Концепція інформаційної політики України.

Досі не прийнято закону, який би визначав концепцію державної інформаційної політики України. Відповідно, в країні не існує єдиного плану, єдиної державної позиції чи стратегії розвитку інформаційної галузі, а отже і забезпечення інформаційної безпеки.

Протягом 2002-2010 рр. було три спроби ухвалити концепцію державної інформаційної політики - 2002, 2009 та 2010 року. 11 січня 2011 року черговий проект концепції прийняли у першому читанні за основу закону і направили на доопрацювання Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації

КОНЦЕПЦІЯ (2002)
державної інформаційної політики

Сучасний стан інформаційної сфери, визначення проблем, на
розв’язання яких спрямована державна інформаційна політика

Ця Концепція визначає мету, принципи, пріоритетні завдання та основні напрями діяльності держави з розвитку інформаційної сфери, що включає систему виробництва, використання ресурсів і регулювання суспільних відносин, пов’язаних з одержанням, використанням, поширенням та зберіганням інформації.

Протягом останніх десятиріч в Україні спостерігається поступальний розвиток інформаційної сфери як особливої системи суспільних відносин, що виникають в усіх сферах життя і діяльності суспільства та держави в результаті одержання, використання, поширення та зберігання інформації, насамперед у сфері законодавчого закріплення права особи на інформацію та на вільне поширення її в країні і за кордоном, трансформації моделі взаємовідносин між органами державної влади та засобами масової інформації, створення національних систем і мереж інформації тощо.

В Україні відбувається стабільний розвиток і структуризація сегментів вітчизняного інформаційного ринку як системи економічних, організаційних і правових відносин щодо створення, продажу і купівлі інформаційних ресурсів, технологій, продукції та послуг.

Для потреб ефірного телерадіомовлення в Україні використовується близько 3,7 тисячі смуг радіочастот. Залежно від території розповсюдження програм на сьогодні в Україні функціонують:

14 загальнонаціональних каналів телевізійного мовлення;

7 регіональних каналів телевізійного мовлення;

32 регіональні канали телевізійного мовлення, що працюють у межах окремих областей;

15 загальнонаціональних каналів радіомовлення;

13 регіональних каналів радіомовлення;

22 регіональні канали радіомовлення, що працюють у межах окремих областей;

309 місцевих каналів радіомовлення;

805 багатоканальних кабельних телемереж, у тому числі за цифровими технологіями DVB-C та IPTV — 61 та 30 телемереж відповідно;

82 телерадіоорганізації супутникового мовлення, які розповсюджують 90 теле- та 11 радіопрограм.

За даними Міністерства юстиції України, на сьогодні в країні зареєстровано близько 28 тис. періодичних друкованих видань, з них: видань газетного типу — понад 16 тис., журналів — понад 8 тис., інших видань журнального типу — понад 3 тис. видань.

Зареєстровано понад 4 тис. газет та понад 6 тис. журналів загальнодержавної сфери розповсюдження, близько 900 газет та понад
2 тис. журналів — зарубіжної, понад 400 газет та понад 900 журналів — регіональної, понад 12 тис. газет та близько 2 тис. журналів — місцевої сфери розповсюдження.

Переважна більшість друкованих засобів масової інформації загальнодержавної, значна їх кількість регіональної та місцевої сфери розповсюдження мають в Інтернеті електронні версії своїх видань. Телерадіоорганізації здійснюють трансляцію своїх програм також через Інтернет.

Загальна кількість активних користувачів Інтернету в Україні становить близько 10 млн. Зазначений показник має тенденцію до зростання.

Разом з тим на шляху розвитку вітчизняної інформаційної сфери постає ряд проблем, до яких, зокрема, належать:

відсутність довгострокової державної стратегії щодо подальшого її розвитку;

недооцінка значення інформаційно-комунікаційного аспекту в процесі демократизації суспільства, розбудови держави, її європейської інтеграції;

недосконалість законодавства про інформацію;

намагання суб’єктів інформаційних відносин маніпулювати громадською думкою шляхом поширення недостовірної, неповної та упередженої інформації у засобах масової інформації;

непрозорість відносин власності щодо засобів масової інформації;

наявність випадків порушення професійних прав журналістів, втручання в редакційну політику з боку власників засобів масової інформації, адміністративний тиск органів державної влади та органів місцевого самоврядування на журналістів, переслідування за критичні матеріали тощо;

