Відкривається завіса Праворуч та ліворуч сцени стоять 2 кущі калини. На заднику сцени напис "Без верби та калини немає України".
В глибині сцени ансамбль виконує пісню "Біля млину калина" або "0й гілля-гілля" /укр. народна/, а дівчата з танцювального колективу виконують танець. У кожної в руці гілочки верби і калини. На фіналі пісні вони стають одна за одною, розкривши руки кожна по-різному, імітуючи дерева.
На сцену виходять ведучі: хлопець та дівчина.
Хлопець:
| Струмок серед гаю як стрічечка, Червоніє калина мов свічечка.
|
Дівчина:
| Червоніє калина, квітують поля.
|
Разом:
| Добридень тобі, Україно моя!
|
Хлопець:
| Добрий день вам, гості дорогії! Сьогодні ми розповімо вам про рослинні символи нашої країни.
|
Дівчина:
| Кожен народ має свої святині, свої символи - споетизовані образи дерев, квітів, птахів, тварин. Є вони і в нашого народу. Тополя, дуб, чорнобривці, барвінок, волошки... Та без верби і калини немає України!
|
Хлопець:
| Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.
|
Дівчина:
| Ми розповімо вам про калину, яку найбільше шанували на Україні. Не було такої хати, коло якої б вона не росла.
|
Хлопець:
| Дівчата цвітом калини прикрашали коси. Достиглі китиці розвішували попід стріхами, і вони червоніли, мов намисто.
|
/Виконується народна пісня "Якби в лісі не цвіла калина". /
|
Дівчина:
| Ой на горі калина,
Там дівчина ходила.
Калиноньку ламала,
На козака кидала.
|
/Виконується танець "Ой на горі калина"./
|
Хлопець:
| В народі кажуть: "Червона калина - від 100 хвороб лікує". Калина така цілюща тому, що. виросла з великої дівочої любові. А було це так...
|
Дівчина:
| Один парубок покохав вродливу дівчину Калину. Але батько не дозволив її брати, а посватав синові багачку Ганну. На весілля прийшла і Калина. Запросила коханого до танцю і непомітно завела його в сад, а тоді - до річки. Тут і застала їх Ганна..Калина вигукнула: "Нехай же не буде і тобі життя з моїм коханим!" - і потягнула Ганну у воду...
|
Хлопець:
| Потонули обидві. Ганну поховали на цвинтарі, а Калину, як.душогубку - на кручі. І виріс там кущ з гіркими червоними плодами. Назвали його калиною. І стала калина символом дівочої краси і кохання.
|
Дівчина:
| Зрубав хлопець калиноньку та зробив сопілку. її голос калиновий причарував дівку. Бо ж не знайти ніжнішого, чистішого, бентежнішого звуку, ніж звук калинової сопілки.
|
/ Виконується мелодія на сопілці./
|
Хлопець:
| Використовують калину у весільному обряді: китицями прикрашають коровай, заквітчують вільце молодої. На столі перед нареченими ставлять букет калини, бажаючи цим краси в подружньому житті і вірного кохання. Є таке повір'я: якщо молодята хочуть щоб первістком був син, треба зробити з калини сопілку.
|
Дівчина:
| В калині, кажуть, живе материнська любов і мудрість. Є прислів'я: "Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною - коли росте". Матері при народженні дітей саджати калину і вчили їх доглядати за нею.
|
Хлопець:
| Василь Скуратівський, автор книги "Берегиня" згадує; "Мама казала: "...посади, сину, калину, щоб гарний спомин був тобі та мені". А тепер дивлюся на кущ, що розрісся біля маминої хати. Неньки нема, але є калина - її мудрість, безсмертя".
|
/ Виконується пісня "Мамина коса"./
|
Дівчина:
| Як символ вічної пам'яті саджали калину на цвинтарях, на козацьких могилах. Існує ось така легенда. Було це тоді, коли на нашу землю нападали татари. В одному селі справляли весілля. Багато вродливих дівчат зібралося. Раптом налетіли чужинці. Красуні-українки, щоб не потрапити до рук бусурманів, стали тікати на болото, де й загинули. А на болоті згодом виріс калиновий гай.
|
/ Виконується пісня "Прощай, слава"./
|
Хлопець:
| Червоно калино, чом не процвітаєш, Молода дівчина, чом стоїш думаєш?
|
/Виконується пісня, хореографічна група виконує танець./
|
Дівчина:
| Заміжжя - велика зміна в житті дівчат. І бентежні роздуми мимоволі обступають серце...
|
/Читається уривок "У домі турботливої матері"/.
|
Хлопець:
| Ой ти дівчино, червона калина,
Як мені на тебе дивитися мило.
|
/Фольклорно-етнографічний танець "Васелички"/.
/Читається уривок - Шевченко Т. "Тече вода з-під явора"/.
|
Дівчина:
| Є вірш "Калина" у Лесі Українки. Написала вона його в тяжку годину, після похорону свого друга Сергія Мержинського.
Біль поетеси вилився в такі рядки:
У лузі калина так рясно цвіте,
Під тою калиною мене мила жде.
Гнеться, гнеться калинонька,
Десь там моя дівчинонька.
Вона гнеться, погинає –
Десь там мене вспоминає".
|
Хлопець:
| Пішли дівоньки в долину
По червоную калину,
Калиноньку ламали,
Пісеньки співали.
|
/Виконується пісня "Ой, я молода, калину ламала"./
/На сцену виходять усі учасники з вітами калини./
|