Класифікація дидактичних ігор

За методикою проведення поділяються на:

1) змагання;

2) сюжетні;

3) рольові;

4) ділові;

5) імітаційні;

6) драматизації.

За дидактичною метою:

ü актуалізуючими;

ü формуючими;

ü узагальнюючими;

ü контрольно-корекційними.

класифікація Л. Борзової. «Що відрізняє гру від інших форм діяльності?» – умовність, = вона поділяє ігри залежно від того, що в них є джерелом тієї умовності.

- роль (т. зв. рольові ігри),

- пра­вила (т. зв. ігри за правилами).

- ігри синтетичного ха­рактеру (т. зв. комплексні ігрові системи, як, скажімо, КВК (КВН, чи шо?)).

М. Короткова, поділяє дидактичні ігри на уроках історії на:

Ділові – моделює ситуацію більш пізньої епохи в порівнянні з історичними реаліями, що вивчаються. Два підвиди:

a) ігри-обговорення

b) ігри-дослідження

Ретроспективні – (реконструктивні) моделюють ситуацію, що в ній учень стає очевидцем або учасником минулих подій.

a) рольові (театралізовані вистави та проблемно-дискусійні ігри)

b) нерольові (конкурсні - штучно моде­люють ситуацію, у якій люди минулого змагаються між собою; марш­рутні).

Отже, гра залишається грою, коли вона цікава учням, коли вона жвава й дотепна, радісна й легка.

Застосування ігрових форм можливе вже на етапі актуалізації навчальної діяльності учнів. Окреслені вище ігри-подорожі чи ігри-дослідження можна сконцентрувати в часі, обмеживши однією темою або й одним уроком. Цілком придатними для створення ігрових ситу­ацій можуть бути коміксоподібні сценки-діалоги вигаданих персона­жів. Так, на уроці «Історія як наука» в 5-му класі можна запропонува­ти учням допомагати Данилкові й Тимошику з'ясувати, в якому зна­ченні вжите слово «історія» в таких реченнях:

a) Історія про капітана Гранта багата на пригоди.

b) Терниста історія нашого народу.

c) «Знаєш, друже, - вихопилося в балакучого хлопчика, - ну й істо­рія зі мною трапилась!»

d) Історія досліджує, яким було життя людей за минулих часів.

Подібні ігрові ситуації нескладно створити на уроках при вивченні нумізматики, геральдики, етноніміки тощо.

Якщо на етапі актуалізації опорних знань можливе створення ігро­вої ситуації, то при вивченні нового матеріалу може йтися про повно­цінні ігри.

«Триречення» – трьома нескладними, проте змістовними реченнями передати сутність прочитаного. Гра може відбуватися як змагання ок­ремих учнів, так і як змагання рядів (свій варіант пропонує по одному учню від кожного ряду), решта дітей можуть виконувати роль арбіт­рів. У підготовлених класах змагання можна ускладнити потребою обстоювати свій варіант, доводити, що він найбільш вдалий.

«Дерево пізнання» – учням пропонується до певної частини навчаль­ного матеріалу скласти 1-3 запитання. Запитання учні занотовують на маленьких аркушах (листочки дерева) і подають вчителеві. Найзмістовніші запитання вчитель відзначає як запитання-переможці й причіплює їх до дерева пізнання (малюнок, прикріплений до дошки). На наступному уроці учні «знімають» листо­чки з дерева, відповідаючи на складені запитання. Цілком можливо цю гру проводити як змагання між класами (учні одного класу скла­дають запитання для іншого; тоді з метою об'єктивного підведення підсумків бажано мати кольорову символіку (листочки 7-а - червоні, 7-6 - жовтогарячі). Якщо на уроці в 7-6 лишилися на дереві червоні листочки, значить, не з усіма запитаннями від 7-а учні впорались.

«Чиста дошка». Додатковий пізнавальний ефект може дати обігрування назви «Tabula Rasa». Вперше пропонуючи дітям цю гру, вчитель може пояснити, що вислів прийшов з латини, де означає буквально чисте місце, де можна напи­сати все, що хочеш – так кажуть про неосвічених людей. Перед опрацюванням оповідання вчитель звертає увагу дітей на дошку, списану запитаннями. «Відпо­віді на них, - пояснює вчитель, - ви знайдете, опрацювавши оповідан­ня. Після читання, в процесі аналізу тексту, ви відповідатимете на них, а я витиратиму опрацьовані. Робота буде успішною, коли на кінець уроку дошка стане чистою».

«Герою, оживи! » Перед читанням учитель розподіляє ролі між учнями і далі пропонується звичне для уроків літератури читання за ролями, яке, власне, є своєрідною інсценізацією. Ігровий ефект буде значно силь­ніший, якщо решті дітей, як слухачам, запропонувати визначити, хто з «артистів» виконував роль найбільш вдало, чий образ зрештою ви­йшов історично правдивим.

«З уст в уста». Сенс гри полягає в тому, що учням пропонується кількаразовий переказ того самого уривка. У грі бере участь, скажімо, 4 учні - трьом із них пропонується на момент першого читання вийти з класу (йдеться про опрацювання вступних статей до оповідань або рубрик). Коли уривок прочитано, другий по­вертається до класу і довідується про опрацьоване з переказу першого учасника. Тоді цей другий так само переповідає почуте запрошеному третьому учаснику, а той, нарешті, четвертому. Четвертий учень пере­казує почуте всьому класові, а діти мають змогу порівняти, наскільки прочитане добре відтворене гравцем. Гра (модернізований «зіпсутий телефон») привчає висловлюватись точно, лаконічно. Вчитель має скеровувати гру так, аби відбувалася вона організовано та динамічно.

«Веселий олівець». Дітям пропонуються розфарбувати якісь певні предмети із зображених або вибрати для кожного з предметів певний колір. Так, при вивченні уроку «Історія як наука» в 5-му класі учням можна запропонувати гру «Веселий олівець» для перевірки розуміння поняття «історичні джерела». Вчитель роздає учням аркуші, на яких зо­бражено сувій, книгу, горщик, намистинки, напис на камені, й пропонує зафіксувати жовтим кольором речові історичні джерела, блакитним - писемні. На уроці «Речові історичні джерела. Археологія» гра «Веселий олівець» допоможе дітям зібрати сумку археолога та з'ясувати пам'ятки трипільської культури.

«Чарівний олівець». «Чарівний олівець» може «оживити» легендарних засновників Києва, він допоможе створити герб родини або рідного міста, знайде недоречності художника-невдахи.

На малюнку зображено давньоруський човен. Виправ недоречності на малюнку.

«Реставратор». Отримав­ши елементарні уявлення про мистецтво реставрації з уроку «Речові історичні джерела» в 5-му класі, учні залюбки виконуватимуть різно­манітні пізнавальні завдання: «реставруватимуть» трипільські горщи­ки й архітектурні споруди, фрескові чи мозаїчні зображення й макети давніх міст, літописні сторінки тощо.

Вирізавши фрагменти, «реставруй» трипільський горщик.

Цю гру можна модифікувати і як словесно-логічну. Школярі залюбки «реставрують» пошкоджений історичний текст.

«Музей». На різних уроках учням пропонується скласти різноманітні музейні ко­лекції (урок «Монети» = колекція зброї, монет, при­крас; урок «Виникнення українського козацтва» - екс­позиція історичного музею, де «загубились» підписи до експонатів; урок «Культурне та церковне життя» - експозиція рукописних книжок; у 7-8-х класах - галереї портретів видатних історичних діячів тощо).

Вирізавши малюнки та наклеївши їх у належні місця, складіть три різні музейні колекції.

«Аукціон». «продаються» високі бали, а грошовою оди­ницею виступають історичні знання, можна проводити наприкінці ви­вчення тем. Так, скажімо, після вивчення теми «Виник­нення та розквіт Київської Русі» можна провести аукціон історичних постатей. Продається найвищий бал (або приз, або фішка). Кожен учень може «придбати» його, назвавши історичного діяча вивченої доби. При цьому імена не повинні повторюватися (фіксацію «цін»-імен здійснює окремий учень, записуючи на дошці всі названі постаті. Якщо після якогось імені западає тиша, вчитель рахує: один, два, три, вдаряючи об стіл, ніби аукціонним молотком. Якщо до останнього, третього удару, іншу постать не названо, аукціон припиняється, най­вищий бал отримує учень, який останнім називав діяча епохи. Так само можна проводити аукціони подій, предметів - атрибутів доби козацтва.

«Разок намиста». У ній можуть брати участь як окремі учні, так і цілий клас. Наприклад тема «Розквіт Київської Русі за Ярослава Мудрого». Перший учасник гри називає ім'я когось з історичних діячів того періоду, приміром Ярослав Мудрий. Наступний повторює назване попереднім і додає якесь слово, словосполучення за темою: «Ярослав Мудрий, Софія Київська». Третій повторює твердження попередника й додає своє: «Ярослав Мудрий, Софія Київська, Золоті ворота...» Врешті-решт виходить довгий ланцюг слів - разок намиста - до певної теми. Учень, який довго мовчить або помиляється, вибуває з гри. Переможцем стає той, хто лишається останнім і правильно по­вторить увесь разок намистин-слів.