недостатній рівень державної підтримки виробництва і розповсюдження вітчизняної інформаційної продукції;

наявність тенденцій до концентрації власності і монополізації сегментів вітчизняного інформаційного ринку, зокрема телебачення і радіомовлення;

наявність значної кількості інформаційної продукції, що не відповідає вимогам законодавства, негативно впливає на систему суспільних цінностей, фізичний, психічний, інтелектуальний та моральний розвиток людини, призводить до деградації суспільства;

зловживання правом на вільне одержання і поширення інформації, в результаті чого порушуються інші фундаментальні права і свободи людини, захищені Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституцією України;

відсутність належних правових, організаційних та фінансово-матеріальних основ для створення системи суспільного телебачення і радіомовлення;

висока інформаційна залежність України від зарубіжних інформаційних ресурсів;

недостатній рівень використання української мови в аудіовізуальних (електронних) та друкованих засобах масової інформації, Інтернеті;

низька ефективність виконання державно-управлінських рішень, спрямованих на забезпечення захисту стратегічних національних інтересів на міжнародному рівні, зокрема щодо можливості контролювати і регулювати потоки інформації з-поза меж держави з метою додержання законів України, прав і свобод громадян, гарантування національної безпеки держави.

Розв’язання зазначених та інших проблем в інформаційній сфері потребує удосконалення державної інформаційної політики, зокрема щодо визначення механізму державного регулювання відносин у сфері забезпечення реалізації права кожного на доступ до інформації, зміцнення матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності, сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів, сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформаційного суверенітету України.

Мета та основні принципи державної інформаційної політики

Основною метою реалізації державної інформаційної політики є створення політико-правових, економічних, організаційних та матеріально-технічних умов для формування сучасної моделі державної інформаційної політики, підвищення ефективності використання усіх видів інформаційних ресурсів і управління елементами інформаційно-комунікаційної інфраструктури, державної підтримки виробництва і розповсюдження вітчизняної інформаційної продукції, забезпечення розвитку та захисту вітчизняної інформаційної сфери тощо.

Державна інформаційна політика базується на принципах:

верховенства права;

пріоритету прав і свобод людини і громадянина, зокрема права кожного на вільне одержання, використання, поширення та зберігання інформації;

дотримання балансу інтересів особи, суспільства і держави, їх взаємної відповідальності;

захисту національних інтересів, зокрема у сфері інформаційної безпеки;

забезпечення культурної, ідеологічної та політичної багатоманітності в суспільстві;

протекціоністської політики щодо виробництва і розповсюдження вітчизняної інформаційної продукції;

сприяння постійному збагаченню, оновленню та захисту національних інформаційних ресурсів;

забезпечення незалежності засобів масової інформації;

єдності, системності та координації дій органів державного управління і регулювання в інформаційній сфері;

забезпечення охорони і захисту на належному рівні інформації, зокрема запобігання відповідно до закону розголошенню інформації з обмеженим доступом;

впровадження демократичних стандартів щодо одержання, використання, поширення та зберігання інформації на міжнародному рівні;

недопущення зловживання свободою діяльності засобів масової інформації на шкоду правам і свободам людини і громадянина.

Пріоритетні завдання державної інформаційної політики

Державна інформаційна політика спрямована на виконання таких завдань:

забезпечення розвитку вітчизняної інформаційної сфери з метою зміцнення цілісності країни на основі суспільних цінностей, завдань, ідей;

неухильне забезпечення конституційного права кожного на одержання, використання, поширення та зберігання інформації, на вільне вираження своїх поглядів, в тому числі у засобах масової інформації;

забезпечення розвитку громадянського суспільства, його демократичних інституцій, зокрема вільного і безперешкодного функціонування засобів масової інформації, а також створення системи суспільного мовлення, сприяння розвитку соціально відповідальної журналістики;

формування демократично орієнтованої громадської свідомості, сприяння розвитку духовності, культурних, освітньо-виховних і моральних засад, підвищення інтелектуального потенціалу Українського народу, збереження національної та культурної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України;

забезпечення захисту на належному рівні прав власності на інформацію, авторських та суміжних прав, що не перешкоджатиме вільному вираженню поглядів і переконань, розвитку творчості, наукової діяльності тощо;

гарантування додержання права людини на захист від інформаційної продукції, що негативно впливає на фізичний, психічний, інтелектуальний та моральний розвиток людини;

проведення відкритої інформаційної політики у публічному секторі, що полягає у доведенні до громадськості повної та об’єктивної інформації про внутрішню і зовнішню політику України, врегулювання на законодавчому рівні питання щодо права на доступ до інформації, зокрема до інформації, яка становить суспільний інтерес;

забезпечення розвитку і функціонування української мови, зокрема у засобах масової інформації, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України;

просування інтересів України у європейському та світовому просторі, утвердження її позитивного міжнародного іміджу;

забезпечення інформаційного суверенітету України.

