Відносні протипоказання до проведення ТЛТ

• Рефрактерная артеріальна гіпертензія (систолічний АТ більше 180 мм рт. ст.).

• Ішемічний інсульт в анамнезі (давність більше трьох місяців).

• Травматічная або тривала (більше 10 хвилин) серцево-легенева реанімація.

• Велика хірургічна операція (до трьох тижнів).

• Пункція судини, яку не можна притиснути.

• Пептична виразка у стадії загострення.

• Терапія антикоагулянтами.

В даний час застосовують такі тромболитичні засоби: стрептокіиназу (СК), урокіназу, комплекс плазміногена з СК (АПСАК) і тканинним активатором плазміногена, (ТАП).

Стрептокіназа (стрептаза, целіаза, авелізин) - непрямий активатор плазміногена, отриманий з культури бета-гемолітичного стрептокока групи С. Стрептокіназу вводять в/в протягом години в сумарній дозі 1,5 млн.ЕД.

Алтепаза - рекомбінантний тканинний актива­тор плазміногену. Початкова до­за складає 15 мг (в/в протягом 2 мін),- потім впродовж 30 хв. вводять 0,75 мг/кг (але не більше 50 мг.), після чого дозу зменшують до 0,5 мг/кг (але не вище 35 мг.) і продовжують інфузію ще 60 хв.

Високоактивні також анізольований активатор комплексу стрептокінази і плазміногена, урокіназа і проурокіназа. До теперішнього часу порівняльні дослідження не виявили відмінностей в зниженні летальності під дією різних тром­болітичних засобів.

Частота відновлення прохідності при рано початому лікуванні стрептокіназою складає 60%, а при лікуванні алтеплазою - 80%. Одна­ко через 24 години - внаслідок як рецидивів оклюзії, так і спон­таного лізису тромбів - ефект цих засобів на прохідність сосудів стає практично однаковим.

Ускладнення. Найбільшу небезпеку при проведенні тромболітичної терапії представляє кровотеча.

Ефективність тромболітичної терапії залежить, в першу чергу, від часу початку лікування і максимальна в ранні терміни захворювання.

2. Внутрішньосудинні і хірургічні методи.

Внутрішньосудинний метод заснований на механічному відновленні просвіту судини за допомогою балона, що роздувається (черезшкірна черезпросвітня коронарна ангіопластика). Залежно від ситуації, в яких він застосовується при гострому інфаркті міокарду, виділяють декілька видів втручання.

Пряма ангіопластика проводиться як первинне втручання, без попередньої або супутньої тромболітичної терапії. Пряма ангіопластика особливо показана за наявності кардіогенного шоку, при високому очікуваному успіху від реканалізації інфаркт - зв’язаної артерії і за наявності протипоказань до тромболітичної терапії.

Ангіопластика після успішного проведення тромболітичної терапії (прохідності інфаркт - зв’язаної артерії, що привела до відновлення кровотоку) у всіх хворих не рекомендується. В даний час перевага інвазивному лікуванню віддається лише при відновленні ішемії міокарду (у спокої або при фізичному навантаженні), а також при нестабільності гемодинаміки, що зберігається, – “відстрочений і вибірково