Порівняльна характеристика моделей навчання

Так, наприклад, робота учнів у групах та парах, взаємонавчання учнів у парах змінного складу дають разючі результати, однак мають і свої слабкі сторони, які необхідно враховувати, використовуючи цю технологію:

Для того щоб подолати складності застосування окремих інтерак­тивних технологій і перетворити їх слабкі сторони в сильні, треба пам'ятати:

ü Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя кла­су, а також значної кількості часу для підготовки як учням, так і педа­гогу. Починайте з поступового включення елементів цієї моделі. Краще старанно підготувати декілька інтерактивних занять у навчальному році, чим часто проводити наспіх підготовлені «ігри».

ü Використання інтерактивного навчання - не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, що найкраще сприяє ат­мосфері співробітництва, порозуміння і доброзичливості, надає мож­ливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.

ü Якщо застосування вами інтерактивної моделі у конкретному класі веде до протилежних результатів, треба переглянути вашу стра­тегію й обережно підходити до її використання.

ü на одному занятті можна використовувати одну (максимум дві) інтерактивні вправи, а не їх калейдоскоп;

ü Для ефективного застосування інтерактивного навчання, зокре­ма для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології в безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

a) дати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, про­думати, виконати завдання;

b) відібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які да­ли б учням «ключ» до освоєння теми;

c) під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

ü дуже важливим є провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу і на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

ü проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивни­ми завданнями.

ü Для зміцнення контролю над ходом процесу навчання за умов ви­користання інтерактивної моделі навчання викладач також повинен попередньо добре підготуватися:

a) глибоко вивчити і продумати матеріал;

b) старанно спланувати і розробити заняття: хрономет­раж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, вироби­ти критерії оцінки ефективності заняття;

ü мотивувати учнів до вивчення шляхом добору найбільш цікавих для учнів випадків, проблем; оголошення очікуваних результатів (цілей) заняття і критеріїв оцінки роботи учнів;

ü передбачити різноманітні методи для привернення уваги учнів, настроювання їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьому, зокрема, можуть сприяти різно­манітні вправи.

v Інтерактивні технології навчання

Колективний (фронтальний) метод передбачає навчання однією людиною (вчителем) групи учнів чи цілого класу. Усі учні, в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із наступним контролем результатів.

Груповий (кооперативний) метод передбачає навчання у малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. Вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він спрямовує діяльність групи. Кооперативний метод відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дозволяє реалізу­вати природне прагнення кожної людини до спілкування, сприяє до­сягненню учнями більш високих результатів засвоєння знань та фор­мування вмінь. Він легко і ефективно поєднується з традиційними формами і методами навчання і може застосовуватися на різних ета­пах навчання.

Почуття групової приналежності дає учням змогу подолати труд­нощі, які постають на їх шляху. Коли діти навчаються разом з інши­ми, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну підтримку, яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їх нинішнього рівня знань і умінь.

Групову роботу, яка поширена в сучасній українській школі, не завжди можна вважати кооперативною, перш за все тому, що при такій роботі учні не мають спільної мети. Адже вчитель ставить перед дітьми не спільну, а однакову для всіх мету. Внаслідок цьо­го в учнів виробляється ставлення до навчальної діяльності не як до спільної і творчої праці, а як до чогось індивідуального й обов'язко­вого. Діяльність, спрямована на досягнення спільної мети, об'єднує, а однакової - викликає конкуренцію, змагання.

Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдан­ня, поставлене вчителем може виконати кожен учень самостійно, навіть працюючи в групі, то така мета однакова для всіх. А якщо за певний, вказаний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, то така мета є спільною.

Навчальна мета може бути спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння нових знань, умінь і навичок, група учнів навчає кожного свого члена. Це передбачає систематичну участь кож­ного учня в навчанні всіх.

Співробітництво (кооперація) - це спільна діяльність для досягнен­ня загальних цілей. Кооперативним навчанням називається такий спосіб його організації, при якому учні працюють у невеликих групах, щоб забезпечити найбільш ефективний навчальний процес для себе і своїх товаришів.

Одержавши інструкції від учителя, учні об'єднуються в невеликі групи. Потім вони виконують отримане за­вдання - доти, доки всі члени групи не зрозуміють і не виконають йо­го успішно. Спільні зусилля приводять до того, що всі члени групи прагнуть до взаємної вигоди. «Твій успіх йде на користь мені, а мій - на користь тобі»). Успіхи кожного визначаються не тільки їм самим, але і зусиллями йо­го товаришів («Ми не можемо обійтися без тебе»). Усі члени групи пи­шаються успіхами один одного і разом святкують перемогу.