Основні напрями та шляхи реалізації
державної інформаційної політики

Основними напрямами реалізації державної інформаційної політики є:

у законодавчій сфері:

- приведення законодавства про інформацію у відповідність із сучасними вимогами, адаптація його до норм та стандартів законодавства Європейського Союзу, зокрема впровадження демократичних стандартів щодо реалізації права кожного на доступ до інформації;

- врегулювання питань щодо створення системи суспільного телебачення і радіомовлення в Україні;

- врегулювання відносин, які виникають у процесі провадження журналістами та іншими працівниками засобів масової інформації професійної діяльності;

- забезпечення прозорості відносин власності стосовно засобів масової інформації;

- встановлення порядку надання статусу засобів масової інформації
веб-ресурсам вітчизняного сегмента Інтернету відповідно до положень статей 8 і 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- запровадження дієвого державного, парламентського та громадського контролю за дотриманням вимог законодавства про інформацію і встановлення відповідальності за його порушення;

у зовнішньополітичній сфері:

- забезпечення вільного доступу громадян України до зарубіжних інформаційних ресурсів, адаптації інформаційної продукції зарубіжних виробників для вітчизняних споживачів;

- сприяння задоволенню інформаційних потреб закордонних українців;

- сприяння створенню та розповсюдженню інформаційної продукції українською мовою в глобальних комп’ютерних мережах і системах;

- формування позитивного міжнародного іміджу України;

у внутрішньополітичній сфері:

- забезпечення прозорості і публічності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування під час прийняття управлінських рішень, зокрема впровадження демократичних принципів їх взаємовідносин із засобами масової інформації;

- активне залучення засобів масової інформації до обговорення соціально значущих проблем, ідей та проектів з метою підготовки громадськості до сприйняття нових явищ суспільного життя;

- сприяння удосконаленню порядку надання освітніх, навчально-виховних та інших послуг в інформаційній сфері з метою підвищення культурно-освітнього рівня українського суспільства;

- підвищення ефективності використання інформаційної продукції для пропаганди культурних і духовних цінностей України, їх популяризації за кордоном;

- піднесення авторитету вітчизняної журналістики, зокрема шляхом сприяння самоорганізації журналістського середовища, підвищення рівня редакційної незалежності;

в економічній сфері:

- створення конкурентоспроможної національної системи виробництва інформаційної продукції, розвинутої інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

- модернізація та реформування державних засобів масової інформації;

- сприяння розвитку конкуренції, вдосконалення антимонопольної політики в інформаційній сфері, зокрема, шляхом розроблення і здійснення комплексу заходів, спрямованих на запобігання надходженнюконтрафактної інформаційної продукції, захисту вітчизняного інформаційного ринку, вітчизняного виробника та споживачів;

- забезпечення розвитку та підвищення ефективності використання об’єктів інформаційно-комунікаційної інфраструктури, які мають стратегічне значення для економіки та національної безпеки, з урахуванням конвергенції (поєднання) засобів мовлення та зв’язку, а також розвитку новітніх мультимедійних технологій;

- забезпечення захисту прав споживачів інформаційної продукції шляхом сертифікації обладнання і послуг, контролю їх якості;

у науково-технологічній сфері:

- сприяння організації фундаментальних та прикладних наукових досліджень в галузі інформаційної діяльності, зокрема розробленню та впровадженню новітніх інформаційно-комунікаційних технологій;

- підтримка проведення наукових досліджень щодо підвищення рівня плюралізму в засобах масової інформації, а також сприяння поширенню інформації про розвиток та впровадження нових інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема про вплив цифрового телебачення і радіомовлення на розвиток суспільства;

- створення необхідних умов для реалізації права інтелектуальної власності;

у сфері освіти:

- розроблення державних стандартів освіти у сфері діяльності засобів масової інформації;

- запровадження у навчальних закладах систем електронного документообігу із використанням електронного цифрового підпису;

