Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття про живопис





Живопис – один з основних видів обр.мистецтва, який художньо передає навколишню дійсність на площині за допомогою фарб. Засоби живопису: Олійний, темперний, акварельний, гуашевий.

Олійний – на полотні і картоні, які покривають спеціальним грунтом щоб фарба добре зберігалась.Акварель – живопис прозорими фарбами, які розводять водою. Гуаш – живопис непрозорими покривними фарбами Види: монументальний, станковий, декоративний, декораційний і мінюатуру. Монументальний пов'язаний з архітектурою.Станковий живописні картини, які кріпляться під час роботи на спеціальному станку-мольберті. Декоративний – прикрашання приміщень

БІЛЕТ 221.методика роботи над словом Важливе значення у навчанні рідної мови та розвитку мовлення має словникова робота, яка сприяє розвитку свідомого читання і засвоєння мови і граматичних категорій. В основі словникової роботи лежить лексикологія – лінгвістична основа словникової роботи.

Основні напрями роботи зі словом: збагачення словника учнів, уточнення і розширення словника учнів, активізація учнівського словника, постійна боротьба за чистоту мовлення. Джерела збагачення учнівського словника: сім'я, навколишнє середовище, спостереження за явищами природи, навколишнім світом, уроки позакласного читання, екскурсії, зустрічі, ЗМІ.

Прийоми пояснення слів: показ предмету, малюнку, картинки + відповідь, пояснення

введення нового слова в текст, підбір синонімів до слова, тлумачення лексичного значення слова за допомогою перефразування(користування тлумачним словником),розчленування слів на частини (обабіч – по обидва боки дороги), правильна орфоепічна вимова слова(олівець-олово), пояснення походження слова(гвинтокрил – вертоліт - гелікоптер), аналіз будови слова і розкриття смислового значення кореня, добір спільнокореневих слів, дидактична гра(анаграма, ребуси,гра в слова), прийом добору загального родового поняття до видових і навпаки, прямий переклад на рідну мову.2 Спеціальні методи вивчення природознавства. Методика проведення досліду Метод (грецьк. metodos) у широкому значенні слова — "шлях до чого-небудь", спосіб соціальної діяльності в будь-якій її формі, а не лише в пізнавальній. Проте не варто зводити весь арсенал методів до раціонального, оскільки існують й інші засоби та прийоми пізнання.Ме́тоди науко́вого дослі́дження – методи встановлення параметрів, структури, інших характеристик досліджуваних об’єктів.Загальнонаукові методи дослідження – емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, систематизація, класифікація і т. д.). Спеціальні методи дослідження грунтуються на вивченні конкретних фізичних та хімічних властивостей речовини та явищ.Дослід- це спосіб вивчення об’єктів та процесів в природі в спеціально створених штучних умовах і виявлення з комплексу різноманітних внутрішніх дій на об’єкт чи процес лише одного, зарання визначеного фактора.

Проводиться під керівництвом вчителя, який підбирає необхідне обладнання, зарання готує та проводить дослід, визначає форму роботи(по групам, індивід.)

На дошці пише тему, мету досліду, план проведення та оформлення результатів

Важливо ознайомити учнів з правилами проведення досліду, з приладами, об’єктами та технікою безпеки;

Після проводження досліду учні повинні зробити висновки. На основі отриманих результатів проводиться бесіда.

Кожен навчальний дослід дозволяє встановити причинно-наслідкові зв’язки між об’єктами і явищами. Навчальний дослід являється основою пізнавальних процесів і критерієм істинності отриманих результатів. Застосування в навчальному процесі дослідів сприяє формуванню в учнів наукових знань і необхідних загально учбових практичних умінь.

 

 

3 Про історію виникнення бісеру сьогодні можна сперечатися. За легендою вперше зуміли добути бісер фінікійці. Приблизно шість тисячоліть тому, фінікійські купці везли по Середземному морю природний мінерал – селітру, що добули в долині Нілу, в Африці. Подорожуючи, вони висадилися на піщаний берег Сирії. Взявшись готувати собі їжу, не змогли знайти великих каменів, щоб обкласти багаття та поставити на них посуд. Вирішили використати для цього великі шматки селітри. Вранці, розгрібаючи попіл, купці виявили чудовий злиток, який був твердий мов камінь, горів вогнем на сонці, був чистим і прозорим як вода. Багаття зуміло розтопити селітру, поєднати її з річковим піском. Так утворилось найперше скло, давши початок скловиробництву.

