Антітромбоцитарні препарати

Найширше використовуваною в клінічній практиці антіагрегантом є ацетилсаліцилова кислота. Її вживання чітко знижує ризик смерті і розвитку повторного ІМ. Мінімальна доза ацетилсаліцилової кислоти, що забезпечує зменшення ризику розвитку смерті складає 75 мг/сут.

У випадках непереносимості ацетилсаліцилової кислоти рекомендується використовувати препарат із групи тієнопирідинів - клопидогрель 300 мг. одноразово, потім по 75 мг/сут.

Дуже перспективною вважається концепція комбінованої антіагрегаційної терапії (аспірин -75 мг/доба і клопідогрель - 75 мг/доба), тобто одночасної блокуючої дії на різні шляхи активації тромбоцитів.

Не так давно проведено декілька пілотних досліджень, результати яких показали кращу виживаність серед інфарктом міокарду, що отримували протягом перших 24-96 годин аторвастатін в початковій дозі 80 міліграм.

Лікування інфаркту міокарду без зубця Q.

В даний час немає доказів ефективності тромболітичної терапії. Рекомендується призначення аспірину у поєднанні з внутрішньовенною інфузією гепарину. Для зменьшення ішемії міокарду пропонують призначати бета-блокатори, при їх недостатній ефективності - нітрати.

Загальні заходи.

Більшість хворих ГІМ повинна залишатися в блоці інтенсивної терапії і реанімації впродовж перших 12-48 годин, оскільки за цей час стає зрозумілим, чи розвинуться ускладнення інфаркту міокарду. У неускладнених випадках пацієнт може вставати з ліжка вже до кінця першої доби і йому дозволяється самостійне харчування і обслуговування. Через 2-3 доби пацієнтам дозволяється ходити по рівній поверхні до 200 м. а впродовж наступних декількох днів - підніматися по сходах.

Хворі, в яких ІМ ускладнився серцевою недостатністю або серйозними порушеннями ритму змушені залишатися в ліжку значно більш тривалий час, а їх подальша фізична активність розширюється поступово.

У гострий період ГІМ хворим рекомендують легкозасвоювану дієту з обмеженням калорійності (1500-1800 ккал/доб) і вмісту натрію (2-3 г). Після 2-3 дня хвороби обмежувати споживання солі хворим, що не має ознак серцевої недостатності, немає необхідності.

До заходів загального характеру відносяться також підтримка нормальної функції кишечника і запобігання запоров.

На момент виписки їх стаціонару хворим повинен досягти такого рівня фізичної активності, щоб він міг самостійно себе обслужити, підніматися по сходах на 1 поверх, здійснювати прогулянки до 2 км. в два прийоми протягом дня без негативних реакцій.