Дослiд 13.1. Отримання бензойноетилового ефiру

У пробiрку вмiщують декiлька кристалiв бензойної кислоти, додають 4 краплi етилового спирту i 2 краплi сульфатної кислоти. Сумiш у пробiрцi струшують i обережно пiдiгрiвають до кипiння. Виливають отриману безбарвну рiдину у пробiрку з холодною водою. З'являється характерний запах бензойноетилового ефiру (етилбензоату). Частина бензойної кислоти, яка не вступила в реакцiю, випадає в осад.

Хiмiзм процесу:

C₆H₅COOH + C₂H₅OH ® C₆H₅-COOC₂H₅ + H₂O

бензойна етанол етиловий ефір

кислота бензойної кислоти

Дослід 13.2. Порівняти розчинність рослинних олив у різних розчинниках

Екстрагування жиру на папері

Беруть 4 квадратики фільтрувального паперу (3,5´3,5 см), центр кожного змащують соняшниковою олією так, щоб утворилася пляма діаметром приблизно 6 мм (рис. 13.1).

Рис. 13.1. Екстрагування жиру: 1 - розчинник у капілярі; 2 - клаптик фільтрувального паперу з масною плямою в центрі	Рис. 13.2. Екстрагування соняшникової олії різними розчинниками: а - ефір (бензол, бензин); б - етиловий спирт

До центру плями на одному з квадратиків паперу доторкуються скляним капіляром, заповненим етиловим ефіром. Капіляр тримають перпендикулярно до паперу (рис. 13.1). Додають із капіляра ефір до тих пір, доки не утвориться пляма діаметром 18-20 мм.

Після випаровування розчинника в центрі залишається коло чистого знежиреного паперу, а олія ─ на периферії плями концентричним кільцем (рис.13.2). Із бензолом та бензином отримаємо такі самі результати. Це пояснюється тим, що ефір, бензол та бензин дуже гарно розчиняють соняшникову олію та можуть видаляти (екстрагувати) її з паперу.

На четвертому папірці роблять дослід екстракції олії етиловим спиртом. Після випаровування спирту пляма від олії залишається майже без зміни (рис.13.2.,б)

Дослід 13.3. Емульгування жирів

У п’ять пробірок наливають по 1 краплі соняшникової олії та додають по 5 крапель: води - у першу пробірку, розчин їдкого натру - у другу, карбонату натрію - у третю, розчин мила - у четверту та розчин білка - у п’яту. Сильно збовтують вміст кожної пробірки та спостерігають утворення емульсії.

Якщо жири добре збовтати з водою, то вони утворять емульсію, тобто мутну рідину, в якій дрібні краплі жиру зважені у воді. Але емульсія олії у воді дуже не стійка та швидко руйнується, оскільки краплі олії починають злипатися у більші, які потім утворюють шар жиру на поверхні води. Пробірки з отриманими емульсіями ставлять у штатив на декілька хвилин. Звертають увагу, в якій пробірці відбулося розшарування та які речовини дають стійки емульсії.