Класифікація ідіопатичних хвороб

Ретікулогістіоцитози:

• Еозинофільна гранульома (хвороба Таратинова);

• Хвороба Абта-Леттерера-Сіве(гострий кістковий ксантоматоз);

• Хвороба Хенда-Шюллера-Крісчена (хронічний кістковий ксантоматоз);

• Хвороба Гоше;

• Хвороба Німмана-Піка,

Агранулоцитози:

• Гострий агранулоцитоз;

• Нейтропенія:постійна, періодична Цукровий діабет.

Гіпоімуноглобулінемія.

Синдром Папійона-Лефевра.

Пародонтальний синдром при декомпенсованому цукровому діабеті

Симптом гінгівіту чи пародонтиту є одним із ранніх клінічних проявів цукрового діабету, що може бути важливою діагностичною ознакою хвороби.

Клініка. Ознаками гінгівіту є виражена кровоточивість, пухкість ясенних сосочків, гіперемія зі значним ціанозом, схильність до гіпертрофії ясен. Симптом гінгівіту у дітей з тимчасовим прикусом має викликати у лікаря підозру на наявність цукрового діабету.

Із прогресуванням цукрового діабету гінгівіт змінюється більш тяжкими змінами у пародонті. У таких випадках у дітей відзначаються класичні ознаки генералізованого пародонтиту: гінгівіт, утворення пародонтальної кишені, патологічна рухливість зубів, формування травматичної оклюзії, деструктивні зміни у кістковій тканині. Генералізований пародонтит характеризується агресивним перебігом, схильністю до абсцедування, кратероподібним характером деструкції коміркового відростка.

У зв'язку з ацидозом, що починає розвиватися, волокна періодонта набухають, весь періодонт стає пухким. З часом виникають пародонтальні кишені, з яких виділяється гній і виступають грануляції. Рухливість зубів підвищується, і це призводить до травматичної оклюзії.

На рентгенограмі проглядається резорбція кістки альвеолярного відростка з переважанням воронкоподібного (чашоподібного) типу резорбцій. Це спостерігається у ділянці молярів. Горизонтальний тип резорбцій відмічається у ділянці передніх зубів. Руйнування кістки нерідко досягає 1/3-2/3 довжини кореня. Первинні зміни в яснах і кістці носять дистрофічний характер, запалення приєднується вторинно через різке ослаблення резистентності пародонта. У патогенезі діабетичної пародонтопатії надається значення остеопатії, яка виникає стосовно ацидозу і наступного виведення солей кальцію і фосфору із кісток.

У діагностиці важливе значення має анамнез, аналіз крові і сечі на кількість глюкози.

Лікування у стоматолога відбувається за такою схемою:

1.Усунення вторинних факторів (зубні нашарування, санація порожнини рота тощо).

2.Лікування симптоматичного гінгівіту.

3.Обробка кишень за показниками.

4.Підвищення опірності організму в цілому (вітаміни, неспецифічна стимуляція) за узгодженістю з педіатром.

5.Гігієна порожнини рота.

Пародонтальний синдром при гістіоцитозах

Гістіоцитози — це група хвороб нез'ясованої етіології, що супроводжуються ендогенними порушеннями метаболізму і накопиченням продуктів порушеного обміну речовин в осідлих макрофагах (різновидність ретикулоендотеліоцитів). До гістіоцитозів належать еозинофільна гранульома чи хвороба Таратинова, хвороби Хенда — Шюллера — Крісчена, Леттерера — Сіве, Німанна — Піка, Гоше.

Хвороба Німанна — Піка

Захворювання належить до ліпоїдозів і характеризується порушенням ліпоїдного обміну з відкладенням у ретикулярних і ендотеліальних клітинах (селезінки, печінки, лімфатичних вузлів) фосфоліпідів, нейтральних жирів і холестеринестераз. Зміни відбуваються і в кістковій тканині.

Описана хвороба у 1914 році Німанном, гістологічна картина охарактеризована Піком (1926 р).

Захворювання природжене, передається генетично за регресивним типом. Хворіють діти раннього віку від 2 міс до 3 років.

Перебігає хвороба Німанна — Піка з переважним ураженням кісток скелета і щелеп.

Тканини пародонта змінюються в цілому. При ураженні альвеолярного відділу відростка щелеп спостерігається типова картина тяжкого пародонтиту. Внаслідок поліферативних процесів руйнується зв'язковий апарат тимчасових зубів зі швидкою їх втратою.

Діагноз визначають на підставі гістології пунктату наявності у ньому клітин Німана — Піка (пінисті — через те, що вони містять велику кількість жирових краплин).

Прогноз несприятливий. Середня тривалість життя дітей — 9 міс. Лікування симптоматичне. Рентгенотерапія дає тимчасове покращання.

Хвороба Папійона — Лефевра

Синдром Лефевра—Папійона - спадкова хвороба, в основі якої лежить порушення триптофанового обміну; успадковується за аутосомно-рецесивним типом. Характеризується поєднанням долонно-підошовного дискератозу (патологічне зроговіння окремих клітин шипуватого шару епідермісу і розплавлення міжклітинних містків) і запально-дистрофічних змін у пародонті.

Дискератоз у вигляді вогнищ гіперкератозу (жовтуватого чи коричневого кольору) і підвищеного злущення епідермісу, що чергуються, до утворення болючих, кровоточивих тріщин уражує симетричні ділянки долонь і підошов, іноді поширюється на тильну поверхню кистей і стоп, ділянку ліктьових і колінних суглобів. Вогнище ураження оточене тонкою стійкою ліловою облямівкою, що відмежовує його від здорових тканин.

Прорізування тимчасових зубів супроводжується запаленням ясен, яке не вдається усунути. З часом посилюється утворення пародонтальних кишень із розростанням грануляційної тканини, виділенням гною і рухомістю зубів. До 4-6 років у таких дітей практично не залишається зубів. Аналогічні зміни спостерігаються також під час прорізування постійних зубів. Генералізований пародонтит швидко прогресує і у віці 14-15 років призводить до випадіння постійних зубів із подальшим використанням знімних протезів (мал. 25 — див.кольо-рову вклейку). Лікування симптоматичне.

Десмодонтоз

Рідко захворювання зустрічається у дітей та юнаків. В літературі воно описане як глибока цементопатія, періодонтоліз, пародонтоліз. Первинні зміни виникають у цементі і закінчуються відмиранням періодонтальної зв'язки. Ураження пародонта може бути місцевим і дифузним.

У дітей з тимчасовим прикусом, як правило, процес набирає генералізованого характеру. У дітей з постійним прикусом констатуються значні ураження. Болісні відчуття при цьому не характерні. Після випадання зубів процес призупиняється.

Пародонтальний синдром при гіпоімуноглобулінемії.Хвороба зумовлена дефіцитом одного або кількох класів імуноглобулінів, має природжений або набутий характер. Звичайно проявляється розвитком гнійних процесів у різних органах.

У ротовій порожнині розвиваються гіпертрофічний гінгівіт і генералізований пародонтит. Спочатку зміни мають проліферативний характер, ясенні сосочки гіпертрофовані, ступінь їх гіпертрофії може бути різним. Інколи ясенні сосочки досягають різальної або жувальної поверхні зубів. Пізніше процес набуває характеру генералізованого пародонтиту. Рентгенологічно виявляється процес у комірковому відростку.

Фізіотерапія в комплексному лікуванні пародонту

При лікуванні захворювань пародонту застосовуються різні фізіотерапевтичні методи: електролікування, ультразвук, аерозольтерапія, світлолікування, вакуум-терапія, бальнео і пелоїдтерапія, масаж і ін.

Перераховані види лікування роблять сприятливий вплив на нервову систему, її вегетативний відділ, гемодинаміку, покращують лімфо і кровообіг, пригноблюють зростання патологічної грануляції, зменшують запальні і застійні явища, покращують метаболічні процеси, підвищують опірність тканин. Їх призначають зазвичай в комплексі з іншими лікувальними втручаннями, іноді вони займають домінуюче місце.

Питома вага фізіотерапевтичних процедур залежить від форми, течії і ступеня розвитку захворювання.

Найчастіше для лікування захворювань пародонту використовуються різні електротерапевтичні методи: електрофорез, ультрафонофорез, дарсонвалізация, діатермія, діатермокоагуляция, УВЧ-ТЕРАПІЯ і ін.