Існує також версія що батьківщиною скла був Давній Єгипет. Археологічні розкопки свідчать про те що оздобленням речей та виготовленням бісерних прикрас тут займалися ще в ІV ст. до н.е. Саме з Єгиптом пов’язані перші згадки про бісер. Назва його походить від арабського слова «бусра, бусер – штучні перли». В давньому Єгипті жінки і чоловіки носили намисто з бісеру.
Найпоширенішим видом скляних виробів було намисто. Завдяки вдосконаленню технології виготовлення, його можна було робити все дрібнішим. Так виник бісер. Спочатку його виготовляли з непрозорого скла переважно чорно-синього або зеленого кольору різними способами. Розплавлену скляну масу витягували у тонку нитку та накручували на мідний стержень, товщина якого відповідала отвору намистинок. Після цього стержень вилучали, а намистинку повторно нагрівали, обробляючи вручну. Технологія скловиробництва постійно вдосконалювалася. Так у ІІст. до н.е з’явилося напівпрозоре скло, а в І ст. до н.е почали варити прозоре скло різних кольорів.Із Давнього Єгипту й Сирії виробництво скла поширилося в Римську імперію, оскільки Єгипет був завойований римлянами. Саме в римській імперії було винайдено спосіб видування скляних виробів за допомогою трубки. З краплі розплавленої скляної маси майстер за допомогою трубочки (тростяної чи залізної) видував трубочки малого діаметра. Видуті трубочки розрізали спеціальними ножицями на дрібні частинки і піддавали обробці. Спочатку шліфували в барабані сумішшю товченого вугілля з вапном. Після заповнення отворів бісер висушували, змішували з невеликою кількістю піску і нагрівали до

Заняття бісером це захопливий вид мистецтва. Особливо люблять займатися ним діти. Бісерне рукоділля можна вивчати на уроках трудового навчання, як варіативний модуль, або на заняттях гуртка. Учні з задоволенням знайомляться з даним видом рукоділля. Як їх можуть не привабити чарівні різнокольорові, блискучі краплинки-бісеринки! До роботи беруться з неабияким бажанням.Під час виконання робіт в учнів розвивається дрібна моторика рук, образне мислення, творча уява, художні та естетичні смаки. Діти вчаться працювати та планувати свою діяльність самостійно, вчаться працювати на кінцевий результат. Бісер – як шлях до прикрашення побуту
Мистецтво виготовлення прикрас із бісеру, як і вишивка та інше жіноче рукоділля, прийшло до нас із глибини історії. З покоління у «покоління передавалась техніка виготовлення оздоб, узорів та народних орнаментів. Завдяки своїй різноманітності, барвистості, самобутнім народним мотивам, витонченості селянські бісерні прикраси здобули визнання не тільки на батьківщині, а й за її межами. Вироби сільських майстринь, створені понад 100 років тому, і сьогодні чарують своєю красою, вражають оригінальністю форм та кольорових поєднань: чудово пасують до сучасного одягу.
Батьківщина бісеру — Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перлини, які арабською мовою називались «бусра», звідки й пішла його назва. Там він був прикрасою і предметом торгівлі.
На території нашої держави бісер був відомий ще за часів Київської Русі, про що свідчать археологічні дані та письмові джерела. Наші предки знали скляне намисто й бісер не тільки завдяки торговим зв'язкам з країнами Близького сходу га Візантією. Численні вироби й прикраси із скла, знайдені у VIII—XII ст., свідчать про широкий розвиток склоробної справи.
Прикрасами з бісеру в Україні оздоблювали головні убори, вплітали в коси, носили їх на грудях, шиї, руках. Носили прикраси по-різному: в одних селах тільки жінки, в інших — і молодиці, і дівчата; ними прикрашали чоловічі капелюхи, дівочі весільні головні убори.
Найпоширеніші були шийні та нагрудні жіночі прикраси у вигляді вузеньких смужок, плескатих ланцюжків та заокруглених ажурних комірців.
Найбільш поширена назва виробу з бісеру «ґердан» — плетений шнурок чи тасьма, а також прикраса у вигляді плескатого ланцюжка або ажурного комірця з різнокольорового бісеру, яким жінки прикрашали шию або голову, а чоловіки — капелюхи.
Отже, ґердан — нагрудна прикраса у вигляді петлі з суцільної або ажурної смужки різної ширини, яка одягається через голову на шию; з'єднані спере