Активізації пізнавальних інтересів школярів сприятиме гра «Впізнай героя». Один з учасників гри на хвильку виходить із класу. Учні під керівництвом учителя «задумують» героя, а тоді пропонують відгадати його. Гравцеві, що відгадує, дозволено задавати запитання, проте такі, відповідь на які складають слова «так», «ні», «почасти». Кількість питань можна обмежити до п'яти й обумовити, аби між запитаннями пауза тривала не довше ЗО секунд. Якщо гравець не справляється з завданням, він поступається місцем іншому. Обумови­ти також треба й те, що учень, який задає заборонені запитання типу «Це Богдан Хмельницький?», одразу вибуває з гри.

«Слово за словом». Класу пропонується скласти розповідь за темою, але так, щоб кожен учень називав лише одне слово. Якщо хтось довго думає або помиляється, він пропускає хід. У підготовлених класах можна пропонувати одному учневі запи­сувати «оповідь» на дошці, щоб згодом, після гри, проаналізувати її.

«Жива картинка». Учням пропонується на основі текстів історичних оповідань «оживити» картину (власне, вибірково й за ролями переказа­ти текст оповідання).

– ігри на слова. Учням до снаги «вгадувати» сло­ва до теми за кількістю букв, як-от: Впиши назву держави, з утворенням якої пов'язаний початок польського владарювання на українських землях за першою та останньою літерою.

З інтересом діти складають піраміди слів за принципом збільшення-зменшення літер у кожному наступному ряду. Прикладом такої гри може бути змагання на найкмітливішого учня і найкращого знавця теми «Виникнення українського козацтва. Запорізька Січ». Учням пропонується вписати слова теми в історичну піраміду:

– головоломки. Учням можна зап­ропонувати такі види цих ігрових завдань:

1) У головоломці приховане ім'я легендарного героя. Щоб прочи­тати його, з'єднай спочатку нижні, а потім верхні літери, не перерива­ючи лінію. Впиши відгадку в клітинки.

2) Знайди початок фрази й розбий на слова. Запиши й витлумач ре­чення.

3) Знайди початок і прочитай слова спершу в зовнішньому колі, а потім у внутрішньому. Напиши назву документа, що її прочитав. Чим цікавий той документ? Коли й за яких обставин його було ухвалено.

4) Розплутавши клубок, прочитаєш рядки з вірша поета-шістдесятника Василя Симоненка, які стали крилатими. Поясни, як розумієш ці рядки.

– ребуси.

– кросворди. можуть застосовуватися як для фронталь­ної, так і для індивідуальної перевірки.

– рольові та комплексні ігри. За спостереженнями вчених, саме рольові ігри є найцікавішими для дітей. Історія з її героїчною тематикою, легендарністю, таємничістю, боротьбою добра й зла є чи не найблагодатнішим ґрунтом для про­екції у царину гри. Саме в таких іграх приховано практично безмежні можливості оновлення процесу навчання історії.

Р ольові ігри і є власне іграми, відрізняючись від решти пізнавальних завдань наявністю прямої мови (діалогів) учасників та вигаданої (уявної) ситуації, що начебто мала місце в минулому або відбувається нині (з обговоренням минулого).

Рольові ігри поділяють на:

театралізовані вистави – мають чіткий, завчасно складений сцена­рій, згідно з яким і розігруються ролі. Для успішного проведення та­ких ігор варто мати всі атрибути театрального мистецтва - декора­ції, і костюми. Сенс театралізованої вистави при вивченні історії не лише в оживленні картин минулого, а й у наступному обговоренні всім класом.

театралізовані ігри – тексти ролей складають самі школярі. Тут значно більша вага імпровізації, хоча дійство й наближене до епохи, що «оживає», а ситуація загалом не модернізується. Цілком зрозуміло, що такі ігри можливі при високому рівні підготовки учнів.

проблемно-дискусійні ігри – відтворюють вигадану ситуацію, ніби відбулася в минулому, проте розгортаються вони не за сценарієм, а навколо обговорення важливого питання чи проблеми. Передбачає суперечку учасників, кожен з учнів має обстоювати переконання чи позицію свого героя. Результат такої гри непередбачений, цілком залежить від підготовки та гри кожного з учасників.

Варто підкреслити, що учасниками рольових ігор з історії є всі учні класу, а не лише виконавці ролей. Дітям треба пояснювати, що завжди у грі ролі розподіляються таким чином: актори, глядачі й експерти. Власне, тому обов'язковими етапами занять з використанням ігор є вступне слово вчителя, обговорення по закінченні гри, де з'ясовуються історичні факти, явища, якість їх відтворення тощо.

Рольові ігри мають великий навчальний ефект в усіх класах.

Date: 2015-06-11; view: 784; Нарушение авторских прав