Перенесення та контрперенесення в консультуванні: визначення, риси, причини, значення.

В ситуації консультування не може відбуватися адекватна емоційна взаємодія без урахування перенесення й контрперенесення.

Феномен перенесення відкрив З. Фройд. Учений помітив, що пацієнти під час “вільного асоціювання” демонстрували ірраціональну поведінку стосовно аналітика: проявляли, з одного боку, надмірну любов, а, з іншого, – ворожість, перебільшений страх, раптову ненависть, ревнощі, розчарування та інші негативні почуття, невиправдані реальною ситуацією. Вчений зробив висновок, що в такий спосіб пацієнти співвідносять аналітиків зі значущими людьми свого дитинства, зокрема батьками, і переносять на перших (аналітиків) ті почуття й емоції, які адресовані останнім (значущим людям). Цьому явищу З.Фройд дав назву “трансфер”, або перенесення, вважаючи його трансформацією первинного неврозу в невроз перенесення стосовно аналітика. Психоаналіз розглядають як системний аналіз переносів. За визначенням К. Юнга, «перенесення – альфа і омега терапії».

Нині існує два основних визначення перенесення – психоаналітичне і консультативне. Згідно з класичним психоаналізом, перенесення – це відновлення едіпового комплексу в терапевтичній ситуації. Реакція на терапевта така, ніби він – учасник ранніх едіпових стосунків, тобто являє собою одного із батьків пацієнта. У консультуванні перенесення визначають як повторення в стосунках з консультантом почуттів і установок, які мали місце в минулому зі значущими людьми (перш за все – батьками).

Риси перенесення:

1. Помилковість уявлень клієнта про особистість консультанта (клієнт приписує консультантові ті риси, які властиві іншим людям в інших обставинах).

2. Нейтральність і невизначеність консультанта (створюють особливу взаємодію, що сприяє виникненню перенесення).

3. Розрізняють позитивне і негативне перенесення.

4. Перенесення – несвідомий процес.

5. Перенесення виникає у сферах, де є невирішені дитячі конфлікти зі значущими людьми.

Таким чином, для консультування перенесення має велике значення: воно дозволяє проникнути в минуле клієнта і побачити, яким чином ранній досвід, що пов’язаний зі значущими особами (батьки, близькі люди), модифікує реакції сьогодення. Консультант, будучи об’єктом перенесення, інтерпретує проекції та надає клієнтові можливість пояснити свою поведінку з погляду причинності (чому?), щоби допомогти йому звільнитися від травм і фантазій минулого.

Позитивні риси перенесення:

1) клієнти, відчуваючи любов до консультанта, досягають успіхів у консультуванні, їхнє слабке Его стає сильнішим;

2) консультанти, замінюючи фігуру батьків, отримують доступ до Супер-его клієнтів, яке має владу над Его, і виступають в ролі нових Супер-его, щоб “перевиховувати Его”;

3) клієнти відтворюють важливий досвід та розкривають перед консультантами свої психічні позиції й захисні реакції, пов’язані з неврозом.

Позитивне перенесення поступово може стати негативним, перетворюючись таким чином на опір. Негативне перенесення пояснюють тим, що аналітик фруструє еротичні потреби клієнтів, аби отримати доступ до більшої частини придушеного матеріалу, усвідомлення якого допоможе посилити Его клієнта. Отже, перенесення допомагає аналітику показати клієнтам прототипи почуттів, які вони відчували в дитинстві.

Болісні теми, які зачіпає клієнт, породжують у консультанта відповідні емоційні реакції, або контрперенесення. Його визначають як - проекція невирішених консультантом проблем на запропонований клієнтом матеріал, що не завжди пов’язаний з перенесенням. Розрізняють тотальне і класичне визначення контрперенесення. Тотальне охоплює всі емоційні реакції консультанта на клієнта. Класичне визначення характеризує контрперенесення – як зворотна реакція на перенесення.

Причини контрперенесення:

1. Намагання консультанта сподобатися клієнтові.

2. Побоювання консультанта з приводу того, що клієнти можуть припинити зустрічі через негативне сприйняття його особистості.

3. Поява еротичних і сексуальних почуттів до клієнтів.

4. Невирішені внутрішні конфлікти у консультантів спричинюють емоційні переживання, що можуть зумовити неадекватну реакцію на клієнтів.

5. Прагнення консультанта займати повчальну (пророчу) позицію у стосунках з клієнтом.