Техніка виконання, вироби з бісеру
Способи, технологія плетіння виробів із бісеру надзвичайно різноманітні, і це створює найширші можливості для творчості, пошуку, цікавих знахідок.
Всі вони не складні, не потребують особливих пристроїв, вимагають тільки точного розрахунку пацьрок та переплетень ниток.
На Україні здебільшого бісером і стеклярусом вишивають на Буковіні, Прикарпатті й Закарпатті. Тут ним оздоблюють жіночі й чоловічі сорочки, пояси, кептарі,спідниці, головні убори.
Техніка вишивання бісером не дуже складна. Виконують цю вишивку вручну, досить часто в поєднанні з оздоблювальними швами – гладдю, хрестом, шнуром і вузенькою тасьмою – по сукну, шерсті, оксамиту й шовку, полотну, льону з лавсаном. Нитки для вишивання мають бути міцні, навощениі, щоб бісер не перетирав їх, і відповідати за кольором основній тканині.
Для вишивання та нанизування згодиться бісер круглий і гранчастий, одно- і різноколірний, залежно від узору; стеклярус різної довжини, дрібне намисто, кольорові блискітки. Зберігати бісер і стеклярус краще в маленьких пляшечках, під час роботи можна класти його у маленькі блюдечка або розетки. Так зручніше нанизувати намистинки на голку. Вони повинні мати великі отвори щоб голка з ниткою могла пройти через них двічі. Вишиваючи, слід уважно стежити, щоб намистинки лягали рівно, одна за одною.
Вишивають бісером по канві, яку після закінчення роботи висмикують, або по узору, який наносять на тканину за допомогою прозорого паперу і намітки. Існує кілька способів вишивання намистом і бісером. Розглянем деякі з них.
Шиття упрокол. Кожна намистинка закріплюється на тканини окремо: впритул одна до одної або на деякій відстані. Шиють стібками швів “уперед” або “назад”, справа наліво або зліва направо.
Шиття по рахунку – вишивання за узором для хрестика по рахунку ниток тканини. Спочатку готують візерунок, добирають бісеринки одного розміру і пришивають їх до тканини стібками півхреста так, щоб намистинки лягали щільно, рівно і з нахилом в один бік.
Шиття уприкріп. На закріплену нитку за допомогою голки нанизують стільки бісеринок, скільки знадобиться для тієї чи іншої частини узору. Викладають її по контуру узору, а другою ниткою прикріплюють до тканини в проміжках між бісеринками. Закріплювати намистинки на тканині можна за допомогою вузлкового шва.
Треба пам’ятати, що прикрашати бісером, стеклярусом, штучними перлами можна тільки ті речі, які не потребують частого прання та хімічного чищення.
НАНИЗУВАННЯ БІЛЕТ 23 ивчення елементів лексики в початкових класах розпочинається з ознайомлення із словом і його значенням. У поясненні значення слова, як і в усякій навчальній діяльності, необхідно керу­ватися загальними дидактичними настановами, спрямова­ними на підвищення рівня самостійності і пізнавальної ак­тивності школярів,Завдання вчителя у проведенні словникової роботи по­лягає в тому, щоб школярі правильно сприйняли незна­йоме слово в тексті, зрозуміли це слово з усіма його від­тінками, засвоїли і закріпили у процесі виконання різних вправ і, нарешті, вжили його самостійно в потрібній ситуації.У сучасній методиці існує кілька способів і прийомів пояснення значення слів, їх використання залежить від віку і загального рівня розвитку дітей, характеру поясню­ваного слова.Слова з предметним значенням можна пояснити, ска­жімо, прийомом демонстрації макета чи малюнка, а слова з абстрактним значенням вимагають інших прийомів.Для пояснення семантики незрозумілих слів учителі найчастіше вдаються до таких способів:— демонстрація предмета чи малюнка;— використання контексту;— найпростіший словотворчий аналіз;— тлумачення слів (коротке пояснення, використання ловника тощо).Кожен спосіб може бути здійснений одним із кількох різних прийомів залежно від конкретного випадку.Пояснення значення слова шляхом демонстрації мож­на здійснити такими прийомами:а) показ натуральних предметів (дзиґа, бриль, канни, баклажан);б) показ чучел, макетів, муляжів (тетерук, стриж, шпак);в) показ малюнків, діапозитивів, слайдів (акула, окунь, ясен, явір, рись, козуля). Пояснення значення слова шляхом використання кон­тексту здійснюється за допомогою різних прийомів:а) самостійне пояснення значення слова учнями. Цим прийомом учитель користується тоді, коли прозорий кон­текст підказує учням значення слова. Так, слово чемно у
реченні Чемно вітаюся: «Доброго ранку!» учні пояснюють як «ввічливо», «з повагою»;б) конкретизація значення слова, поясненого учнями на основі контексту, не зовсім точно. Наприклад, у реченні Періщить дощ, як із відра діти пояснюють слово періщить
як іде, ллє. Насправді ж, говорить учитель, періщить — сильно б'є, січе;в) введення невідомого слова в контекст. Щоб пояснити значення слова ґудзик, учитель, зокрема, вводить його в ре­чення Пальто було застебнуте на всі ґудзики. Найпростіший словотворчий аналіз учні початкових класів здійснюють під керівництвом учителя, тому що на­вичками такого аналізу вони володіють недостатньо. Класовод запитує: «Від якого слова утворене пояснюване сло­во? Чому даний предмет назвали саме так?» Наприклад: очеретянка — пташка, яка живе в очереті, через це її так назвали. Аналогічно пояснюють діти і слова теплохід (той, що рухається за допомогою тепла), самоскид (автомобіль, який сам скидає вантаж), панелевоз (машина, яка возить панелі) та ін. Цей прийом пояснення досить ефективний. Він дає змогу не тільки пояснити значення незнайомого сло­ва, а й показати різницю в значеннях однокореневих, зов­ні схожих слів-паронімів.. Тлумачення слів — найпоширеніший у шкільній прак­тиці спосіб пояснення значення слів. Користуючись цим способом, учитель вдається до ряду прийомів:а) розчленування загального поняття на часткові (тка­нини — це сукно, сатин, ситець, шовк; цитрусовіце апельсини, лимони, мандарини);