Дальше много буков, не относящихся непосредственно к вопросу, но полезных для будущого учителя и которые он сам пусть прочитает в учебнике. Переходим непосредственно к теме вопроса…

Ø Робота в парах

сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Викорис­тання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилити­ся від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують великої затрати часу.

Серед них можна назвати такі:

1) Обговорити навчальний текст, завдання, історичний документ.

2) Взяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до історичної події, постаті, змісту документа.

3) Зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного.

4) Зробити підсумок уроку чи серії уроків по темі.

5) Розробити разом запитання до викладача.

6) Проаналізувати проблему, визначити способи її розв'язання, визначити та узагальнити зв'язки та тенденції історичного розвитку,ознаки поняття, підібрати історичні приклади, що конкретизують те­орію, порівняти явища, події, процеси.

7) Протестувати один одного (перевірити засвоєння певного на­вчального історичного матеріалу).

8) Дати відповіді на запитання вчителя.

9) Порівняти записи, зроблені в класі та ін.

Пам'ятка для вчителя

1. Запропонуйте учням завдання, задайте запитання для невеличкої дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, дайте їм 1-2 хвилини для продуму­вання можливих відповідей або рішень індивідуально.

2. Об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з них буде висловлюва­тись першим, і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обго­ворення. Це допомагає звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.

3. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізна­вальної діяльності.

Ще один варіант:

1. Задайте учням запитання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення запитання або фактів, наведе­них у ситуації, дайте їм 1-2 хвилини для продумування можливих від­повідей або рішень індивідуально.

2. Об'єднайте учнів у пари і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Визначте час на висловлення кожного в парі і спільне обгово­рення. Попередьте, що пари обов'язково мають досягти згоди (консен­сусу) щодо відповіді або рішення.

3. Об'єднайте пари в четвірки і попросіть обговорити попередньо досягнуті рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийнят­тя спільного рішення обов'язкове.

4. Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.

Ø Робота в малих групах

Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Якщо витрачені зу­силля й час не гарантують бажаного результату, краще вибрати пар­ну роботу або будь-яку з наведених вище технологій для швидкої взаємодії. Використовуйте малі групи тільки в тих випадках, коли задача вимагає спільної, а не індивідуальної роботи.

Пам'ятка для вчителя

1. Переконайтеся, що учні володіють знаннями та вміннями, необхідними для виконання завдання. Якщо робота виявиться надто складною для більшості учнів, вони не стануть докладати зусиль.

2. Об'єднайте учнів у групи. Почніть із груп, що складаються з трьох учнів. П'ять-шість чоловік - це оптимальна верхня межа для проведен­ня обговорення в рамках малої групи. У процесі формування груп осте­рігайтеся навішування будь-яких «ярликів» на учнів.

3. Запропонуйте їм пересісти по групах. Переконайтеся в тому, що учні сидять по колу - «пліч-о-пліч, око-в-око». Усі члени групи по­винні добре бачити один одного.

4. Повідомте (нагадайте) учнів про ролі, які вони повинні роз­поділити між собою і виконувати під час групової роботи:

Спікер – головуючий (керівник групи): зачитує завдання групі; організовує порядок виконання; пропонує учасникам групи висловитися по черзі; заохочує групу до роботи; підводить підсумки роботи; визначає доповідача.

Секретар – веде записи результатів роботи групи; як член групи повинен бути готовий висловити думки групи у підсумках чи допомогти доповідачу.

Посередник – стежить за часом; заохочує групу до роботи.

Доповідач – чітко висловлює думку групи; доповідає про результати роботи групи.

5. Будьте уважні до питань внутрігрупового керування. Якщо один
з учнів повинен відзвітувати перед класом про роботу групи, забезпечте справедливий вибір доповідача.

6. Дайте кожній групі конкрет­ну задачу й інструкцію (правила) щодо організації групової роботи. Намагайтеся зробити свої інструкції максимально чіткими. Мало­ймовірно, що група зможе сприйняти більше одної чи двох, навіть дуже чітких, інструкцій за один раз.

7. Стежте за часом. Надайте групам досить часу на виконання зав­дання. Подумайте, чим зайняти групи, які справляться із завданням раніше за інших.

8. Подумайте про те, як ваш метод заохочення (оцінки) впливає на застосування методу роботи в малих групах. Забезпечте нагороди за групові зусилля.

9. Будьте готові до підвищеного шуму, характерного для методу спільного навчання.

10. Під час роботи груп обійдіть їх, запропонувавши допомогу. Зу­пинившись біля визначеної групи, не відволікайте увагу на себе. Подумайте про свою роль у подібній ситуації.

10. Запропонуйте групам представити результати роботи.

11. Запитайте учнів, чи була проведена робота корисною і чого вони навчилися. Використайте їхні ідеї наступного разу.

14. Прокоментуйте роботу груп з точки зору її навчальних резуль­татів та питань організації процедури групової діяльності.

Приблизно таким чином ви маєте організовувати роботу в групах до того часу, коли вона стане звичною для учнів.

Ø « Діалог ».

Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодже­ного рішення. Це знаходить своє відображення у складанні кінцевого тексту, узагальнюючої характеристики, переліку ознак, схемі, таблиці тощо.

Наприклад, на уроці систематизації та узагальнення знань з те­ми «Країни Стародавнього Сходу» кожна з груп працює з навчальним матеріалом однієї з країн, узагальнюючи його за спільними для всіх критеріями: природні умови, господарство, характер влади, верстви населення, культура тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи тієї групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

Клас об'єднується у 5-6 робочих груп і групу експертів з сильних учнів. Робочі групи отримують 5-10 хвилин для виконання завдання. Група експертів складає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім, по черзі, надається слово одному доповіда­чеві від кожної групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завер­шення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обгово­рюють і доповнюють її. До зошитів занотовується кінцевий варіант.

Ø « Спільний проект».

Має таку ж саму мету та об'єднує в групи, як і діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту та висвітлю­ють проблему з різних боків. По завершенні роботи кожна група звітує і записує на дошці певні положення. В результаті з відповідей предс­тавників груп складається спільний проект, який рецензується та до­повнюється групою експертів.

Ø « Пошук інформації».

Різновидом, прикладом роботи в малих гру­пах є командний пошук інформації (зазвичай тієї, що доповнює ра­ніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього уроку, домашнє завдання), а потім відповіді на запитання. Використовується, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал. Така технологія завжди використовується на лабораторних і практичних заняттях з історії.

Для груп розробляються запитання, відповіді на які можна знайти в різних джерелах інформації. До них можуть належати: документи, підручники, довідкові видання, доступна інформація на комп'ютері, артефакти (пам'ятки матеріальної культури). Учні об'єднуються в групи. Кожна група отримує запитання по темі уроку. Визначається час на пошук та аналіз інформації. На­прикінці уроку заслуховуються повідомлення від кожної групи, які потім повторюються і, можливо, розширюються всім класом.

Ø Коло ідей

Метою «Кола ідей» є вирішення гострих суперечливих питань або створення списку ідей та залучення всіх учнів до обговорення постав­леного запитання. Технологія застосовується, коли всі групи мають виконувати одне і те саме завдання, яке складається з декількох пи­тань (позицій), які групи представляють по черзі.

Коли малі групи завершили виконувати завдання і готові предста­вити інформацію, кожна з них по черзі озвучує лише один аспект про­блеми, що обговорювалась. Продовжуючи по колу, вчитель запитує всі групи по черзі, поки не вичерпаються ідеї. Це дозволить кожній групі розповісти про результати своєї роботи, уникаючи ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію.

Як варіант, можуть представлятись по колу результати не тільки групової, а й індивідуальної роботи. Цей метод є ефективним для вирішення проблемних питань.

Ø Обговорення проблеми в загальному колі

Це технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з інши­ми, її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань в навчальному матеріалі, моти­вація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань тощо. Вчи­телі мають заохочувати всіх до рівної участі та дискусії.

Пам'ятка для вчителя

Бажано розташувати стільці або парти по колу. Весь клас обго­ворює ідеї чи події, що стосуються якоїсь певної теми. Обговорення будується навколо запланованої або імпровізованої теми, яку слід визначати зрозуміло для всіх присутніх до початку обговорення. Учні висловлюються за бажанням. Обговорення триває, доки є бажаючі висловитись. Вчитель бере слово (якщо вважає за потрібне) наприкінці обговорення. Він може висловити свою думку.

Ø « Мікрофон »

Різновидом загальногрупового обговорення є технологія «Мікро­фон», який надає можливість кожному сказати щось швидко, відпо­відаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Date: 2015-06-11; view: 587; Нарушение авторских прав