Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Організаційно-правові засади діяльності апеляційних господарських судів





З


Глава 4. Учасники господарського судового процесу.......................................... 91

4.1. Поняття та склад учасників судового процесу............................................ 91

4.2. Сторони в судовому процесі, їх права та обов'язки.................................... 95

4.3. Треті особи в судовому процесі. Правовий статус

інших учасників судового процесу........................................................................ 98

4.4. Участь прокурора в судовому процесі........................................................ 102

Питання для самоконтролю................................................................................ 107

Список рекомендованих джерел.......................................................................... 108

Глава 5. Докази та доказування в господарському

судовому процесі................................................................................................... 110

5.1. Поняття та види доказів................................................................................ 110

5.2. Доказування в судовому процесі................................................................. 120

5.3. Запобіжні заходи............................................................................................ 127

Питання для самоконтролю................................................................................ 131

Список рекомендованих джерел.......................................................................... 131

Глава 6. Судові витрати. Процесуальні строки................................................... 134

6.1. Поняття та склад судових витрат................................................................. 134

6.2. Державне мито............................................................................................... 136

6.3. Інші судові витрати........................................................................................ 141

6.4. Процесуальні строки.................................................................................... 144

Питання для самоконтролю............................................................................... 149

Список рекомендованих джерел.......................................................................... 150

Глава 7. Позов у господарському судовому процесі......................................... 151

7.1. Поняття й елементи позову. Форма і зміст позовної заяви....................... 151

7.2. Порядок подання позовної заяви. Відзив на позовну заяву...................... 156

7.3. Відмова в прийнятті і повернення позовної заяви...................................... 159

7.4. Об'єднання позовних вимог. Відмова від позову.

Зустрічний позов.................................................................................................... 164

7.5. Забезпечення позову..................................................................................... 167

Питання для самоконтролю............................................................................... 173

Сігисокрекомендованих джерел.......................................................................... 173

Глава 8. Вирішення господарських спорів у першій інстанції........................... 175

8.1- Порядок вирішення господарських спорів у господарському суді... 175

8.2. Відкладення, зупинення, поновлення і припинення

судового розгляду................................................................................................. 184

8.3. Порядок прийняття, форма і зміст рішення................................................ 191

8.4. Ухвала суду та її зміст. Додаткове рішення, ухвала................................... 196

Питання для самоконтролю............................................................................... 200

Сіїисок рекомендованих джерел.......................................................................... 200


Глава 9. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку............................ 203

9.1. Право апеляційного оскарження................................................................... 203

9.2. Подання апеляційної скарги.......................................................................... 206

9.3. Порядок розгляду апеляційної скарги........................................................ 211

9.4. Постанова апеляційної інстанції.................................................................... 215

Питання для самоконтролю............................................................................... 217

Список рекомендованих джерел.......................................................................... 217

Глава 10. Перегляд судових рішень у касаційному порядку............................. 220

10.1. Право касаційного оскарження................................................................... 220

10.2. Подання касаційної скарги......................................................................... 222

10.3. Порядок розгляду касаційної скарги......................................................... 226

10.4. Постанова касаційної інстанції.................................................................... 230

Питання для самоконтролю............................................................................... 232

Список рекомендованих джерел.......................................................................... 232

Глава 11. Перегляд рішення» ухвали, постанови

господарського суду за нововиявленими обставинами..................................... 234

11.1. Поняття нововиявлених обставин та підстави перегляду судового рішення 234

11.2. Порядок і строк подання заяви (внесення подання)

про перегляд судового рішення........................................................................... 237

11.3. Особливості перегляду судових рішень за нововиявленими

обставинами............................................................................................................ 239

Питання для самоконтролю............................................................................... 243

Список рекомендованих джерел....................................................... -.................. 243

Глава 12. Виконання рішення, ухвали, постанови.............................................. 245

12.1. Загальна характеристика інституту виконання судових

рішень..................................................................................................................... 245

12.2. Наказ господарського суду і порядок його виконання........................... 249

12.3. Відстрочка або розстрочка виконання судового рішення. Зупинення виконання судового рішення. Поворот виконання

рішення, постанови................................................................................................ 253

Питання для самоконтролю............................................................................... 256

Список рекомендованих джерел.......................................................................... 257

Глава 13. Особливості провадження у справах про банкрутство...................... 259

13.1. Учасники провадженні У справах про банкрутство.................................. 259

13.2. Строки провадження у управах про банкрутство..................................... 268

13.3. Порядок порушення провадження у справах

про банкрутство..................................................................................................... 271


 


4-



13.4. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника.............. 276

Питання для самоконтролю............................................................................ 285

Список рекомендованих джерел.................................................................. 285

ДОДАТКИ............................................................................................................. 287

Додаток 1. Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ

господарським судам....................................................................................... 288

Додаток 2. Про деякі питання практики застосування

розділу VI Господарського процесуального кодексу України............ 304

Додаток 3. Про затвердження Порядку оплати витрат

з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів,

пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ,

та їх розмірів (витяг).......................................................................................... 316

Додаток 4, Про деякі питання практики застосування

Господарського процесуального кодексу України................................. 321

Додаток 5. Про деякі питання практики застосування заходів

до забезпечення позову................................................................................... 342

Додаток 6. Про судове рішення..................................................................... 346

Додаток 7. Про деякі питання практики застосування

розділу XII Господарського процесуального кодексу України.......... 355

Додаток 8. Про деякі питання практики застосування

розділу XIIі Господарського процесуального кодексу України......... 362

Додаток 9. Про деякі питання практики перегляду рішень,

ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.................................. 370


ВСТУП

Однією з необхідних умов успішного функціонування всіх елементів створюваного в Україні ринкового механізму є законність і дисцип­ліна в діяльності суб'єктів господарювання. У процесі здійснення господарської діяльності між суб'єктами цієї діяльності виника­ють, функціонують і припиняються різноманітні господарські відно­сини. Здійснення господарської діяльності не може проходити без конфліктів, що призводить до суперечностей і, відповідно, до ви­никнення господарських спорів, які є предметом розгляду та вирі­шення господарського суду.