б) підведення часткових понять під загальні (цемент, пі­сок, цегла — будівельні матеріали; муха, оса, ґедзь — комахи);в) розгорнутий опис — коньки; є) з'ясування значення незнайомих слів за допомогою довідкових матеріалів (тлумачний словник, вноски в чи­танках).Пояснення значення одного й того самого слова можна здійснити різними способами і прийомами. Так, значення слова панчохи пояснюється або за допомогою демонстрації предмета чи малюнка, або підведенням часткових понять під загальні (панчохи — це частина одягу), або внаслідок

2.методика краєзнавчого матеріалу Краєзнавчий принцип у вивченні природознавства.

· Кліматичні особливості (південь, клімат - помірно-континентальний). Область поділяється на 3 кліматичні зони (Півд., Півн., Центр.). Зима з нестійким покривом. Літо жарке.Корисні копалини – різнокольорові залежи граніту від білого до чорного (в півд. Районах), глина, пісок, вапняк, грунт – 80% чорнозем, але за останні десятиліття знижена родючість – виснаження землі.Флори – степовий регіон, природна рослинність – травянисті рослини. Усі ліси в Микол. обл. штучні. Найпоширеніші дерева – тополя, платан,каштан, акація, рідкісні – дуб, береза, липа. Тільки на нашій території можна знайти – ковилу волохату, ковилу півд. укр.1

· Тваринний світ – дрібні види ссавців – мишоподібні гризуни – миша польова,ховрахи, хомяки – шкідники, розповсюджені – заєць русак, лисиця степова, у заповідниках можна зустріти копитних - олені, козулі, зубри, свині. Поширені –андатра, куниця степова, нутрія. З півн. районів мігрують вовки.Комахи – коники стрибунці, денне павичеве око, махаон, мертва голова.Рептилії – багато ящірок, ескулатовий полоз.

3. орнамент Орнамент –це візерунок, побудований на ритмічному чергуванні і поєднанні різних елементів. §
Орнамент може бути розміщений у смузі, в квадраті, в крузі. §

Для української народної вишивки найбільш характерними є такі види орнаментів:
а) рослинний (складається із спрощеного зображення рослинних елементів – квітів, листя, дерев);
б) геометричний (поєднує геометричні елементи);
в) зооморфний (поєднує зображення птахів, тварин, тощо);
в) антропоморфний (зображення фігурлюдей)
Геометричні орнаменти притаманні всій слов'янській міфології. Вони дуже прості: кружальця, трикутники, ромби, кривульки, лінії, хрести (прості й подвійні). або "безконечника", який відомий ще з часів трипільської культури, тобто значно раніше, ніж славнозвісний грецький меандр. Зигзагоподібний меандровий орнамент зустрічається у вишивках західних районів Поділля. До цього виду орнаментальних мотивів належать "сосонки", "хвощ" та "перерви", що набули поширення в південних та західних районах Поділля. Відомий узор"ружи" (В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. використовуються такі мотиви, як "виноград", "хміль", "дубове листя", "барвінок" тощо. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу. Так, мотив "барвінку" є символом немеркнучого життя, узор "яблучне коло", поділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі - символом кохання. А оскільки ягоди калини червоні, той стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.
Міцний космотворчий український ланцюжок: крапелька крові – жінка – народження – Україна – Відродження.
Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили

Мак З давніх-давен на Україні святили мак і ним обсівали людей і худобу, бо вірили, - що мак м троянда,лідія хміль волошка незабудка фіалка Зірки, розкидані по рукаві і зібрані в геометричний орнамент, - це уявлення про структуру Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а порядкованим і гармонійним. І знову засіяним, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи.
Символи Води і Сонця
Вода і Сонце. Здавна вважалося що Сонце і Дві стихії, що утворили земне життя, а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії. З глибини минувщини дійшли в орнаментах українських вишивок ці символи - Земля і Сонце, що в поєднанні з Водою складають життєдайну трійцю. Це знаки тих сил, без яких неможливе саме життя. Ромбічні знаки на плічку - це символ плодоріддя Землі-матері, щедро засіяної, зігрітої Сонцем, щоб буяло життя наше.
Символ Берегині

Date: 2015-06-11; view: 679; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию