Лексичне значення слова, його типи. Характеристика тлумачних словників

Природа лексичних значень слів неоднакова, що особливо виявляється у функціонуванні слова в словосполученнях і реченнях. тому в плані функціонування виділяється три типи лексичних значень:

·​ номінативне значення,

·​ фразеологічно зумовлене значення,

·​ синтаксично зумовлене значення.

Номінативне значення – це основне значення, у якому відображено об’єктивну дійсність. Номінативне значення є стійким. Воно виникло на певному історичному етапі і зберігається впродовж усього розвитку мови.

Проте слова не лише зберігають свої первісні значення, а й можуть набувати інших, що є відгалуженням від головного (це вивідні значення, всі вивідні значення також є номінативними). Наприклад: на базі основного номінативногозначення слова нива (поле, яке обробляють під засів) розвинулося номінативно вивідне значення – назва місця чи галузі діяльності (працювати на мовознавчій ниві).

Фразеологічне значення – це значення слова, яке предметно-логічні зв’язки відбиває опосередковано, реалізується тільки у стійких сполуках – фразеологізмах. Значення фразеологізму не є сумою значень його слів-компонентів. Наприклад слова: байдики, відкоша, ридма, лігма, облизень вживаються тільки поєднанні з певними словами, які разом творять фразеологізм: бити байдики, дати відкоша, ридма ридати, лігма лежати, піймати облизня.

У деяких випадках фразеологічно зумовленим є лише одне із значень слова, а решта значень вільно функціонує в мові. Наприклад, у стійких словосполуках пасти задніх, правити теревені, шити білими нитками, ляпати язиком, терновий вінок, хресна дорога фразеологічно зумовленим є лише одне із значень дієслів пасти, правити, шити, ляпати та іменників вінок, дорога.

Синтаксично зумовлене значення – це значення, якого набуває слово (вжите переносно) у певному контексті. Таке значення виявляється лише тоді, коли слово виступає лише в певній синтаксичній функції, що впливає на його семантику.

Синтаксично зумовлене значення притаманне найчастіше словам, вжитим переносно для образної характеристики особи, явища, предмета: Ой вигострю товариша, Засуну в халяву. Та піду шукати правди І тієї слави (Т. Шевченко) (товариш – це людина, що спільно з ким-небудь виконує якусь справу, а у Шевченка – це зброя).

Тлумачний словник – це універсальний одномовний словник, що подає лексико-фразеологічний склад мови з поясненням значення, граматичних та стилістичних особливостей. Основне завдання словника – опис і нормалізація складу мови. Вели​ким кодифікаційним словником є «Словник української мови» (СУМ) в 11-х томах (1970-1981 pp.). Реєстр словника вміщує лексикографічне багатство «Словаря малороссийского» Павла Білецького-Носенка (1838-1843 pp.), «Малоруско-німецкого словаря» Євгенія Желехівського і Софрона Недільского (1885-1886 pp.), «Словаря української мови» за редакцією Бориса Грінченка (1907-1909 pp.), «Словника мови Шевченка» (1964 p.).

СУМ налічує 135 тис. слів. Словник охоплює вели​кий і різноманітний щодо походження, функціонування і стилістичного використання лексико-фразеологічний матеріал. Щоб наочно та образно розкрити значення слів, подано ілюстрації.

Тлумачні словники можуть бути тематичні, наприклад, Сергій Плачинда «Словник давньоукраїнської міфології», у якому розтлумачено міфи й легенди праукраїнців дохристиянської доби.