Господарський суд - одна з гілок судової влади, на яку Консти­туцією України і чинним законодавством покладено здійснення правосуддя в господарських відносинах. Утворення системи госпо­дарських судів відображає процес становлення в Україні незалеж­ної судової влади. В Україні сформовано систему господарських су­дів, і що зумовило необхідність теоретичного усвідомлення діяль­ності цих судів та практики реалізації господарського процесуаль­ного законодавства.

Здійснюючи судочинство в господарських відносинах, госпо­дарські суди як спеціалізована ланка судової системи України по­кликані не лише розглядати справи у спорах із метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських пра­вовідносин, але й сприяти зміцненню законності в господарських правовідносинах. Тому цілком природно, що господарські суди ві­діграють значну роль у системі інститутів судової влади.

Організація і діяльність господарських судів визначається Кон­ституцією України, Законом України «Про судоустрій України», Господарським процесуальним кодексом України, іншими законо­давчими актами, а також міждержавними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, навчальна дисципліна «Господарське про­цесуальне право України» набуває важливого значення в підго­товці фахівців за спеціальністю «Правознавство». Сприяти успіш­ному засвоєнню знань із цієї дисципліни покликаний підручник, підготовлений авторським колективом. У ньому зроблено спробу


 


б



проаналізувати чинне господарське процесуальне законодавство, судову практику і розглянути підходи, що склалися в науковій юридичній літературі з тих чи інщих питань господарського судо­чинства.

Автори ставили за мету в невеликому за обсягом підручнику розглянути найбільш важливі питання господарського процесуа­льного права і зробити акцент саме на тих особливостях, які відо­бражають характеристики цієї галузі права. Також здійснено ана­ліз чинного господарського процесуального законодавства, вияв­лено недоліки в правовому регулюванні вирішення господарських спорів, визначено напрямки подальшого розвитку господарського судочинства, розглянуто підходи, що склалися в науковій літера­турі з тих чи інших питань, зокрема в працях сучасних українських учених-правознавців В.Е. Бєляневича, С.В. Васильєва, В.К. Мамутова, Д.М. Притики, М.І. Тітова, B.C. Щербини та ін.

Вивчення господарського процесуального права передбачає за­своєння не лише наукової та навчальної літератури, але й практи­ки господарських судів, узагальненої в рекомендаціях, роз'яснен­нях, листах і оглядах Президії Вищого господарського суду Украї­ни. Тому підручник має додатки, які містять останні й найважли­віші акти Вищого господарського суду.

У підручнику відображені останні зміни в господарському про­цесуальному законодавстві, пов'язані з прийняттям Закону Укра­їни «Про судоустрій України» та Господарського процесуального кодексу України та внесенням змін до них.

Підручник містить матеріал в обсязі, передбаченому програмою навчальної дисципліни на юридичному факультеті Української ака­демії банківської справи Національного банку України, який ви­кладено в стислій, систематизованій і доступній для студентів формі. Однак сподіваємося, що він буде корисним не тільки для. студентів юридичних вищих навчальних закладів, а й для всіх, хто цікавиться юриспруденцією.

Підручник підготовлено авторським колективом у складі: Чер-надчук В.Д., канд. юрид. наук, доцент, професор кафедри цивіль­но-правових дисциплін та банківського права ДВНЗ «УАБС НБУ» (вступ, глави 2, 6-8,11,13); Сухонос В.В. (ст.), канд. юрид наук, доцент, професор кафедри кримінально-правових дисциплін ДВНЗ «УАБС НБУ» (глави 4, 9-10); Нагребельний В.П., канд. юрид. наук, член-кор. АПрН України, заст. директора Інституту держа­ви і права ім. В.М. Корецького НАН України (глави 1, 3, 12); Лук'янець Д.М., докт. юрид. наук, доцент, професор кафедри кри­мінально-правових дисциплін ДВНЗ «УАБС НБУ» (глава 5).


Глава 1

Організаційно-правові засади господарського судочинства

1.1. Принципи господарського судочинства

Господарське судочинство є врегульованим нормами господар­ського процесуального права порядком провадження в господар­ських спорах, який визначається системою взаємопов'язаних господарських процесуальних прав та обов'язків, процесуальних дій, якими вони реалізуються, і суб'єктами - судом і особами, які беруть участь у процесі1. Воно базується на певних принципах.

За загальним уявленням принципи є керівними ідеями, що ві­дображають зміст. Термін «принцип» у перекладі з латинської озна­чає «основа, база, засади». Принципами господарського судочин­ства є основні правові ідеї, на яких побудовано господарське судо­чинство і які визначають таку його організацію, яка забезпечила б винесення законних і обґрунтованих судових рішень.

У юридичній літературі принципи господарського судочинства визначаються також як основні правила діяльності господарсько­го суду, основна база, за допомогою якої будується господарський процес і відносини, що виникають у галузі судочинства.

У принципах господарського судочинства сконцентровані по­гляди законодавця на характер і зміст господарського судочинст­ва, і саме в них виражається сутність судочинства. Зміст цих прин­ципів викладено й закріплено в Законі України «Про судоустрій України» та Господарському процесуальному кодексі України. Ко­жний з цих принципів знаходить своє відображення, як правило, не в одній, а в кількох правових нормах, і найчастіше в процесуальних,

1 Штефан М.Й. Теоретичні основи арбітражного процесуального права Укра­їни // Правосуддя - гарант законності у сфері економічних правовідносин / За ред. А.І. Комарової, Д.М. Притики, В.В. Медведчука, М.О. Потебенька та ін. - К., 2000. - Т. 21 (2). - С 23.


 




які характеризують зміст даного принципу. Тому для правильного розуміння змісту певного принципу потрібно проаналізувати всі правові норми, у яких містяться основні положення господарсько­го судочинства1.

У законодавстві принцип виражає в загальній формі об'єктив­но визначену вимогу до учасників суспільних відносин, яка слугує засобом самообмеження державної влади й системи управління з метою досягнення цілей правового регулювання. Отже, виконання завдань господарського судочинства залежить від правильного за­стосування господарським судом норм матеріального й процесу­ального права.

Проблема принципів господарського судочинства є однією з центральних проблем, що досліджувалися наукою господарського (раніше - арбітражного) процесуального права. У юридичній літе­ратурі висловлюються різні думки стосовно поняття, кількості, класифікації, назви та змісту принципів господарського процесу як основних положень, що у своїй сукупності характеризують най­суттєвіші риси процесу, а також зміст і призначення його основних інститутів2.

Досить часто принципи господарського судочинства ототожню­ють з принципами господарського процесу. Під принципами госпо­дарського процесу розуміють основні засади (загальні керівні поло­ження), що визначають характер організації господарського суду та його діяльності щодо здійснення правосуддя в господарських від­носинах3.

Проте існує думка, згідно з якою під принципами господарсько­го процесу розуміють закріплені в законодавстві про господарські суди загальні керівні положення, що відображають найбільш важ­ливі якісні особливості цієї процесуальної системи, визначають сут­ність і призначення всіх її основних інститутів і правил судового розгляду спорів4. За своєю юридичною природою принципи госпо­дарського процесу є нормами права, які відрізняються від звичай­них норм більш загальним характером.

1 Боровик С.С., Джунь В.В., Мудрий С.М. Захист прав суб'єктів господарю­
вання в арбітражних судах України. - К.: Оріяни, 2001. - С. 33.

2 Васильєв СВ. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное посо­
бие. - X.: Эспада, 2001. - С. 23-40.

3 Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. та ін. Арбітражний процес: На­
вчальний посібник. - X.: Консум, 2001. - Ч. II. - С. 26.

4 Арбитражный процесе: Учеб. пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тара-
нейко. - М.: Юридическая литература, 1996. - С. 25.


Принципи знаходять свій прояв і реалізацію у всій діяльності господарських судів, на всіх етапах господарського процесу. Вони регулюють найбільш важливі сторони правозастосовчої діяльності господарських судів. Тому дійсний зміст кожного з цих принципів та їх значення можуть бути розкриті лише в результаті аналізу відповідних норм законодавства про господарські суди та практи­ку їх застосування. Водночас правильне уявлення про сутність і зміст кожного принципу, а також про всю їх систему в цілому до­помагає зрозуміти сутність і значення багатьох правил господар­ського процесу та, відповідно, обґрунтованого застосування їх на практиці.

Знання принципів забезпечує системний аналіз норм чинно­го господарського процесуального законодавства. Вони є відправ­ними пунктами при тлумаченні процесуальних норм із недостат­ньо визначеним змістом, при виправленні недоліків у праві, до­зволяють знайги правильне вирішення того чи іншого процесуа­льного питання, якщо в чинному законодавстві відсутня відпо­відна норма. Принципи також є орієнтиром у нормотворчій діяль­ності: вони визначають основні напрями, перспективи розвитку господарського судочинства, служать критерієм оцінки обґрун­тованості пропозицій щодо змін та доповнень до чинного законо­давства.

Удосконалення принципів господарського судочинства відбу­вається шляхом не тільки збагачення їхнього змісту, а й встанов­лення нових принципів. Останнє зумовлене як необхідністю оптимізації процесуального законодавства, так і загальною потребою зміцнення правового становища сторін, інших осіб, що беруть участь у справі, а відтак зміцнення і розширення гарантій захисту їх прав. Закріплення в Господарському процесуальному кодексі України нових принципів має на меті піднести авторитет суду, ство­рити йому кращі умови для дослідження й оцінки доказів та вине­сенням обґрунтованих рішень1.

Принципи господарського судочинства тісно пов'язані між со­бою і утворюють одну логічну систему, яка, проте, не заперечує в межах цієї цілісності їх класифікації.

У юридичній літературі існує кілька підходів щодо класифікації принципів. Зокрема, їх поділ на принципи законності, функціональні принципи (диспозитивність, змагальність, процесуальна рівність сторін, безперервність), організаційно-функціональні (незалежність

1 Притика Д.М. Організаційно-правові засади становлення і діяльності гос­подарських судів України: Автореф. дис... д-ра юрид. наук / X., 2003. - С 22.


 


10



суддів, підкорення їх Конституції України і законам, одно особовість та колегіальність, рівність перед судом і законом, державна мова судочинства)1.

На нашу думку, заслуговує на увагу класифікація принципів залежно від об'єкта регулювання, згідно з якою розрізняють:

- принципи, що визначають організацію та устрій господар­ського суду (організаційні принципи);

- принципи, які регулюють діяльність господарського суду (функціональні принципи)2.

До організаційних принципів належать:

1. Принцип призначення суддів господарських судів вищими органами державної влади. Судді обираються Верховною Радою України безстроково в порядку, встановленому Законом України «Про статус суддів». Перше призначення на посаду судді здійсню­ється Президентом України строком на п'ять років.

2. Принцип одноособового і колегіального розгляду справи. Від­повідно до ст. 4-6 ГПК України справи в місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яка справа, що на­лежить до підсудності цих судів залежно від категорії й складності справи може бути розглянута судом у складі трьох суддів. Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здій­снюється апеляційними господарськими судами - колегією в складі трьох суддів. Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних господарських судів здійснюється Вищим господар­ським судом України - колегією суддів у складі трьох суддів або більшої непарної їх кількості.

