Український алфавіт. Українська графіка. Співвідношення між буквами і звуками української мови

Сукупність букв, прийнятих у певній писемності і розта­шованих в усталеному порядку, називається алфаві­том (від назви двох перших букв грецького алфавіту А (альфа) і В (бета, новогрецьк. — віта), або абеткою (від назв двох перших букв слов’янського алфавіту — а і б), чи азбукою (від назв перших двох букв старослов’ян­ського алфавіту — А (азь) і Б (буки).

Український алфавіт складається з 33 букв, які записуються у двох накресленнях — велика і мала букви (крім и та м’яко­го знака). Розрізняються також друковані і писані букви.

Для позначення голосних звуків української мови (фо­нем і варіантів їх) в українському алфавіті є 10 букв: а, о, у, е, и, і, я, ю, є, ї. Букви а, о, у, е передають наголошені і ненаголошені голосні звуки [а], [о], [у], [е] на початку слів і складів та після твердих приголосних: акваріум, реак­тор, танок, осінь, переосмислити, солодкий, Україна, неук, бук, екзамен, поліестер, поле.

Буква і позначає звук [і] на початку слова і складу (іній, передісторія) та після приголосного, який під впливом цьо­го звука вимовляється пом’якшено (літо, зірка, ріка, сіно) або напівпом’якшено (бік, пісня, вікно, мілина, фініш, гілка, кістка, Хівря).

Буква и на початку слова не може стояти, а вживається тільки після твердих приголосних і позначає звук [и] неза­лежно від наголосу (зима, сипати, солити, темний, кида­ти, хилитися, вишня).

Букви я, ю, є передають або два звуки — голосний після приголосного [j], або тільки один голосний і м’якість попе­реднього приголосного.

Букви я, ю, є передають два звуки [йа], [йу], [йе] на початку слова: після голосного;після апостро­фа: п’ять; та після м’якого знака в іншомовних словах: альянс.

Буква ї завжди -передає два звуки [йі]: їхати.

Якщо букви я, ю, є стоять після букви на позначення приголосного, тоді вони передають голосні [а], [у], [е] і м’якість попереднього приголосного: няня [н'ан'а], людина [ л'удйна ], третє [трет'е].

Сполучення звука [j] з [о] передається двома буквами йо: Йосип, « Тойота» (марка машини), медальйон, а пом’якшення приголосного перед [о] передається м’яким знаком: льодо­вий, сьогодні, тьохкає, утрьох.

Для позначення приголосних звуків в українському алфа­віті є 22 букви. Основне розрізнення приголосних — за дзвінкістю/глухістю — передається чітко: кожний звук передається окремою буквою (б — п, д — т, з — с, ж — ш і т. ін.). Однак тверді і м’які приголосні позначаються однією буквою, а для розрізнення м’яких звуків використо­вується м’який знак: стан — стань, перелаз — перелазь, білий — більший, Остап — ось так, а також букви я, ю, є: стати — стягнути, запис — зяблик, радо — рядно, са­ни — сяйво, лук — люк, статевий — життєвий.

Буква г в українській графіці позначає гортанний звук, для задньоязикового використовується буква ґ: грати (на бандурі); (міцні) ґрати.

В українській мові африкати [дз’] і [дж] передаються дво­ма буквами дз і дж: дзьоб, дзеркало, джміль.

Буква щ завжди передає два звуки [шч]. щастя [шчас'ц'а], що [шчо ], вищий [вйшчиї].

Основні правила написання букв і буквосполучень регу­люються орфоепією.