- сприяння розробленню інформаційних технологій і їх впровадженню в навчальний процес;

- сприяння впровадженню в навчальних закладах єдиної програмно-апаратної платформи, що використовується у навчально-науковому, методичному та інформаційно-організаційному процесах, з метою створення і формування єдиної інформаційної системи безперервної освіти;

- створення баз даних щодо напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців;

- підвищення рівня підготовки фахівців з питань інформаційних технологій у навчальних закладах усіх рівнів акредитації;

- забезпечення доступу всіх учасників навчального і наукового процесів вищих навчальних закладів до світових інформаційних наукових джерел;

у сфері захисту від втручання у сферу особистого і сімейного життя людини та захисту суспільної моралі:

- забезпечення дотримання норм суспільної моралі, насамперед обмеження розповсюдження інформаційної продукції, здатної завдати шкоди людині і суспільству, зокрема щодо проявів нетерпимості, українофобії, расизму, шовінізму, ксенофобії і антисемітизму, згідно із законом, що є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту прав і свобод людини;

- гарантування права особи на спростування поширених у засобах масової інформації неправдивих відомостей, що її стосуються;

- консолідація дій органів державної влади та суспільства, спрямованих на запобігання розповсюдженню інформаційної продукції, що негативно впливає на фізичний, психічний, інтелектуальний та моральний розвиток дітей;

у сфері державної безпеки:

- забезпечення дієвого захисту інформаційного суверенітету України, зокрема вітчизняного сегмента Інтернету;

- активне залучення засобів масової інформації до боротьби з проявами корупції та іншими явищами, які загрожують національній безпеці України, зокрема надання журналістам права не повідомляти про джерело інформації, крім законодавчо установлених випадків, коли така інформація оприлюднюється за рішенням суду;

- недопущення будь-яких проявів цензури, інших дій, які перешкоджають провадженню журналістами професійної діяльності.

Реалізація державної інформаційної політики здійснюється шляхом:

внесення змін до законодавства щодо:

- запобігання процесам концентрації власності у засобах масової інформації та монополізації вітчизняного інформаційного ринку (субринків), зокрема телебачення і радіомовлення;

- забезпечення прозорості відносин власності стосовно засобів масової інформації з метою унеможливлення маніпулювання свідомістю громадян та громадською думкою;

- удосконалення процедури реєстрації та перереєстрації друкованих засобів масової інформації, зокрема щодо недопущення зловживання правом на заснування періодичних видань, дублювання їх назв тощо;

- визначення механізму реалізації права кожного на доступ до інформації, якою володіють суб’єкти владних повноважень;

- посилення відповідальності за порушення законодавства про інформацію та у сфері захисту суспільної моралі;

- регулювання відносин, пов’язаних з обігом інформаційної продукції, що негативно впливає на фізичний, психічний, інтелектуальний та моральний розвиток людини;

забезпечення розвитку сфери друкованих засобів масової інформації (преси), а саме:

- реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації;

- встановлення порядку надання дозволу на розповсюдження зарубіжного друкованого засобу масової інформації;

забезпечення розвитку сфери телебачення і радіомовлення, а саме:

- збільшення площі покриття території України сигналами телерадіомовлення вітчизняних аудіовізуальних засобів масової інформації, зокрема в прикордонних районах України, що передбачається Планом розвитку національного телерадіоінформаційного простору України;

- внесення змін до Закону України “Про телебачення і радіомовлення” щодо заборони створення і діяльності телерадіоорганізацій, засновником (співзасновниками) та/або власником (власниками) яких є нерезидент (нерезиденти), зареєстрований (зареєстровані) в офшорних зонах або в країнах, законодавство яких не передбачає подання інформації про засновників або власників за запитом української сторони; поетапного встановлення квот щодо присутності в ефірі телерадіоорганізації аудіовізуального продукту, виготовленого в одній країні; заборони втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування у діяльність телерадіоорганізацій, а також удосконалення нормативно-правового регулювання питань щодо користування каналами мовлення, ретрансляції програм, використання радіочастотного ресурсу України, стандартів діяльності телерадіоорганізацій, збалансування інтересів вітчизняних телерадіоорганізацій всіх форм власності, забезпечення проведення прозорої процедури ліцензування їх діяльності;

- впровадження цифрового мовлення у строки, визначені міжнародними угодами, та забезпечення вільного доступу до нього всіх верств населення;

