Моносемія і полісемія. Особливості терміна

Слова, що є назвою одного поняття чи явища, є однозначними, або моносемантичними: жолудь, бегемот, домовленість, нісенітниця, олівець, карієс (мед.) (здебільшого однозначними є терміни).

Якщо словом позначають декілька понять, воно є багатозначним, або полісемантичним. Переважна більшість слів сучасної української мови є багатозначними. Наприклад слово спокій - це: 1) відсутність руху і шуму; нерухомість; 2) стан душевної рівноваги, відсутність хвилювання.; 3) повний відпочинок, бездіяльність; 4) уміння володіти собою; витримка; 5) відсутність війн; мир, порядок; 6) філософська категорія, що відображає відносну нерухомість, сталість предметів і явищ навколишнього світу; 7) (бот.) стан рослини, коли припиняється її ріст.

Багатозначність передбачає єдність загального значення слова при наявності його семантичної різноманітності. Отже, багатозначність – це властивість слова вживатися у декількох значеннях.

За способом номінації, або співвіднесеністю з предме​том дійсності, прийнято розрізняти пряме і переносне значення слова.

Прямим називається таке значення слова, яке безпосередньо вказує на предмет, ознаку, процес і є його основною номінацією на сучасному етапі розвитку мови.

Переносне значення – це одне із значень полісемантичного слова, що співвідносне з прямим і з'явилося внаслідок перенесення найменування одного предмета на інший завдяки функціонально-асоціативним зв'язкам, які їх об'єднують. Переносне значен​ня слова є джерелом полісемії.

У деяких словах прямим може бути не одне значення, хоч і серед таких є найголовніше, наприклад: у словосполученнях широкі ворота і широкий степ прикметник широкий позначає поняття «значний за розміром», тому обидва значення «значний за розміром впоперек» і «такий, що займає великий простір» сприймаються як прямі. А в реченні «попереду було стільки широкого щастя, що їм і не уявлялось» слово широкий вжите у переносному значенні.

Багатозначність – це властивість мови, у мовленні слово завжди – однозначне. В українській мові багатозначними є, наприклад, лексема іти – 30 значень, ходити – 14, голова – 9, слово – 7, білий – 5, кохання – 3.

Поняття моносемії та полісемії історично відносне. Слово виникає з потреби назвати певне явище об’єктивної дійсності, тому первісно воно завжди однозначне. Згодом слово може набувати нових значень, тобто його семантика розширюється. Наприклад слово супутник первісно означало того, хто йде, їде, подорожує разом з кимось. Згодом відбулося розширення семантичного обсягу слова, відтак супутник – небесне тіло, яке рухається навколо планети або зірки.

Або слово морж до 60-х років ХХ століття фіксувалося у словника з єдиним значенням «водяний ластоногий ссавець із вусатою мордою, великими іклами та короткою шерстю». Пізніше розвинулося переносне значення «людина, яка любить купатися взимку в крижаній воді».

Деякі значення багатозначного слова можуть відходити до пасивної лексики, тобто його семантика звужується, наприклад слово кримінал у значення «в’язниця» вийшло з ужитку. Словник фіксує таке слово позначками арх., заст.

Багатозначність породжена прагненням мови до економності засобів вираження. Оскільки семантична місткість слова не безмежна, виникають нові слова для найменування нових реалій (омоніми).

Багатозначність дуже поширене явище у мовах світу. так, зокрема, в англійській мові тисяча найуживаніших слів має 25 тисяч значень.

Традиційно розрізняють такі типи переносних значень, як метафора, метонімія, синекдоха.