3. Принцип самостійності судів, незалежності суддів і підкорення їх тільки закону. Цей принцип закріплений в ст. 129 Консти­туції України та в ст. 14 Закону У країни «Про судоустрій України» і означає, що суд є незалежним у здійсненні правосуддя від органів законодавчої та виконавчої влади і підкоряється тільки закону.

Гарантії незалежності суддів детально закріплені в главі III За­кону України «Про статус суддів». Відповідно до ст. 11 цього Зако­ну незалежність суддів забезпечується перш за все встановленим законом порядком їх обрання, зупинення їх повноважень і звіль­нення з посади. Органи та посадові особи державної влади, органи

1 Більш докладно питання класифікації принципів див.: Притика Д.М.
Правові засади організації і діяльності органів господарської юрисдикції та
шляхи їх удосконалення. - К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. - С. 261-281.

2 Арбитражный процесе: Учеб. пособие / Под ред. Р.Е. Гукасяна и В.Ф. Тара-
ненко. - С. 27.


місцевого самоврядування, їхніх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобовязані поважати незалеж­ність суддів і не посягати на неї.

Незалежність суду забезпечується також і передбаченою зако­нодавством відповідальністю за неповагу до суду чи судді. Стаття 14 Закону України «Про статус суддів» містить норму, згідно з якою прояв неповаги до суду або суддів з боку осіб, які беруть участь у справі або присутні в судовому засіданні, і так само вчинення поза судовим засіданням будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду чи судді у зв'язку з їхньою службовою діяльністю, тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. Аналогічна норма міс­титься і в ч. 5 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України».

Як неповагу до суду, на думку деяких учених, можна кваліфі­кувати неподання у встановлений строк затребуваних господарсь­ким судом матеріалів, а також ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону1, за що ц. 5ст. 83ГПКУкра-їни передбачено стягнення в дохід Державного бюджету України з ]> винної сторони штрафу в розмірі до ста неоподатковуваних мініму­ми. Мів доходів громадян.

Незалежність суддів забезпечується також правом судді на відставку, недоторканністю суддів, створенням необхідних органіваційно-технічних та інформаційних умов для діяльності суддів, Матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їхньо­го статусу, а також особливим порядком фінансування суддів і сис­темою органів суддівського самоврядування. Частиною 7 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» встановлено гарантії самостійності судів і незалежності суддів, до яких віднесено, зокре­ма, незмінюваність суддів та їх недоторканість (ст. 15 Закону Укра­їни «Про судоустрій України»), заборона втручання в здійснення Правосуддя, відповідальність за неповагу до суду чи судді тощо.

4. Принцип мови судочинства. У загальному вигляді цей прин­цип закріплено в Конституції України, ст. 10 Закону України «Про судоустрій України» та в ст. З ГПК України, відповідно до норм яких судочинство здійснюється державною мовою. Учасникам про­цесу, які не володіють державною мовою, надане право ознайом­лення з матеріалами справи, участі в судових діях через перекладача і право на виступ у суді рідною мовою. Судові документи ведуть -' Ся мовою судочинства і надаються особам, що беруть участь у справі,, За їх вимогою у перекладі на мову, якою вони користувалися в суді.

і *--------------------------

1 Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. та ін. Арбітражний процес. - Ч. II. - С ЗО.


 


12


13


5. Принцип гласності й відкритості господарського процесу. Цей принцип закріплений в п. 7 ч. З ст. 129 Конституції України, і в подальшому його розвинуто в ст. 9 Закону України «Про судоустрій України». Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його справи.

Розгляд справи відбувається відкрито, крім випадків, передба­чених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право ро­бити письмові нотаткц. Проведення в залі судового засідання фото-і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонар­ної апаратури, а також транслювання судового засідання допуска­ється з дозволу суду, у порядку, установленому процесуальним за­конодавством. Розгляд справи в закритому судовому засіданні до­пускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуа­льним законодавством. Відповідно до ст. 4-4 ГПК України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам про охорону державної, комерційної чи бан­ківської таємниці або коли одна зі сторін обґрунтовано вимагає кон­фіденційного розгляду справи і подає відповідне клопотання до по­чатку розгляду справи по суті, Наявність хоча б однієї з цих ознак тягне за собою обмеження дії принципу гласності. Про розгляд спра­ви в закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала. Судовий процес фіксується технічни­ми засобами й відображається в протоколі судового засідання.

Проте, на думку B.C. Щербини, якщо стосовно державної, ко­мерційної чи банківської таємниці, дотримання якої забезпечуєть­ся державою шляхом відповідного правового регулювання, такі обмеження є цілком зрЬзумілими й виправданими, то ще одна озна­ка - наявність обґрунтованих заперечень однієї чи обох сторін -суперечить принципу гласності, який за цих умов втрачає своє зна­чення. Суб'єктивний характер, невизначеність цього критерію ' ускладнюють його застосування на практиці, тому від нього, на думку автора, варто було б відмовитися1.

