Гіперсалівація

Гіперсалівація— підвищене виділення слини. Збільшення секреції слинних залоз пов'язане з різними захворюваннями. Так, гіперсалівація спостерігається у хворих стоматитом, одонтогенними запальними захворюваннями, виразковою хворобою шлунку і дванадцятипалої кишки, глистовою інвазією, при отруєнні свинцем, ртуттю, токсикозі вагітних та ін.

Захворювання парасимпатичної нервової системи також призводить до істинної гіперсалівації, що проявляється як рефлекторний процес. У чоловіків це зустрічається частіше, ніж у жінок. При пухлині головного мозку гіперсалівація служить діагностичним і прогностичним симптомом. Гіперсалівацію спостерігають при хворобі Паркінсона і після епідемічного енцефаліту. У цих випадках проводять лікування основного захворювання.

Гіперсалівація характеризується скаргами пацієнтів на слиновиділення, що не завжди відповідає дійсності і іноді відмічають при нормальній секреторній функції слинових залоз. У таких осіб, як показує обстеження, може бути порушений акт ковтання внаслідок поранення язика або дна порожнини рота, бульбарного паралічу. Їм заважає слина, що скупчується у роті. Піниста слина також може викликати почуття її великої кількості.

ГІПОСАЛІВАЦІЯ

Гіпосалівація характеризується пониженням секреції слини. Вона часто призводить до сухості в порожнині рота — ксеростомії. Гіпосалівація як тимчасове явище може виникати при таких гострих інфекційних захворюваннях, як дизентерія, черевний тиф, епідемічний гепатит, також спостерігається при деяких захворюваннях травної системи: хронічному гастриті, гепатохолециститі. Секреція слини знижується при деяких ендокринних розладах: гіпотиреозі, цукровому діабеті, а також фізіологічному клімаксі, авітамінозі, анемії, захворюванні нервової системи (церебросклероз).

У хворих синдромом (хворобою) Шегрена ксеростомія служить провідним симптомом.

У деяких пацієнтів, що звертаються за допомогою в поліклініку, не вдається виявити причину гіпосалівації і ксеростомії, але вона може бути встановлена при динамічному спостереженні за ними.

Клінічно розрізняють три стадії ксеростомії: початкову, клінічно виражену і пізню, що відповідає трьом стадіям порушення функції слинових залоз: першій, другій і третій.

У початковій стадії ксеростомії одні пацієнти скаржаться на біль або неприємні відчуття в мові, слизовій оболонці рота, не пред'являючи скарг на сухість, інші відмічають відчуття сухості слизової оболонки порожнини рота, що періодично з'являється, особливо при розмові. У роті виявляють невелику кількість слини, слизова оболонка помірно зволожена, має нормальне рожеве забарвлення, з проток слиннихх залоз при масажуванні виділяється прозорий секрет в звичайній або помірній кількості.

Результати сіалометрії дозволяють встановити у хворих салівацію в межах нижньої межі норми. При цитологічному дослідженні секрету слинних залоз відмічають більше, ніж в нормі, кількість клітин плоского і циліндричного епітелію.

У клінічно вираженій стадії ксеростомії хворих постійно турбують сухість порожнини рота, особливо під час їжі або тривалої розмови, що посилюється при емоційній напрузі. При огляді порожнини рота слизова оболонка нормального рожевого забарвлення, слабо зволожена, вільної слини мало (вона піниста) або її немає. При масажуванні слинової залози можна отримати з протоки декілька крапель прозорої слини. При цитологічному дослідженні секрету слинних залоз відмічають появу келихоподібних клітин, кількість цих клітин зростає у міру зниження секреторної функції залози.

У хворих ксеростомією в пізній стадії, окрім постійної сухості в порожнині рота, відмічають біль під час їжі і почуття паління у роті, особливо при прийомі гострої і солоної їжі. Отримати слину з проток не вдається навіть при інтенсивному масажуванні залози. У цієї групи хворих нерідко можна виявити ознаки катарального гінгівіту, глоситу, хронічного паренхіматозного паротиту або симптоми хвороби (синдрому) Шегрена. При сіалометрії слину зазвичай отримати не вдається. Цитологічні мазки слини містять безліч клітинних елементів, у тому числі клітини миготливого кубічного епітелію.

Лікування хворих з гіпосалівацією і ксеростомією представляє значні труднощі, оскільки етіологія захворювання у більшості з них невідома. Терапевтичні заходи мають бути спрямовані на стимулювання слиновиділення при обов'язковому лікуванні основного захворювання, що служить причиною ксеростомії.

У початковій стадії захворювання в цілях стимуляції функції залоз проводять гальванізацію або електрофорез калію йодиду в ділянці слинних залоз. У клінічно вираженій і пізніше стадіях лікування слід розпочинати з новокаїнової блокади в ділянці слинних залоз, чергуючи з гальванізацією. Для лікування можна використати 1% розчин галантаміна (окрім хворих синдромом Шегрена) у вигляді підшкірних ін'єкцій по 1 мл (всього 30) або шляхом електрофорезу. Оцінку результатів лікування зазвичай проводять на підставі самопочуття хворих, стану слизової оболонки порожнини рота, а також підвищення функції великих і малих слинних залоз. У комплексному лікуванні ксеростомії слід використати також замісне лікування: зволоження слизової оболонки порожнини рота розчином лізоциму, змазування рослинною олією або різними гелями.