Український народ -- корінне населення України

Територія нинішньої України була заселена ще у прадавні часи. Про це свідчать численні пам’ятки, що залишилися нам у спадок. Частково вони були в науковому обігу, частково чекали свого часу. Із проголошенням державної незалежності України активізувався інтерес до історичних коренів свого народу, його набутків, ролі й місця в загальноісторичному процесі.

Тривалий час в історичній науці спостерігалося протиборство двох

теорій походження українського народу — міграційної та автохтонної.

Вони мали як своїх прихильників, так і опонентів. Численні розвідки

О. Шахматова, О. Преснякова, В. Хвойки, В. Грекова, П. Третья-

кова, Б. Рибакова, В. Петрова дають підстави вважати автохтонну те-

орію максимально наближеною до істини.

Про те, що народ на цій території жив і займався матеріальним ви-

робництвом, свідчать численні писемні, лінгвістичні, археологічні, куль-

турні пам’ятки, а також прямо та опосередковано історичні хроніки ста-

родавніх авторів — Йордана, Прокопія Кесарійського, Менандра

Протиктора, Феофілакта Сімоката, Маврикія Стратега, Нестора.

Отже, на підставі аналізу пам’яток, джерел, історичних хронік та наукових розвідок можна визначити спільні ознаки на користь автохтонного походження українців. Назвемо головні з них:

- спільний фізично-етнічний тип;

- мовний фактор, грунтовно досліджений і вивчений мовознавця-

ми, особливо топоніми і гідроніми;

- археологічні пам’ятки, які мають спільні риси, характерні лише

для однієї території;

- основні види господарської діяльності — землеробство і скотар-

ство, що спостерігаються по всій історичній вертикалі;

- мистецькі твори, зокрема кераміка, що мають характерні ознаки

тільки певного географічного ареалу;

- світоглядно-обрядова система, що сформувалась і функціонувала

протягом тривалого часу у праслов’янських і слов’янських на-

родів.

Усе наведене дає можливість стверджувати, що на території Украї-

ни спостерігалися монолітна єдність культурних процесів, велика щіль-

ність населення, територіальне поширення культури. Сформувалася, збереглась і, попри всі негаразди, дійшла до нашого часу мова. Її не

знищили мігранти, як це трапилося в Європі у першій половині І тисячо-

ліття н. е., коли Рим в ім’я панування зіпсованої латині винищив тубільні

мови саллів, іберів, норіків, фракійців та ін.

Зміни і трансформації, які вносила кожна епоха зі своїми законо-

мірностями розвитку історичних процесів, справляли вплив і на україн-

ський народ. Але він зберіг свої особливості, мав своєрідні тенденції

розвитку, що й прослідковується від найдавніших часів до сьогодення.

Це дає підстави стверджувати: український народ — корінне населен-

ня України.