- внутрішні нагромадження;

- зовнішні інвестиції (іноземний капітал).

Внутрішні нагромадження формуються за рахунок централізованих і децентралізованих джерел. Централізовані джерела – державні інвестиції, що формуються в бюджеті й у цільових фондах країни. Такі джерела створюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП у формі фонду заміщення споживаних засобів виробництва в частині амортизаційних відрахувань і у формі фонду нагромадження, як складова частина національного доходу. Децентралізовані засоби – засоби окремих підприємств, організацій, громадян, формовані на мікрорівні.

У залежності від механізму забезпечення суб'єктів інвестиційної діяльності інвестиційними ресурсами виділяють два типи фінансування інвестицій:

- внутрішні (власні фінансові ресурси: капіталізована частина чистого прибутку й амортизаційних відрахувань);

- зовнішні (позикові і притягнуті фінансові ресурси).

Джерела фінансування інвестицій формуються різними методами, основними з яких є:

- бюджетний (бюджетні інвестиції);

- самофінансування (власні кошти);

- кредитний (позикові кошти);

- фондовий (залучені кошти);

- комбінований.

При використанні того або іншого методу застосовуються різні способи формування і залучення коштів: на поворотній основі (видача кредитів, емісія облігацій) і на безповоротній основі (бюджетні асигнування).

Створення і розвиток будь-якого бізнесу вимагає відповідного фінансування. Існують різні способи залучення капіталу:

1. Акціонування є найбільш розповсюдженим способом залучення капіталу на початковій (інвестиційної) стадії проекту. Залучається капітал шляхом емісії простих і привілейованих акцій, розташовуваних серед юридичних і фізичних осіб. Залучається при цьому як грошовий капітал, так і матеріальні і нематеріальні активи. Емісія може здійснюватися: первинна і вторинна (додаткова). Чинне законодавство встановлює такі обмеження на додаткову емісію акцій: - додатковий випуск акцій можливий тільки, якщо попередні випуски були зареєстровані і всі раніше випущені акції цілком оплачені по вартості не нижче номінальної;

- забороняється випуск акцій для покриття збитків, зв'язаних з господарською діяльністю підприємства.

Виділяють такі методи акціонування:

- корпоратизація – здійснюється шляхом реорганізації господарчого товариства в акціонерну форму власності;

- самофінансування – спосіб фінансування компанією власних нестатків за рахунок чистого прибутку (нерозподіленої).

- транстинг – спосіб вторинного одержання доходів шляхом вкладення в цінні папери прибутку, отриманої від первинних інвестицій у підприємство.

- розміщення акцій серед трудового колективу за рахунок їхньої заробітної плати (Employee Stocks Ownership Plans) – переборюється можливість поглинання іншою компанією;

- венчурне фінансування – придбання частини венчурного підприємства або надання йому позики з правом його конверсії в майбутні акції при наступній корпоратизації підприємства. Відмінність – активна участь інвесторів в управлінні компанією;

- емісія акцій за рахунок реінвестування дивідендів.

2. Боргове фінансування інвестицій може здійснюватися за рахунок:

- банківського кредиту;

- іпотечних кредитів;

- державного кредиту;

- розміщення боргових зобов'язань;

- кредитів міжнародних організацій і інституцій.

Перевагами боргового фінансування є:

- кредитор не бере участь у розподілі прибутку підприємства;

- відсотки за кредит являють собою заздалегідь відому прогнозовану суму коштів.

Негативні характеристики:

- використання позикового капіталу приводить до зниження фінансової стійкості підприємства;

- обмежений розмір можливого кредиту;

- повернення основної суми боргу.

3. Консорциумне фінансування – це спосіб залучення капіталу шляхом створення спільних підприємств (компаній) або створення різних видів стратегічних альянсів. У цілому усі форми інтеграції поділяють на:

- «тверді» - концерн, трест;

- «м'які» - в основному для міжнародних об'єднань – дають можливість вести спільну діяльність при збереженні засновниками (власниками) юридичної і господарської самостійності.

Види консорціумів:

- міжнародний консорціум – це тимчасове об'єднання незалежних компаній, з метою координації підприємницької діяльності для реалізації великих інвестиційних проектів.

Особливості:

ü організація консорціуму оформляється угодою;

ü консорціум можна створювати у виді АТ, інших господарчих товариств і без створення юридичної особи;

ü як правило, компанії які входять консорціуми цілком зберігають свою економічну і юридичну самостійність, за винятком тієї частини діяльності, що зв'язана з досягненням цілей консорціуму;

ü як правило, не створюється ніяких спеціальних організаційних структур (крім апарата управління);

ü компанії можуть входити одночасно в кілька консорціумів.

В даний час формуються переважно для спільної розробки родовищ і транспортування енергетичних ресурсів (Бритиш Петролеум, Шелл, Шеврон).

- стратегічні альянси – об'єднання двох або декількох суб'єктів господарювання на умовах спільного розподілу прибутку і фінансових ресурсів, ризиків з метою досягнення конкретних стратегічних цілей і задач.

Стратегічні альянси розрізняють у залежності від повноти контрольних функцій над власністю:

1) повний контроль - мають альянси при злитті компаній або поглинанні одною компанією іншої і формуванні загального (консолідованого) балансу;

2) частковий контроль (через рядовий пакет акцій або експлуатацію спільних підприємств);

3) договірний контроль – обумовлюється договорами (контрактами) на умовах кооперування або партнерства, а також при передачі франшизи або ліцензії.

4. Ліцензування – означає передачу прав виробництва продукції однієї компанії іншій. Ліцензуванню також підлягає передача пакетів, проектів, технологій, товарних знаків, наукових розробок, комп'ютерних програм. Ліцензування – це спосіб залучення капіталу власникам патентів, проектів, товарних знаків, технологій і ін. Плата за ліцензію оплачується одноразово або періодично у вигляді відсотка.

5. Франчайзинг – це передача або продаж ліцензії (франшизи) однієї форми (франшизодателя) іншій (франшизополучателю) на право реалізації продукції або заняття бізнесом на визначеній території з використанням товарного знаку. Розрізняють: продуктово-торгівельний франчайзинг (для створення дистриб’ютерскої мережі) і бізнес-франчайзинг (передача франшизополучателю товарного знаку, технології виробництва і стандартів якості для виробництва продукції). Доходи франшизополучателя складаються з одноразової комісійної винагороди і постійних відрахувань частини прибутку.

1. Оренда – тимчасове володіння або користування майновим комплексом (капітальним активом). При цьому орендар бере під оренду не просте майно, а капітал, вкладений у дане майно з метою одержання прибутку.

2. Пільгове фінансування:

- державний пільговий кредит;

- державні гарантії

- інвестиційний податковий кредит

- безпроцентний кредит.

3. Субсидування – безповоротне фінансування, тобто надання коштів і інших активів на безповоротній основі. Виділяють наступні види субсидування:

- дотації – спосіб державної підтримки – як правило, дотуються соціально важливі програми і проекти, природоохоронні і ресурсозберігаючі технології. При цьому частка державних інвестицій не перевищує 50%;

- гранти – у відмінності від дотацій – може надаватися вся сума для фінансування проекту;

- субвенції – надаються місцевими органами влади;

- спонсорство і донорство – субсидування інвестиційних проектів з боку юридичних і фізичних осіб, благодійних організацій і фондів.