Знеболення в щелепно-лицьовій хірургії

Анестезія при операціях на обличчі, мові, небі, щелепах, при травматичних ушкодженнях цих ділянок може представляти великі труднощі для анестезіологів, що не мають досвіду в цій області.

Широке застосування може мати місцева і провідникова анестезія за умови хорошого володіння цими методами анестезіологом або хірургом, особливо при операціях, що не вимагають спеціальних заходів захисту дихальних шляхів. Місцева інфільтраційна анестезія може бути використана при малотравматичних операціях в ділянці обличчя і шиї. Внутрішньовенна або масочна інгаляційна анестезія при спонтанному диханні застосовна при малотравматичних операціях, що не пов'язані з високим ризиком розвитку порушень прохідності дихальних шляхів і мають невелику тривалість. Проте розташування операційного поля поблизу дихальних шляхів створює додаткові труднощі при підтримці їх прохідності.

Найнадійніші умови збереження прохідності дихальних шляхів і запобігання аспірації крові з операційної рани створюються при інтубаційній техніці. У останнє десятиліття ендотрахеальна анестезія розцінюється як метод вибору при щелепно-лицьових втручаннях (у тому числі в ранньому дитячому віці) все більшим числом хірургів і анестезіологів. Відповідно обмежується застосування інсуфляційній техніки наркозу, чистої внутрішньовенної і масочної інгаляційної анестезії.

Залежно від характеру захворювання і виду операції вибирають техніку інтубації трахеї: типову оротрахеальну, назотрахеальну (наосліп або при прямій ларингоскопії), оро- чи назотрахеальну за допомогою фіброскопа, через наявну або спеціально трахеостому, що накладається. Слід встановити також показання до виду знеболення при виконанні інтубації: при явно неминучих технічних труднощах перевагу віддають техніці інтубації під місцевою анестезією, оскільки введення швидкодіючих внутрішньовенних анестетиків і міорелаксантів може виявитися небезпечним.

Хоча показання до операції трахеостомиї в сучасній анестезіології і реаніматології обмежені (як і в щелепно-лицьовій хірургії), в певних ситуаціях вона має бути виконана негайно. Якщо анестезіолог не має досвіду роботи в щелепно-лицьовій хірургії, то в особливо важких умовах інтубація трахеї може виявитися фатальною для хворого. Спроба її проведення може бути зроблена тільки під місцевою анестезією (через ніс, рот або по фіброскопу).

Назотрахеальна інтубація показана при операціях в області губ, присінка порожнини рота, на підборідді, нижній щелепі, у хворих з порушенням рухливості скронево-нижньощелепного суглоба, звуженням ротового отвору рубцями. Її здійснюють наосліп, під контролем прямої ларингоскопії або за допомогою фіброскопа залежно. Здійснюють місцеву анестезію або загальну анестезію із спонтанним диханням. При ускладненому підході до дихальних шляхів міорелаксанти вводять тільки після виконання інтубації трахеї. Використовують стерильні трубки з манжетами, фіксуючи їх до голови хворого. Найнадійніше забезпечують прохідність дихальних шляхів армовані трубки, для введення яких застосовують провідник або фіброскоп. Сполучний елемент між трубкою і наркозним апаратом повинен надійно фіксуватися і зберігати просвіт (зручний гнучкий армований коннектор). Якщо отвір рота дозволяє, то доцільно тампонувати глотку навколо трубки (слід пам'ятати про фіксацію зовнішнього кінця тампона).

Гострі запальні процеси відносять до тієї категорії хвороб, при яких переважно показані лікувальні втручання в перші години звертання хворих за медичною допомогою, тобто з захворюваннями, які потребують негайного хірургічного втручання.

До таких захворювань відносять гострі одонтогенні запальні процеси щелепно-лицевої ділянки: періостит, остеомієліт, абсцеси, флегмони, а також лімфаденіти, які є наслідком патологічних процесів, що розвиваються в порожнині рота.