До функціональних принципів належать такі:

1. Принцип законності, який є конституційним, оскільки в ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначається, що органи державної влади (до яких належить і господарський суд) зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і в спосіб, передбачений


Конституцією та законами України. Принцип законності як ос­новну засаду судочинства встановлено також і в п. 1 ч. З ст. 129 Конституції України. Законність у судочинстві має свої специфічні риси, обумовлені завданнями й засобами правосуддя. Завдання полягає в гарантуванні незалежності суддів та судів (ст. 126 Кон­ституції України, ст. 14,15 Закону України «Про судоустрій У кра­їни», ст. 11 Закону України «Про статус суддів») і їх підкоренні тільки закону, а також у забезпеченні умов, виключаючи сторон­ній вплив на суддів. Засобом правосуддя є принцип здійснення правосуддя в точній відповідності із законами. Особливості дії принципу законності в господарському судочинстві полягають, пе­редусім, у зобов'язаннях:

- розглядати всі спори, неухильно дотримуючись господар­сько-процесуальних норм;

- вирішувати господарські спори та інші віднесені до компе­тенції господарських судів питання в чіткій відповідності до закону та інших нормативних актів, які регулюють спірні відносини. Причому господарський суд має право визнати недійсним повністю або у відповідній частині договір, який суперечить законодавству, а також відмовити в задоволенні вимог сторін, якщо вони ґрунтуються на акті органів дер­жавного управління, який не відповідає чинному законо­давству.

Реалізація принципу законності в господарському судочинстві забезпечується процесуальними гарантіями. До них належать, на­самперед, гарантії, що складають зміст інших принципів, наприк­лад: незалежність суддів господарського суду та підпорядкованість їх лише Конституції і закону, рівність перед законом і судом, зма­гальність процесу і рівноправність сторін, гласність розгляду в господарських судах, безпосередність і безперервність судового розгляду1.

Важливою гарантією забезпечення цього принципу є те, що рі­шення, постанови, ухвали господарського суду можуть бути пере­вірені в апеляційному та касаційному порядку за заявою сторони або за поданням прокурора, як це передбачено ГПК України. Керу­ючись принципом законності, господарські суди вивчають і узагаль­нюють господарську судову практику, вносять пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Вищий господарський суд України


 


1 Притика Д.М., Тітов М.І., Щербина B.C. та ін. Арбітражний процес. - Ч. II. -С. 35.

14


1 Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господар­ської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. - С. 268-269.

15


з метою забезпечення однакового вирішення спорів і суворого додер­жання законів дає керівні роз'яснення.

Гарантіями реалізації принципу законності є можливість відве­дення судді, участь прокурора у справі, участь у судовому процесі державних органів, органів місцевого самоврядування, а точніше -їх представників, можливість сторони мати свого представника, регламентація форми і змісту позовної заяви.

2. Процесуальна рівність усіх учасників судового процесу. Цей
принцип закріплений у п. 1 ч. З ст. 129 Конституції України, ст. 7
Закону України «Про судоустрій України», ст. 4-2 ГПК України,
де зазначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється
на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і
судом, та в розділі IV ГПК України (зокрема, ч. 1 ст. 22 встанов­
лює, що сторони користуються рівними процесуальними правами).
Останнє положення означає, що закон встановлює рівні можли­
вості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Реалізація
зазначеного принципу передбачає, що, по-перше, суд при вирішенні
господарських спорів застосовує норми матеріального права щодо
всіх учасників однаковою мірою безвідносно до того, між якими
сторонами розглядається спір; по-друге, правовий статус учасни­
ків господарського процесу визначається лише процесуальними
положеннями.

Обумовлений демократизмом процесуальної форми, принцип рівності учасників є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що виключає будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дозволяє сторонам вчиняти встановлені законодавством процесуальні дії, реалізову­вати надані їм законом права й виконувати покладені на них обо­в'язки.

3. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх
доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до
даного принципу сторонам у господарському процесі забезпечують­
ся широкі можливості у відстоюванні зайнятих ними в спорі пози­
цій. Сторони мають право наводити юридичні факти, які обґрунто­
вують їх вимоги й заперечення, а також надавати докази на підтвер­
дження цих фактів. Вони мають право знати аргументи, вимоги і
заперечення іншого учасника спору, знайомитися з матеріалами
справи, висловлювати з їх приводу свої аргументи, брати участь в
обговоренні зібраних у справі доказів, їх перевірці, заявляти у зв'яз­
ку з цим різні клопотання, ставити одне одному та іншим учасни­
кам процесу питання.


Цей принцип закріплений у п. 4 ч. Зет. 129 Конституції Укра­їни (змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх дока­зів і в доведенні перед судом їх переконливості) та в ст. 4-3 ГПК України. З метою забезпечення реалізації цього принципу ч. З ст. 4-3 ГПК України передбачено, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного за­стосування законодавства.

Зазначений принцип тісно пов'язаний з процесуальною рівніс­тю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Засади змагальності передбачають:

- залежність дій суду від вимог позивача й заперечень відповіда­ча, суд вирішує справу в обсязі вимог, заявлених сторонами;

- можливість вільного використання засобів доказування;

- право кожної сторони доводити факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення;

- можливість надання сторонами додаткових доказів на про­позицію господарського суду.

Принцип змагальності діє на всіх стадіях господарського процесу.

Однак, розглядаючи закріплення цього принципу як позитивне й прогресивне явище, слід зазначити непослідовність законодавця у вирішенні цього питання, яку можна пояснити недоліками зако­нодавчої техніки. У класичному розумінні принцип змагальності означає, що суд не повинен зі своєї ініціативи збирати докази на користь однієї чи іншої сторони в разі, коли доказів, наданих сто­ронами, недостатньо для вирішення спору, а має розглядати спра­ву за наявними доказами. Але ст. 38 ГПК України зобов'язує гос­подарський суд витребувати від підприємств та організацій незалеж­но від їх участі у справі документи й матеріали, необхідні для вирі­шення спору. Очевидно, що витребування подібних доказів є мож­ливим лише за клопотанням сторін у випадках, коли сторони з різ­них причин не спроможні подати ті чи інші докази.

Принцип змагальності забезпечує швидке надходження до гос­подарського суду необхідного фактичного матеріалу і всебічне, об'­єктивне його дослідження, створює надійні гарантії для захисту порушених прав та інтересів суб'єктів господарювання, підвищує виховне значення діяльності господарських судів1.

1 Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господар­ської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. - К.: «Видавничий дім «Іа Юре», 2003. - С. 279.


 



17


4. Принцип об'єктивнії істини. Цей принцип означає, що гос­подарський суд має приймати рішення у справі після того, як у судовому засіданні будуть встановлені дійсні взаємини сторін і фак­тичні обставини. Принцип об'єктивної істини нерозривно пов'я­заний із принципом законності, оскільки рішення господарсько­го суду законне лише тоді, коли у справі встановлена об'єктивна істина. Відповідно до цього принципу кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГГОС України). Спрямованою на запобі­гання можливій упередженості судді чи іншого недобросовісного ставлення до розгляду справи є норма щодо відводу судді, за якою суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судово­му процесі, або буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості (ч. 1 ст. 20 ГПК України). На реа­лізацію цього принципу спрямовані й інші правові інститути та норми ГПК України: перегляд рішень, ухвал, постанов за новови-явленими обставинами та перегляд їх в апеляційному і касацій­ному порядку; право господарського суду виходити за межі заяв­лених вимог тощо.

5. Принцип диспозитивності. Сутність принципу диспозитивності полягає в нерозривній єдності двох елементів - свободи вибо­ру варіанту захисту порушеного права і свободи розсуду сторони при обранні варіантів поведінки в процесі захисту права1. Цей прин­цип безпосередньо не закріплений у законодавстві, хоча його дія в господарському судочинстві не викликає сумнівів і заперечень. За­значений принцип певним чином отримав свій розвиток у господар­ському процесуальному законодавстві, що закріплює право сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, вільно здійснювати в гос­подарському суді свої матеріальні і процесуальні права2.

Таким чином, сутність зазначеного принципу полягає у можли­вості учасників господарського процесу, і в першу чергу сторін, роз­поряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, активно впливати на процес із метою захисту своїх прав і інтересів. Так, позивач має право до прийняття рішення у справі змінити під­ставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмо­витися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач

' Плешанов А.Г. Диспозитивное начало в сфере гражданской юрисдикции: проблемы теории и практики. - М.: Изд-во «НОРМА», 2002. - С. 37.

2 Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господар­ської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. - С. 272.


має право визнати позов повністю або частково чи не визнати його взагалі. Особливістю дії цього принципу в господарському процесі є його певна обмеженість, зумовлена тим, що господарські спори, які вирішуються господарським судом, частково зачіпають не лише приватно-правові, а й публічно-правові інтереси. Тому господар­ський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позо­вних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права й охоронювані за­коном інтереси (ч. 6 ст. 22 ГПК України).

6. Принцип солідарності господарських інтересів сторін. Гос­подарським процесуальним кодексом України передбачено, що окремі категорії спорів, які визначені ч. 1, 2 ст. 5 цього Кодексу, можуть бути передані на розгляд господарського суду за умови до­держання сторонами встановленого для даної категорії спорів по­рядку їх досудового врегулювання.

7. Принципобов'язковості виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду. Цей принцип сформульовано в ст. 11 Закону України «Про судоустрій України». Судове рішення, яким закін­чується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконан­ня всіма органами державної влади, органами місцевого самовря­дування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян, іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій тери­торії України. Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухва­ли, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, установленому ГПК України та іншими законодавчими актами. Гарантією забезпечення реалізації цього принципу є встановлення відповідальності за ухилення від виконання рішення, ухвали, по­станови особами, яким пред'явлено для виконання.

8. Принцип оперативності. Цей принцип характеризує діяль­
ність господарського суду як судового органу, спроможного в ко­
роткі, визначені Господарським процесуальним кодексом України
строки відновити порушені контрагентами права суб'єктів госпо­
дарювання. Сутність цього принципу полягає в тому, щоб при ви­
рішенні справи в господарському суді найбільш повно, доцільно та
своєчасно використовувати всі встановлені законом засоби для пра­
вильного й швидкого вирішення спору та усунення недоліків у гос­
подарській діяльності, які виявлені при розгляді справи. Значення
цього принципу полягає в тому, що в поєднанні та взаємодії з інши­
ми принципами він забезпечує правильне й своєчасне вирішення


 


/*


19


господарським судом своїх завдань у короткі строки при мінімально­му витрачанні коштів як господарського суду, так і учасників спору.

9. Принцип безперервності судового розгляду. Судове засідан­ня з кожної справи має відбуватися безперервно, до закінчення роз­гляду початої справи або до відкладення її розгляду суд не повинен розглядати інші справи. Якщо в ході судового розгляду виникає необхідність відкласти або призупинити розгляд справи, має бути розпочате нове засідання.

Безперервність у розгляді однієї судової справи має певне зна­чення для формування внутрішнього суддівського переконання, забезпечує врахування судом усіх обставин справи та цілісність вра­жень суду від матеріалів справи, зосереджує увагу суддів тільки на одній справі та її обставинах.

1.2. Організаційно-правові засади діяльності місцевих господарських судів

Побудова ефективної системи господарських судів залежить від вирішення фундаментальних питань:

- удосконалення системи господарських судів як елементу системи судової влади в цілому;

- удосконалення всієї системи судової влади, з одного боку, як системоутворюючого елементу для системи господарських судів, з іншого - як системного елементу державної влади1.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судоустрій України» державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на зако­нодавчу, виконавчу та судову. Органи судової влади здійснюють свої повноваження виключно на підставах, у межах та порядку, передбачених Конституцією України та законами. Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також кон­ституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституцій­ним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Система господарських судів, які здійснюють судову владу шля­хом вирішення господарських та інших справ, віднесених до їх ведення, ґрунтується на загальних принципах і положеннях судо­устрою та судочинства.