Електрофорез — метод введення лікарських речовин в тканині пародонту за допомогою безперервного постійного струму. Для гальванізації в порожнині рота застосовують апарати ГР-1 і ГР-2.

Електрофорез викликає електрофармакологічний ефект, який поєднує в собі комбіновану дію лікарських іонів і гальванічного струму. При електрофорезі виникає тривала гіперемія (1 1/2- 2 ч), яка стимулює процеси обміну, утворення біологічно активних речовин (гіста-мін, ацетілхолін і ін.), служить джерелом тривалих нервово-рефлекторних роздратувань, підсилює процеси регенерації і розсмоктування продуктів тканинного розпаду.

Особливо ефективно при пародонтозі електрофоретичне введення вітаміну С. Багатьма клінічними і експериментальними дослідженнями встановлене постійний прояв місцевого С-гіповітаміноза в яснах, що обумовлює необхідність місцевого насичення тканин пародонту аскорбіновою кислотою.

Електрофорез вітамінів С і Р призначають після усунення місцевих подразників і протизапальної терапії при дистрофічно-запальній формі пародонтозу з хронічною течією, що загострилася. Накопичення вітаміну С в тканинах пародонту забезпечує нормальну проникність капілярів, покращує фізіологічну діяльність сполучної тканини і сприяє утворенню колагену. Вітамін Р зменшує проникність судин, гальмує дію гіалуронідази, підвищує міцність капілярів, оберігає аскорбінову кислоту від руйнування.

Діючи на тканини пародонту, гальванічний струм викликає їх роздратування, у відповідь на яке розширюються судини. Поліпшення лімфо- і кровообігу зменшує гіпоксію, покращує трофіку тканин пародонту.

Електрофорез аскорбінової кислоти ми проводимо електродом з неіржавіючої сталі. Свинцеві електроди не забезпечують накопичення вітамінів, що пов'язане з окислюючою дією свинцю на відновлену форму аскорбінової кислоти (Н.Ф. Данільовській, Р. Ф. Лещук, 1966).

При підвищеній чутливості зубів, відчутті «ломоти» в тканинах пародонту, запропонований електрофорез з катода вітаміну В, і новокаїну (Л.Р.Рубин, Е.В.Бененсон, 1958; Р^И.Михайлова, 1967). Розчин вітаміну В, готують перед процедурою. Можна використовувати ампулірованний 1-5% розчин вітаміну В,, заздалегідь додаючи до нього 0,5% розчин новокаїну.

Виражений протизапальний і судинорозширювальний ефект надає електрофорез 1 % розчину нікотинової кислоти (вводиться з катода), особливо при початковому ступені пародонтита дітей і підлітків з функціональним порушенням судин пародонту (Г.Н.Вишняк, 1973).

Дня поліпшення мінерального обміну і трофіки тканин пародонту, усунення остеопорозу кісткової тканини, а також для лікування підвищеної чутливості твердих тканин зубів при пародонтиті рекомендується електрофорез 5-10% хлориду кальцію (А.С.Заславский, 1968), 1-2% розчин фтору (Р.И.Михайлова, 1975) і 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію (Ю.А.Федоров, В.В.Володки-на,1967).

Добрі результати лікування пародонтита відмічені від застосування 3% розчину сульфату міді і сульфату цинку (Г.И.Сирота, 1966, 1968). Курс лікування 10-12 сеансів.

При виражених ексудативних явищах в тканинах пародонту застосовується електрофорез трипсину і рибонуклеази в розведенні 1 міліграма/мл ізотонічного розчину (вводять поперемінно то з анода, то з катода).

Методом електрофорезу в тканині пародонту (з катода) вводять заздалегідь розведений гепарин (1:15). Курс лікування 10-15 сеансів. Можна вводити різні протизапальні засоби. Високий терапевтичний ефект при лікуванні пародонтозу у дітей отриманий в результаті електрофорезу меліссина (Р.Г.Синицын, 1959, 1962), водного екстракту алоє (Н.А.Кодола, 1966), віпраксина(Н.А.Кодола,Л.Г.Щербина, 1971).

Виражена протизапальна дія виявлена при оральному електрофорезі грязьовим екстрактом (К.В.Никитин, С.И.Орлов, 1960), морською водою (Мабільдюкевіч, 1965). Зменшується свербіння, кровоточивість, зникає синюшність ясен. Аналогічні результати забезпечує електрофорез озокериту (Малаптева, 1974).

При лікуванні гіпертрофічного гінгівіту Е.В.Удовицкая (1975) спостерігала позитивний ефект при електрофорезі 10% розчину хлориду кальцію. Курс лікування складається з 10-15 сеансів. З анода вводять кальцій, а наступного дня з катода — хлор.

У випадках, коли для електрофорезу рекомендуються речовини, які містять декілька біологічно активних різно заряджених компонентів, наприклад прополіс, муміє і ін., введення їх слід здійснювати по черзі — то з позитивного, то з негативного полюса.

Вакуум-електрофорез — метод поєднаного застосування електрофорезу лікарських речовин з осередковим дозованим вакуумом, розроблений В.И.Кулаженко (1961) на основі багаторічного досвіду застосування вакуум-терапії для діагностики і лікування пародонтита і пародонтозу.

Для цих цілей В.И.Кулаженко запропонував електровакуумний апарат (ВАК) і набір різних розмірів електродів (вакуумних кювет).

Низький осередковий вакуум викликає диференційоване пошкодження капілярів і оболонок клітинних структур, що сприяє підвищенню проникності заряджених лікарських частинок. Глибина проникнення їх через слизову оболонку порожнини рота в 3-5 разів більше, ніж при звичайному електрофорезі (В.И.Кулаженко, 1971).

Вакуум-електрофорезом можна вводити в тканини пародонту іони кальцію, фосфору, фтору і інші мікроелементи, АТФ, вітаміни С, В, В2.

Ультрафонофорез — метод введення лікарських речовин за допомогою ультразвукових коливань, що поєднують в собі фармакологічний ефект з одночасною дією ультразвуку. При введенні лікарських речовин за допомогою ультразвуку Г.О.Бусаров (1963) рекомендує змішувати їх з масляною основою (гліцерин, вазелінове масло і ін.). На нашу думку, цінність цього методу введення особливо виражена для масляних лікарських речовин. Ультрафонофорез вітаміну Е покращує обмінні процеси в тканинах пародонту. Цей метод лікування є патогенетичним і показаний підліткам при пародонтозі, що протікає зазвичай на тлі Е-гіповітамінозу. Для його проведення використовують ультразвуковий терапевтичний апарат ЛОР-1А. За допомогою ЛОР-1А в тканині пародонту можна ввести і інші лікарські речовини — вітаміни А і D, галаськорбін, каланхое, мефенамінат натрію, трипсин.

Дарсонвалізація — метод лікування пародонтозу, заснований на застосуванні імпульсного струму високої частоти, високої напруги і невеликої сили. Використовують апарати «Іскра-1» і «Іскра-2». Дарсонвалізація надає знеболюючу дію, покращує трофіку тканин пародонту, функціональний стан судин, підсилює міграцію лейкоцитів, підвищує реактивність тканин.

Дарсонвалізацію призначають при пародонтиті.

При гіпертрофічному гінгівіті можна використовувати іскрову методику дарсонвалізації, що володіє дією, що коагулює, з утворенням мікронекрозів у підстави ясенних сосочків.

Діатермія — метод лікування змінним струмом високої частоти (1-2 мгц), невеликої напруги (сотні вольт) і великої сили (до декілька ампер). Для приведення діатермії випускаються апарати УДЛ-350 (стаціонарний, потужністю 350 ВТ) і УДЛ-200 (переносний, потужністю 200 ВТ).

Механізм дії діатермії зводиться до безпосереднього нагріву тканин на глибині і обумовлений тими судинними і трофічними рефлексами, які виникають при дії діатермії на кінцеві прилади доцентрових нервів. Гіперемія зберігається досить довго. Під впливом діатермії змінюється проникність судин, підвищується міграція лейкоцитів. Рекомендується діатермія при лікуванні пародонтозу.

Діатермокоагуляція — метод руйнування тканин під дією струму високої частоти і низької напруги. У основі діатермокоагуляції лежить неопік, а коагуляція — згортання тканин (Я.М.Брускин, 1937; 1939; венозному контакті тканини з активним електродом (контактна діатермокоагуляція), так і за відсутності безпосереднього контакту (іскрова діатермокоагуляція). Для діатермокоагуляції характерні біохімічна дія струму на тканини, пониження больової чутливості унаслідок блокади нервових закінчень, безкровність методу, зниження всмоктування продуктів розпаду і зменшення інтоксикації, своєрідна аутопротєїнотерапія продуктами коагуляції, підвищення обміну речовин, зручність і мала витрата часу для її застосування.

Діатермокоагуляцію пропонують застосовувати як для коагуляції виражених розростань ясенних сосочків, так і для безпосередньої обробки патологічних зубо-ясенних кишень (Н.Ф.Данилевский, 1965, 1969; А.И.Марченко, 1956, 1957; Е.Н.Реусова, Н.Я.Маликова, 1960).

Для діатермокоагуляції гіпертрофованих ясенних сосочків можна користуватися апаратами ДКС-1 і ДКС-2, ДК-3 і ДК Г-1, в комплект яких входять спеціальні електроди.

Діатермокоагуляції передують підготовка операційного поля і знеболення. Для знеболення ясенних сосочків застосовуються аплікації 5% розчину дікаїна, 4% спиртного розчину прополісу, рідини ПДД і ін. При П-Ш ступеня гіпертрофії ясенних сосочків необхідна глибша інфільтраціонна або провідникова анестезія. Починають коагуляцію з вершини ясеневого сосочка, потім електрод поволі переміщають до його підстави. Слід уникати розриву контакту між активним електродом і операційним полем. При необхідності переміщення електроду на іншу ділянку ланцюг розмикається. У дітей одночасно обробляють не більше 3-4 ясенних сосочків. Температура 70-90° З при експозиції 1-2 з викликає коагуляцію, яка зовні виявляється побілінням тканини. Такий ступінь коагуляції вважається за доцільне найбільш, оскільки тканини зберігають відому кількість рідини і тим самим деяку еластичність. Рівномірний перехід коагулята в навколишні тканини підтримує слабкий зв'язок з останнім, що дозволяє уникнути кровотечі під час операції. Останні.

УВЧ-ТЕРАПІЯ. При перебігу пародонтиту, що загострився, утворенні одиночних і множинних абсцесів застосовується електричне поле ультрависокої частоти (15-30 Вт). Для цієї мети використовують апарати УВЧ-30, УВЧ-4, а в дитячій стоматології УВЧ-62.

УВЧ-ТЕРАПІЯ благотворно діє на нервові закінчення і судини, викликаючи знеболюючий ефект і короткочасне звуження, а потім розширення капілярів, що триває декілька годин. УВЧ-ТЕРАПІЯ стимулює органи кровотворення, покращує обмінні процеси, підвищує імунобіологічні властивості тканин пародонту, сприяє обмеженню запального вогнища.

Курс лікування складається з 5-6 сеансів, що проводяться щодня, тривалістю 5-8 мин.

Аерозольтерапія — метод введення лікарських речовин за допомогою електричного поля.

Аерозольтерапія показана при лікуванні пародонтиту хронічного перебігу, що особливо загострилася, з вираженою кровоточивістю. З цією метою застосовуються різні по механізму дії лікарські препарати: вітаміни, антибіотики, засоби рослинного походження, ферменти, що анестезують речовини і ін. Рекомендується 2% розчин аскорбінової кислоти, 0,5% розчин вітаміну Р; 2% розчин галаськорбіна, 1% розчину ромазулана, 1% розчин вітаміну В; водний екстракт алое (1:5); розчин цитраля (10 крапель 1% розчину на 10 мл води); розчин прополісу (4-5 крапель 4% розчину на 10 мл води); розчин соку каланхое (1:5); протеолітичні ферменти і ін.

Застосовують аерозолі залежно від характеру перебігу процесу щодня або через день. Курс лікування 5-6 сеансів, експозиція 10 мин.

Зазвичай в стоматології застосовується принцип диспергірування, тобто розм'якшення або роздроблення лікарської речовини. Аерозолі забезпечують кращий контакт лікарської речовини з ураженими яснами, інтенсивно проникають в глиб її, при цьому фармакологічні властивості препарату активізуються.

Вітчизняна промисловість випускає в аерозольній упаковці ряд фармакологічних препаратів типу «Стомальгин», «Пропасал-30» «Інгаліпт» (В.А.Никитин, 1971), які забезпечують можливість проводити інгаляцію в домашніх умовах.

Профілактика карієсу зубів та інших патологій ротової порожнини повинна починатися з раннього дитячого віку.

Профілактика карієсу зубів може бути первинною, вторинної та третинної.
Первинна профілактика карієсу зубів - це профілактичні заходи проти утворення карієсу. Вторинна профілактика передбачає лікування існуючого карієсу та його наслідків. Третинна профілактика карієсу зубів передбачає лікування всіх патологій стоматологічного характеру та відновлення зруйнованих зубів.

Методи первинної профілактики карієсу зубів - це комплекс заходів, спрямованих на попередження каріозного ураження тканин зуба. У першу чергу - це дотримання індивідуальних гігієнічних правил ротової порожнини. Ці заходи людина повинна здійснювати самостійно. Професійна гігієна ротової порожнини - це група заходів, які допомагають усунути починається карієс, попередити його подальший розвиток. Крім того, професійна профілактика карієсу зубів дозволяє впоратися з процесу запального характеру в порожнині рота, які можуть зачіпати не тільки зуби, але і ясна. Лікар, який здійснює професійну гігієну порожнини рота, не просто усуває наліт і відкладення, він зобов'язаний переконати людину своєчасно вирішувати всі стоматологічні проблеми, навчити його правильної самостійної гігієни ротової порожнини.

Профілактика карієсу зубів полягає не тільки в дотриманні гігієнічних правил ротової порожнини, а й інші заходи, наприклад, оброблення стоматологічним герметиком природних виїмок на жувальній поверхні зуба - фісур. Інший напрямок профілактики карієсу зубів - застосування фторовмісних препаратів.

Тверді зубні тканини можуть декількома шляхами отримувати необхідний їм фтор - вживання фторидів локально і внутрішньо. Ендогенна профілактика карієсу зубів - це прийом препаратів фтору всередину разом з водою, розчином солі, молока, у вигляді таблеток або крапель. За умови грамотного розрахунку прийому фторовмісних коштів, виходячи з потреби організму, можна без праці компенсувати нестачу фтору. Такі препарати, як правило, застосовуються, не менш як двісті п'ятдесят днів в рік з двох до п'ятнадцяти років.

Крім цього, існує другий шлях проникнення фтору в тверді зубні тканини - локальний. Для насичення емалі зуба фтором використовують маски і лаки для зубної емалі, засоби для полоскань порожнини рота, фторвмісні гелі.

Самим сучасним і ефективним засобом локальної профілактики карієсу зубів є стоматологічний лак. Його наносять на поверхню зуба. При висиханні лак утворює прозору плівку. Яка дуже щільно прилягає до зубної емалі. Протягом декількох днів плівка тримається на зубах. В фіссурах і міжзубних просторах плівка залишається на кілька днів або тижнів. Перед тим, як нанести лак, зубну емаль очищають від каменя і нальоту і як слід просушують. Лак наноситься за допомогою тонкої кисті.
Величезну роль в заходи профілактики карієсу зубів відіграє правильне і збалансоване харчування. Щоденний раціон харчування повинен включати продукти, що містять необхідну кількість найважливіших поживних речовин - білків, вуглеводів і жирів. Крім того, харчування повинне бути насичене мінералами і вітамінами. Зберегти здоров'я зубів допоможуть тверді продукти харчування, наприклад, свіжі фрукти і овочі. В процесі їх вживання поверхню зубної емалі ефективно очищається від нальоту і відкладень. Крім того останніми роками в стоматології з’явилася множина корисних для здоров’я винаходів. Наприклад, зубний элексир, має протизапальний, загоюючий, дезинфікуючий і противокариесным дією.

Застосування зубних ополіскувачів і элексирів було популярним і раніше, але основною метою виявилося полоскання рота після їди і свіжість дихання. Тепер же, завдяки спеціальному складу з мікроелементів, амінокислот, вітамінів А, В, Е, рідини для ополіскування рота допомагають підвищити опірність зубної емалі шкідливим діям лугового середовища і запобігають появі пародонтозу.

Різноманітність вибирання засобів по догляду за зубами допомагає молодим людям вибирати для себе оптимально доступний варіант і доглядати за порожниною рота, зберігаючи зуби здоровими, а посмішку — білосніжною. Багато дівчат вважають за краще користуватися після їди зубною ниткою, щоб швидко усунути залишки їжі і зайвий раз не чистити зуби, адже навіть найміцніша емаль з часом стирається.

Основний матеріал, що використовується для виробництва зубних ниток, – це натуральний шовк чи капрон, а по кольору, рельєфу і смаку вони бувають самими різними. Сучасна зубна нитка не тільки якісно вичищає простір між зубами, але і масажують ясна, залишаючи в міжзубному просторі спеціальний антибактеріальний засіб.

Сучасна наука зайшла так далеко, що сучасна електрична зубна щітка тепер може працювати не тільки на батареях чи акумуляторі, але і чистити зуби за допомогою ультразвуку. Фактично, це вдосконалена звукова щітка, але тепер до низькочастотним вібраціям додався ще і ультразвук, що дозволяє максимально дбайливо доглядати за зубами, яснами і пародонтальными кишеньками.

Ще один сучасний прилад, відповідний для усіх членів сім’ї, – іригатор, що очищає зуби, мову, ясна і пародонтальний простір за допомогою сильного натиску води. Цей чудовий спосіб очищення зубів і ротовій порожнині допомагає поліпшити кровообіг ясен і зберігає зубну емаль в її первинному виді. Літні люди з задоволенням користуються іригатором, який в відмінність від зубних щіток, не розхитує зацементовані зубні коронки та імпланти.

6.МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

А.Задачі для самоконтролю:

1. Хворий К., 17 років, скаржиться на біль у порожнині рота, кровоточивість ясен, гнилісний запах з рота,загальну слабкість. Хворіє 3 доби. Об’єктивно:блідість шкірних покривів. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені, болісні при пальпації. Ясна на обох щелепах набряклі, гіперемовані, вкриті сірим некротичним нальотом, який легко знімається, різко болісні. Поставте діагноз. (Відповідь: гострий виразковий гінгівіт).

2. Хвора С., 45 років скаржиться на біль, кровоточивість ясен та рухливість зубів, підвищення температури тіла. Об’єктивно: t тіла- 37,7. Лімфовузли правої підщелепної ділянки збільшені, болісні. Ясна обох щелеп яскраво гіперемовані, набряклі. Біля 16,17 на яснах ближче до маргінального краю болісний інфільтрат. Парадонтальні кишені 5-6 мм з гнійним ексудатом; рухливість зубів II-IIIступеня. На ортопантомограмі- резорбція між альвеолярних перетинок на ½ їх висоти. Поставте діагноз. (Відповідь: генералізований пародонтит II ступеня, загострений період).

3. Під час диспансерного огляду у пацієнтки 28 років виявили велику кількість зубних відкладень, ясна гіперемовані з синюшним відтінком, ясенні сосочки пухкі, кровоточать при механічному подразненні. На рентгенограмі явища деструкції кісткової тканини альвеолярних відростків відсутні. Який найбільш вірогідний діагноз? (Відповідь: хронічний катаральний гінгівіт).

В.Матеріали для тестового контролю. Тестові завдання з одиничною правильною відповіддю (a= ІI):

1. Назвати форми гінгівітів::

А. Катаральний.

В. Гіпертрофічний.

С. Виразковий.

D. Атрофічний.

E. Всі відповіді вірні.

(Правильна відповідь:Е)

2. Перечисліть ідіопатичні хвороби

A. Хвороба Хенда-Шіллера - Крістена.

B. Хвороба Леттерера - Зіве.

C. Хвороба - Таратинова.

D. Хвороба Дауна.

E. Всі відповіді вірні.

(Правильна відповідь: Е)

3. Які методи застосовуються при лікуванні захворювань пародонту?

А. Електролікування.

B. Ультразвук.

C. Аерозольтерапія.

D. Вакуум-терапія.

Е. Всі відповіді вірні.

(Правильна відповідь: Е)