- здійснення заходів щодо створення та належного функціонування системи суспільного телебачення і радіомовлення з урахуванням необхідності захисту суспільних інтересів, культурних цінностей та плюралізму засобів масової інформації під час впровадження цифрового мовлення;

- розвитку супутникового мовлення, зокрема формування пакета інформаційних послуг для розповсюдження через національний супутник зв’язку та мовлення в режимі безпосереднього широкосмугового супутникового радіозв’язку з обов’язковим включенням до такого пакета телерадіопрограм державних телерадіоорганізацій, виготовлених для державних потреб;

- розвитку кабельного телерадіомовлення;

- модернізації мереж розповсюдження національного радіомовлення, оптимізації та поновлення роботи радіомовлення у середньохвильовому та короткохвильовому діапазонах із збільшенням обсягу загального охоплення населення програмами в сільській місцевості, гірських районах та населених пунктах, в яких відбулася найбільша руйнація системи проводового мовлення;

- розроблення комплексної програми розвитку державної телерадіокомпанії “Культура” з урахуванням необхідності створення системи суспільного телебачення і радіомовлення;

- використання широкосмугових телекомунікаційних мереж з високою пропускною здатністю для забезпечення мовлення в Інтернеті;

забезпечення розвитку Українського національного інформаційного агентства “Укрінформ” з метою підвищення ефективності його діяльності до рівня провідних європейських інформаційних агентств;

поглиблення, зокрема відповідно до Європейської конвенції про транскордонне телебачення, міжнародного співробітництва в інформаційній сфері, у тому числі сприяння обміну інформаційними продуктами між вітчизняними та зарубіжними засобами масової інформації, а саме:

- налагодження співробітництва між вітчизняними засобами масової інформації та засобами масової інформації українських громад за кордоном;

- сприяння розширенню мережі кореспондентських пунктів вітчизняних засобів масової інформації за кордоном, створенню належних умов для провадження їх діяльності;

- сприяння розміщенню та провадженню діяльності в Україні кореспондентських пунктів провідних зарубіжних засобів масової інформації;

- розповсюдження за кордоном вітчизняної друкованої інформаційної продукції, зокрема іноземними мовами;

- забезпечення трансляції програм вітчизняного телерадіомовлення на території зарубіжних країн, насамперед – сусідніх з Україною, зокрема шляхом розроблення та виконання комплексної програми розвитку державної телерадіокомпанії “Всесвітня служба “Українське телебачення і радіомовлення” та “Всесвітньої служби “Радіо Україна” Національної радіокомпанії України;

- створення та забезпечення функціонування української редакції міжнародного телевізійного каналу “Євроньюс”;

покладення на Державний комітет телебачення та радіомовлення України як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах завдань із:

- формування державного замовлення на виготовлення і розповсюдження соціальної реклами;

- створення на базі Української студії телевізійних фільмів “Укртелефільм” національного центру виробництва телевізійних фільмів та програм;

- удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів в галузі інформаційної діяльності;

- розроблення та впровадження інноваційних науково-дослідних програм та проектів щодо розвитку інформаційної сфери.

Фінансове забезпечення реалізації Концепції

Реалізація Концепції здійснюється за рахунок видатків державного та місцевих бюджетів, коштів міжнародної технічної допомоги, внесків заінтересованих міжнародних організацій та інших джерел, не заборонених законом.

Обсяги бюджетного фінансування визначаються щороку під час складання проектів бюджетів на відповідний рік виходячи із завдань та фінансових можливостей.

Очікувані результати

Реалізація Концепції дасть змогу створити політико-правові, економічні, організаційні та матеріально-технічні умови для формування сучасної моделі державної інформаційної політики, а саме:

гарантувати реалізацію конституційних прав людини на свободу вільного вираження своїх поглядів і переконань як основоположного елементу демократичного суспільства;

забезпечити захист прав кожного на одержання, використання, зберігання інформації з будь-якого джерела, не забороненого законодавством, і на поширення її в Україні та за кордоном;

забезпечити пріоритетний розвиток національних інформаційних ресурсів;

сприяти побудові в Україні розвинутого інформаційного суспільства як органічного сегмента глобального інформаційного співтовариства та інфраструктури, впровадженню новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, захисту національних культурних цінностей;

утвердити інформаційний суверенітет України.

Аналітичні питання:

Date: 2016-08-31; view: 393; Нарушение авторских прав