Відповідно до Конституції України в системі судів загальної, юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізованими судами є господарські, ад­міністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

Основними завданнями господарського суду, що визначають зміст його діяльності є:

- захист прав і законних інтересів учасників господарських правовідносин;

- сприяння зміцненню законності у сфері господарських від­носин;

- унесення пропозицій, спрямованих на удосконалення пра­вового регулювання господарської діяльності.

Господарські суди мають розглядати весь комплекс питань пра­вового регулювання економічних відносин, що виникають між суб'єктами господарського права. Ураховуючи комплексний ха­рактер таких відносини предметом судового захисту мають бути суб'єктивні права і законні інтереси суб'єктів господарської діяль­ності (суб'єктивна ознака обсягу судового захисту), предметом судової діяльності мають бути економічні спори (об'єктивна озна­ка обсягу судового захисту). Отже, основним у діяльності місце­вих господарських судів є розв'язання господарського (економіч­ного) спору1.

Господарські суди становлять єдину систему спеціалізованих судів, яка складається з місцевих господарських судів, апеляцій­них господарських судів та Вищого господарського суду України.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автоном­ної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Місце­вий господарський суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені Господарським процесуальним кодексом України до його підсудності, а саме: справи, що виникають з господарських право­відносин та інші справи, віднесені процесуальним законом до їх під­судності.

Місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції всі справи, підвідомчі господарським судам. Основним у діяльності мі­сцевих господарських судів є розв'язання господарського (еконо­мічного) спору, вирішення справи по суті. У чинному господар­ському процесуальному законодавстві відсутнє визначення економічного спору. Тому, на думку Д.М. Притики, потрібно вести


 


1 Притика Д.М. Організаційно-правові засади становлення і діяльності гос­подарських судів України: Автореф. дис... д-ра юрид. наук / X., 2003. - С. 20.

20


1 Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господар­ської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. - С. 244.

21


мову про господарські спори, які можна визначити як спори, що виникають між суб'єктами господарювання в процесі і у зв'язку із здійсненням ними їх статутних прав та обов'язків1.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підві­домчі:

1)справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розі­рванні і виконанні господарських договорів та з інших під­став, а також у спорах про визнання недійсними актів з під­став, зазначених у законодавстві, крім:

- спорів, що виникають при погодженні стандартів та тех­нічних умов; >

- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

 

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету Укра­їни, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчи­ми актами до їх компетенції.

Місцевий господарський суд складається із суддів місцевого господарського суду, голови та заступника голови суду. У місце­вому господарському суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Голова місцевого господарського суду:

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю господар­ського суду;

2) визначає обсяг обов'язків заступника (заступників) голови суду;

3) на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

4) приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, при­своює їм ранги державного службовця у встановленому за­коном порядку, застосовує щодо них заохочення та накла­дає дисциплінарні стягнення;

1 Притика Д.М. Правові засади організації і діяльності органів господар­ської юрисдикції та шляхи їх удосконалення. - С. 244.


 

5) організовує ведення судової статистики;

6) організовує роботу щодо підвищення кваліфікації праців­ників апарату суду;

7) представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

8)здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова місцевого господарського суду з питань, що належать до його повноважень, видає накази та розпорядження.

Правовий статус судді господарського суду закріплено Консти­туцією України, Законами України «Про статус суддів», «Про су­доустрій України», «Про державний захист працівників суду і пра­воохоронних органів», Господарським процесуальним кодексом України та іншими законодавчими актами. Суддею господарсько­го суду є посадова особа, наділена повноваженнями здійснювати правосуддя щодо господарських відносин.

Судді, відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус суддів» є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя неза­лежно від законодавчої та виконавчої влади та посадовими особа­ми судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обо­в'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. Судді мають необхідні для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України.

На посаду судді місцевого господарського суду може бути реко­мендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший за двадцять п'ять років, який має вищу юридичну освіту й стаж роботи в галузі права не менше ніж три роки, а також проживає в Україні не менш ніж десять років і володіє українською мовою. Суддя місцевого господарського суду здійснює:

- правосуддя в порядку, встановленому господарським про­цесуальним законодавством;

- процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечен­ня розгляду справи;

- контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його голову­ванням;

- інші передбачені законодавством повноваження.

Суддя обіймає посаду безстроково, крім суддів, які признача­ються на цю посаду вперше. Уперше призначений суддя в урочис­тій обстановці приймає присягу, зміст якої визначено ч. 2 ст. 10 Закону України «Про статус суддів». Присяга судді складається


 


22


23


\


перед Президентом України. Судді не можуть належати до полі­тичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім нау­кової, викладацької і творчої.

Суддя господарського суду зобов'язаний:

- при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та за­конів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єк­тивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

- додержуватися вимог, передбачених ст. 5 Закону України «Про статус суддів», службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

- не розголошувати відомості, що становлять державну, вій­ськову, службову, комерційну та банківську таємницю, та­ємницю нарадчої кімнати та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, не­упередженості та незалежності.

Необхідною умовою для зайняття посади судді є складання ква­ліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які ма­ють відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не пе­ревищує 11 років.

Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалеж­ними, підкоряються тільки закону і нікому не підзвітні. Незалеж­ність суддів забезпечується:

- встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх повноважень та звільнення з посади;

- передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;

- таємницею прийняття судового рішення й забороною її роз­голошення;

- забороною під загрозою відповідальності втручання у здійс­нення правосуддя;

- відповідальністю за неповагу до судді;

- правом судді на відставку;

- недоторканністю суддів;

- створенням необхідних організаційно-технічних та інфор­маційних умов для діяльності судів, матеріальним і соціаль­ним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;


особливим порядком фінансування судів;

- системою органів судового самоврядування.

Суддя господарського суду звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

- закінчення строку, на який його призначено;

- досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

- неможливості виконувати свої повноваження за станом здо­ров'я;

- порушення суддею вимог щодо несумісності;

- порушення суддею присяги;

- набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

- припинення його громадянства;

- визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

- подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

- його смерті.

Про наявність підстав для припинення повноважень судді гос- ■ подарського суду та про висунення кандидатур для обрання суддею голова суду, в якому працює суддя, або голова вищого суду пові­домляє орган, який призначив або обрав суддю, у строк не більше одного місяця з дня виникнення підстав, передбачених Законом. До повідомлення додаються документи, які свідчать про наявність підстав для припинення повноважень судді.

Вплив на суддю в будь-якій формі з метою перешкодити всебіч­ному, повному і об'єктивному розгляду конкретної справи тягне за собою відповідальність за законодавством України.

Організаційно-правові засади діяльності апеляційних господарських судів

Мережа апеляційних господарських судів утворена за апеляційними округами відповідно до указу Президента України від 11.07.2001 р. N° 511/2001 і включає: Дніпропетровський апеляційний госпо­дарський суд (Дніпропетровська, Кіровоградська області); Донець­кий апеляційний господарський суд (Донецька область); Жито­мирський апеляційний господарський суд (Вінницька, Житомир­ська, Хмельницька області); Запорізький апеляційний господар­ський суд (Запорізька, Херсонська області); Київський апеляційний господарський суд (Чернігівська область та місто Київ); Київський міжобласний господарський апеляційний суд (Київська, Полтав­ська, Черкаська області); Луганський апеляційний господарський


 


24


25


суд (Луганська область); Львівський апеляційний господарський суд (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області); Одеський апе­ляційний господарський суд (Миколаївська, Одеська області); Се­вастопольський апеляційний господарський суд (Автономна Рес­публіка Крим, місто Севастополь); Харківський апеляційний гос­подарський суд (Сумська, Харківська області). Апеляційні господарські суди:

1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

2) ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагаль­нюють судову практику;

3) надають методичну допомогу в застосуванні законодавства місцевим судам;

4) здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

До президії апеляційного господарського суду входять голова суду, його заступники, а також судді, кількісний склад яких ви­значається рішенням загальних зборів суддів цього суду. Судді оби­раються до складу президії загальними зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування.

Президія апеляційного суду:

1) розглядає питання організації діяльності апеляційного гос­подарського суду, судових палат та апарату суду;

2) за поданням голови апеляційного господарського суду за­тверджує персональний склад судових палат, визначає кіль­кість заступників голів судових палат;

3) заслуховує інформацію голів судових палат щодо діяльності судових палат;

4) розглядає матеріали узагальнення судової практики та ана­лізу судової статистики, приймає відповідні рекомендації;

5) розглядає питання організаційного забезпечення діяльності апеляційного господарського суду та виробляє пропозиції щодо його поліпшення;

6) розглядає питання роботи з кадрами суддів і працівників апарату суду та підвищення їх кваліфікації;

7) заслуховує інформацію голів місцевих господарських судів щодо організації діяльності цих судів;

8) надає методичну допомогу місцевим господарським судам з метою забезпечення правильного застосування ними зако­нодавства;

9) забезпечує виконання рішень зборів суддів відповідного суду;
10)здійснює інші передбачені законом повноваження.

■j
26 І


Засідання президії апеляційного господарського суду проводять­ся не рідше ніж один раз на місяць. Засідання президії є повноваж­ним, якщо на засіданні присутні не менше від двох третин її складу. Постанови президії апеляційного господарського суду приймають­ся відкритим або таємним голосуванням більшістю голосів її чле­нів, які брали участь у засіданні, і підписуються головою суду чи його заступником, який головував на засіданні.

Голова апеляційного господарського суду:

1) здійснює організаційне керівництво діяльністю апеляцій­ного господарського суду;

2) розподіляє обов'язки між заступниками голови суду;

3) на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи при­пинення повноважень судді видає відповідний наказ; утво­рює судові палати та вносить на затвердження президії апе­ляційного господарського суду їх персональний склад;

4) організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд пи­тання і головує на засіданнях президії;

5) організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;

6) приймає на роботу та звільняє працівників апарату апеляцій­ного господарського суду, присвоює їм ранги державного служ­бовця в порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

7) організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату апеляційного господарського суду;

8) подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансу­вання витрат на утримання суду та організаційного забез­печення його діяльності;

9) представляє апеляційний господарський суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого са­моврядування, громадянами та організаціями;

10)вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи го­лові Вищого господарського суду України щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих господарських судів та їх заступників;

11)здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова апеляційного господарського суду з питань, що нале­жать до його повноважень, видає накази і розпорядження.

Голова апеляційного господарського суду має першого заступни­ка та заступників голови суду - голів судових палат. Голова апеля­ційного господарського суду призначається на посаду і звільняється

27


з посади в порядку, встановленому ст. 20 Закону України «Про судоустрій України» і може бути призначений на цю посаду повто­рно. У разі відсутності голови апеляційного господарського суду його обов'язки виконує перший заступник голови, а за його відсут­ності - старший за віком заступник голови апеляційного господар­ського суду - голова судової палати.

Суддею апеляційного господарського суду може бути громадя­нин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юри­дичну освіту, стаж роботи в галузі права не менш ніж п'ять років, у тому числі не менш ніж три роки на посаді судді. Суддя апеляційно­го господарського суду здійснює:

1) правосуддя в порядку, встановленому господарським про­цесуальним законодавством;

2) процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечен­ня розгляду справи;

3) контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання постановлених за його участі судових рішень;

4) інші передбачені законодавством повноваження.

Date: 2015-07-23; view: 579; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию